04 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6853/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення.
16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.04.2025 № 163750030178; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ГУ ПФУ в Черкаській області рішенням від 16.04.2025 № 163750030178 відмовило в призначенні такої грошової допомоги у зв'язку із тим, що дитяча музична школа не відноситься до переліку закладів і установ освіти, а посада не передбачена переліком посад, які дають право на пенсію за вислугу років. Позивач не погоджується з таким рішенням про відмову в перерахунку пенсії та вважає його протиправним, посилаючись на те, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10.06.2025 до суду надійшов відзив відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Полтавській області в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Заява ОСОБА_1 від 09.04.2025 “ допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами », опрацьовувалася за принципом екстериторіальності спеціалістами Головних управлінь в Черкаській (кодифікація управління - 23001) та Донецькій (кодифікація управління - 05001) областях. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 16.04.2025 №163750030178 заявниці було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Постановою від 04.11.1993 № 909 та відсутній страховий стаж 30 років в закладах, установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення за вислугу років.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в наданих позивачем документах інформація про уточнення підпорядкування музичної школи, а також належність зазначеної установи до загальноосвітнього навчального закладу, відсутня. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено рішення № 163750030178 від 16.04.2025 про відмову у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи в закладах та установах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »(далі - Закон 1058) з 31.07.2024.
Позивач 09.04.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та прийнято рішення від 16.04.2025 №163750030178, яким відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Постановою від 04.11.1993 № 909 та відсутній страховий стаж 30 років в закладах, установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення за вислугу років.
Позивач не погодилася з рішенням ГУ ПФУ у Черкаській області від 16.04.2025 № 163750030178, яким відмовлено у виплаті грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з приписами статті 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII (чинного до 28.09.2017) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
- 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Суд звертає увагу, що порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Порядок №909).
Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а виклав такі висновки щодо застосування права:
"...норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах".
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а саме, зокрема:
загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
позашкільні навчальні заклади - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
У той же час, за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання Порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21).
Також пункти 6, 7 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, визначають, що до позашкільних навчальних закладів відносяться: - мистецькі школи (музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо); - центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.
Частинами другою, четвертою статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.08.1985 по теперішній час працює в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді викладача по класу баян, що підтверджується довідкою Полтавської дитячої музичної школи №2 ім. В.П. Шаповаленка Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від 29.07.2024 №222 та відомостями з трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 .
Отже, відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів Полтавська дитяча музична школа №2 ім. В.П. Шаповаленка Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради є позашкільним освітнім навчальним закладом.
Відтак, посада викладача по класу баян в Полтавській дитячій музичній школі №2 відносить позивача до педагогічних працівників позашкільних освітніх навчальних закладів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 дійшла наступних висновків: "…викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909".
Аналогічна позиція також була викладена Верховним Судом у постанові 26.03.2019 у справі №484/211/17 та від 23.01.2020 у справі №756/9879/16-а.
З урахуванням вказаних висновків та встановлених обставин періоди роботи позивача в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді викладача класу баян підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.08.1985 прийнята на роботу викладача по класу баян в Полтавську дитячу музичну школу №2, де працює по теперішній час.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вказаний вище період роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 на посаді викладача по класу баян має зараховуватись до пільгового стажу позивача у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України питання щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню), на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені затвердженим Переліком №909.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж не менше ніж 30 років на таких посадах.
Отже, в силу приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.04.2025 № 163750030178, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийняте з порушенням вимог Конституції та Законів України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.04.2025 № 163750030178 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Заява позивача від 09.04.2025 направлена на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та розглянута саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким і прийнято оспорюване у цій справі рішення від 16.04.2025 № 163750030178 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що порушує право позивача.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На даний час одноразова грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачу на виконання цього рішення ГУ ПФУ в Черкаській області не призначена та у суду відсутні підстави вважати, що після призначення ГУ ПФУ в Черкаській області такої грошової допомоги Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, де позивач знаходиться на обліку за місцем свого проживання, буде ухилятися від її виплати.
З огляду викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги до ГУ ПФУ в Полтавській області як передчасної.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частково.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету.
Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн./2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.04.2025 № 163750030178, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко