02 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 464/2109/23
провадження № 61-3705св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго»,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року в складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго») про зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12 квітня 2022 року представники ПрАТ «Львівобленерго» без його згоди, самовільно, зайшли на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 та повідомили про намір здійснити позапланову перевірку електромережі будинку, при цьому, пред'явити посвідчення відмовилися. Після, представники відповідача безпідставно проникли до його квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим позивач змушений був викликати поліцію.
Також представники ПрАТ «Львівобленерго» склали акти, відповідно до змісту яких позаоблікових підключень у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 будинку не виявлено. Однак, позивач звертав увагу на те, що обстежень квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відповідач не здійснював, жодних актів перевірки складено не було, акти були виготовлені для приховування свавільного проникнення у його квартири.
Крім того, зазначав, що під час перевірки представник ПрАТ «Львівобленерго» Петрухін С. В. на сходах другого поверху та на підйомі до горища зробив механічні пошкодження стін будинку, що призвело до того, що силовий дріт електропостачання будинку в будь-який момент може впасти на оголені дроти освітлення вулиці, що може викликати електричну дугу, яка в свою чергу може призвести до загибелі людей.
Також, звертав увагу на те, що у зв'язку з тим, що відповідач подав завідомо неправдивий показник електронного лічильника квартири АДРЕСА_3 , а саме: «189-денна зона» та «89-нічна зона», позивач отримав повідомлення про сплату спожитої електроенергії з 01 травня до 01 червня 2022 року у розмірі 380,50 грн.
Вказував на те, що дії відповідача вчиненні з порушенням норм Кодексу комерційного обліку електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії та Закону України «Про захист прав споживачів», та призвели до порушення прав позивача, для відновлення яких він докладав додаткові зусилля, а також завдали йому матеріальної та моральної шкоди.
У зв'язку з чим позивач просив суд:
- зобов'язати ПрАТ «Львівобленерго» подати до ТОВ «Львівенергозбут» достовірні покази електричного лічильника квартири АДРЕСА_4 ;
- стягнути з відповідача 46,20 грн витрат, понесених на виготовлення світлин;
- стягнути з відповідача 7 705,20 грн витрат, понесених на купівлю будівельних матеріалів, необхідних для ремонту сходової клітини будинку згідно з додатком № 1 до договору від 11 листопада 2022 року № 1/11/22;
- стягнути з відповідача 40 350,00 грн витрат, понесених на виконання робіт з ремонту сходової клітини будинку згідно з додатком № 1 до договору від 11 листопада 2022 року № 2/11/22;
- стягнути з відповідача 8 896,20 грн витрат, понесених на купівлю засобів медичного вжитку;
- стягнути з відповідача 1 000 000,00 грн за завдану моральну шкоду;
- зобов'язати відповідача демонтувати на покрівлі силовий дріт електропостачання будинку, який йде з будинку АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сихівський районний суд м. Львова рішенням від 15 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що ПрАТ «Львівобленерго» порушило його права як споживача електричної енергії, у зв'язку з чим йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про виправлення описки у зазначеному рішенні суду першої інстанції, посилаючись на те, що у рішенні суду допущено описку, а саме «підтримала» замість «підтримав», неодноразово замість ПрАТ зазначено «ПАТ», у написанні слів «судприходить», «фотокартокою».
Сихівський районний суд м. Львова ухвалою від 13 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року відмовив.
Львівський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року та ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 13 вересня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю, крім того зазначив, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 40 350,00 грн та 7 705,20 грн, оскільки матеріалами справи встановлено, що квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 є лише споживачем послуг, які надаються відповідачем, на підставі договорів про користування електричною енергією № 1871-154 та № 1871-155, укладених 25 квітня 2017 року між ПрАТ «Львівобленерго» та ОСОБА_1 . Тому, оскільки ОСОБА_1 не є власником квартир, та відповідно співвласником усіх допоміжних приміщень будинку, такий не є належним позивачем у справі в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Крім того, суд врахував, що відповідно до наданих ПрАТ «Львівобленерго» фотографій останнім вжито заходів для відновлення попереднього стану ділянки стіни сходової клітки за адресою АДРЕСА_1 під якою було виявлено сумнівну електропроводку.
Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про виправлення описки у рішенні суду, зазначивши про те, що такі описки є незначними та такими, що не спотворюють та не змінюють текст судового рішення, не призводять до його неправильного сприйняття та не впливають на його суть, а тому відсутні підстав для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до Сихівського районного суду м. Львова зі стадії розгляду заяви від 23 серпня 2024 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 березня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів та не дослідили докази, надані позивачем, а також не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, Верховного Суду, викладені у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 127/13984/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18 (щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди). Також зазначає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання позивача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: щодо огляду будинку АДРЕСА_1 та виклику свідка директора ТОВ «Львівенергозбут».
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди залишили поза увагою, що жодного акту 12 квітня 2023 року складено не було, а технічну перевірку було узгоджено з представником ЛКП «Затишне», яке було ліквідовано.
Заявник вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій відповідача 12 квітня 2022 року у спірному будинку ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та виключно на підставі недопустимих доказів, а саме відповідях ПрАТ «Львівобленерго» від 29 травня 2022 року № 203-855-в і № 203-857-в та поясненнях адвоката.
Також заявник вважає помилковими висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди з посиланням на те, що спірні квартири належать на праві власності ОСОБА_2 , а позивач є лише споживачем послуг, які надаються відповідачем. Зазначає, що суд не врахував, що позивач та ОСОБА_2 є подружжям, тому спірні квартири є їх спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права.
Звертає увагу на те, що протиправні дії і бездіяльність відповідача та безпосередній причинний зв'язок зі шкодою, заподіяною позивачу, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та полягають у:
- протиправному проникненні до спірного будинку, без пред'явлення жодних документів;
- неповідомлення співвласників будинку про перевірку;
- ненадання суду акта технічної перевірки будинку та затверджених графіків її проведення, що свідчить про свавільне проведення 12 квітня 2022 року перевірки;
- неоформлення результатів технічної перевірки 12 квітня 2022 року жодним актом;
- неознайомлення співвласників будинку перед проведенням 12 квітня 2022 року технічної перевірки будинку з її програмою та правами споживача під час її проведення, а також з правовими наслідками, що виникають у результаті зафіксованих порушень;
- надання відповіді на запит з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- безпідставна відмова відповідача у демонтажі силового дроту електропостачання будинку, який проходить з будинку АДРЕСА_5 ;
- подання відповідачем до ТОВ «Львівенергозбут» завідомо неправдивих показів електричного лічильника квартири АДРЕСА_3 за період з 01 травня 2022 року до 01 червня 2022 року.
Зазначені протиправні діяння та бездіяльність відповідача порушили права позивача, призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого побуту та професійної діяльності, а саме звернення до колцентру, виклик поліції, звернення за правничою допомогою, понесення витрат на написання позовної заяви, клопотань, заяв, апеляційної та касаційної скарг та інших, що в свою чергу призвели до душевних страждань, погіршення стану здоров'я та завдання позивачу моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 1 000 000,00 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2025 року ПрАТ «Львівобленерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 26 березня 2025 рокуВерховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Київського районного суду міста Одеси.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітні 2025 року.
Фактичні обставини, з'ясовані судами
Спірні квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 належать на праві власності ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 6 зв., 7).
25 квітня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «Львівобленерго» укладено договори № 1871-154 та № 1871-155 про користування електричною енергією (т. 1, а. с. 8-11).
Відповідно до акта Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 грудня 2018 року, багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 списано з балансу ЛКП «Затишне» (т. 1, а. с. 12, 13).
Згідно з актами ПрАТ «Львівобленерго» від 12 квітня 2022 року № ПТ647702 та № ПТ647705 технічної перевірки засобів обліку, що розташовані за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_3 , позаоблікових підключень не виявлено.
Відповідно до відповіді ПрАТ «Львівобленерго» від 29 квітня 2022 року № 203-857-в на звернення ОСОБА_1 щодо пошкодження стіни за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено, що 12 квітня 2022 року працівники ВРПС ЛМЕМ, за адресою АДРЕСА_1 , провели технічну перевірку. Під час перевірки вузла обліку було виявлено, що перед ВОЗ підключено сумнівну електропроводку, яка була прокладена під штукатуркою стіни. Для обстеження цього підключення необхідно було видалити штукатурку зі стіни для демонтування її підключення (т. 1, а. с. 17).
Згідно з відповіді ПрАТ «Львівобленерго» від 05 грудня 2022 року № 203-2357 на заяву ОСОБА_1 щодо якості електропостачання повідомлено, що електропостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється від КЛ-0,23 кВ КШ-162 АДРЕСА_1 до сліпої муфти, внутрішньобудинкові мережі не перебувають на балансі та не експлуатуються ПрАТ «Львівобленерго» (т. 1, а. с. 23).
11 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг № 1/11/22, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується доставити та передати у власність замовнику будівельні матеріали необхідні для ремонту сходової клітки будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах указаного договору (т. 1, а. с. 24).
