ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" лютого 2026 р. справа № 300/4847/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Ковташ Василь Данилович (надалі, також - представник позивачки), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 (надалі, також - третя особа 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (надалі, також - третя особа 2, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (надалі, також - третя особа 3, ОСОБА_4 ) звернулася в суд з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі, також - відповідач, МОУ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 та невиплаті їй одноразової грошової допомоги як дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 , що оформлена пунктом 17 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 року № 27/д, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 21.12.2023 року та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 04.07.2024 року № 321/КЦ/6956;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 , смерть якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та захистом Батьківщини, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та здійснити виплату належної їй частини одноразової грошової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько позивачки - ОСОБА_5 беручи участь у заходах щодо відсічі та стримування збройної агресії проти України загинув під час виконання обов'язків військової служби та захисту Батьківщини. З метою отримання одноразової грошової допомоги як доньці загиблого військовослужбовця, позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Відповідачем за результатами розгляду заяви позивачки прийнято рішення про повернення поданої нею заяви на доопрацювання, оскільки позивачка не є неповнолітньою дитиною загиблого військовослужбовця та із доданих до заяви документів неможливо встановити чи є позивачка непрацездатною особою, або такою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-ІХ внесено зміни до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими розширено коло осіб, які мають право на отримання відповідної допомоги, в тому числі, шляхом поширення права на отримання відповідної допомоги на повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця. Також зазначає про правовий статус дитини не тільки з точки зору віку особи, а й з точки зору правового зв'язку, відповідно до розуміння якого, позивачка є дитиною загиблого військовослужбовця, незважаючи на досягнення повнолітнього віку. Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити (а.с. 1-9).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 11-12).
17.07.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшов друкований примірник позовної заяви із додатками (а.с. 16-42).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 102), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 102), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
07.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає про пропущення ним строку на подання відзиву з причини великого навантаження та некоректної роботи підсистеми "Електронний суд". Вказує на отримання ухвали про відкриття провадження 23.07.2025, у зв'язку з чим підготовка та надсилання відзиву відбулася вчасно. Щодо заявлених позовних вимог зазначає, що питання призначення відповідної допомоги та наявності в особи права на її призначення вирішується станом на день загибелі військовослужбовця. Вказує, що станом на день загибелі військовослужбовця, позивачка не є неповнолітньою дитиною загиблого військовослужбовця та із доданих до заяви документів неможливо встановити чи є позивачка непрацездатною особою, або такою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця. Щодо посилань позивачки на зміни, внесені Законом № 3515-ІХ вказує, що нормам даного закону надано ретроспективну дію в часі щодо відносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги. Таким чином, посилання позивачки на норми цього закону є необґрунтованими. З огляду на це, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 44-48).
14.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивачки надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді на відзив позивачка вказує на пропущення відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву. Також звертає увагу на помилковості доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з мотивів, раніше наведених у позовній заяві. З огляду на відсутність належного обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву, просить відмовити відповідачу у прийнятті відзиву на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 49-55).
18.08.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов друкований примірник відзиву на позовну заяву із додатками (а.с. 56-93).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 102), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_5 (а.с. 32-34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відданий присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україні, її свободу і незалежність, загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримавши поранення, не сумісні з життям біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області, що підтверджується копією сповіщення сім'ї № 57 від 15.12.2023, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_3 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 50 від 11.02.2024 (а.с. 29, 76).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Долинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер в селищі Хромове, Бахмутський район, Донецька область (а.с. 28).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_5 , батьком позивачки є ОСОБА_5 (а.с. 27).
22.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька - ОСОБА_5 (зворотна сторона а.с. 77 - а.с. 78).
ІНФОРМАЦІЯ_7 направив директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України лист № 11/1/1077 від 24.01.2025 до якого долучив заяву позивачки та додані до неї документи. Відповідно до змісту даного листа, відомості про позивачку викладені в розділі ІІ - встановлених осіб, які звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ № 168, та які не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату, в якому зазначено прізвище, ім'я, по батькові позивачки (а.с. 73). До даного листа долучено доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД, в якій щодо позивачки зазначено "право не визначене" (а.с. 74-75).
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на своєму засіданні від 21.03.2025 прийняла рішення про повернення поданої позивачкою заяви на доопрацювання, оскільки ОСОБА_1 не є неповнолітньою дитиною загиблого військовослужбовця та із доданих до заяви документів неможливо встановити чи є позивачка непрацездатною особою, або такою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, що викладено у витязі з протоколу засідання комісії № 27/д від 28.03.2025 (а.с. 31).
ІНФОРМАЦІЯ_7 направив позивачці дане рішення відповідача, про що надіслав позивачці лист № 11/1//3225 від 14.04.2025.
Вважаючи дії відповідача щодо повернення поданої нею заяви протиправними, з метою зобов'язання здійснити повторний розгляд заяви та прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 25.03.1992 за № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі, також - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 за № 2011-XII.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України № 2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, що діяла до 29.03.2024) визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 9 грудня 2023 року за № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 викладено в редакції, за якою пунктом 1 цієї статті визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, а пунктом 4 встановлено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
- вдова (вдівець);
- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
- утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі, також - Порядок № 975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час загибелі (смерті) військовослужбовця - ОСОБА_5 ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі, також - Постанова № 168), згідно з пунктом 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За приписами абзацу 3 пункту 2 Постанови № 168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Постанови № 168, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі, також - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначають Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 (надалі, також - Порядок № 45).
Згідно з пунктом 1.4. Порядку № 168 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Аналіз викладених норм свідчить, що державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання, у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Спір у цій справі виник щодо права позивачки, як повнолітньої доньки загиблого військовослужбовця, на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168.
Суд зазначає, що коло осіб, які мають право на одержання такої допомоги, визначено статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
При цьому, за змістом абзацу 2 пункту 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Аналогічно пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги встановлюється на дату його виникнення, якою є дата загибелі військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Аналогічне за змістом поняття визначає і стаття перша Закону України "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26.04.2001, відповідно до якої дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Статтею 1 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, встановлено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
З наведених вище положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається те, що за загальним правилом особа втрачає правовий статус дитини із набуттям повноліття.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому, на момент загибелі свого батька - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка вже мала правовий статус повнолітньої особи і їй виповнилося 22 роки.
Відповідно до цього, у позивачки, як у повнолітньої доньки загиблого військовослужбовця не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XI, в редакції норми, яка діяла станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Щодо посилання позивачки на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 викладено в редакції, яка передбачає, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, а пунктом 4 встановлено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд зазначає наступне.
Так, за новою редакцією статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на яку посилається позивачка, дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац 2 пункту 2).
Разом із тим, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" № 3515-IX від 09.12.2023 встановлено ретроспективну дію цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, проте лише стосовно призначення та отримання одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті.
Таким чином, в іншій частині Закон № 3515-IX поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності (29.03.2024).
Крім того, суд наголошує, що законодавством чітко передбачено, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця, а тому для визначення такого права підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на таку дату.
З огляду на наведене вище, доводи позовної заяви про ретроактивну дію Закону № 3515-IX у спірних правовідносинах є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
Таким чином, зважаючи на те, що нова редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" набрала чинності вже після дати загибелі військовослужбовця - ОСОБА_5 , станом на яку визначається право осіб на отримання одноразової грошової допомоги, суд робить висновок про те, що рішення комісії Міноборони від 21.03.2025 (Протокол засідання № 27/д від 21.03.2025, пункт 17) прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мали значення для його прийняття, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Поряд з цим суд зауважує, що оскаржуваним пунктом 17 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 27/д, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника, або факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, або факт призначення пенсії загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Зазначене не позбавляє права позивачці повторно подати заяву з повним переліком документів, як це передбачено Постановою № 168 та Порядком № 975, на усунення зауважень, передбачених спірним рішенням.
Щодо аргументів сторін про наявність чи відсутність підстав для прийняття відзиву на позовну заяву.
У своєму відзиві відповідач як причину пропуску строку вказує на надходження ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 16.07.2025 до відповідача - 23.07.2025. Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки довідкою про доставку документа до в електронному вигляді, ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 16.07.2025 о 21:21 (а.с. 15).
Таким чином, з 17.07.2025 почався відлік строку для подання відзиву на позовну заяву.
Суд відхиляє доводи відповідача, що стосуються перебоїв у роботі підсистеми "Електронний суд" в період надсилання судом ухвали про відкриття провадження в справі.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до частини 1 статті 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу позивачки на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі постановлено судом 16.07.2025. Таким чином, розгляд справи по суті, відповідно до норм КАС України, розпочинається не пізніше 15.08.2025. Відповідачем відзив на позовну заяву поданий 07.08.2025. Таким чином, подання відповідачем відзиву після спливу строку, встановленого судом для його подання в ухвалі про відкриття провадження не позбавило позивачку права на подання відповіді на поданий відповідачем відзив та не порушило прав позивачки, пов'язаних з розглядом даної справи по суті.
Зважаючи на вищевикладене, суд робить висновок про відсутність підстав для неприйняття відзиву відповідача, у зв'язку з чим вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.94, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Представнику позивачки та відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 );
відповідач - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, пр. Повітряних сил України, буд. 6, м. Київ, 03168).
Суддя Главач І.А.