Справа № 483/1532/25
Провадження № 2/483/112/2026
Іменем України
27 січня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -
10 листопада 2025 року акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (далі - АТ «УКРСИББАНК») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 предметом якої є стягнення з відповідачки за прострочення погашення суми боргу, що підлягала стягненню за рішенням суду в рахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11040678000 від 14 вересня 2006 року -3 % річних, що становить 11705 грн. 53 коп. та інфляційні в розмірі 37223 грн. 94 коп., а всього 48929 грн. 47 коп., а також судовий збір в розмірі 3028 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 вересня 2006 року між АКIБ (після перейменувань - ПАТ, АТ) «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11040678000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредит (грошові кошти) в сумі 10300.00 шв.франків, а відповідачка зобов'язалася щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 13 вересня 2021 року. якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2, кредитного договору). В зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором, в зв'язку з чим АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення з позичальниці заборгованості за вказаним кредитним договором. Рішенням Очаківського мiськрайонпоrо суду Миколаївської області від 13 січня 2010 року на користь ПАТ «УКРСИББАНК» стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 82333 грн. 04 коп., а також судові витрати. За період з 13 січня 2010 року до 23 лютого 2022 року відповідачкою зроблено лише один платіж у розмірі 3096 грн. 20 коп. на погашення боргу за рішенням суду. Станом на 10 жовтня 2025 року рішення суду виконано лише частково, залишок заборгованості складає 79236 грн. 84 коп. Посилаючись на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов'язання, а тому відповідно до ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь АТ «УКРСИББАНК» 3 % річних в розмірі 11705 грн. 53 коп. та інфляційні в розмірі 37223 грн. 94 коп., а всього 48929 грн. 47 коп. за період прострочення з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року та крім того, сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача до суду надала заяву про розгляд справи без участі представника АТ «УКРСИББАНК», в якій крім того, зазначила, що позовні вимоги банк підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення банк не заперечує.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 3 ст. 131 ЦПК України, до суду не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надавала.
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 14 вересня 2006 року між АКIБ (після перейменувань - ПАТ, АТ) «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11040678000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредит (грошові кошти) в сумі 10300.00 шв.франків, а відповідачка зобов'язалася щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 13 вересня 2021 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору) (а.с. 15-21).
Рішенням Очаківського мiськрайонпоrо суду Миколаївської області від 13 січня 2010 року у справі № 2-209/2010р. на користь ПАТ «УКРСИББАНК» стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 82333 грн. 04 коп., а також судові витрати в розмірі 943 грн. 33 коп. (а.с. 22-23).
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач зазначив, що відповідачкою до теперішнього часу вказане вище рішення суду не виконано, залишок боргу складає 79236 грн. 84 коп.
Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачки, на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 11705 грн. 53 коп. та інфляційні в розмірі 37223 грн. 94 коп., а всього 48929 грн. 47 коп.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Щодо правомірності нарахування інфляційних та 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином(ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10-с18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Як вбачається з наданого розрахунку інфляційних та 3% річних, банком було здійснено розрахунок за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивач зазначив цей строк з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.
З урахуванням змісту пунктів 12, 18, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України про застосування позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, а також звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану вказаний позивачем строк порушення грошового зобов'язання є обґрунтованим.
Здійснений позивачем розрахунок заборгованості та визначений розмір заборгованості відповідачкою не заперечувався та не спростований.
Таким чином, дослідивши надані позивачем докази, суд вважає позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Також у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн., оплата якого підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, - 3 % річних в сумі 11705 (одинадцять тисяч сімсот п'ять) гривень 53 копійки та інфляційні в сумі 37223 (тридцять сім тисяч двісті двадцять три) гривні 94 копійки, за період прострочення з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, а також в рахунок сплаченого судового збору 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: