Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
09.11.2010 р. Справа № 2а-5628/10/1470
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду І.А. Устинов розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції,
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.08.2010 року №0000942302.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Очаківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.08.2010 року №0000942302.
До суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
До суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, свої доводи виклав в запереченнях.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновків про наступне.
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 01.04.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку (а.с.13).
05 серпня 2010 року на підставі направлення на перевірку №0476/23-504 від 02.08.2010 року та №0477/23-504 від 02.08.2010 року посадовими особами ДПА було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
За результатами перевірки посадовими особами ДПА у Миколаївській області складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 05.08.2010 року №157/11/07/23/2254600226. Посадовими особами ДПА у Миколаївській області виявлено порушення а саме: реалізація пиво у пляшках без використання РК, невидача особі, яка отримує товар відповідного розрахункового документу, неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання в сумі 549 грн., не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій в сумі 760 гривень.
За результатами проведеної перевірки, на підставі акту перевірки від 05.08.2010 року №157/11/07/23/2254600226 Очаківською ОДПІ було прийняте рішення від 10.08.2010 року №0000942302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5238 гривень за порушення пунктів 2, 5, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі Закон №265) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язанні: у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
Відповідно до акту перевірки від 05.08.2010 року в торговій палатці, що розташована за адресою АДРЕСА_1 податківцями зафіксовано факт продажу продавцем пива в пляшках без використання КОРО та РК та невидача розрахункового документу.
Позивач факт продажу пива без використання КОРО та РК та факт невидачі розрахункового документу визнав.
Враховуючи, що суд не погодився з позицією позивача щодо процесуальних порушень, а сам факт продажу пива без використання КОРО та РК та факт невидачі розрахункового документу не заперечував, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
2. Відповідно до акту перевірки від 05.08.2010 року в торговій палатці, що розташована за адресою АДРЕСА_1 податківцями зафіксовано факт не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій в сумі 760 гривень на підставі розрахункових квитанцій за 04.08.2010 року. А саме загальна сума готівкових коштів отриманих від реалізації товарів за 04.08.2010 року згідно квитанцій склала 760 гривень, вказана сума неоприбуткована в КОРО.
За цим фактом, на підставі п.1 Указу Президента України від 12.06.95 №436/95, 13.04.09 відповідачем прийнято рішення 10.08.2010 року №0000942302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми на суму 3800 гривень (760*5=3800).
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено що в книзі КОРО не вказано кількість проданої продукцію та ціну продажу продукції, але вказано суми виручки за 04.08.2010 року - 760 гривень.
Суд не погоджується з висновками відповідача, що зазначені дії позивача можливо кваліфікувати як “неоприбуткування готівкових коштів”.
Відповідач правильно посилається на гл.2 п.2.6. Положення, відповідно до якого “у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК)”, але невірно тлумачить цю норму.
Недодержання позивачем вимог щодо щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків не є підставою для висновку щодо не оприбуткування готівки у касі підприємства.
Згідно вимог п.7.16, 7.19 Положення під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.
Саме та обставина, що за 04.08.2010 року відповідно до книги обліку розрахункових операцій вказана сума виручки у розмірі 760 гривень, є підтвердженням того факту, що ці кошти вже були оприбутковані та не приховувалися позивачем від оподаткування.
Таким чином, перевіривши рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку, що рішення Очаківської ОДПІ від 10.08.2010 року №0000942302 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3800 гривень, прийнято необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За таких обставин, санкції, передбачені п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року №436/95, не можуть бути застосовані до позивача.
3. Відповідно до акту перевірки від 05.08.2010 року податківцями зафіксовано факт реалізації товару на суму 549 грн. не облікованого у встановленому законом порядку.
Суд не погоджуються з висновками відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та застосуванням до нього штрафних санкцій передбачених ст.20 цього Закону з наступних підстав.
Відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 №727/98 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зобов'язанні вести лише Книгу обліку доходів та витрат.
Форма Книги та порядок її ведення передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 №1299, Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка затверджена наказом ГДПІ України 21.04.93 №12.
Відповідно до цих нормативно-правових актів, облік доходів та витрат у Книзі ведеться лише у гривнях і не вимагається яких не-будь первинних чи підтверджуючих документів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV, накладні на товар є первинними документами бухгалтерського обліку.
Дія Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано фізичну особу-підприємця платника єдиного податку обліковувати накладні та інші первинні документи.
Саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Проаналізувавши нормативно-правові акти, викладені вище, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
За таких обставин, санкції, передбачені ст.20 цього Закону, не можуть бути застосовані до позивача.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 4898 гривень.
Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції №0000942302 від 10.08.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4898 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І. А. Устинов