Справа № 484/6533/25
Провадження № 2/484/202/26
Рішення
іменем України
(заочне)
03.02.2026 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А.,
за участю секретаря судових засідань Завірюхи В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини,-
встановив
25.11.2025 року в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду через підсистему "Електронний суд" її представник адвокат Личко В.С. з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування позову посилається на те, що з 25.10.2023 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1340 від 25.10.2023, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитини ОСОБА_3 , про що 10.09.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегоінального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис №1708, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Сімейне життя у подружжя не склалося з причин, що у сторін різні погляди на життя, психологічна несумісність, неможливість знаходити спільну мову, що в свою чергу створює напруження у стосунках і стає причиною конфліктних ситуацій в родині. У зв'язку з відсутністю взаєморозуміння і спільних інтересів подальше життя в якості подружжя і збережння шлюбу неможливі та суперечать інтересам сторін та дітей.Питання розірвання шлюбу між сторонами знаходиться на розгляді Київського районного суду м. Одеси (справа №522/11224/25, провадження №2/947/4180/25).
Між подружжям склалися напружені стосунки, пов'язані, зокрема, з поведінкою відповідача, що виражається у численних проявах агресії щодо дружини, постійних погрозах, непередбачуваних негативних діях з його боку по відношенню до позивачки, а також в погрозах в будь-який момент забрати дитину. Такі події та відповідача вчинки негативно впливають на розвиток та спокій малолітньої дитини, тому позивачка вимушена була звернутися до послуг ТОВ "Агенція безпеки "Центр" щодо встановлення тривожної кнопки для виклику охорони до квартири, де проживає позивачка разом із дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав №414650906 від 21.02.2025 року. Листом відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №1, яким зафіксовано звернення позивачки за захистом з приводу вчинення домашнього насильства з боку відповідача.
З початку липня 2025 року відповідач не надає жодної матеріальної чи грошової допомоги на утримання спільної дитини, що стало підставою 03.10.2025 року для звернення до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина (справа №947/37557/25).
Дитина проживає разом з позивачкою, отримує своєчасний кваліфікований медичний супровід, повністю забезпечена любов'ю, опікою та турботою з боку матері, яка забезпечує для нього належні умови проживання, харчування, догляду та розвитку. Згідно висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.11.2025 року №2821/01-11 вказаний орган, провівши оцінку умов проживання малолітньої дитини, дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому, з метою захисту інтересів дитини представник позивачки просить визначити місце проживання дитини разом із матір'ю, що є запорукою створення для дитини відповідних умов виховання та розвитку, враховуючи її вік, дозволить забезпечити їй сталі соціальні й родинні зв'язки, стабільний психологічний та емоційний стан.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
Ухвалою суду від 23.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки надала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та у відсутність позивачки, просила задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, жодних заяв чи клопотань на адресу суду від нього не надходило.
Представник третьої особи- Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, надійслала заяву про розгляд справи за її відсутності, у вирішенні всіх питань учасників процесу поклалася на розсуд суду, висновок від 14.11.2025 року №2821/01-11 про доцільність визначення місця проживання малолітьної дитини разом з позивачкою підтримала.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивачки проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріалаи стправи та встановивши обставини справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 11.09.2024 року сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно витягу з реєстру Одеської територіальної громади від 20.05.2025 року №2025/006640412 позивачка з 09.05.2025 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , матеріалами спрваи підтверджується, що разом з ним проживає дитина ОСОБА_3 .
З витягу з Державного реєстру речових прав від 21.02.2026 року №414650906 вбачається, що власником трикімнатної квартири загальною площею 127,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1271218951101, є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , УНЗР: 19941027-07248, документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 325, виданий 21.02.2025, видавник Чернишева Н.Г., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, номер відомостей про речове право: 58684085.
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 25.10.2023 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.10.2023 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зереєстровано шлюб, актовий запис №1340. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_6 ".
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа №522/11224/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Станом на момент розгляду справи провадження у справі відновлено після закінчення тримісячного строку на примирення згідно ухвали суду від 27.01.2026 та призначено наступне судове засідання на 11.02.2026 року.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10.12.2025 року у справі № 947/37557/25, яке набрало законної сили 12.01.2026 року, вирішено питання стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно висновку органу опіки та піклування Кївської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.11.2025 року №2821/01-11, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 . Висновок мотивовано тим, що батько дитини зі слів матері є психічно хворою людиною, вперше він залишив сім'ю, коли дитині було лише три тижні, причини такого вчинку ніхто не розуміє, адже до того часу все було добре. Протягом року батько дитини неодноразово залишав сім'ю та повертався, поводився агресивно: кидався стільцями, ламав меблі, одного разу пошкодив плінтус над головою дружини. У нього діагностовано клінічний діагнох - маніакально-депресивний психоз, проте документально підтвердити це наразі неможливо, оскільки він відмовляється від стаціонарного лікування і бажає спостерігати онлайн, ймовірно, через страх. Зі слів матері у її чоловіка немає визначеності в житті, він людина настрою, сьогодні він її словесно ображає, а завтра він її любить, і так продовжується вже рік. Також він неодноразово погрожзував, що викраде дитину та не дозволить її вивезти, а потім, ніби нічого не сталося, говорив, що дитина повинна залишатися з матір'ю, і що він її не забиратиме. Через неадекватну поведінку батька матір дитини не знаю чого від нього очікувати в майбутньому. Враховуючи негативне спілкування батька зі спеціалістами служби у справах дітей, та те, що матір'ю дитини створені належні умови для виховання, проживання та розвитку дитини, і вона здатна виконувати обов'язки щодо виховання та догляду за малолітнім сином, тому є орган опіки та піклування вважає можливим визначити місце проживання малоітнього сина разом із матір'ю.
Відповідно до листа адміінстрації КНП "дитяча міська поліклініка №6" Одеської міської ради від 23.06.2025 року №01-339, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у вказаному лікувальному закладі, декларацію на медичне обслуговування дитини підписана матір'ю ОСОБА_1 з лікарем-педіатром ОСОБА_7 . Дитина відвідує лікаря щомісячно, щеплена за віком згідно Календаря щеплень.
З листа відділу поліції №4 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області від 01.10.2025 року №4342 вбачається, що позивачка зверталась до органів поліції з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства з боку її чоловіка.
З відповіді ТОВ "Агенція безпеки "Центр" від 01.10.2025 року на адвокатський запит №б/н від 12.09.2025 року вбачається, що між товариством та ОСОБА_1 укладено договір №82/25-ГШР/ОС від 05.05.2025 року про надання охоронни послуг. У межах зазначеного договору 07.05.2025 року дійсно мав місце виклик групи швидкого реагування в зв'язку з повідомленням про домашнє насильство. Після прибуття екіпажу ГШР на місце події особа, яка вчинила протиправні дії, побачивши співробітників товариства, залишила територію та від'їхала на таксі. Дії співробітників товариства були здіснені відповідно до умов договору та чинного законодавства України, виїзд групи швидкого реагування на місце події зафіксовано засобами фіксації.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьківна виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Однак, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини. Батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір'ю також не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні в справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).
У частині четвертій-шостій статті 19 СК України закріплено, що під час розгляду судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.
Враховуючи викладене, виходячи з інтересів малолітньої дитини, добросовісного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків, створення для сина необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення його усім необхідним, поведінку батька та ставлення його до своїх батьківських обов'язків, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, чи негативно б впливали на її виховання чи розвиток, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені при подачі позову.
На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 4-6, 12, 13, 76-81, 95, 141, 265, 280, 353-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити .
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 26303241, місце знаходження: вул. Василя Стуса, 9, Київськкий район, м. Одеса, Одеська область, 65114.
Повне судове рішення складено 03.02.2026 року.
Суддя: