Рішення від 24.12.2025 по справі 160/13086/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року Справа № 160/13086/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Казаковій Л.А.

за участю:

представника позивача - Кисельова А.В.

представника відповідача - Тітенка Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 14 та 16 травня 2025 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183722407, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 120 271 327,53 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183692407 в частині заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 563 143 178,88 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183742407, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 9 891 500,53 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183702407, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 46928598,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183662407, яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 24434141,39 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183772407, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 57559326,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183672407 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз.особами за результатами річного декларування» в сумі 1 020 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0183712407 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п» на загальну суму 1 020 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0184010708, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та застосування РРО на загальну суму 209 281 001,20 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0183752407 від 07.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 16,91 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0183792407 від 07.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86 446,36 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 07.04.2025 року №Ф-0183782407 на загальну суму 172 892,72 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.06.2019 р. по 15.02.2021 р. За результатами перевірки було складено акт №661/04-36-24-07/3394800023 від 19.02.2025 р., яким не підтверджено обґрунтованість формування власних показників податкової звітності у перевіряємому періоді. На підставі висновків вказаного акту було сформовано податкові повідомлення-рішення від 07.04.2025 р. №0183722407, №0183692407, №0183742407, №0183702407, №0183662407, №0183772407, №0183672407, №0183712407, рішення №0183752407 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 16,91 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-0183782407 на загальну суму 172 892,72 грн. Так, під час перевірки були допущені процедурні порушення зокрема, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої. Так, в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2025 р. №661/04-36-24-07/ НОМЕР_1 зазначено, що відповідач провів вказану перевірку на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України. Її місце проживання згідно із свідоцтвом про реєстрацію: АДРЕСА_1 , і саме на цю адресу відповідачем було направлено наказ про проведення перевірки разом із повідомленням, які в подальшому повернулися із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою». В той же час, ще 15.02.2021 р. вона повідомила контролюючий орган про припинення підприємницької діяльності шляхом подання відповідного рішення. Про факт зміни місця проживання відповідач був також належним чином повідомлений та обізнаний ще до початку проведення документальної позапланової перевірки, що підтверджується витягом з її реєстраційних даних. Відтак, відповідач належним чином не повідомив її про призначення та проведення перевірки. Окрім того, під час проведення перевірки контролюючим органом не направлено на актуальну податкову адресу жодного запиту про надання пояснень та первинних документів бухгалтерського обліку, право на що передбачено пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, не вжито будь-яких заходів для об'єктивного, якісного та неупередженого проведення заходів податкового контролю.

Позивач також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 р. у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

14.05.2025 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в яких вона просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 р. №0184010708, яким до неї застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та застосування РРО на загальну суму 209281001,2 грн.

До суду 16.05.2025 року від позивача знову надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в яких вона просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 07.04.2025 року №0183792407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86 446,36 грн.

На виконання вимог ухвали суду 28.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що до позовної заяви позивачем було долучено витяг з реєстру територіальної громад (номер витягу: 2025/005668584), відповідно до якого датою проведення реєстраційних дій зі зміни адреси місця проживання, що кореспондує з приписами абзацу другого пункту 66.3 статті 66 ПК України, є 03.02.2025 року. Зазначена обставина свідчить, що контролюючий орган повинен був враховувати адресу місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , як адресу фактичного місце проживання платника податків та відповідно, як адресу листування, саме з моменту проведення реєстраційних дій, а отже з 03.02.2025 року. До цього моменту у контролюючого органу були відсутні відомості про те, що було змінено місце реєстрації в порядок та у спосіб передбачений чинним законодавством, а отже і не було правових підстав надсилати кореспонденцію на адресу, відносно якої ще не було проведено реєстраційних дій. В свою чергу, наказ №5-п було складено 02.01.2025 р., та направлено на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 - 03.01.2025 року. Фактичні обставини справи свідчать про те, що на момент складання та направлення наказу про проведення податкової перевірки місце проживання (податкова адреса) платника податків не була змінена, позаяк зміна місця проживання на АДРЕСА_2 , була здійснена 03.02.2025 року, тобто через місяць після винесення наказу. Разом з тим, такі зміни були враховані під час проведення податкової перевірки платника податків, та в подальшому, листування з позивачем, в тому числі, відбувалося за новою адресою. На зазначену адресу в подальшому було направлено як і акт перевірки, так і спірні податкові повідомлення-рішення, однак за новою адресою поштова кореспонденція платником не отримувалася. За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.02.2025 р. №661/04-36-2407/ НОМЕР_1 , який засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено 20.02.2025 р. у порядку визначеному ст.42 ПК України на адресу ОСОБА_1 . Відправлений акт перевірки з корінцем повідомлення повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» - 18.03.2025 р. За встановленими порушеннями, викладеними в акті перевірки винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які 08.04.2025 р. направлені у порядку визначеному ст.42 ПК України, засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто «за закінченням терміну зберігання» - 02.05.2025 р.

