Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
28.12.2010 р. Справа № 2а-5102/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі -головуючого судді Желєзного І.В., секретар Салова І.О, за участю: від прокуратури Миколаївської області -Брезицького В.С., від позивача -Абакумов І.Л., від відповідача -Короташ А.Р.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод", вул. Жовтневої революції, 287/3,Вознесенськ,Миколаївська область,56500
доВознесенська об'єднана ДПІ Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500
провизнання недійсним податкового повідомлення рішення від 27.05.10 р. № 0000112300/0,
Позивач звернувся до відповідача з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року за N0000112300\0 (надалі по тексту рішення) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 51031грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 25516грн., зазначивши про необґрунтованість підстав (відсутність у позивача достатніх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит та валові витрати, фіктивність підприємства-контрагента) визначення контролюючим органом податкового зобов'язання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на відсутність у позивача права на віднесення до валових витрат по безтоварним господарським операціям з фіктивним підприємством-контрагентом, відсутністю у позивача достатніх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит та валові витрати по господарським операціям з ПП «Арнікс ВЛ».
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову. Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо визначення зобов'язання з податку на прибуток були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований суб'єктом господарювання з 08.10.2007 (зареєстрований виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області).
Позивач, якого як платника податків взято на облік в органах державної податкової служби 09.10.2007, перебуває на податковому обліку в Вознесенській ОДПІ Миколаївської області.
В період з 24.03.2010 по 06.05.2010 відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за підсумками якої відповідачем 14.05.2010 складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 (акт перевірки №1555\23\35433681, надалі по тексту -Акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, що потягло заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 в сумі 207987грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 181667грн., грудень 2008 року в сумі 26320грн., та порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 в сумі 51031грн. (за четвертий квартал 2008 року).
27.05.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення за №0000112300\0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 51031грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25516грн..
Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток є встановлення безтоварності господарських операцій, оформлених на підставі угоди (договору купівлі-продажу мокросолочних шкур ВРХ від 11.11.2008 за №55, укладеного між ПП «Арнікс ВЛ»(продавець) та ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»(покупець)), що потягло штучне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, встановлення фіктивності ПП «Арнікс ВЛ», відсутність у позивача достатніх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит та валові витрати по господарським операціям, оформлення яких стало підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідано до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно вимог п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Аналіз наведеного законодавства вказує на те, що не можуть бути включені до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям.
Слушними є доводи відповідача про те, що для підтвердження товарності господарських операцій при здійсненні операцій по поставці (придбанні) шкур ВРХ учасники угоди повинні дотримуватись вимог чинного законодавства щодо транспортування вказаної сировини та наявності супроводжувальних документів, в тому числі документів про якість, ветеринарних свідоцтв.
Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошеву суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документ (сертифікат якості, технічний паспорт, тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або активів цивільного законодавства.
Згідно п.3.2. договору купівлі-продажу мокросолочних шкур ВРХ №55-к від 11.11.2008, укладено між ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод»та ПП «Арнікс ВЛ», поставка товару здійснюється за домовленостю сторін. При цьому, позивачем не надано до суду документів на підтвердження транспортування товарів від ПП «Арнікс ВЛ»постачальником або іншими особами (товарно-транспортні накладні та ін..).
Відповідно до п.3 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 №32 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.06.2005 за №659/10939), продукти тваринного походження повинні супроводжуватись ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини суб'єктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності.
Згідно п.15 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 №32 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.06.2005 за №659/10939) при відправлені тварин, продуктів та сировини тваринного походження автомобільним транспортом чи при переміщені тварин дублікат свідоцтва не заповнюється, а ветеринарне свідоцтво видають відправнику (провіднику, водієві) для пред'явлення на вимогу в дорозі та для передачі одержувач в пункті призначення. Особа, яка одержала ветеринарне свідоцтво і дублікат форми №2, розписується про її отримання на корінці свідоцтва.
Відповідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстицій України 20 лютого 1998 року за №128/2568: договір про перевезення вантажів -двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, прав, обов'язків та відповідальність сторін щодо їх додержання; дорожній лист -документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспорту засобу; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист -первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна документація -комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу, та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матерьяльних цінностей, обліку на шляху ї переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунку за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, , затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстицій України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні -сертифікати, свідотства, довідки, паспорти, тощо), що визначається правилами перевезення зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлень перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печатки (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортної накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначити відповідно до пункту 8.25 і 8.26 цих правил.
Посилання позивача на договір купівлі-продажу мокросолочних шкур ВРХ від 11.11.2008 за №55, укладеного між ПП «Арнікс ВЛ»(продавець) та ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод»(покупець), видаткові накладні та податкові накладні, ветеринарні свідоцтва, як на підтвердження товарності оспорюваних господарських операцій, суд вважає безпідставними, оскільки при розгляді справи встановлено, що фізична особа -ОСОБА_4, який зазначений керівником ПП «Арнікс ВЛ», не підписувала договір та інші документи (податкові, видаткові накладні), які, на думку позивача, є підтвердженням реальності господарських операцій, а отже відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказані «документи»не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та були б підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
На підтвердження здійснення операції з придбання шкур ВРХ у ПП «Арнікс ВЛ»ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод»надані до перевірки ветеринарні свідоцтва форми №2: ВГ-04 №044329 від 18.11.2008, ВГ-04 від 19.11.2008., ВГ-04 № 044327 від 11.11.2008, які видані Дніпропетровською районною лікарнею державної ветеринарної медицини та ВГ-04 №628813 від 14.11.2008, ВГ-04 № 044328 від 18.11.2008, які видані Криворізькою районною лікарнею державної ветеринарної медицини ПП «Арнікс ВЛ»для оформлення партій шкір ВРХ в м. Вознесенськ для ТОВ «Вознесенський шкір завод. В судовому засіданні встановлено, що з метою встановлення факту видачі вищезазначених ветеринарних свідоцтв ПП «Арнікс ВЛ»та правомірність оформлення продукції зазначеного вантажу відповідно до вимог Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санаторному контролю та нагляду, затверджених Наказом державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19 квітня 2005 року №32, Вознесенською ОДПІ направлено запит на ім'я начальника головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області за №7294/7/23-122 від 22.04.2010. Згідно листа начальника головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області від 11.05.2010 за №4-15-550 ветеринарні свідоцтва, зазначені в запиті Вознесенської ОДПІ від 22.04.2010 за №7294/7/23-122, підприємству ПП «Арнікс ВЛ» не видавались. ПП «Арнікс ВЛ»не знаходиться на обліку в Дніпропетровській районній лікарні державної ветеринарної медицини та Кріворізькій районній лікарні державної ветеренарної медицини.
Отже, на порушення вимог п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037, "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в подат ковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваже ною платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печат кою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової наклад ної).
На думку суду, в випадку, що є предметом судового дослідження, з врахуванням встановлених обставин (фіктивність підписів вчинених на документах від імені директора ПП «Арнікс ВЛ»(договір, податкові накладні, видаткові накладні та ін..) іншою особою, фіктивність ветеринарних свідоцтв), наявність документа про транспортування товару (шкір ВРХ) від постачальника до покупця є обов'язковою умовою підтвердження реального вчинення господарських операцій з поставки позивачеві (покупцеві) мокросолочних шкур ВРХ та підтвердженням валових витрат.
Непідтвердження позивачем первинними документами (товарно-транспортними накладними) факту поставки (реального отримання) товару, в даному конкретному випадку (при недійсності ветеринарних свідоцтв, фіктивності підписів виконаних на документах від імені директора ПП «Арнікс ВЛ»), свідчить про невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, що в свою чергу є правомірною підставою для визначення контролюючим органом податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток.
До того ж, в судовому засіданні встановлено, що транспортні засоби (автомобіль RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_1), RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_2)), зазначені в журналах реєстрації автомобільного транспорту, в якому фіксувався в'їзд автомобілів на територію заводу TOB «Вознесенський шкірсировинний комбінат», як транспортні засоби, на яких проводилась доставка сировини на територію позивача за договором купівлі-продажу, що був укладений між ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод»та ПП «Арнікс ВЛ», фактично не використовувались для транспортування сировини від ПП «Арнікс ВЛ»до позивача, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_5 (власник транспортного засобу RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_2), ОСОБА_6 (власник транспортного засобу RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_1).
Так, згідно повідомлення Костянтинівської ДПІ, яка направила на адресу Вознесенської ОДПІ лист від 14.10.2010р. №14321/7/26-013, опитаний громадянин ОСОБА_6, який є власником автомобіля RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_1), повідомив, що право керування даним автомобілем належить йому та водію ОСОБА_7, проте жодних договорів та угод з TOB «Вознесенський шкірсировинний завод»та ПП «Арнікс-ВЛ»не укладалось, ніяких послуг по перевезенню шкір ВРХ не надавалось.
За результатами опитування ОСОБА_5 ВПМ ДПІ у Дрогобицькому районі направила на адресу Вознесенської ОДПІ лист від 14.10.2010р. №3052/26-3 з поясненнями громадянина ОСОБА_5 (власника автомобіля RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_2). В поясненнях зазначено, що на даному автомобілі як найманий працівник здійснює перевезення тільки водій ОСОБА_8. Громадянин ОСОБА_9 (дане прізвище водія зазначене в журналі реєстрації заїзду/виїзду автомобілів на територію ТОВ «Вознесенський шкір сировинний завод», що наданий в судове засідання позивачем) йому невідомий і перевезення на автомобілі RENAULT MAGNUM (н.з.НОМЕР_2), що належить йому не здійснював. Послуги по перевезенню вантажів підприємствам TOB «Вознесенський шкірсировинний завод», ПП «Арнікс-ВЛ»не надавались.
Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2010 року по кримінальній справі №1-480/10 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 205 КК України притягнуто ОСОБА_10, яким було створено ряд фіктивних фірм, в тому числі ПП «Арнікс ВЛ», яке не здійснювало реальної господарської діяльності. Вироком встановлено, що метою створення зазначених фіктивних фірм було конвертація фінансових активів -грошових коштів із безготівкової форми в готівкову шляхом проведення безтоварних операцій, в тому числі з використанням реквізитів, банківських рахунків, спеціально створених для прикриття незаконної діяльності фіктивних підприємств.
Таким чином, суд вважає встановленим, що дослідженні фактичні дані вказують на те, що фіктивна господарська діяльність від імені ПП «Арнікс ВЛ», в тому числі підписання договорів, податкових накладних, видаткових накладних та інших документів здійснювалась неуповноваженими на це особами, які мали на меті отримання незаконного доходу, в тому числі за рахунок несплати до бюджету податків на прибуток та податку на додану вартість.
Доводи позивача, який при вчиненні правочинів відповідно до ст.42 ГК України здійснював господарську діяльність на власник ризик, про те, що останній діяв добросовісно, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження, від імені ПП «Арнікс ВЛ»(фіктивного підприємства) оформлялись, в тому числі шляхом підроблення підписів на документах, особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені ПП «Арнікс ВЛ», а отже у позивача не має права на формування валових витрат, в тому числі на підставі видаткових та податкових накладних, виданих та підписаних неуповноваженою на це особою, оскільки відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані «документи»не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а отже для формування валових витрат.
Вищенаведене вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний
Постанова оформлена відповідно до ст.163 КАС України та підписана суддею 29.12.2010 року