08 грудня 2010 р.Справа № 2-а-4359/10/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2010р. по справі № 2-а-4359/10/1670
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Полтавського окружного адміністративного суду < Текст > третя особа Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А. О. < за участю > < Текст >
про визнання дій незаконними,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Полтавського окружного адміністративного суду, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій незаконними стосовно заборони заявити судді Чесноковій А.О. відвід в судовому засіданні 21.10.2009 року по справі № 2-а- 46042/09/1670.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 р. по справі № 2-а-4359/10/1670 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій незаконними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу судді Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В. від 17.09.2010 р. по справі № 2-а- 46042/09/1670 про відмову у відкритті провадження як незаконну, ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження по справі з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд (продовження розгляду) в іншому складі суду.
Зазначену ухвалу вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: ч.ч. 2, 3 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 17, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 31, ст. 185 КАС України, ст.ст. 8, 21, 22, 55, 124, 126, 129 Конституції України. Тому вважає, що своєю позовною заявою не посягає на права судді при здійсненні правосуддя, що грунтується на вимогах закону та передбачено законодавством, а вимагає дотримання (не порушення) його прав та інтересів та дотримання вимог ч. 2 ст. 31 КАС України суддею.
Відповідач письмових заперечень не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 2 ст. 2 КАС України передбачає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та викладених в ній обставин, позивач оскаржує дії судді, пов'язані з розглядом справи № 2-а-46042/09/1670.
Згідно зі ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він випливає не з дій чи бездіяльності судді, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а з його діяльності, пов'язаної з відправленням правосуддя та прийняттям процесуальних рішень відповідно до процесуальних норм, якими передбачена процедура розгляду справи. Статтями 126 та 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних справ поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12 червня 2009 року "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності суддів і судів щодо розгляду справи поза передбаченого процесуальним законом порядку у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв. Нормами адміністративного законодавства України визначений порядок оскарження процесуальних рішень суду при здійсненні ним правосуддя і позивач не позбавлений можливості звернутись до відповідної апеляційної та касаційної інстанцій за захистом свого порушеного права, якщо він вважає, що рішенням суду такі права були порушені.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Конституції України судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції та законів України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі. Стаття 126 Конституції України забороняє вплив на суддів у будь-який спосіб щодо здійснення правосуддя. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Тому перевірка процесуальної діяльності судді і суду в іншій спосіб, ніж шляхом оскарження судових рішень, є неприпустимою, порушує встановлені в державі принципи правосуддя. Дії або бездіяльність суддів при здійсненні правосуддя можуть оскаржуватися тільки у порядку, встановленому Законом, а саме в апеляційному або в касаційному.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження по справі з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд (продовження розгляду) в іншому складі суду.
Згідно ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має повноважень вирішувати питання щодо можливості відкриття провадження у справі, оскільки таке право, відповідно до ст. 107 КАС України віднесено до компетенції тільки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті ухвали про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, 200, < пункт > 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2010р. по справі № 2-а-4359/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б.
< Список > Спаскін О.А.
< повний текст >