Так, документальною позаплановою невиїзною перевіркою господарської діяльності ОСОБА_1 , за період діяльності з 21.06.2019 р. по 15.02.2021 р., було встановлено наступні порушення: п.292.1 ст.292 ПК України встановлено заниження суми податкових зобов'язань з єдиного податку за три квартали 2019 р. в загальній сумі 19 547 313,11 грн.; п.177.5, п.177.11 ст.177, пп.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України в результаті чого не надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 р., 2020 р., 2021 р. (ліквідаційна); п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 450 514 543,10 грн., у т.ч. за 2019 р. - 257 784 797,70 грн., за 2020 р. - 192 729 745,40 грн.; пп.1.2 п.161 підр.10 р. XX, ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 37 542 878,60 грн., в т.ч.: за 2019 р. - 21 482 066,48 грн., за 2020 р. - 16 060 812,12 грн.; абз.«б» п.176.2 ст.176, п.51.1 ст.51, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма № 1-ДФ) за періоди: ІІІ кв. 2019 р. - ІV кв. 2020 р.; пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.57.1 ст.57, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України, з урахуванням п.167.1 ст.167 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з доходів виплачених фізичним особам за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 82 489 142,83 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 2 649 858,43 грн., за жовтень 2019 р. - 25 913 975,33 грн., за листопад 2019 р. - 7 345 088,12 грн., за грудень 2019 р. - 1 824 9556,18 грн., за січень 2020 р. - 7 722 317,35 грн., за вересень 2020 р. - 8 101 800 грн., за жовтень 2020 р. - 6 746 529,42 грн., за листопад 2020 р. - 5 760 018 грн.; пп.1.4 п.161 підрозділу 10 Розділу XX, пп.16.1.4 п.16.1, ст.16, п.57.1 ст.57, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір з доходів виплачених фізичним особам за 2019 - 2020 роки на загальну суму 6 794 145,25 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 140 871,54 грн., за жовтень 2019 р. - 2 159 497,94 грн., за листопад 2019 р. - 612 090,68 грн., за грудень 2019 р. - 1 520 796,35 грн., за січень 2020 р. - 643 526,45 грн., за вересень 2020 р. - 675 150 грн., за жовтень 2020 р. - 562 210,79 грн., за листопад 2020 р. - 480 001,50 грн.; п.1 ч.1 ст.4, ч.8 ст.9 Закону №2464-VI в частині несвоєчасної сплати сум з єдиного внеску нарахованого роботодавцю на суми заробітної плати за період січень - лютий 2020 р.; п.187.1 ст.187 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 460 472 261 грн., в т.ч. за листопад 2019 р. (період з 11.10.2019 р. - по 30.11.2019 р.) - 128 269 321 грн., за грудень 2019 р. - 118 058 778 грн., за січень 2020 р. - 59 080 963 грн., за лютий 2020 р. - 51 937 545 грн., за березень 2020 р. - 23 998 677 грн., за квітень 2020 р. - 55 919 725 грн., за травень 2020 р. - 308 052 грн., за вересень 2020 р. - 9 002 400 грн., за жовтень 2020 р. - 7096800 грн., за листопад 2020 р. - 6 800 000 грн.; абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 - 2020 роки в загальній сумі 172 892,72 грн., в тому числі: за 2019 р. - 38558,52 грн., за 2020 р. - 134 334,2 грн; п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, через зареєстровані РРО не проведено розрахункові операції на повну суму з видачі готівкових коштів на покупку побутових відходів чорного металу, які підтверджені у паперовій та/або електронній формі відповідними розрахунковими документами. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду 02.06.2025 року від позивача надійшла відповідь, в якій зазначено, що відповідачем до відзиву на позов не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував направлення на її адресу запиту про надання пояснень та первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких були самостійно задекларовані показники податкової звітності у перевіряємому періоді. Також не повідомлено суду про направлення запитів про проведення зустрічних звірок до контрагентів, що описані в акті перевірки від 19.02.2025 р. №661/04 36-24-07/33948. Таким чином, контролюючий орган не міг об'єктивно проводити документальну невиїзну перевірку, оскільки первинні документи до перевірки не запитували та не надавались, а висновки, описані в акті перевірки від 19.02.2025 р. ґрунтуються лише на припущеннях або даних з третіх джерел без можливості їх повної перевірки. За таких обставин, позивач просила суд позов задовольнити.

13.06.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи - витягу з ЄРДР від 03.04.2025 р. кримінальне провадження №1202508210000097, повідомлення про початок досудового розслідування кримінального провадження №1202508210000097, постанови про визнання потерпілим від 08.04.2025 р., договір найму нежитлових приміщень від 01.07.2019 р.

До суду 03.07.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких щодо податкового повідомлення-рішення від 07.04.2025 р. №0184010708 зазначено, що до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та застосування РРО на загальну суму 209 281 001,20 грн. До перевірки платником надано завірені копії наступних документів: акт приймання-передачі товару №011019/2 від 01.11.2019 р., видатковий касовий ордер від 01.10.2019 р. на суму 19 600 000 грн., видатковий касовий ордер від 02.10.2019 р. на суму 21 100 000 грн., видатковий касовий ордер від 03.10.2019 р. на суму 16 900 000 грн., видатковий касовий ордер від 04.10.2019 р. на суму 19300000 грн., видатковий касовий ордер від 07.10.2019 р. на суму 8 427 456,20 грн., акт приймання-передачі товару №071019/3 від 07.10.2019 р., видатковий касовий ордер від 08.10.2019 р. на суму 19 200 000 грн., видатковий касовий ордер від 07.10.2019 р. на суму 7572543,80 грн., видатковий касовий ордер від 09.10.2019 р. на суму 13 424 000,80 грн., акт приймання-передачі товару №021219/1 від 02.12.2019 р., видатковий касовий ордер від 02.12.2019 р. на суму 2 005 037,77 грн., видатковий касовий ордер від 10.12.2019 р. на суму 8320906,80 грн., видатковий касовий ордер від 06.12.2019 р. на суму 1 604 030,22 грн., видатковий касовий ордер від 05.12.2019 р. на суму 1 553 904,28 грн., видатковий касовий ордер від 04.12.2019 р. на суму 2 706 801 грн., видатковий касовий ордер від 11.12.2019 р. на суму 2 955 843,86 грн., видатковий касовий ордер від 03.12.2019 р. на суму 1 383 476,07 грн. Відповідно до наданих до перевірки завірених копій видаткових касових ордерів, в період з 01.10.2019 р. по 11.12.2019 р., позивачем проведено розрахункові операції готівковими коштами за придбані побутові відходи чорного металу на загальну суму 146 054 000,80 грн. Враховуючи вищевикладене, в порушення п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, через зареєстровані РРО не проведено розрахункові операції на повну суму з видачі готівкових коштів на покупку побутових відходів чорного металу, які підтверджені у паперовій та/або електронній формі відповідними розрахунковими документами. Перша розрахункова операція з видачі готівкових коштів проведена 01.10.2019 р. на суму 19 600 000 грн., то при обрахунку фінансової санкції контролюючий орган виходив із наступного обрахунку: 19 600 000 грн. х 100% = 19 600 000 грн. (сума нарахованої фінансової санкції за порушення, вчинене вперше). При обрахунку обсягу фінансової санкції контролюючий орган виходив із наступного: (146054000,80 грн. (загальна сума порушень, встановлена за періоди з 01.10.2019 р. по 11.12.2019 р.) - 19 600 000 грн. (як перше правопорушення, за яке передбачено менший розмір фінансової санкції)) х 150% = 123 454 000,80 грн. х 150% = 189 681 001,20 грн. Таким чином, загальний обсяг нарахованої фінансової санкції за податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2025 р. №0184010708 складає: 19 600 000 грн. + 189 681 001,20 грн. = 209281001,20 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.04.2025 р. №0183792407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86 446,36 грн., відповідач вказав наступне. Так, за період з 21.06.2019 р. по 30.09.2019 р. позивач, обравши відповідно до глави 1 розділу XIV ПК України спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку 3 групи (5% від розміру доходу). У ході проведення перевірки в порушення вимог п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 2 502 858 572,77 грн., в т.ч.: за 2019 р. - 1 432 137 765,10 грн., за 2020 р. 1 070 720 807,67 грн. (викладено в п.2.3 акта перевірки). Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок в межах максимальної величини, встановлено порушення вимог Закону №2464-IV та його заниження за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 172 892,72 грн., в тому числі: за 2019 рік у сумі 38 558,52 грн., за 2020 рік у сумі 13 4334,20 грн. За результатами перевірки встановлено порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №24644-IV, у результаті чого занижено єдиний внесок в загальній сумі 172 892,72 грн., в тому числі: за 2019 р. у сумі 38 558,52 грн., за 2020 р. у сумі 134 334,20 грн.

07.07.2025 року до суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що в межах різновиду господарською діяльністю між нею ФОП ОСОБА_1 та контрагентами-покупцями: ППФ «Лагос», ТОВ «Фірма «МАКСМЕТ», ТОВ «ВКФ «НАВІМЕТ», ТОВ «СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ», ТОВ «АСЦ», ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ», ТОВ «ВКФ «СМЦ» були укладені договори доручення на закупівлю товарів. 01.07.2019 р. між нею та ППФ «Лагос» було укладено договір доручення на закупівлю товару №01/07-П. На виконання умов договору ППФ «Лагос» було перераховано на її розрахункові рахунки кошти на закупівлю товару разом на суму 448 718 870 грн., що відображають звіти повіреного №б/н від 30.09.2019 р., №б/н від 31.10.2019 р., №2 від 30.11.2019 р., №б/н від 31.12.2019 р., №б/н від 31.01.2020 р., №б/н від 29.02.2020 р., №б/н від 31.03.2020 р., №б/н від 30.04.2020 р. Взаємовідносини між нею та ТОВ «Фірма «МАКСМЕТ» відбувались на підставі договору доручення на закупівлю товару №108/01-П від 08.01.2020 р., в межах вказаного договору з метою закупівлі ТМЦ ТОВ «Фірма «МАКСМЕТ» перерахувало їй загалом 70 848 250 грн. Доказом чого виступають звіти повіреного №б/н від 31.01.2020 р., №б/н від 29.02.2020 р., №б/н від 31.03.2020 р., №б/н від 30.04.2020 р., №б/н від 31.05.2020 р. Господарські операції між нею та ТОВ «ВКФ «НАВІМЕТ» регулювались договором доручення на закупівлю товару №03/07-П від 03.07.2019 р. Так, реальність виконання умов договору на закупівлю товару №03/07-П від 03.07.2019 р. підтверджують наступні звіти повіреного: №б/н від 31.08.2019 р., №б/н від 30.09.2019 р., №б/н від 31.10.2019 р., №б/н від 30.11.2019 р., №б/н від 30.12.2019 р., №б/н від 31.01.2020 р. Загальна сума отриманих від ТОВ «ВКФ «НАВІМЕТ» коштів складає 1 108 665 870 грн. Між нею та ТОВ «СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ» було укладено договір доручення на закупівлю товару №18/09-П від 18.09.2019 р., на виконання умов договору доручення на закупівлю товару ТОВ «СТАНДАРТ КОМПЛЕКТ» було перераховано на її розрахункові рахунки 139 924 260 грн. Підтвердженням чого виступають наступні звіти повіреного: №б/н від 18.09.2019 року, №б/н від 01.10.2019 р., №б/н від 01.11.2019 р., №б/н від 01.12.2019 р., №б/н від 31.01.2020 р., №б/н від 29.02.2020 р., №б/н від 31.03.2020 р., №б/н від 30.04.2020 р. 04.07.2019 р. між ТОВ «АСЦ» з одного боку, та нею було підписано договір доручення на закупівлю товару №0407-П від 04.07.2019 року, в рамках договору доручення на закупівлю товару вона отримала від ТОВ «АСЦ» безготівково на відкриті банківські рахунки загалом 49 471 980 грн. Дані про що підтверджують підписані звіти повіреного: №б/н від 31.01.2020 р., №б/н від 29.02.2020 р., №б/н від 31.03.2020 р., №б/н від 30.04.2020 р. Взаємовідносини між нею та ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМСНАБ» відбувались на підставі договору доручення на закупівлю товару №02/07-П від 02.07.2019 р. З метою реалізації положень договору доручення на закупівлю товару №02/07-П їй перераховано кошти в розмірі 17 709 050 грн. Факт чого підтверджують звіти повіреного: №б/н від 31.01.2020 р., №б/н від 29.02.2020 р., №б/н від 31.03.2020 р., №б/н від 30.04.2020 р. Реальність виконання умов договору доручення на закупівлю товару №20/12-П, укладеного між нею та ТОВ «ВКФ «СМЦ» підтверджує звіт повіреного №б/н від 29.02.2020 року. Зі змісту якого вбачається отримання коштів в сумі 3121800 грн., що були витрачені на закупівлю побутових відходів чорних металів в кількості 736,28 т, комісійне винагородження комісіонера складає 321,28 грн. Враховуючи зміст та значення описаних вище господарських операцій та первинних документів бухгалтерського обліку, тверджень податкового органу стосовно перевищення нею в перевіреному періоді обсягу доходу для платника єдиного податку ІІІ групи, переведення з 01.10.2019 року на загальну систему оподаткування, заниження обсягу оподатковуваного доходу, військового збору, а також заниження податку на доходи фізичних осіб та, сплата якого не справляється платником єдиного податку ІІІ групи, а також податку на додану вартість є помилковими. В свою чергу товар, гроші на закупівлю якого перераховувались описаними вище контрагентами-покупцями, отримувався від наступних постачальників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . В свою чергу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (товарна позиція 7204 згідно із УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8549 11 10 00 згідно із УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (коди 8549 11 90 00, 8549 12 90 00 згідно із УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, пп.165.1.25 ПК України).

До суду 01.08.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що надані позивачем докази у вигляді договорів доручення на закупівлю товару №01/07-П, №108/01-П від 08.01.2020 р., №03/07-П від 03.07.2019 р., №18/09-П від 18.09.2019 р., №0407-П від 04.07.2019 р., №02/07-П від 02.07.2019 р., №20/12-П від 20.12.2019 р. та надані первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не відповідають вимогам Закону № 996-XIV, Закону №851-IV та Закону №2155-VІІІ щодо необхідних реквізитів таких документів. А саме: щодо особистого підпису або ж інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені документи не можуть бути посвідчені печаткою та особистим підписом з огляду на те, що до суду вони подані у вигляді електронних первинних документів в PDF форматі, разом з тим такі документи і не посвідчені належним способом, встановлені для електронних документів у вигляді накладання електронного підпису та/або електронної печатки. Фактично ж такі документи є електронними файлами на які було накладено підпис позивача та печатку, що не відповідає жодним умовам законодавства в частинні обов'язкових реквізитів первинних документів та способу / порядку їх ведення. Також не дає підстави встановити дійсних підписантів таких документів з обох сторін та ставить під сумнів їх реальність як таку.

Щодо договору придбання товару від 01.10.2019 р. №0110-19/1 відповідно копій первинних документів, встановлено відповідачем, що для приймання, сортування та зберігання зазначеної кількості побутових відходів та металобрухту необхідні спеціалізовані майданчики. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено лист від 05.02.2021 р. №2767/6/04-36 07-16-11 до ДП «Дніпропетровського регіонального центру операцій з металобрухтом» щодо наявності дозвільної документації на проведення діяльності з металобрухтом. Листом від 05.02.2021 р. №763/0/2-21 ДП «Дніпропетровським регіональним центром операцій з металобрухтом» надано відповідь щодо заборони фізичним особам здійснення операцій з промисловим металобрухтом. Тобто, операції з приймання побутових відходів чорного металу фактично позивачем від ОСОБА_2 не проводились, постачання побутових відходів чорного металу загальною кількістю 32 176,204 т фізично не можливо та отримані грошові кошти фізичною особою ОСОБА_2 всього в розмірі 146054000,8 грн., а саме: за жовтень 2019 р. - 125 524 000,80 грн., за грудень 2019 р. - 20530000 грн. вважаються доходом у розумінні пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України та підлягають оподаткуванню за ставкою 18% згідно із п.167.1 ст.167 ПК України, а позивач є податковим агентом стосовно нарахованих (сплачених) доходів, на користь фізичної особи.

До суду 01.08.2025 року від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів по цій справі.

01.09.2025 року до суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що операції із придбання побутових відходів чорного металу на загальну суму 146 054 000,8 грн. у ОСОБА_2 не є розрахунковою операцією в розумінні ст.2 Закону №265/95-ВР, бо за цивільно-правовою природою цей правочин являє собою закупівлю, а не продаж. Таким чином, операція з видачі готівки за придбаний товар є виплатою коштів, а не прийманням оплати. Закупівля товару не є реалізацією, а отже, не підпадає під визначення розрахункової операції, відповідно, у платника відсутній обов'язок застосовувати РРО у цій господарській операції. Обґрунтовуючи донарахування з ЄСВ та військового збору, відповідач зазначає про заниження в перевіряємому періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2502858 572,77 грн. Приймаючи до уваги те, що розмір єдиного внеску і військового збору прямо залежить від суми його оподатковуваного доходу, а за встановлених вище обставин, що доходом є виключно сума винагороди, яка була належним чином задекларована та оподаткована, вказане свідчить про безпідставність тверджень про заниження позивачем оподаткованого чистого доходу по операціям в перевіряємому періоді - як наслідок, безпідставним є донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору, нарахованих з цього доходу, а також застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Щодо безпідставного донарахування ПДФО та військового збору за операціями поповнення рахунків працівників до матеріалів справи долучаються копії прибуткових касових ордерів, оформлених відповідно до вимог Положення НБУ від 29.12.2017 року №148, які підтверджують: призначення грошових коштів саме для операційної діяльності ФОП, а не виплати доходу, внесення перерахованих коштів до каси підприємця, що виключає їх персональне використання працівниками. Відповідно до загальновизнаного підходу в податковому праві, визначальною ознакою доходу є приріст майнового або фінансового стану фізичної особи. У даному випадку: перераховані суми були не особистими доходами працівників, а операційними коштами, отриманими під звіт для виконання трудових функцій. Жодного приросту активів або особистого збагачення працівників не відбулося, кошти були використані в інтересах суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , а не працівників особисто. Податковий орган не довів використання цих коштів у приватних цілях, отже, відсутні об'єктивні ознаки настання податкового обов'язку. Для кваліфікації операції як доходу працівника контролюючий орган повинен довести відсутність господарського характеру таких переказів. В свою чергу, позивачем документально підтверджено, що операції з поповнення рахунків касирів мали службове призначення, засвідчене касовими документами. Відсутні ознаки отримання оподатковуваного доходу фізичними особами, як наслідок донарахування ПДФО та військового збору є безпідставним та повинно бути скасоване.

До суду 01.09.2025 року від позивача надійшли заперечення стосовно клопотання про витребування оригіналів доказів у цій справі.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року клопотання відповідача про витребування доказів у цій справі - задоволено. Витребувано від позивача оригінали наступних документів, для огляду в судовому засіданні: договорів доручення на закупівлю товару №01/07-П, №108/01-П від 08.01.2020 року, №03/07-П від 03.07.2019 року, №18/09-П від 18.09.2019 року, №0407-П від 04.07.2019 року, №02/07-П від 02.07.2019 року, №20/12-П від 20.12.2019 року; договору закупівлі побутового металобрухту №01-В від 01.08.2019 року, акту приймання-передачі товару №1/КВ від 31.10.2019 року, акту приймання-передачі товару №2/КВ від 30.11.2019 року, акту приймання-передачі товару №3/КВ від 30.12.2019 року, акту приймання-передачі товару №4/КВ від 31.01.2020 року, акту приймання-передачі товару №4/КВ від 28.02.2020 року, акту приймання-передачі товару №6/КВ від 30.04.2020 року; договору закупівлі побутового металобрухту №01-КМ від 20.08.2019 року, акту приймання-передачі товару №01-М від 31.08.2019 року, акту приймання-передачі товару №02-М від 30.09.2019 року, акту приймання-передачі товару №03-М від 31.01.2020 року; договору закупівлі побутового металобрухту №01-С від 20.01.2020 року, акту приймання-передачі товару №01С від 28.02.2020 року, акту приймання-передачі товару №02КС від 30.03.2020 року, акту приймання-передачі товару №03КС від 30.04.2020 року.

До суду 24.09.2025 року від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів по цій справі.

01.10.2025 року до суду від позивача надійшли заперечення стосовно клопотання про витребування оригіналів доказів по цій справі.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року клопотання відповідача про витребування доказів у цій справі було задоволено. Витребувано від позивача оригінали документів, для огляду в судовому засіданні:

- прибутковий касовий ордер №5 від 18.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №7 від 18.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №8 від 19.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №9 від 20.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №15 від 23.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №16 від 23.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №17 від 24.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №18 від 24.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №25 від 26.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №48 від 02.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №49 від 03.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №349 від 13.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №50 від 03.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №55 від 04.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №62 від 07.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №67 від 08.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №72 від 09.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №84 від 11.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №85 від 11.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №100 від 17.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №104 від 18.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №109 від 21.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №115 від 22.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №125 від 24.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №134 від 28.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №140 від 29.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №141 від 29.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №146 від 30.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №153 від 31.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №156 від 01.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №161 від 04.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №162 від 04.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №163 від 04.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №169 від 05.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №170 від 05.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №171 від 05.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №172 від 05.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №184 від 07.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №185 від 07.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №190 від 08.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №191 від 08.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №199 від 11.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №204 від 12.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №205 від 12.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №212 від 13.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №219 від 14.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №226 від 15.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №231 від 18.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №236 від 19.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №246 від 21.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №250 від 21.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №257 від 22.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №261 від 25.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №267 від 26.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №274 від 27.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №280 від 28.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №285 від 29.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №286 від 02.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №290 від 02.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №303 від 04.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №304 від 04.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №312 від 05.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №313 від 05.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №318 від 06.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №319 від 06.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №325 від 09.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №329 від 10.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №330 від 10.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №340 від 11.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №345 від 12.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №347 від 13.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №348 від 13.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №350 від 13.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №357 від 16.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №358 від 16.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №364 від 17.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №365 від 17.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №370 від 18.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №377 від 19.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №381 від 20.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №382 від 20.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №389 від 21.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №395 від 23.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №396 від 23.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №397 від 23.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №398 від 23.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №405 від 24.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №411 від 26.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №412 від 26.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №413 від 26.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №414 від 26.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №14 від 23.09.2019 року, прибутковий касовий ордер №126 від 24.10.2019 року, прибутковий касовий ордер №298 від 03.12.2019 року, прибутковий касовий ордер №445 від 23.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №441 від 15.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №423 від 03.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №425 від 03.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №428 від 09.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №429 від 09.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №430 від 09.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №432 від 10.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №436 від 13.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №438 від 14.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №439 від 14.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №443 від 16.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №445 від 17.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №447 від 20.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №448 від 20.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №449 від 20.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №451 від 21.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №453 від 22.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №457 від 24.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №459 від 27.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №461 від 28.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №462 від 28.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №426 від 08.01.2020 року, прибутковий касовий ордер №434 від 11.01.2020 року;

- звіт повіреного №б/н від 31.01.2020 року, звіт повіреного №б/н від 29.02.2020 року, звіт повіреного №б/н від 31.03.2020 року, звіт повіреного №б/н від 30.04.2020 року, звіт повіреного №б/н від 18.09.2019 року, звіт повіреного №б/н від 31.10.2019 року, звіт повіреного №б/н від 31.11.2019 року, звіт повіреного №б/н від 31.12.2019 року, звіт повіреного №б/н від 30.09.2020 року, звіт повіреного №б/н від 31.10.2020 року, звіт повіреного №б/н від 30.11.2020 року;

- акт приймання-передачі товару №05-20 КМ від 31.05.2020 року, акт приймання-передачі товару №09-19/2КМ від 30.09.2019 року, акт приймання передачі товару №01-20/2КВ від 31.01.2020 року, акт приймання-передачі товару №05-20/КВ від 31.05.2020 року, акт приймання-передачі товару №10-18/2КВ від 31.10.2019 року, акт приймання-передачі товару №11-19/2КВ від 30.11.2019 року, акт приймання-передачі товару №12-18/2КВ від 30.12.2019 року, акт приймання передачі товару №04-20/2КС від 30.04.2020 року, акт приймання-передачі товару №04-20 КС від 31.05.2020 року, акт приймання-передачі товару №02-20/2КС від 29.02.2020 року, акт приймання-передачі товару №03-20/2КС від 30.03.2020 року; договір закупівлі побутового металобрухту №01-Ю від 01.09.2019 року, акт приймання-передачі товару №1 від 30.09.2019 року, звіт повіреного №б/н від 31.01.2020 року, звіт повіреного №2 від 29.02.2020 року, договір доручення на закупівлю товару №177 від 16.11.2020 року, звіт повіреного №б/н від 30.11.2020 року, звіт повіреного №2 від 31.01.2020 року, звіт повіреного №2 від 29.02.2020 року, звіт повіреного №2 від 31.03.2020 року, звіт повіреного №2 від 30.04.2020 року, звіт повіреного №2 від 31.01.2020 року, звіт повіреного №2 від 30.09.2019 року, звіт повіреного №2 від 31.10.2019 року, звіт повіреного №2 від 30.11.2019 року, звіт повіреного №2 від 30.12.2019 року, звіт повіреного №2 від 31.01.2020 року, звіт повіреного №2 від 29.02.2020 року, звіт повіреного №2 від 31.03.2020 року, звіт повіреного №2 від 30.04.2020 року, звіт повіреного №2 від 31.01.2020 року, звіт повіреного №2 від 29.02.2020 року, звіт повіреного №2 від 31.03.2020 року, звіт повіреного №2 від 30.04.2020 року, звіт повіреного №б/н від 31.05.2020 року, звіт повіреного №б/н від 30.09.2020 року.

