Справа №591/252/26
Провадження № 2/591/68/26
Іменем України
04 лютого 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Зері Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
установив:
13.01.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України на підставі статті 130 КПК України, статей 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка буде визначена судом.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 02.02.2026 позивач подав до суду заяву, до якої додав позовну заяву до Державної казначейської служби України.
При вирішенні питання наявності підстав для відкриття провадження у справі підлягає врахуванню, що оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутись до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути зокрема, звернення з відповідною позовною заявою.
Питання процесуальної форми звернення особи за відшкодуванням моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, та виду судового провадження цієї категорії справ висвітлене у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 у справі № 201/10234/20. Зокрема вказаною постановою визначено, що структура національного законодавства України та його загальний зміст свідчить про те, що процесуальні питання розгляду справ у судах можуть бути врегульовані не тільки процесуальними кодексами, а й нормативними актами, які за своєю загальною суттю хоч і не є процесуальними, однак, врегульовуючи матеріально-правові відносини, містять процесуальні норми, що стосуються процедур такого врегулювання.
Саме до таких нормативних актів відноситься й Закон № 266/94-ВР. Для визначення порядку виконання цього Закону було також прийнято наказ Міністерства юстиції України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 «Про затвердження Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - наказ № 6/5/3/41).
Відповідно до положень статті 3 цього Закону в наведених у статті 1 випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода (пункти 91-93 постанови).
Перелік уповноважених органів, до яких громадянин має право звернутись у кожному конкретному випадку, визначається пунктом 11 наказу № 6/5/3/41, який для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення (пункт 101 постанови).
За таких обставин термін «заява» при зверненні потерпілої особи до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у сенсі Закону № 266/94-ВР та наказу № 6/5/3/41 слід розуміти як вимогу про відшкодування шкоди, і такі справи слід розглядати за правилами позовного провадження. При цьому не має значення назва такої вимоги, якщо з її змісту вбачаються усі складові елементи відповідно до вимог статті 175 ЦПК України.
При цьому позивачем у цих справах повинна бути потерпіла особа, а відповідачем - держава в особі відповідного органу (пункти 117-118 постанови).
У позовній заяві, поданій до суду після усунення недоліків, позивач визначив відповідача - Державну казначейську службу України, вул. Бастіонна, буд. 6 м. Київ, 01601.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Статтею 28 ЦПК України визначені питання підсудності справи за вибором позивача, однак про застосування альтернативної підсудності у позові позивачем не заявлено.
Правила виключної підсудності, визначені у статті 30 ЦПК України, до спірних відносин не застосовуються.
Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи, що місцезнаходження відповідача територіально не підсудне Зарічному суду м. Суми, наявні підстави для передання даної справи на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (вулиця Володимирська, 15, Київ, 01601).
Керуючись статтями 27, 31, 32, 258, 260, 261, 353, 355 ЦПК України, суд
постановив:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, направити за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (вулиця Володимирська, 15, Київ, 01601).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухали суду.
Суддя Ю.О. Зеря