Справа №295/18600/25
Категорія 48
2/295/2308/26
02.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Полонця С.М.,
секретаря с/з - Лукасевич А.Є.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
встановив:
Позивач Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми завданих збитків, внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 3550 грн. та сплаченого судового збору у вказаній справі. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 року № 32, згідно з яким, інспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей. Відповідно до вказаного положення, інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також вказаним вище положенням. Пунктом 2 розділу II вказаного положення встановлено, що інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціалісти Державної екологічної інспекції Поліського округу 08.10.2024 року, під час розгляду звернення на гарячу лінію інспекції громадянина ОСОБА_2 , щодо зрізання дерев без дозвільних документів, встановили те, що ОСОБА_3 була заподіяна шкода, внаслідок незаконної рубки двох дерев породи «береза», без спеціального дозволу. Вказаний факт зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки від 06.08.2024 року та польовою переліковою відомостю. Заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводилися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою) марки YT-7110 (паспорт повірки виданий 12.06.2024 року). Для встановлення того, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт обстеження, яким зафіксовано факт правопорушення. В польовій переліковій відомості від 06.08.2024 року відображено кількість, породу дерев, діаметри пнів у корі біля шийки кореня, категорію придатності (сироростучі, сухостійні). Польовий перелік проводили державні інспектори з ОНПС Поліського округу - Таценко В.В. та ОСОБА_4 . Тому факт вчиненого правопорушення у сфері лісових відносин є встановленим, підтвердженим належними та допустимими доказами. У подальшому, відповідно до додатку №1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 року №559 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників у межах міст та інших населених пунктів», загальний розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням, пошкодженням дерев до ступеня припинення росту, складає 3550 грн. За вказаним фактом 08.10.2024 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 020068 за ст. 153 КУпАП. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 08.10.2024 року № 959 -3.2. гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Вказаний штраф порушник сплатила добровільно, що підтверджується копією чека від 08.10.2024 року. Такими діями гр. ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 року «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах». В подальшому, інспекцією, шляхом досудового порядку врегулювання цивільно-правового спору, гр. ОСОБА_1 пред'явлено претензію № 139/11-12 від 14.10.2024 року з розрахунком про добровільне відшкодування шкоди у розмірі 3550 грн., яку їй було направлено поштою, що підтверджується доказом вручення поштового відправлення від 21.10.2024 року. На підставі вищевикладеного та відповідно до вимог ст. ст. 16, 57, 184 Цивільного процесуального кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, з метою формування ціни позову та складання обґрунтованого розрахунку суми, що стягується, керуючись ст. ст. 20-2, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтею 40 Закону України «Про рослинний світ», інспекція пропонувала гр. ОСОБА_1 у місячний термін відшкодувати завданні збитки. Однак, у зв'язку з несплатою завданих збитків, інспекція змушена вжити заходів представницького характеру, шляхом пред'явлення позову до суду.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 30.12.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надала.
16.01.2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: доказу надсилання відповідачу матеріалів позовної заяви з додатками.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення 020068 від 08.10.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Мартинівка Хмельницької області, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерка, здійснила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 153 ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що о 12 год. 00 хв. 29.07.2024 року за адресою: вул. Лесі Українки, 52, зрізали 2 дерева породи береза без дозвольних документів, що є порушенням ст. 9, 10 Закону про рослинний світ. Унаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяна шкода за незаконну порубку двох дерев породи береза.
У відповідній графі вказаного вище протоколу «Пояснення порушника та його зауваження до змісту протоколу чи мотиви відмови від його підписання» зазначено: «З порушенням згоджуюсь» і підпис.
Крім того, у протоколі вказано про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 08.10.2024 року в приміщенні Державної екологічної інспекції Поліського округу за адресою: вул. Леха Качинського, 12а, м. Житомир.
Вказаний протокол підписано посадовою особою, яка його склала - Таценко В.В. та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення - Вольською Г.Р.
У свою чергу, з копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.10.2024 року № 959 -3.2 слідує, що державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Таценко Віталій Віталійович, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 року № 020068, який склав державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Таценко Віталій Віталійович, про порушення вимог природоохоронного законодавства встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Мартинівка Хмельницької області, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерка, вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 40 ЗУ «Про рослинний світ», тим, що зрізали 2 дерева породи береза без дозвольних документів.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласдено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 170 грн.
Зазначена постанова набрала чинності 08.10.2024 року, строком пред'явлення виконавчого документа до виконання вказано - до 08.01.2025 року.
Копію постанови ОСОБА_1 отримала під розписку особисто, про що свідчить її підпис у відповідній графі зазначеної вище постанови.
Вказаний у постанові штраф у розмірі 170 грн. ОСОБА_1 сплатила, про що свідчить копія заяви на переказ готівки № 41 від 08.10.2024 року, долучена до позовної заяви.
У матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, з якої вбачається те, що на поштову адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , Державною екологічною інспекцією Поліського округу було направлено лист, який вручено 21.10.2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Зазначені положення також містяться у ст. 324 ЦК України, в якій зазначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодувати завдані ним збитки.
У відповідності до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про рослинний світ», у порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів.
Згідно зі ст. 10 вказаного вище Закону, спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.
Як слідує зі статті 40 цього ж Закону, порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у: самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів; порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу; порушенні вимог охорони умов місцезростання об'єктів рослинного світу; порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об'єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан об'єктів рослинного світу; перевищенні лімітів використання природних рослинних ресурсів; самовільному проведенні інтродукції та акліматизації дикорослих видів рослин; реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів; закупівлі лікарської та технічної сировини дикорослих рослин у юридичних або фізичних осіб, які не мають дозволу на їх спеціальне використання; порушенні правил вивезення за межі України і ввезення на її територію об'єктів рослинного світу; невнесенні збору за використання природних рослинних ресурсів у встановлені строки. Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
Як передбачено статтею 153 КУпАП, знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в межах населених пунктів, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення; пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб - підприємців - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275, державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п. 7 вказаного вище Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У відповідності до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України 20 лютого 2023 року № 32, державна екологічна інспекція Поліського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.
Згідно з п. п. 8-10 розділу ІІ вказаного вище Положення, інспекція складає протоколи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом. Пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
Щодо доказів, наданих позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, слід зазначити наступне.
Як вбачається з наданої копії протоколу про адміністративне правопорушення 020068 від 08.10.2024 року, у ньому відсутні відомості про те, ким саме його було складено.
Крім того, у відповідних графах вказаного протоколу не вказана повна адреса проживання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , а також повна адреса, за якою його було вчинено, зокрема, не зазначено місто.
Що стосується постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.10.2024 року № 959 -3.2, то у ній відсутня відповідна стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, у вчиненні якого визнано винною ОСОБА_1 , що є грубим порушенням при складанні вказаної постанови.
Також у вказаній вище постанові відсутня дата отримання копії цієї постанови ОСОБА_1 .
Окремо слід вказати про наступне.
У поданій позовній заяві позивач, зокрема, посилається на те, що спеціалісти Державної екологічної інспекції Поліського округу 08.10.2024 року, під час розгляду звернення на гарячу лінію інспекції громадянина ОСОБА_2 , щодо зрізання дерев без дозвільних документів, встановили те, що ОСОБА_3 була заподіяна шкода, внаслідок незаконної рубки двох дерев породи «береза», без спеціального дозволу. Вказаний факт зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки від 06.08.2024 року та польовою переліковою відомостю. Заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводилися повіреною металевою мірною стрічкою (рулеткою) марки YT-7110 (паспорт повірки виданий 12.06.2024 року). Для встановлення того, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт обстеження, яким зафіксовано факт правопорушення. В польовій переліковій відомості від 06.08.2024 року відображено кількість, породу дерев, діаметри пнів у корі біля шийки кореня, категорію придатності (сироростучі, сухостійні). Польовий перелік проводили державні інспектори з ОНПС Поліського округу - Таценко В.В. та ОСОБА_4 .
Разом з тим до позовної заяви не було додано ні акту обстеження земельної ділянки від 06.08.2024 року, ні польової перелікової відомості від 06.08.2024 року, на які позивач посилається у позовній заяві.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач просить стягнути з відповідача суму завданих збитків, внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 3550 гривень, та, при цьому, у позовній заяві зазначає про те, що загальний розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням, пошкодженням дерев до ступеня припинення росту, складає 3550 грн. (розрахунок додається).
Натомість жодного документа, який би підтверджував суму завданих збитків, внаслідок незаконної порубки дерев, саме у розмірі 3550 гривень, позивачем надано не було.
Також у позовній заяві позивач, серед іншого, зазначає про те, що інспекцією, шляхом досудового порядку врегулювання цивільно-правового спору, Вольській Г.Р. пред'явлено претензію № 139/11-12 від 14.10.2024 року з розрахунком про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням, у розмірі 3550 грн., яку їй було направлено поштою, що підтверджується доказом вручення поштового відправлення від 21.10.2024 року.
Разом з тим, з доданої до позовної заяви копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, не вбачається того, якого саме змісту лист було направлено Державною екологічною інспекцією Поліського округу Вольській Г.Р., як і не вбачається того, ким саме його було отримано, адже у вказаному повідомленні міститься підпис невідомої суду особи, а також у відповідних графах повідомлення відсутні відмітки про те, що лист, зокрема, вручено особисто особі, якій його було адресовано.
Також слід вказати про те, що у матеріалах справи відсутня згадана вище претензія № 139/11-12 від 14.10.2024 року з розрахунком про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням, у розмірі 3550 грн. або її копія, яку, як зазначає позивач, було направлено поштою відповідачу у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази завдання збитків державі відповідачем ОСОБА_1 , внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 3550 гривень, та позивачем, у свою чергу, не доведено тих обставин, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
При цьому, суд констатує те, що, виходячи із положень цивільного процесуального законодавства, постанова посадової особи органу державної влади у справі про адміністративне правопорушення не має преюдиціального значення для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено таку постанову, і має оцінюватися судом у взаємному зв'язку з іншими доказами у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст. ст. 13, 66 Конституції України, ст. 153 КУпАП, ст. ст. 170, 324 ЦК України, ст. ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву Державної екологічної інспекції Поліського округу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Державна екологічна інспекція Поліського округу; місцезнаходження: 10014, м.Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А; код ЄДРПОУ 42163803.
Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: