04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16838/25 пров. № А/857/45586/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в справі № 380/16838/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні ді,-
суддя в 1-й інстанції - Москаль Р.М..,
час ухвалення рішення - 03 жовтня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про перерахунок пенсії з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% від сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року № 11/19816-суд, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд з 01 лютого 2023 року: - виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення (замість 90%); - із застосуванням до нарахованого розміру пенсії обмеження «максимальним розміром» (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2023:
1) шляхом обчислення її основного розміру як 90% суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд;
2) без зменшення суми нарахованої пенсії («підсумок пенсії (з надбавками)») шляхом її обмеження «максимальним розміром» («з урахуванням максимального розміру пенсії»).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в зв'язку з скасуванням пунктів 1, 2 Постанови 103, неможливо здійснити жодні перерахунки. Законом 2262 передбачено обмеження максимального розміру пенсії, і рішення КСУ від 20 грудня 2016 не скасовує обмеження на підставі Закону №1774.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м.Києві та отримує пенсію за вислугу років підставі Закону №2262, пенсія призначена з 01.05.2010 у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років - 40) (а.с. 17,62).
На виконання рішення у справі №240/18567/23 Адміністрація Державної прикордонної служби України склала довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії від 22.03.2024 №11/19816-суд (а.с.18), відповідно до якої грошове забезпечення для перерахунку розміру пенсії становить 66893,10 грн.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі цієї довідки ГУ ПФУ в м.Києві відмовило у його задоволенні. 23.01.2025 суд прийняв рішення у справі №240/11315/24, відповідно до якого задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 частково, зобов'язав ГУ ПФУ в м.Києві здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки виданої Адміністрацією ДПСУ від 22.03.2024 №11/19816-суд, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 19-21). В задоволенні позовних вимог щодо здійснення виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та у розмірі 90% від сум грошового забезпечення суд відмовив з мотивів їх передчасності, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії може бути зроблена лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання цього рішення суду.
На виконання рішення суду у справі №240/11315/24 ГУ ПФУ у м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 22.03.2024 №11/19816-суд (а.с.63 зворот), в процесі якого орган ПФУ:
- основний розмір пенсії визначив в розмірі 70% грошового забезпечення (66893,1*70%);
- обмежив підсумок нарахованої пенсії у сумі 46825,17 грн. «з урахуванням максимального розміру пенсії» до 38051,37 грн.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
За усталеними висновками Верховного Суду, внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом - у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; відсутні підстави для застосування механізму, передбаченого частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується при призначенні пенсії, при здійсненні її перерахунку. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262, при призначенні пенсії за вислугу років її основний розмір визначено в розмірі 90% від суми грошового забезпечення заявника. Норми Закону №2262, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії повинен залишатися сталим (не зменшуватися) та застосовуватися у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії. Застосування відповідачем частини другої статті 13 Закону №2262 при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 (на виконання рішення суду №240/11315/24) є помилковим; це помилкове правозастосування зумовило визначення пенсії позивача у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом, що свідчить про протиправність оскаржених дій відповідача. Оскільки при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 90%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на соціальне забезпечення у розмірі, визначеному Законом №2262.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції правильно зауважив, що Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI), зокрема, частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;
- пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення» цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
В статтю 43 Закону №2262-XII Законом України №1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону №2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону №1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи №1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - положення частини сьомої статті Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону №2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ з 20.12.2016 є нечинною.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІII (далі - №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Так, буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI».
Отже, дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.02.2023 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) є протиправними та такими, що призводять до заниження належного йому розміру пенсійного забезпечення.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в справі № 380/16838/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. М. Гінда
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року.