29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 630/91/23
провадження № 51-5651км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року і захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221320000164, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, проживаючого у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишено без змін, а строк відбування покарання визначено рахувати з 18 серпня 2023 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10 листопада 2022 року по 17 серпня 2023 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Суд встановив, що ОСОБА_7 , 07 листопада 2022 року, приблизно о 16:00, більш точного часу встановити не виявилось можливим, у будинку по АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті, наніс ОСОБА_8 декілька ударів кулаками у голову, від чого останній впав на підлогу.
Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел та маючи над потерпілим фізичну перевагу, ОСОБА_7 , продовжив бити ОСОБА_8 використовуючи метало-пластиковий відрізок від віконної частини рами та завдав потерпілому не менше 4-х ударів ззаду по голові та тулубу.
Далі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті, ще близько 5 разів підходив до ОСОБА_8 , який на той момент лежав на підлозі, та загалом наніс йому не менше 30-ти ударів ногами і руками по тулубу, голові та кінцівкам, доки потерпілий не перестав подавати ознаки життя.
Своїми протиправними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження - тупу сукупну травму тіла, що призвела до смерті потерпілого через втрату крові, розвиток термінального стану і зупинки важливих життєвих функцій організму (зупинку серця, дихання та дії центральної нервової системи).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що в основу обвинувального вироку суд поклав докази, яких недостатньо для доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Вважає, що судове рішення не відповідає вимогам статей 370 і 374 КПК України, оскільки докази, на які послався суд, суперечать обвинуваченню, яке суд визнав доведеним.
На переконання захисника, без належної уваги залишились неправильне встановлення часу смерті потерпілого і суперечливі показання усіх свідків, жоден із яких не підтвердив обставин скоєного злочину.
На ці та інші порушення апеляційний суд в ході перегляду вироку місцевого суду уваги не звернув, не перевірив та не надав відповіді на усі доводи апеляційних скарг сторони захисту, безпідставно повторно не дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження і ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На думку сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370 і 419 КПК України не відобразив суті доводів, викладених в апеляційних скаргах сторони захисту, не перевірив та не надав їм належної правової оцінки.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала вимоги своєї касаційної скарги і просила її задовольнити на викладених підставах, а також вважала слушними доводи касаційної скарг прокурора щодо незаконності ухвали апеляційного суду.
Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу сторони обвинувачення і підтримала доводи касаційної скарги захисника щодо незаконності ухвали апеляційного суду.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної Главою 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
Така перевірка повинна бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об'єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов'язує суд обґрунтовувати свої міркування об'єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.
Однак апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , не додержався наведених законодавчих приписів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачувався за ч. 1 ст. 115 КК України в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_8 .
Для доведення того, що ОСОБА_7 учинив інкримінований злочин, сторона обвинувачення посилалася на його показання, згідно із якими він не погоджувався із обставинами та кваліфікацією діяння, показання свідків, пояснення експерта і фактичні дані, що містяться в письмових доказів.
Місцевий суд, оцінивши зібрані докази, зазначив, що їх отримано відповідно до вимог КПК України та вони в своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 в умисному вбивстві.
Прокурор, захисник і обвинувачений, не погодившись із вироком, оскаржили його у апеляційному порядку. У поданій скарзі сторона обвинувачення наводила доводи про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість і просила постановити новий вирок, призначивши більш сувору міру покарання.
Натомість захисник і обвинувачений, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просили скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Апеляційний суд формально, без відображення суті доводів, викладених у апеляційних скаргах сторони захисту, перерахував їх і, в порушення статей 404, 419 КПК України, не дав відповідей на всі аргументи та належним чином не умотивував своїх висновків.
Так, ізматеріалів кримінального провадження видно, що захисник і обвинувачений у апеляційних скаргах на вирок місцевого суду посилалися, зокрема на те, що формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, не підтверджено дослідженими під час судового розгляду доказами.
Допитані свідки ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), на думку сторони захисту, надали суперечливі показання щодо скоєного злочину (часу, хронології подій, кількості заподіяних ударів тощо), а місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про перехресний допит таких.
Розглядаючи відповідні доводи, апеляційний суд у своєму рішенні лиш обмежився формулюванням про те, що ці показання узгоджуються як між собою так і з письмовими доказами долученими до справи.
Поміж зазначеного, без належної уваги апеляційного суду залишися доводи захисника та обвинуваченого щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Місцевий суд встановив, що подія злочину мала місце приблизно о 16:00 07 листопада 2022 року. Натомість, на переконання сторони захисту із досліджених обставин цього кримінального провадження випливає, що суперечка між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відбулася вранці 07 листопада 2022 року. Крім цього, за висновком судово-медичної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_13 - смерть ОСОБА_8 , настала не раніше, ніж о 21:00 07 листопада 2022 року, а тупа сукупна травма тіла була заподіяна за годину до смерті.
Також апеляційний суд проігнорував аргументи сторони захисту про те, що місце знаходження трупа ОСОБА_8 суперечать даним протоколу огляду місця події від 08 листопада 2022 року.
Апеляційний суд не дав відповідей на ці доводи апеляційних скарг захисника і обвинуваченого.
Враховуючи встановлені порушення, Верховний Суд приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Слід наголосити на тому, що в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості і законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження і оцінки доказів.
Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка такими повноваженнями наділена, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення фактів кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.
У даному кримінальному провадженні захисник і обвинувачений, оскаржуючи вирок місцевого суду, у апеляційних скаргах посилалися на однобічність, неповноту розгляду кримінального провадження та помилкову оцінку доказів, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи. Також, вказані учасники кримінального провадження заявляли клопотання про повторне дослідження доказів.
Виходячи із таких вимог, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України мав створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються та про необхідність іншої оцінки яких йшлося в апеляційних скаргах.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не виконала вимог процесуального закону, повторно не дослідила фактичні обставини цього кримінального провадження та не дала власної оцінки усім доказам з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК України.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити мотивоване й обґрунтоване судове рішення, що також є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів не перевіряє інших доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, оскільки вони пов'язані з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження і оцінкою доказів, що потрібно здійснити суду апеляційної інстанції в ході нового розгляду, тому, з урахуванням змісту доводів і вимог, зазначених захисником, вони підлягають частковому задоволенню.
Касаційна скарга прокурора, який вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 370 і 419 КПК України, з огляду на допущені апеляційним судом істотні порушення вимог КПК України також підлягає до задоволення.
Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту та із дотриманням положень Глави 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2025 року задоволено клопотання ДУ «Холодногірська виправна колонія № 18» і звільнено ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2023 року за ч. 1 ст. 115 КК України на невідбуту частину покарання 7 років 8 місяців для проходження останнім військової служби за контрактом.
Зважаючи на цю обставину, Суд не обирає ОСОБА_7 запобіжний захід.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_14 ОСОБА_2 ОСОБА_3