Справа № 741/1458/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/276/26
Категорія - ч. 4 ст. 185 КК України. Доповідач ОСОБА_2
04 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025270420000136 від 20 липня 2025 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2025 року,
щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, одруженої, яка перебуває у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зареєстрованої та фактично проживаючої по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судима,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 ст. 357, 4 ст. 185 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, якщо не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Як установив суд, 17 липня 2025 року в післяобідній час ОСОБА_8 , перебуваючи у якості гостя у будинку по АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з корисливих мотивів, з метою подальшого особистого збагачення шляхом зняття грошових коштів з банківського карткового рахунку потерпілої, яка є особою похилого віку та особою з інвалідністю, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з сумки потерпілої, що знаходилася в шафі житлової кімнати будинку, умисно викрала офіційний документ, а саме пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_1 , що належала потерпілій ОСОБА_9 , після чого з викраденим документом з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, отримавши можливість розпорядитися ним на власний розсуд.
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_8 17 липня 2025 року в період часу з 15.40 по 15.46 год, діючи в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався, реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, що знаходилися на банківському картковому рахунку потерпілої ОСОБА_9 , яка є особою похилого віку та особою з інвалідністю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом здійснення трьох транзакцій, пов'язаних зі зняттям грошових коштів з банківського карткового рахунку, з використанням банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , та банківського автомату АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , розташованого по вул. Вокзальна, 3 в м. Ніжин Чернігівської області, таємно викрала з банківського карткового рахунку грошові кошти в сумі 20 000 грн., що належать ОСОБА_9 ..
Окрім того, 18 липня 2025 року, близько 17 год. 37 хв., ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, що знаходилися на банківському картковому рахунку потерпілої ОСОБА_9 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом здійснення транзакції, пов'язаної зі зняттям грошових коштів з банківського карткового рахунку, з використанням банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , та банківського автомату АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 , розташованого по вул. Вокзальна, 15 в м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, таємно викрала з банківського карткового рахунку грошові кошти в сумі 20 000 грн., що належать ОСОБА_9 ..
Таким чином, ОСОБА_8 таємно викрала грошові кошти з банківського карткового рахунку потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 40 000 грн., якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд.
В апеляційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_8 , просить змінити вироку суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік за умови виконання обов'язків, визначених судом першої інстанції. В решті вирок суду залишити без змін.
Мотивує тим, що призначаючи ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 357 КК України покарання у виді обмеження волі, суд не врахував положення ч. 3 ст. 61 КК України, якою передбачено, що обмеження волі не застосовуються до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Так, суд хоча й встановив, але не взяв до уваги, що ОСОБА_8 перебуває у соціальній відпустці по догляду за малолітньою дитиною 2025 року народження до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується копією свідоцтва про народження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, застосований закон, який не підлягав застосуванню, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, вирок суду просив змінити в частині призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити його з урахуванням того, що на утриманні обвинуваченої перебуває малолітня донька 2025 року народження, а покарання у виді штрафу є єдиним більш м'яким покаранням, яке може бути їй призначене за санкцією вказаної частини статті, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, а також у таємному викраденні майна (крадіжці) потерпілої ОСОБА_9 , вчиненому в умовах воєнного стану, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, які учасниками кримінального провадження не оскаржуються, а тому колегію суддів не перевіряються.
Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції відбувався за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на утриманні ОСОБА_8 перебуває малолітня дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом №274 та реєстрацією Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08 серпня 2025 року.
З огляду на те, що на час постановлення вироку ОСОБА_8 перебувала у соціальній відпустці для догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд був позбавлений підстав для призначення обвинуваченій за ч. 1 ст. 357 КК України покарання у виді обмеження волі, як про це слушно зауважив прокурор.
Санкцією ч. 1 ст. 357 КК України передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.
З огляду на те, що санкцією вказаної статті передбачене більш м'яке покарання, ніж визначив суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу ОСОБА_8 , яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, формально позитивно характеризується за місцем проживання, створила родину, народила дитину, якою наразі опікується, усвідомила ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень та ступінь відповідальності за вчинені дії, повне відшкодування завданої потерпілій шкоди, щирість каяття та сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, вважає за можливе призначити ОСОБА_8 мінімальне покарання, передбачене санкціями ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, звільнивши винну від відбування покарання з випробуванням, як про це просить прокурор.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 357 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку один рік не вчинить нового кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14