Згідно з додатком № 1 до договору від 11 листопада 2022 року № 1/11/22 кошторис витрат на будівельні матеріали становить 7 705,00 грн (т. 1, а. с. 25).
11 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг № 2/11/22, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується доставити та передати у власність замовнику будівельні матеріали необхідні для ремонту сходової клітки будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах указаного договору (т. 1, а. с. 26).
Згідно з пунктом 2.1 договору про надання послуг № 2/11/22 загальна сума договору становить 40 350,00 грн.
Відповідно до вимоги ТОВ «Львівенергозбут» про сплату заборгованості, станом на 01 липня 2022 року у ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_8 наявна заборгованість у розмірі 380,52 грн (т. 1, а. с. 31, 32).
Згідно з наданих представником ПрАТ «Львівобленерго» пояснень позаоблікова електропроводка виходила на горище будинку, 4 на АДРЕСА_1 , яку було від'єднано представниками ПрАТ «Львівобленерго». Оскільки встановити хто саме здійснив позаоблікове підключення та використовував електропроводку в місцях загального користування не вдалося, то акт про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії не складався.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Вирішуючи спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.
У справі, яку переглядає Верховний Суд, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом до ПрАТ «Львівобленерго», посилався на те, що діями та бездіяльністю відповідача, які полягали у незаконному проникненні до його будинку, пошкодженні майна, не вчинення дій, було порушено його права та спричинено йому матеріальну шкоду та моральну шкоду.
Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 липня 2019 року запроваджено новий ринок електроенергії.
Законом України «Про ринок електричної торгівлі» визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегульовано відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктами 7, 15 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються відповідні договори, зокрема про надання послуг з розподілу та про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Порядок здійснення зняття та передачі даних про фактичні покази засобу обліку електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії, здійснення нарахувань, терміни та способи оплати, зокрема для побутових споживачів, встановлюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) та Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ).
Підпунктами 2-4, 12 пункту 5.1.1 глави 5.1 розділу V ПРРЕЕ передбачені права оператора системи: на безперешкодний доступ (за пред?явленням представником службового посвідчення) до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об?єктах споживачів та інших учасників роздрібного ринку, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи; проводити (за пред'явленням представником службового посвідчення) обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії; на безперешкодний доступ (за пред'явленням представником службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії та потужності, вимірювання показників якості електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки вимірювання та / або точки обліку відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики.
Згідно з пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та / або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Згідно з наведеним терміном у пункті 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ, прихована електропроводка - це електрична проводка, яка приєднана до електричної мережі поза розрахунковим засобом комерційного обліку, яку представник оператора системи без використання спеціальних технічних засобів або часткового демонтажу будівельних конструкцій, оздоблювальних матеріалів під час попереднього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки не має можливості виявити.
Технічна перевірка - це виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності Кодексу комерційного обліку та відповідним нормативно-технічним документам стану вузла обліку електричної енергії (крім тих його характеристик та властивостей, забезпечення яких покладається на постачальника послуг комерційного обліку) та схеми його підключення, електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки вимірювання, а також з метою виявлення позаоблікових підключень (пункт 1.1.2 ПРРЕЕ).
Згідно з положеннями пункту 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.
Відповідно до пункту 6.5.1 ККОЕЕ оператор системи розподілу не рідше одного разу на три роки проводить технічну перевірку вузлів обліку.
Відповідно до пункту 6.5.5 глави 6.5 розділу VI ККОЕЕ під час здійснення технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО має бути виконаний комплекс робіт щодо визначення відповідності стану та схем підключення ЗКО та іншого обладнання вузлів обліку відповідним проєктним рішенням (проєкту), виявлення їх пошкодження, пошкодження або зриву встановлених пломб та індикаторів, порушення схеми підключення, перевірка стану індикаторів магнітного та / або електричного полів, встановлених на / у ЗКО, виявлення наявності пристроїв впливу або інших ознак втручання в роботу ЗКО, зчитування показів та інформації, що зберігається в первинній базі даних лічильників електричної енергії, перевірка та, у разі потреби, синхронізація або установлення часу годинника інтервальних лічильників електричної енергії, а також перевірка (з використанням спеціальних технічних засобів та, за необхідності, частковим демонтажем будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів) стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки вимірювання для виявлення позаоблікових підключень або підключень, що можуть призвести до спотворення результатів вимірювання та / або комерційного обліку електричної енергії.
У справі, яка переглядається, суди встановили суди, що 12 квітня 2022 року працівники ПрАТ «Львівобленерго» за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, 4, проводили обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень.