29.10.2025 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки фізичної особи - платника податків та відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну персональних даних, він має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 р. у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 р. у справі №640/8096/19, від 22.05.2024 р. у справі № 640/14787/21. Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що зміна податкової адреси відбулась після направлення наказу та повідомлення, що в свою чергу підтверджує дотримання процедури направлення документів платнику податків. Як підтверджено матеріалами справи, перевірку проведено у належний спосіб, з дотриманням особливостей її проведення та на підставі документації визначеної законодавцем. Таким чином, податковим органом підтверджено правомірність власних дій при дотриманні порядку проведення перевірки. Щодо права надіслати запит відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Відтак, визначено право, а не обов'язок надсилати платнику податків запит про надання інформації. Так, перевірку призначено на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку із отриманням відомостей про внесення до ЄДР інформації відносно припинення господарської діяльності. Додатково звертає увагу суду, на позицію Верховного Суду викладену в постанові від 17.10.2024 р. по справі №160/9989/22, а саме: «Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності».

До суду 05.11.2025 року від відповідача надійшло клопотання про визнання доказів по цій справі недопустимими / неналежними / недостовірними.

27.11.2025 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що з огляду на встановлені під час перевірки обставини здійснення операцій з придбання металобрухту, відсутність факту підтвердження переміщення придбаного ОСОБА_1 товару (металобрухту), яка полягає у відсутності товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують факт перевезення товару, в сукупності з іншими обставинами (обсягом металобрухту, відсутність адреси приймального пункту, опису металобрухту, розрахункового документа - спрощеної розрахункової квитанції) в своїй сукупності свідчать про відсутність здійснення таких операцій.

До суду 09.12.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що придбання товару від ОСОБА_2 здійснювалося з метою подальшого продажу довірителям - юридичним особам позивача, такі дії викликали зміни в структурі активів ОСОБА_1 зменшення грошових коштів при покупці металобрухту, відтак така діяльність є господарською в розумінні ГК України, а операції з купівлі металобрухту від ОСОБА_2 є господарськими операціями. Поняття господарської діяльності та господарської операції, з огляду на їх законодавче визначення, в будь-якому випадку нерозривно пов'язані з фактом реалізації (продажу/купівлі) певного товару та перерахування коштів за такий товар, а отже як і господарській діяльності, так і господарській операції притаманний факт виплати коштів/ приймання коштів (залежно від сторони). Таким чином, кожна господарська операція (в межах здійснення господарської діяльності) повинна, у разі її здійснення, супроводжуватися виплатою/отримання коштів за придбаний/проданий товар, а отже кожна господарська операції, у разі її фактичного здійснення, супроводжується здійсненням розрахункової операції, відповідно до абз.6 ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі, якщо розповсюджує дію на коло суб'єктів певної господарської операції. Фактичне протиставлення господарської операції (господарської закупівлі) розрахунковій операції, яке здійснено позивачем, твердження про те, що про відмінну правової природи господарській операції (господарській закупівлі) та розрахункової операції, є безпідставними та такими, що не відповідають нормам ані ПК України, ані ГК України, ані іншим правовим актам.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи у цій справі - відмовлено.

В судове засідання, призначене на 08.10.2025 року, з'явилися представник позивача та представник відповідача. Протокольною ухвалою суду від 08.10.2025 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2025 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову повністю, просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, викладені усно та письмово, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.01.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №5-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », згідно із якого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з 06.02.2025 року тривалістю 5 робочих днів, за період з 21.06.2019 року по 15.02.2021 року з метою дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

Наказ №5-п від 02.01.2025 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » направлено на адресу: АДРЕСА_1 .

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79, пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до наказу Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.01.2025 р. №5-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.06.2019 року по 15.02.2021 року.

За результатами перевірки було складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з метою дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.06.2019 року по 15.02.2021 року» від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07.

Перевіркою, встановлено наступні порушення:

- п.292.1 ст.292 ПК України встановлено заниження суми податкових зобов'язань з єдиного податку за три квартали 2019 р. в загальній сумі 19 547 313,11 грн.;

- п.177.5, п.177.11 ст.177, пп.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України в результаті чого не надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 р., 2020 р., 2021 р. (ліквідаційна);

- п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 450 514 543,10 грн., у т.ч. за 2019 р. - 257 784 797,70 грн., за 2020 р. - 192 729 745,40 грн.;

- пп.1.2 п.161 підр.10 р. XX, ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 37 542 878,60 грн., в т.ч.: за 2019 р. - 21 482 066,48 грн., за 2020 р. - 16 060 812,12 грн.;

- абз.«б» п.176.2 ст.176, п.51.1 ст.51, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма № 1-ДФ) за періоди: ІІІ кв. 2019 р. - ІV кв. 2020 р.;

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.57.1 ст.57, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України, з урахуванням п.167.1 ст.167 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з доходів виплачених фізичним особам за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 82 489 142,83 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 2 649 858,43 грн., за жовтень 2019 р. - 25 913 975,33 грн., за листопад 2019 р. - 7 345 088,12 грн., за грудень 2019 р. - 1 824 9556,18 грн., за січень 2020 р. - 7 722 317,35 грн., за вересень 2020 р. - 8 101 800 грн., за жовтень 2020 р. - 6 746 529,42 грн., за листопад 2020 р. - 5 760 018 грн.;

- пп.1.4 п.161 підрозділу 10 Розділу XX, пп.16.1.4 п.16.1, ст.16, п.57.1 ст.57, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір з доходів виплачених фізичним особам за 2019 - 2020 роки на загальну суму 6 794 145,25 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 140 871,54 грн., за жовтень 2019 р. - 2 159 497,94 грн., за листопад 2019 р. - 612 090,68 грн., за грудень 2019 р. - 1 520 796,35 грн., за січень 2020 р. - 643 526,45 грн., за вересень 2020 р. - 675 150 грн., за жовтень 2020 р. - 562210,79 грн., за листопад 2020 р. - 480 001,50 грн.;

- п.1 ч.1 ст.4, ч.8 ст.9 Закону №2464-VI в частині несвоєчасної сплати сум з єдиного внеску нарахованого роботодавцю на суми заробітної плати за період січень - лютий 2020 р.;

- п.187.1 ст.187 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 460 472 261 грн., в т.ч. за листопад 2019 р. (період з 11.10.2019 р. по 30.11.2019 р.) - 128 269 321 грн., за грудень 2019 р. - 118 058 778 грн., за січень 2020 р. - 59 080 963 грн., за лютий 2020 р. - 51 937 545 грн., за березень 2020 р. - 23 998 677 грн., за квітень 2020 р. - 55 919 725 грн., за травень 2020 р. - 308 052 грн., за вересень 2020 р. - 9 002 400 грн., за жовтень 2020 р. - 7 096 800 грн., за листопад 2020 р. - 6 800 000 грн.;

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 172892,72 грн., в тому числі: за 2019 р. - 38 558,52 грн., за 2020 р. - 134334,2 грн;

- п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, через зареєстровані РРО не проведено розрахункові операції на повну суму з видачі готівкових коштів на покупку побутових відходів чорного металу, які підтверджені у паперовій та/або електронній формі відповідними розрахунковими документами.

На підставі висновків акта перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 07.04.2025 р., а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0183722407, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 120 271 327,53 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183692407 в частині заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 - 2020 роки на загальну суму 563 143 178,88 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183742407, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 9 891 500,53 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183702407, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 46 928 598,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183662407, яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 24 434 141,39 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183772407, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 575 590 326,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183672407 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз.особами за результатами річного декларування» в сумі 1020 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0183712407 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п» на загальну суму 1 020 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0184010708, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та застосування РРО на загальну суму 209281001,20 грн.

07.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 07.04.2025 року №Ф-0183782407 на загальну суму 172 892,72 грн.

07.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0183792407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86446,36 грн.

07.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0183752407 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 16,91 грн.

В адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимоги позивачем не оскаржувалися.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до ст.62 ПК України (одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, пунктом 79.3 статті 79 ПК України передбачено необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що за пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відтак законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України в взаємозв'язку з приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції, згідно із якою з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Означена позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №818/998/17, від 15.02.2024 року у справі №640/9016/20, від 19.04.2024 року у справі № 440/4696/18.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення контролюючий орган має враховувати особливості, пов'язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.

Про обґрунтованість такого висновку свідчать і наступні зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 ПК України. Зокрема, Законом України від 30.11.2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022 року, пункт 79.2 статті 79 ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».

Також Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 по справі №640/9016/20.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 р. № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Згідно із підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку № 1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

Підпунктом 6 пункту 11.18 Порядку № 1588 встановлено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

У справі, що розглядається, вбачається, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.01.2025 р. №5-п та повідомлення від 02.01.2025 р. №1 про проведення перевірки відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 . Копію конверту з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» повернуто на адресу контролюючого органу.

Згідно із витягом з Реєстру територіальної громади позивач з 03.02.2025 р. зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .

Акт перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 відправлено на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, вказаний лист також повернувся 18.03.2025 р. на адресу відправника за закінченням строку зберігання.

Спірні податкові повідомлення-рішення відправлені рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_3 з повідомленням про вручення. Однак, вказаний лист повернувся 02.05.2025 р. за закінченням встановленого строку зберігання.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстав вважати, що вищевказані документи були направлені платнику податків у спосіб, передбачений спеціальними нормами ПК України.

Суд враховує, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за податковою адресою і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.02.2023 р. у справі №160/5278/19 та від 23.02.2023 р. у справі №120/14574/21-а.

За таких обставин, контролюючим органом доведено, а позивачем не спростовано сам факт належного направлення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення невиїзної перевірки, а також акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги.

Таким чином, суд констатує відсутність порушення відповідачем вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України з огляду на відсутність жодних належних та допустимих доказів порушення контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

На переконання суду, означені обставини є такими, що не мають наслідком протиправності оскаржуваних актів індивідуальної дії, прийнятих відповідачем.

З акту перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 вбачається, що під час проведення перевірки встановлено порушення п.292.1 ст.292 ПК України, а саме: заниження суми податкових зобов'язань з єдиного податку за три квартали 2019 р. в загальній сумі 19 547 313,11 грн.; п.177.5, п.177.11 ст.177, пп.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України в результаті чого не надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 р., 2020 р., 2021 р. (ліквідаційна); п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 450 514 543,10 грн., у т.ч. за 2019 р. - 257 784 797,70 грн., за 2020 р. - 192 729 745,40 грн.; пп.1.2 п.161 підр.10 р.XX, ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 37 542 878,60 грн., в т.ч.: за 2019 р. - 21 482 066,48 грн., за 2020 р. - 16 060 812,12 грн.; абз.«б» п.176.2 ст.176, п.51.1 ст.51, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма № 1-ДФ) за періоди: ІІІ кв. 2019 р. - ІV кв. 2020 р.; пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.57.1 ст.57, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України, з урахуванням п.167.1 ст.167 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з доходів виплачених фізичним особам за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 82 489 142,83 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 2 649 858,43 грн. за жовтень 2019 р. - 25 913 975,33 грн., за листопад 2019 р. - 7 345 088,12 грн., за грудень 2019 р. - 1 824 9556,18 грн., за січень 2020 р. - 7 722 317,35 грн., за вересень 2020 р. - 8 101 800 грн., за жовтень 2020 р. - 6 746 529,42 грн., за листопад 2020 р. - 5 760 018 грн.; пп.1.4 п.161 підрозділу 10 Розділу XX, пп.16.1.4 п.16.1, ст.16, п.57.1 ст.57, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір з доходів виплачених фізичним особам за 2019 - 2020 роки на загальну суму 6 794 145,25 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 140 871,54 грн., за жовтень 2019 р. - 2 159 497,94 грн., за листопад 2019 р. - 612 090,68 грн., за грудень 2019 р. - 1 520 796,35 грн., за січень 2020 р. - 643526,45 грн., за вересень 2020 р. - 675 150,00 грн., за жовтень 2020 р. - 562 210,79 грн., за листопад 2020 р. - 480 001,50 грн.; п.1 ч.1 ст.4, ч.8. ст.9 Закону №2464-VI в частині несвоєчасної сплати сум з єдиного внеску нарахованого роботодавцю на суми заробітної плати за період січень - лютий 2020 р.; п.187.1 ст.187 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 460 472 261 грн., в т.ч. за листопад 2019 р. (період з 11.10.2019 р. по 30.11.2019 р.) - 128 269 321 грн., за грудень 2019 р. - 118 058 778 грн., за січень 2020 р. - 59 080 963 грн., за лютий 2020 р. - 51 937 545 грн., за березень 2020 р. - 23 998 677 грн., за квітень 2020 р. - 55 919 725 грн., за травень 2020 р. - 308 052 грн., за вересень 2020 р. - 9 002 400 грн., за жовтень 2020 р. - 7096800 грн., за листопад 2020 р. - 6 800 000 грн.; абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 172 892,72 грн., в тому числі: за 2019 р. - 38558,52 грн., за 2020 р. - 134 334,2 грн.; п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, через зареєстровані РРО не проведено розрахункові операції на повну суму з видачі готівкових коштів на покупку побутових відходів чорного металу, які підтверджені у паперовій та/або електронній формі відповідними розрахунковими документами.

При цьому, вказані висновки ґрунтуються на звітності, яка надана до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, відомостях з податкових декларацій платника єдиного внеску, звітність з єдиного внеску, ІКП по платежах, інформація щодо руху грошових коштів ППФО по рахунках АТ «ОТП БАНК», АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «ПРАВЕКС БАНК», АТ «АКОРДБАНК», матеріли кримінального провадження №42021040000000373 від 09.06.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

Відповідно до пп.2.1, 2.2, п.2 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно із пп.2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, визначався положеннями Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 (далі - Порядок № 481).

Пунктом 1 Положення № 481 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділуПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 481 передбачено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно із пунктом 9 Положення № 481 дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Тобто, відповідно до встановленого для фізичної особи - підприємця порядку обліку доходів і витрат, для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, фізична особа - підприємець має встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. При цьому, підставою для обчислення фізичною особою - підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані Книги обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою - підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

При цьому, з урахуванням вищевикладених норм податкового законодавства слідує, що фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені відповідними документами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, платник податків зобов'язаний складати встановлені законодавством первинні документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування та податкових деклараціях. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами. Водночас обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року по справі №820/5934/15.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п.85.4 ст.85 ПК України).

Аналогічно п.85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки є саме обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2024 року у справі № 420/7184/19.

У постановах від 29.05.2020 року у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 року у справі № 160/8441/18, від 31.01.2020 року у справі № 826/15328/18, від 03.10.2023 року у справі №420/534/20 Верховний Суд сформулював правові висновки про те, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Поряд з тим у постанові від 08.09.2019 року у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 року у справі №560/12984/23 зазначив, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2024 року у справі № 260/1692/20.

Також, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 27.04.2022 року у справі №20/13197/20, від 22.06.2022 року у справі №826/13633/17, від 23.03.2023 року у справі №580/9734/21 від 18.04.2024 року у справі №460/16521/23 наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань; зберігання яких є законодавчим обов'язком платника податків.

Стосовно долучених копій первинних документів, які за переконанням позивача спростовують висновки контролюючого органу, суд вказує на таке.

З установлених у цій справі обставин випливає, що первинні документи, позивач під час перевірки не надавав, про причини неможливості їх надання не повідомляв контролюючий орган.

Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб'єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, відповідачем не досліджувались, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було.

Суд також враховує, висновок сформований Верховним Судом у постанові від 21.10.2021 року у справі № 802/1464/17-а, в якому вказано, що надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 року (справа №2а-9423/12/2670), де суд зазначив, що документи, які не були надані під час перевірки або розгляду заперечень на акт перевірки, не можуть долучатися як допустимі докази в подальшому розгляді справи.

Оскільки позивачем не надано первинні документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податків та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження спростування викладених у акті перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 порушень податкового законодавства, позивачем суду не надано, а матеріали справи не містять.

Слід також вказати про те, що заперечень на акт податкової перевірки, з первинними документами, на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не надходило та подано станом на день звернення до суду із даним позовом подано так і не було.

Суд також звертає увагу, що позивач не повідомляв податковий орган про втрату первинних документів ні в порядку, передбаченому пунктом 44.5 статті 44 ПК України, ні у порядку, передбаченому підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Таким чином, перевірка проведена правомірно, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та у межах його повноважень.

Щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 07.04.2025 року №Ф-0183782407 на загальну суму 172 892,72 грн., рішення №0183752407 від 07.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 16,91 грн., суд вказує на таке, у зв'язку із не наданням до перевірки первинних документів, зокрема що пов'язані із заробітною платою найманих працівників, встановити факт своєчасності / у повному обсязі перерахування ЄСВ до бюджету та підтвердити не видається можливим. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення №0183792407 від 07.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86 446,36 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, є недоїмкою.

За донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на донараховані суми єдиного внеску за результатами перевірки (акт від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07) застосовано штрафну санкцію з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 86 446,36 грн.

Згідно із п.1 постанови КМУ від 27.06.2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання розповсюдження цієї хвороби.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-ІХ внесено зміни до Закону №2464-VІ «зокрема, викладено у новій редакції пп.9 прим.21 та 9 прим.22 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення».

Таким чином, зважаючи на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ , яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та, враховуючи положення пп.9 прим.21 та 9 прим.22 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023 р., контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), вчинені в період з 24.02.2022 р. по 31.07.2023 р. на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені.

При цьому, незмінними залишились положення п.9 прим.19 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, згідно із якими за платниками єдиного внеску, зазначеними в пп.4, 5 та 5 прим.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ, залишилось право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану та не подавати розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації за період, в якому відповідно до абзацу першого п.9 прим.19 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.

Проте до платників єдиного внеску, зазначених в пп.4, 5 та 5 прим.1 частини першої ст.4 Закону №2464-VІ, які обчислять і нарахують єдиний внесок та подадуть до контролюючого органу звітність, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску, та при цьому не сплатять самостійно визначені зобов'язання, з 01.08.2023 р. контролюючим органом будуть застосовуватись заходи впливу та стягнення визначені частиною одинадцятою ст.25 Закону №2464-VІ.

Враховуючи вищевикладене, контролюючі органи застосовують штрафні санкції, визначені ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ, та нараховують визначені ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ, та нараховують пеню за порушення, вчинені у період до 01.03.2020 р. за порушення, вчинені у період з 01.03.2020 р. та починаючи з 01.08.2023 р.

За порушення платниками законодавства про єдиний внесок в період з 01.03.2020 р. по 31.07.2023 р. контролюючим органом штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст.25 Закону №2464-VІ не застосовуються, а пеня нарахована за цей період підлягає списанню.

Відтак, згідно із розрахунком штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% за 2019 - 2020 роки.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року (включно) суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим повний текст рішення виготовлено 12.01.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 12.01.2026 року.

Суддя К.С. Кучма