Справа № 620/16147/24 Суддя першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
03 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:
- визнання протиправними дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тобто з 06.05.2023;
- зобов'язання ГУ ПФ в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.05.2023 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФ в Чернігівській області від 23.10.2023 №1091 про утримання надміру виплачених сум пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, підтверджено належність позивачу документів, на підставі яких йому вже було призначено у подальшому скасовану пенсію, то останній мав право на її призначення саме з 06.05.2023, а не з 08.03.2024 при повторному призначенні. Крім того, суд зазначив, що за відсутності доказів зловживань пенсіонера при призначенні йому пенсії вперше, спірне рішення про утримання надміру виплачених сум є протиправним.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що оскільки на час призначення позивачу пенсії вперше рішення суду про встановлення факту не існувало, то страховий стаж був меншим ніж на час призначення пенсії вдруге, а тому відсутні підстави для призначення пенсії з 06.05.2023, а не з 08.03.2024, водночас наявні правові підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій за цей період.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки пенсійний орган порушив право позивача на пенсійне забезпечення, скасувавши призначення пенсії та у подальшому повторно її призначивши на підставі одних і тих самих документів. Крім того, зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії, адже на час прийняття такого позивач не належав до осіб, які отримують пенсію, а тому стягнення відповідних сум мало здійснюватися у судовому порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 справу продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 03.02.2026.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, після досягнення 63 років (05.05.2023) ОСОБА_1 12.05.2023 звернувся до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФ в Чернігівській області від 19.05.2023 № 253750002096 позивачу було призначено пенсію з 06.05.2023. До розрахунку пенсії враховано загальний страховий стаж 24 роки 5 місяців 26 днів (а.с. 48).
У подальшому рішенням ГУ ПФ в Чернігівській області від 16.10.2023 № 253750002096 про відмову у призначенні пенсії (на заміну рішення про призначення пенсії від 18.05.2023) ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії. Підставою його прийняття стало те, що страховий стаж позивача становив 8 років 9 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 1978 року по 1994 рік у колгоспі «Зоря» відповідно до довідки від 04.05.2019 № Г-99/07-01, виданої трудовим архівом Козелецької районної ради, оскільки відповідно до актів зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки, поданої для призначення (перерахунку) пенсій від 15.08.2023 № 2500-0902-1/6049 та від 25.09.2023 № 2500-0902-1/7015, в книзі обліку розрахунків по оплаті праці за 1978 рік значиться ОСОБА_1 , у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1979-1991 роки та за 1992-1994 роки значиться ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_4 ). При перевірці довідки про заробітну плату від 04.05.2019 №Г-100/07-14 за 1987-1991 роки (акт зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки, поданої для призначення (перерахунку) пенсій від 27.07.2023 № 2500-0902-1/5630) встановлено, що в книгах обліку по оплаті праці за 1992-1994 роки значиться ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_4 ) (а.с. 22).
У зв'язку з наведеним ГУ ПФ в Чернігівській області прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.10.2023 № 1091, яким установлено, що сума переплати в розмірі 10 127,42 грн згідно з довідкою ГУ ПФ в Чернігівській області утворилася за період з 06.05.2023 по 30.09.2023. Сума переплати в розмірі 10 127,42 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . У разі ненадходження від пенсіонера коштів переплата буте утримуватися в розмірі 20% пенсії щомісячно з дня поновлення пенсії до повного погашення (а.с. 23).
Судом першої інстанції також встановлено, що з метою підтвердження страхового стажу для призначення пенсії за віком у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, належності заявнику архівних довідок № Г-99/07-01, № Г-100/07-01 від 04.05.2019, виданих трудовим архівом Козелецької районної ради Чернігівської області, архівної довідки № Г-346/07-01 від 26.09.2023, виданої трудовим архівом Козелецької селищної ради Чернігівської області.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 734/5319/23, яке набрало законної сили 27.02.2024, заяву ОСОБА_1 задоволено - встановлено факт належності ОСОБА_1 архівних довідок № Г-99/07-01, № Г-100/07-01 від 04.05.2019, виданих трудовим архівом Козелецької районної ради Чернігівської області, та архівної довідки № Г-346/07-01 від 26.09.2023, виданої трудовим архівом Козелецької селищної ради Чернігівської області.
Враховуючи рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024, позивач 08.03.2024 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 50).
За вказаною заявою позивачу була призначена пенсія за віком з 08.03.2024 та одночасно почалося відрахування суми переплати пенсії згідно з рішенням ГУ ПФ в Чернігівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.10.2023 № 1091.
За наслідками розгляду звернення позивача відповідачем було надано відповідь від 28.08.2024 № 12672-11792/Г-02/8-2500/24, якою повідомлено, що пенсія призначена позивачу з 08.03.2024, оскільки рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у справі № 734/5319/23 не містить зобов'язань щодо призначення пенсії позивачу (а.с. 20).
У жовтні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив повідомити про підстави та обсяг відрахування з його пенсії.
Листом від 13.11.2024 ГУ ПФ в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 що у зв'язку з тим, що він не мав права на призначення пенсії з 06.05.2023, виникла переплата пенсії за період з 06.05.2023 по 30.09.2023 в сумі 10 127,42 грн, про що позивача повідомлено листом від 25.10.2023. Вказано, що утримання розпочато з 01.07.2024 та станом на 01.12.2024 залишок боргу складає 7 402,42 грн.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 24, 26, 44, 45, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 56, 101, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), та Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивач набув право на призначення пенсії після досягнення 63 років, а відтак подальша зміна дати її призначення не свідчить про безпідставне отримання ним сум пенсійних виплат.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, станом на 05.05.2023 ОСОБА_1 досяг 63 річного віку та за документами, наданими до ГУ ПФ в Чернігівській області, мав необхідний для призначення пенсії страховий стаж, у зв'язку з чим йому була призначена пенсія з 06.05.2023 згідно з рішенням відповідача від 19.05.2023 №2537500002096. Крім того, після скасування вперше прийнятого рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідачем з урахуванням тих самих раніше поданих позивачем документів та рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі №734/5319/23 призначено ОСОБА_1 пенсію за віком, однак з 08.03.2024 (дати повторного звернення із заявою про призначення пенсії). Викладене, у свою чергу, свідчить, що з урахуванням судового рішення у справі №734/5319/23 у відповідача відсутні заперечення щодо відповідності позивача умовам ч. 2 ст. ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», необхідним для призначення пенсії.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за правилами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому, згідно з п. п. 1.7, 1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Отже, оскільки станом на 12.05.2023 (день звернення за призначенням пенсії за віком) ОСОБА_1 досяг 63 років та, з урахуванням рішення суду у справі №734/5319/23, відповідає іншим визначеним ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то пенсія позивачу повинна була бути призначена саме з 06.05.2023, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», безвідносно до того, що у подальшому рішення про призначення пенсії вперше було скасовано відповідачем та згодом прийнято нове про призначення тієї ж пенсії на підставі тих же самих документів.
Посилання апелянта на те, що позивач не оскаржував рішення від 16.10.2023 №253750002096 про відмову у призначенні пенсії, а тому погодився з його змістом, що свідчить про правомірність подальшого призначення пенсії саме з 08.03.2024, адже при первинному зверненні за призначенням пенсії рішення суду позивачем не надавалося, судова колегія вважає необґрунтованими.
Так, у справі №734/5319/23 судом не вирішувалося питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , а лише встановлювалися обставини належності позивачу документів, на підставі яких пенсію було призначено вперше. І внаслідок встановлення таких документів саме ОСОБА_1 , на чому він наполягав і при першому призначенні пенсії, ГУ ПФ в Чернігівській області самостійно прийшло до висновку про наявність у позивача права на її призначення. І така пенсія, як вже було неодноразово підкреслено вище, повинна була бути призначена ОСОБА_1 саме з дати досягнення пенсійного віку, а не з дати звернення. При цьому чинність рішення від 16.10.2023 №253750002096 про відмову у призначенні пенсії, на переконання колегії суддів, не впливає на наявність у позивача права на призначення пенсії з моменту досягнення 63-річного віку, адже воно базується на документах, які, як встановлено рішенням суду у справі №734/5319/23, належать саме ОСОБА_1 .
Перевіряючи висновки суду першої інстанції про протиправність спірного рішення ГУ ПФ в Чернігівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.10.2023 № 1091, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги та мотивів відзиву на неї вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами ст. 50 Закону суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Водночас, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 103 указаного Закону суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Відповідно до п. 3 Порядку 3 № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно зі ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Як було встановлено вище, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення є надання позивачем завідомо недостовірних відомостей щодо його страхового стажу та заробітної плати, вказаної у архівних довідках від 04.05.2019 № Г-99/07-01, від 04.05.2019 № Г-100/07-14, виданих трудовим архівом Козелецької районної ради, від 26.09.2023 № Г-346/07-01, виданої трудовим архівом Козелецької селищної ради Чернігівської області.
Разом з цим, відповідач не навів у згаданому рішенні обґрунтованих обставин та доказів зловживань з боку позивача, про його обізнаність відносно недостовірності даних, які враховувалися при обчисленні пенсії.
У свою чергу, як правильно підкреслив суд першої інстанції, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку з поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми пенсій у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а, від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а, 11.02.2020 у справі № 761/41107/16-а, від 26.03.2020 у справі № 299/3616/16-а, від 06.04.2020 у справі № 489/2351/16-а, від 29.08.2022 у справі № 540/1748/19, від 02.08.2024 у справі № 200/2534/22.
Таким чином, оскільки ГУ ПФ в Чернігівській області не доведено, що надмірна виплата пенсії ОСОБА_1 є результатом його протиправних дій, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірне рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.10.2023 № 1091 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.