Справа №534/1374/25
Провадження №2/534/494/25
05 грудня 2025 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Гончар С.Т., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Харук О.С., представника відповідача - адвоката Бурлак М.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією без реєстрації шлюбу та зміни черговості спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з квітня 2015 року до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 з четвертої черги спадкоємців на першу чергу спадкоємців.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 з яким вона проживала однією сім'єю з квітня 2015 року до його смерті. Протягом цього часу вони проживали в квартирі, яка належала ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . За час проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, робили ремонт, сплачували комунальні послуги, піклувалися один про одного, здійснювали витрати на лікування. З 2019 року здоров'я ОСОБА_3 , почало погіршуватись, він часто хворів, не міг самостійно піклуватися про себе і потребував постійної допомоги. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, витрати на лікування здійснювались в тому числі і за рахунок ОСОБА_1 , оскільки розмір її пенсії значно перевищував розмір пенсії ОСОБА_3 .
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 червня 2025 року за позовом відкрито провадження.
06.08.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бурлак М.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у позові, посилаючись на те, що належних та допустимих доказів, на підтвердження ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, а також доказів які б давали позивачці підстави для визнання її права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у першу чергу разом із спадкоємцями першої черги, відповідачем не надано, також не надано доказів того, що померлий ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, яку надавала йому позивач тривалий час. Крім того посилалась на те, що відповідач є військовослужбовцем та перебував на військовій службі за призивом та у період смерті та поховання батька відповідач брав участь в антитерористичній операції. На підтвердження своїх посилань та заперечень надала суду довідку з ВЧ , копію військового квитка відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом як рідний син померлого ОСОБА_3 .
У встановлений законодавством строк до Горішньоплавнівської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , звернулась позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 відповідно до листа державного нотаріуса від 21.05.2025 (а. с.18).
Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до змісту ст.315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У п. 21 вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.09.2020 р. у справі № 644/5818/18 зазначив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №750/12880/19, провадження № 61-8759св20.
Так на підтвердження обставин щодо проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду було надано акт від 14.04.2025, згідно якого ОСОБА_1 з квітня 2015 року проживала у квартирі АДРЕСА_2 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2004 р. (а.с. 19-23).
Протягом періоду спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно вели господарство, здійснювали спільні витрати, мали спільний бюджет, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу, мали усталені взаємні права та обов'язки.
Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків, які підтвердили спільний побут ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також зазначили, що саме ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_2 коли він фактично був прикутий до ліжка і пересувався лише в межах квартири, також позивач здійснювала поховання ОСОБА_3 . Сина померлого відповідача у справі ОСОБА_2 свідки ніколи не бачили, останній не приймав ніякої участі в житті батька, не був присутнім на його похованні.
Так, свідок ОСОБА_6 , який є рідним братом померлого ОСОБА_3 показав суду, що він постійно спілкувався зі своїм братом ОСОБА_3 , який останні років десять проживав разом із ОСОБА_1 , яка завжди піклувалась про нього, вони разом їздили до них у гості, у них були дуже теплі стосунки, які притаманні подружжю. ОСОБА_1 весь час коли він хворів піклувалась про нього, витрачала свої кошти на його лікування, оскільки у неї пенсія була більша ніж у ОСОБА_3 , також похованням брата займалась саме ОСОБА_1 , сина ОСОБА_2 він не бачив на похоронах, вони майже з ним не спілкувались.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що працювала разом із ОСОБА_1 та приходила до неї у гості, вона проживала з ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , це була квартира покійного, вони робили ремонт у цій квартирі, відносини у них були подружні. Покійний ОСОБА_3 дуже хворів і ОСОБА_1 за ним доглядала, бо у нього був хворий хребет і він погано ходив, також похованням ОСОБА_3 займалась, ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_8 , яка є сестрою ОСОБА_1 показала суду, що її сестра проживала близько 10 років із ОСОБА_3 у його квартирі, в якій вони робили ремонт та вели спільне господарства. В період хвороби ОСОБА_3 , ОСОБА_1 дуже про нього піклувалась, витрачала свою пенсію на його лікування, оскільки його оперували. Також похованням ОСОБА_3 займалась позивачка, сина ОСОБА_2 вона ніколи не бачила і на похованні його також не було.
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що працювала з позивачкою довгий період і товаришувала з нею, приходила до неї додому, де вона проживала разом із ОСОБА_3 , в його квартирі, у них були подружні відносини, він її дуже любив, а позивач доглядала його коли він захворів, постійно піклувалась про нього, оскільки він погано пересувався і ходив з двома палицями в межах квартири. Також в подальшому позивач здійснювала поховання ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав суду, що товаришував із ОСОБА_3 , протягом багатьох років, ходив до нього у гості постійно, він проживав у своїй квартирі разом із ОСОБА_1 , близько десяти останніх років. Вони вели спільне господарство, позивач піклувалась про покійного коли він хворів та займалась його похованням. З сином ОСОБА_3 не спілкувався, на похованні його також не було.
Свідок ОСОБА_11 , яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 показала суду, що вона постійно спілкувалась із братом, їздили завжди один до одного у гості, вони дуже раділи за те, що брат знайшов таку дружину, з якою вони вели спільне господарство, яка завжди піклувалася про нього, він її дуже кохав. Коли брат хворів то ОСОБА_12 здійснювала витрати на його лікування, оскільки вони купували йому слуховий апарат і всі разом збирали необхідну суму на нього. Син брата ОСОБА_2 з батьком майже не спілкувався, лише приїхав один раз, на похованні не був, а потім звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Вони спілкувались із ОСОБА_2 , щоб він з розумінням віднісся до ОСОБА_12 , оскільки вона доглядала за його батьком, однак він нічого не хотів слухати про ОСОБА_13 .
Вищенаведені показання свідків узгоджуються з іншими доказами у справі, тому суд бере до уваги такі показання як достовірні.
У відповідності до ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч.4 ст.3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 74 Сімейного Кодексу України визначено, що, якщо жінка і чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати, з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Тобто, вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні наступні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Наявність спільного бюджету, спільного побуту, наявність усталених взаємних прав та обов'язків між позивачем і ОСОБА_3 підтверджуються також письмовими доказами здійснення ними спільних витрат на утримання жилого приміщення, в яких вони спільно проживали, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-47).
Крім того, проживання позивача з ОСОБА_14 однією сім'єю підтверджується копіями фіскальних чеків на придбання ліків для лікування ОСОБА_3 за призначеннями лікарів (а.с. 56-57), документами про поховання ОСОБА_3 (а.с.36), фотографіями з сімейних свят та відпочинку, що охоплюють тривалий період часу ( а.с.73-75), що свідчить про наявність спільного бюджету, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 з 2015 року по день смерті останнього, тобто більш ніж п'ять років до смерті ОСОБА_3 .
Щодо зміни черговості спадкування.
Згідно із статтею 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 будучи людиною похилого віку, протягом тривалого часу з 2022 страждав на низку захворювань, у зв'язку з чим неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні.
Згідно із виписки №2738 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні з 04.08.2022 по 12.08.2022, з 30.01.2023 по 09.02.2023, з 18.04.2024 по 24.04.2024 (а.с.53,54,55).
Відповідно до медичної документації ОСОБА_3 було проведено оперативне хірургічне втручання на хребті, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні з 29.03.2023 по 07.04.2023 (а.с.58-59).
Відповідно до довідки КУ «Центр надання соціальних послуг «Калина» Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області ОСОБА_3 соціальних послуг у вказаному центрі за період з 21.10.2019 по 21.10.2024 не отримував (а.с. 34).
Згідно ст.ст.1216, 1217, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно інформації зі спадкового реєстру, за життя спадкодавець ОСОБА_3 належним йому майно не розпорядився та заповіту не залишив.
У відповідності до ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно (ст.1265 ЦК України).
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Слід зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров'я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов'язана саме зі станом її здоров'я.
Так, з матеріалів справи вбачається той факт, що ОСОБА_3 протягом останніх років тяжко хворів, потребував опіки та матеріального забезпечення, про що свідчать виписки з історії хвороби ( а.с.53-59), амбулаторна картка та висновки медичних закладів (а.с.60-71).
Так відповідно до матеріалів справи позивач ОСОБА_1 за період проживання з ОСОБА_3 отримувала пенсію, яка значно перевищує пенсію, яку отримував ОСОБА_3 (а.с.24-27).
Згідно матеріалів справи лікування ОСОБА_3 потребувала значних витрат, так згідно виписки по рахунку від 05.04.2023, який був виписаний на ім'я ОСОБА_1 для придбання набору імплантів для транспедикуляції стабілізації хребта, на суму 88950 грн (а.с.56-57).
Наведена інформація з медичних документів та показань свідків підтверджує обставини перебування ОСОБА_3 у стані, що унеможливлює самостійне обслуговування, та останній потребує постійний сторонній догляді у зв'язку з цим.
Допитані у справі свідки підтвердили, що починаючи з 2022 року, стан здоров'я ОСОБА_3 після перенесеного хірургічного втручання суттєво погіршився, останній не міг самостійно здійснювати догляд за собою та задовольняти побутові потреби, пересувався за допомогою двох палиць в межах квартири, не міг сидіти на дивані, старався прилягти, щтб легше переносити біль. Позивач здійснювала догляд за ОСОБА_3 , надавала йому допомогу із побутових питань.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що надані позивачем докази підтверджують те, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме із 2022 року та по день смерті ОСОБА_3 опікувалася ним, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу .
Так представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні посилалась на те, що відповідач в зв'язку з тим, перебуває на військовій службі не мав можливості бути присутнім на похованні батька.
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 28.06.2023 та брав участь у антитерористичній операції у період, який припав на смерть та поховання батька (а.с.114).
Однак згідно медичної документації ОСОБА_3 батько відповідача перебував на лікуванні починаючи з 2022 року та потребував як матеріальної допомоги так і стороннього догляду, проте доказів того, що відповідач надавав таку допомогу суду надано не було.
Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.
За встановлених обставин вбачаються наявні правові підстави для застосування ст.1259 ЦК України та зміни у черговості на одержання права на спадкування позивача з четвертої на першу чергу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 259, 265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією без реєстрації шлюбу та зміни черговості спадкування - задовольнити .
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з квітня 2015 року до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 з четвертої черги спадкоємців на першу чергу спадкоємців.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судорвий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Т.О.Куц
Відомості, що не оголошуються
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення виготовлено 05.12.2025