ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" лютого 2026 р. справа № 300/6372/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 03.09.2024 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з обчисленням пенсії з урахуванням довідок Івано-Франківської міської ради про складові заробітної плати від 02.09.2024 року № 14-24/241 та від 02.09.2024 року № 14-24/243 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум пенсії.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідачем повторно проведено розгляд заяви позивача про призначення йому пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу", за результатами розгляду якої повторно прийнято рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу" у зв'язку з недоцільністю такого переведення. Недоцільність переведення обґрунтована визначенням заробітної плати позивача як 0, у зв'язку з чим розмір пенсії позивача відповідно до норм Закону України "Про державну службу" є меншим ніж розмір пенсії, яку він отримує зараз. Позивач вказує, що визначення його заробітної плати для призначення пенсії у розмірі 0 є протиправним, оскільки з наданих ним довідок про розмір заробітної плати можна встановити розмір заробітної плати позивача та в належному порядку обчислити пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу". У зв'язку з цим просить позов задовольнити (а.с. 1-29).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 31-32).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 78), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
01.10.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого долучено докази надсилання відзиву на позовну заяву позивачу (а.с. 39-43).
01.10.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення його з пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу". Відповідач зазначає, що провівши повторний розгляд заяви про переведення його з одного виду пенсії на інший ним було прийнято рішення про відмову в переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, оскільки обчислений розмір пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу" є меншим за розмір пенсії, яку позивач отримує зараз. Відповідач вказує, що ним не було взято до уваги відомості про розмір заробітної плати позивача, оскільки рішенням суду не було зобов'язано відповідача враховувати відомості довідок про заробітну плату позивача. Також вказує на те, що позивачем до його заяви про призначення пенсії не було долучено довідку про складові заробітної плати від 02.09.2024 року № 14-24/241, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням відомостей даної довідки. З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 44-77).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, та отримує пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон № 1058-IV) (а.с. 9).
03.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про переведення його з пенсії за віком за законом № 1058-IV на пенсію за віком за законом "Про державну службу" (а.с. 8).
До даної заяви позивачем, серед інших документів, долучено довідки про заробітну плату № 14-24/236, № 14-24/238, № 14-24/243 (а.с. 70).
За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
11.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 926160829261 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 300/8448/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025, визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 926160829261 від 11.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ - 20490012, Проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69057) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 03.09.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".
На виконання вказаного рішення суду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 926160829261 від 14.08.2025 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з недоцільністю, оскільки у судовому рішенні відсутня вказівка про врахування довідки № 14-24/236 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 14-24/238 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (зворотна сторона а.с. 49 - а.с. 50).
Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком, відповідно до положень Закону України "Про державну службу" з урахуванням даних довідок про складові його заробітної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями абзацу 2 частини 3 статті 45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
До 01.05.2016 умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (надалі, також - Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зі змісту наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 687/545/17.
Як встановлено судом, позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 300/8448/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025, визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 926160829261 від 11.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ - 20490012, Проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69057) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 03.09.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".
На виконання вказаного рішення суду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 926160829261 від 14.08.2025 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з недоцільністю, оскільки у судовому рішенні відсутня вказівка про врахування довідки № 14-24/236 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 14-24/238 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (зворотна сторона а.с. 49 - а.с. 50).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1993 "Про оплату праці" (надалі, також - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016, (в редакції, на момент видачі спірних довідок, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби;
розмір виплат ( крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано пенсійному органу:
довідку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 14-24/236 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (зворотна сторона а.с. 50);
довідку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 14-24/243 від 02.09.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі (а.с. 51).
довідку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 14-24/238 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (зворотна сторона а.с. 51-53).
Факт долучення вказаних довідок до заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" відповідачем не заперечується.
Зазначені довідки "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця" складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.01.2017 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд враховує, що вказана постанова правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.01.2017 була чинною на момент видачі позивачу спірних довідок 26.03.2024 та звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу", до якої були долучені спірні довідки 26.03.2024.
У затвердженій цією постановою формі довідки складові заробітної плати складаються з: посадового окладу, надбавку за ранг, надбавки за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають прийматися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плазу (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;
4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами.
Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо неврахування довідок про складові заробітної плати, долучених позивачем до заяви про переведення його на пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про державну службу" вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993 "Про державну службу" на підставі розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу".
При цьому суд зауважує, що пенсійний орган не був позбавлений об'єктивної можливості визначити розмір пенсії позивача, врахувавши належні складові заробітної плати, які були зазначені в поданих ним довідках.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 620/11015/23.
Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абзац 3 підпункт 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010 № 17-рп/2010); "принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абзац 6 підпункт 2.1 пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017 № 2-р/2017).
Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходить з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд робить висновок про наявність у позивача права на врахування довідки про складові заробітної плати №14-24/243 від 02.09.2024 під час нарахування та виплати пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993 "Про державну службу" на підставі розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу", починаючи з 03.09.2024.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі № 511/777/17; від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020 у справі № 263/3478/17; від 17.07.2020 у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України "Про прокуратуру") та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", подальшого переходу на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і повернення до пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як переведення на інший вид пенсії.
За правилами частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив врахувати заробітну плату (дохід), вказану в наданих довідки. Зокрема до позовної заяви останнім також долучено довідку про заробітну плату за № 14-24/241 від 02.09.2024 (а.с. 11), втім матеріали пенсійної справи не містять вказаної довідки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вказує про те, що дана довідка позивачем не долучалась при первинному зверненні за пенсією, а тому така не підлягає врахуванню, оскільки не була предметом дослідження органом пенсійного забезпечення, досліджуючи такі аргументи позивача, суд вказує на таке.
Позивачем до позовної заяви додано довідку про заробітну плату за № 14-24/241 від 02.09.2024 (а.с. 11).
Суд зауважує, що вказана довідка до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 до заяви від 02.09.2024 не надавалася, а тому не могла бути врахована відповідачем при розгляді такої заяви. При цьому подання такої довідки до позовної заяви у цій справі не змінює змісту спірних правовідносин, оскільки такі довідці не надавалася оцінка відповідачем у спірному рішенні.
Зважаючи на це, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як таких, що не підтверджені матеріалами справи.
Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 03.09.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993 "Про державну службу", із врахуванням довідки про складові заробітної плати № 14-24/243 від 02.09.2024, виданих Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 8528-5353-3198-3995 від 04.09.2025 (а.с. 28).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 847,84 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 926160829261 від 14.08.2024 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, із врахуванням довідки про складові заробітної плати від 02.09.2024 № 14-24/243, виданої Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 03.09.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, із врахуванням довідки про складові заробітної плати від 02.09.2024 № 14-24/243, виданої Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 847 (вісімсот сорок сім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.
Копію цього рішення надіслати учасникам справи.
Відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005).
Суддя Главач І.А.