Під час перевірки працівники ПрАТ «Львівобленерго» виявили, що перед ВОЗ підключено сумнівну електропроводку, яка була прокладена під штукатуркою стін. Для обстеження даного підключення працівникам необхідно було видалити штукатурку зі стіни для демонтування цього підключення.
За результатами перевірки, працівники ПрАТ «Львівобленерго» склали акти технічної перевірки від 12 квітня 2022 року № ПТ647702 та № ПТ647705, відповідно до яких позаоблікових підключень виявлено не було.
Згідно з наданих пояснень представника ПрАТ «Львівобленерго» позаоблікова електропроводка виходила на горище будинку, АДРЕСА_1 , яку було від'єднано представниками ПрАТ «Львівобленерго», так як встановити хто саме здійснив позаоблікове підключення та використовував електропроводку в місцях загального користування не вдалося, то акт про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії не складався.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували положення Закону України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ та Кодексу комерційного обліку електричної енергії та дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо неправомірності дій чи бездіяльності відповідача.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача демонтувати на покрівлі силовий дріт електропостачання будинку, який йде з будинку АДРЕСА_5 , оскільки електричні мережі ПрАТ «Львівобленерго» на покрівлі будинку АДРЕСА_1 відсутні, що підтверджується відповіддю ПрАТ «Львівобленерго» від 05 грудня 2022 року та не спростовано позивачем.
Доводи позивача щодо подання відповідачем ПрАТ «Львівобленерго» до ТОВ «Львівенергозбут» завідомо неправдивих показників електричного лічильника квартири АДРЕСА_3 у спірному будинку, а саме 189-денна зона та 89-нічна зона ґрунтуються на його власних міркуваннях та жодними доказами не підтверджені, крім того спростовуються матеріалами справи, зокрема актом технічної перевірки від 12 квітня 2022 року № ПТ 647705, відповідно до якого на електролічильнику типу МТХ 1A10 заводський номер 01772484 зафіксовано такі покази: ніч - 000000, день - 000007.
Також колегія судів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, з огляду на таке.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також той факт, що саме неправомірними діями відповідача завдано шкоду позивачу.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У статті 1167 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, у яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20)).
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів порушення його прав рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача у зв'язку з проведенням технічної перевірки будинку, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою, на думку позивача, майновою і моральною шкодою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, а також враховує те, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на обґрунтування заявлених вимог, а саме: у чому саме полягає спричинена йому майнова та моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльності відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням винних осіб, в чому полягає вина відповідача в спричиненні йому майнової та моральної шкоди, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим він обґрунтовує заявлений розмір майнової та моральної шкоди та чим він керувався.
Крім того, суди правильно врахували те, що ПрАТ «Львівобленерго» вжило заходів для відновлення попереднього стану стіни сходової клітки за адресою: АДРЕСА_1 , під якою було виявлено сумнівну електропроводку.
Доводи касаційної скарги, що суди встановили обставини справи на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказах у справі, є необґрунтованими, оскільки позивач не виклав аргументи, які саме докази і чому є неналежними, недопустими та недостовірними.
Посилання заявника на те, що суд безпідставно відхилив клопотання про огляд будинку з залученням експерта, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2023 року суд навів мотиви такого відхилення, з якими погоджується і Верховний Суд.
Також колегія суддів не оцінює і не викладає висновок щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку згоди на проведення технічної перевірки не надавав, оскільки у позові відмовлено через недоведеність завдання позивачу майнової і моральної шкоди, що є самостійною підставою відмови у позові.
Помилкове посилання суду апеляційної інстанції на те, що, оскільки позивач не є власником квартири та відповідно співвласником усіх допоміжних приміщень будинку, а є лише споживачем послуг, то він є неналежним позивачем у справі, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на його користь матеріальної та моральної шкоди, не призвели до неправильного результату вирішення справи. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
Доводи ОСОБА_1 про необґрунтовану відмову у задоволенні його клопотань про відвід судді Чорної С. З. та колегії суддів Львівського апеляційного суду, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у касаційній скарзі не зазначено фактів, які б свідчили про наявність передбачених у статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді першої інстанції та колегії суддів апеляційного суду. При цьому заявлені позивачем відводи було визнано необґрунтованим і в їх задоволенні було відмовлено, що відповідає положенням статті 40 ЦПК України.
Верховний Суд не знаходить підстав, аби вважати, що заявлені відводи були обґрунтовані.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надав об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому матеріальної шкоди у причинному зв'язку з діями відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заявленої ним суми матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи, є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивача, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко