28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 495/4922/21
провадження № 61-4959св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави,
відповідачі: Кароліно-Бугазська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Царенко Олександр Олександрович, на постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунальною підприємства «Агенція державної реєстрації» (далі - КП «Агенція державної реєстрації») Махортова І. О. від 06 листопада 2018 року, індексний номер рішення: 43894406, про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 28776537, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686595251103);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2020 року за реєстровим № 1144, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріальною округу Кушнір І. В., на підставі якого, ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбала магазин з кімнатами відпочинку загальною площею 52,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати право власності (номер запису про право власності: 38766908) на магазин з кімнатами відпочинку загальною площею 52,4 кв. м, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
- припинити за ОСОБА_2 речове право власності на магазин з кімнатами відпочинку загальною площею 52,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 38766908 про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686595251103;
- визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1629 про передачу в оренду терміном на 49 років земельної ділянки, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, площею 0.0700 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. від 15 жовтня 2020 року за № 1077, з додатковою угодою до нього від 21 жовтня 2020 року за № 1146, укладеною між Затоківською селищною радою та ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В.;
- припинити за ОСОБА_2 речове право оренди земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38680542 про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2191131451103;
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого магазину з кімнатами відпочинку загальною площею 52,4 кв. м;
- зобов'язати ОСОБА_2 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути солідарно з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
Позовну заяву обґрунтував тим, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» (далі - КП «Агенція державної реєстрації») Махортовим І. О. 06 листопада 2018 року прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер: 43894406, провести державну реєстрацію права приватної власності на магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1686595251103). Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для прийняття державним реєстратором Махортовим І. О. рішення від 06 листопада 2018 року за № 43894406 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , стали лише технічний паспорт, виданий 05 листопада 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Строй ЛТД» (далі - ТОВ «Пром-Строй ЛТД»), та акт готовності об'єкта до експлуатації від 16 червня 2010 року № 254, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК в Одеській області). Надалі, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора, приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., від 21 жовтня 2020 року за індексним номером 54692042 (номер запису про право власності 38766908) зареєстровано перехід права власності на спірний магазин з кімнатами відпочинку до ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2020 року за № 1144, посвідченого приватним нотаріусом Білгород Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., відповідно до якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбала у власність магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, шо розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що вказана реєстрація права власності на магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , а в подальшому за ОСОБА_2 , є незаконною, оскільки: технічний паспорт на цей об'єкт нерухомості, який виданий підприємством ТОВ «Пром-Строй ЛТД» та замовлений ОСОБА_1 , розроблено на об'єкт нерухомості під назвою «громадський будинок магазин з кімнатами відпочинку», а не «магазин з кімнатами відпочинку»; цей паспорт не містить інформації про рік побудови спірного об'єкта нерухомості; підприємство ТОВ «Пром-Строй ЛТД» не надало відповідь на запити прокуратури; Головне управлінням Державної податкової служби в Одеській області не проводило будь-які перевірки щодо ТОВ «Пром-Строй ЛТД» і це підприємство не подавало жодної податкової звітності; контакти представників ТОВ «Пром-Строй ЛТД» відсутні, що свідчить про сумнівне походження технічного паспорта. Також зазначав, що станом на червень 2010 року прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об'єкта нерухомості здійснювалось на підставі сертифіката відповідності, а не на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації № 254, виданого 16 червня 2010 року Інспекцією ДАБК в Одеській області, який є лише підставою для отримання такого сертифіката.
Стверджував, що оскільки первинну державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірний магазин з кімнатами відпочинку проведено незаконно, то договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2020 року за № 1144 цього об'єкта нерухомості, згідно з яким ОСОБА_2 придбала магазин з кімнатами відпочинку загальною площею 52,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а також підлягає припиненню похідне право власності ОСОБА_2 на зазначений об'єкт нерухомості шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38766908 про державну реєстрацію права власності, та похідне речове право оренди земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38680542 про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2191131451103.
Також стверджував, що магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому вказаний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом і його замовник - відповідач ОСОБА_1 має звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, за адресою: АДРЕСА_1 , та привести цю земельну ділянку у приданий для використання стан шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого магазину з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м.
Наголошував на тому, що рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1629 є незаконним, оскільки таким рішенням ОСОБА_1 без жодних публічних земельних торгів передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, за адресою: АДРЕСА_1 , яка у 13 разів перевищує площу спірного магазину з кімнатами відпочинку, що на ній фактично розташований (52,4 кв. м.). Також наголошував на тому, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення з цільовим призначенням 07.01 - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, та входить до водоохоронної зони. А згідно з даними Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, розташована на відстані приблизно 99,2 м від урізу води Чорного моря, а отже, входить до прибережної смуги та фактично є пляжною зоною.
Переконував, що оскільки державну реєстрацію права власності на спірний магазин з кімнатами відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведено з порушенням вимог закону, а рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1629 про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, є незаконним, то договір оренди цієї земельної, укладений між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. від 15 жовтня 2020 року за № 1077, з додатковою угодою до нього від 21 жовтня 2020 року за № 1146, підлягає визнанню недійсним судом, похідне речове право оренди цієї земельної ділянки припиненню, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38680542 про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2191131451103.
Також вказував на те, що оскільки земельна ділянка площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, за адресою: АДРЕСА_1 , вибула з власності територіальної громади незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства, а договір оренди земельної ділянки з договором про внесення змін до нього підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, то відповідно земельна ділянка площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:011, підлягає поверненню до земель комунальної власності.
З огляду на викладене, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави просив суд його позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року вказаний позов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неправомірності набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 на магазин з кімнатами відпочинку загальною площею 52,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , так само як, і не надано жодних належних та допустимих доказів недостовірності декларації та технічного паспорта на магазин з кімнатами відпочинку, їх невідповідності закону або будь яких інших обставин, які б вказували на недійсність таких документів.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем копії документів, в яких міститься інформація щодо обставин, які входять до предмета доказування, є недопустимими доказами у справі та не можуть бути покладені судом в основу для прийняття обґрунтованого рішення, оскільки не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач неправильно визначив суб'єктний склад сторін у справі, адже відповідач - Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області інтересів держави у спірних правовідносинах не порушувала, оскільки оскаржуване рішення від 05 жовтня 2020 року №1629 не ухвалювала, так само і не укладала вказаний вище договір оренди земельної ділянки. Повернення спірної земельної ділянки загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради є неможливим, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в межах іншого населеного пункту.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог прокурора призведене до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у цьому випадку втручання держави у мирне володіння майном відповідачем є непропорційним.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив таке рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
У листопаді 2022 року Приватна виробничо-комерційна фірма «ЕКО-Технологія» (далі - ПВКФ «ЕКО-Технологія»), в інтересах якого діяв адвокат Дімов А. П., звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, вказуючи, що цим рішенням суд вирішив питання про права та інтереси фірми, та просив задовольнити апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури у повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційне провадження за заявою ПВКФ «ЕКО-Технологія» закрито. Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У решті позовних вимог керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову прокурора, апеляційний суд виходив із того, що:
- враховуючи реорганізацію Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків розформованої Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, а отже і належним відповідачем за позовними вимогами прокурора у цій справі про оскарження рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради;
- оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовною заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави; протягом судового розгляду справи, у порядку частини шостої 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), учасники справи чи суд не ставили під сумнів відповідність поданих позивачем до суду копій доказів їх оригіналам, як не ставилось і питання щодо їх витребування, то такі докази сторони позивача є допустимими, а відмова суду першої інстанції у задоволенні позову прокурора у зв'язку із недопустимістю поданих ним доказів є непропорційним втручанням у захищене гарантіями статей 4 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду;
- на день отримання акта про готовність об'єкта до експлуатації від 16 червня 2010 року № 254 та на день державної реєстрації права власності на спірну будівлю магазину з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка під нею не була відведена ОСОБА_1 для цієї мети та він не мав відповідного дозвільного документа на виконання будівельних робіт, тому відповідно до положень частини першої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ця будівля є самочинним будівництвом;
- оспорюване рішення державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Махортова І. О. від 06 листопада 2018 року, індексний номер: 43894406, про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, прийняте без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію зазначеного будівництвом об'єкта (сертифіката відповідності), без присвоєної у встановленому порядку адреси та на земельній ділянці, яка на дату реєстрації права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю нікому не передавалась у власність /користування, тобто в порушення вимог статей 5, 10, 18, 24, 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 18, 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент винесення такого рішення), тому таке рішення державного реєстратора є незаконним;
- оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності держави в особі територіальної громади, то належним способом захисту її інтересів є витребування земельної ділянки на її користь з внесенням до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку та зобов'язання її звільнити;
- вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування права власності і припинення за відповідачкою ОСОБА_2 речового права на спірне майно, визнання незаконним та скасування рішення Затоківської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення за ОСОБА_2 речового права оренди не відповідають належному способу захисту;
- оскільки належним відповідачем за вимогою про знесення самочинно збудованого майна є чинні власники спірного майна, а прокурор у цій справі пред'явив позовну вимогу про зобов'язання звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку, шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого магазину з кімнатами відпочинку, до ОСОБА_1 , який наразі не є чинним власником спірного майна, то є підстави для відмови у задоволенні такої позовної вимоги прокурора;
- оскільки доводи заяви ПВКФ «ЕКО-Технологія» про приєднання до апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки цього заявника; у мотивувальній частині цього рішення не міститься висновків суду про права та обов'язки ПВКФ «ЕКО-Технологія», так само як і резолютивна його частина прямо про них не вказує, то апеляційне провадження у частині заяви ПВКФ «ЕКО-Технологія» про приєднання до апеляційної скарги підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
У квітні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Царенко О. О., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Білгород -Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 та постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 05 квітня 2023 року у справі № 916/3022/21 та інших. Крім того, заявниця посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання заявниці повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради спірну земельну ділянку;
- не надав належної оцінки тому, що надані прокурором копії документів не засвідчені у встановленому порядку, а тому є недопустимими доказами у цій справі;
- не звернув увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення юридичної особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, а тому Кароліно-Бугазська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є неналежним відповідачем у цій справі;
- у своїй постанові послався на рішення Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які фактично відсутні в матеріалах справи та не були ним безпосередньо досліджені, тощо.
Крім того, у касаційній скарзі заявниця виклала клопотання про поновлення їй строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року та клопотання про зупинення виконання цього судового рішення до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Також у квітні 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури із застосуванням засобів поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 29 серпня 2022 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування права власності, припинення за ОСОБА_2 речового права власності, визнання незаконним та скасування рішення Затоківської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення за ОСОБА_2 речового права оренди, зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого об'єкта - скасувати та ухватити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог прокурора; постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку до земель комунальної власності - змінити в мотивувальній частині цієї постанови з підстав, викладених у касаційній скарзі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 11 січня 2023 року у справі № 924/820/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13. Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права щодо дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно на самовільно зайнятій земельній ділянці створює перешкоди законному власнику землі та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно;
- не звернули увагу на те, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування права власності, припинення за ОСОБА_2 речового права власності, визнання незаконним та скасування рішення Затоківської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення за ОСОБА_2 речового права оренди призведе до ефективного захисту порушеного права держави (територіальної громади) на земельну ділянку, буде відповідати принципу процесуальної економії та забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту;
- проігнорували, що задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво, є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача);
Також касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- дійшов помилкового висновку про те, що належним способом захисту порушеного права держави у цій справі є задоволення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки, проте водночас правильно задовольнив позовну вимогу прокурора про зобов'язання ОСОБА_2 повернути до комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради цієї земельної ділянки;
- не врахував, що зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками;
- проігнорував, що звертаючись у цій справі з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1629, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2020 року та припинення за ОСОБА_2 речового права, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 99,22 м від урізу Чорного моря, а отже входить до прибережної смуги, фактично є пляжною зоною та землями водного фонду, а тому не підлягала передачі в оренду відповідачу під магазин.
Крім того, у касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури виклав клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року, постанови Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року та клопотання про розгляд цієї справи з викликом сторін.
У травні 2025 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури подав до Верховного Суду заяву, у якій зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Царенко О. О., та просив відмовити у її задоволенні. Також заявник просив Верховний Суд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 29 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 495/4922/21 в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування права власності, припинення за ОСОБА_2 речового права власності, визнання незаконним та скасування рішення Затоківської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення за ОСОБА_2 речового права оренди, зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого об'єкта - скасувати та ухватити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог прокурора; постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку до земель комунальної власності - змінити в мотивувальній частині цієї постанови з підстав, викладених у касаційній скарзі заступника керівника Одеської обласної прокуратури.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Царенко О. О., на постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18 квітня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано заявниці строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати докази надсилання копії цієї касаційної скарги інших учасникам справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року поновлено заступнику керівника Одеської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року; відкрито касаційне провадження за скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області матеріали справи № 495/4922/21; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Царенко О. О., з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У червні 2025 року матеріали справи № 495/4922/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд справи з викликом сторін; справу № 495/4922/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Махортова І. О. від 06 листопада 2018 року № 43894406 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підставою прийняття якого стали: технічний паспорт, виданий ТОВ «Пром-Строй ЛТД» 05 листопада 2018 року, та акт готовності об'єкта до експлуатації від 16 червня 2010 року № 254, виданий Інспекцією ДАБК в Одеській області.
Земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 5110300000:02:012:0116 та 07 жовтня 2020 року за територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області зареєстровано право комунальної власності.
Рішенням L сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1629 ОСОБА_1 передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0700 га (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення), кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
15 жовтня 2020 року між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки за № 1077 строком на 49 років, до 15 жовтня 2069 року, з автоматичним продовженням дії договору, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер: 54598599).
Вказане стало підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іншого речового права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, за ОСОБА_1 .
Факт передачі вказаної вище земельної ділянки ОСОБА_1 підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 15 жовтня 2020 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2020 року № 1144, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбала у власність магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з переходом права власності на спірний магазин з кімнатами відпочинку до ОСОБА_2 , між останньою та Затоківською селищною радою 21 жовтня 2020 року укладено договір № 1146 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Кушнір І. В. 15 жовтня 2020 року за № 1077, відповідного до якого змінено сторону у договорі та орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, визначено ОСОБА_2 .
Факт передачі вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 21 жовтня 2020 року.
На підставі вказаного договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державним реєстратором - приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності від 21 жовтня 2020 року за індексним № 54697011 про внесення змін до запису 38680542, об'єкт нерухомого майна 2191131451103).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12 червня 2020 року № 720-р утворено Кароліно-Бугазьку територіальну громаду, до складу якої увійшли населені пункти с. Кароліно-Бугаз та смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, представницьким органом якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.
19 березня 2021 року комісією з реорганізації Затоківської селищної ради, створеною рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради, складено передавальний акт майна, активів та зобов'язань від Затоківської селищної ради до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області.
Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 31 березня 2021 року на десятій сесії VIII скликання прийнято рішення № 111-VIII «Про затвердження передавального акту майна, активів та зобов'язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради», відповідно до якого радою було затверджено передавальний акт майна, активів та зобов'язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
Щодо поданих стороною позивача доказів
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до частини п'ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури на обґрунтування позовної заяви подав суду такі документи: оригінал відповіді Кароліно-Бугазької сільської ради від 11 червня 2021 року № 823/02-07; копію відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 16 листопада 2020 року № 1015-05/1-5394; копію відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 27 листопада 2020 року № 1015-05/1-5464; копію акта готовності об'єкта до експлуатації від 16 червня 2010 року № 254; копію відповіді Комунального підприємства «Білгород-Дністровське БТІ» на запит державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» від 15 листопада 2018 року № 1619; копію технічного паспорта на громадський будинок магазин з кімнатами відпочинку, виданий ТОВ «Пром-строй ЛТД» від 05 листопада 2018 року; копію витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірну земельну ділянку; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 144247002; копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо: об'єкта нерухомого майна № 261912590, суб'єкта № 261913768, суб'єкта № 261913513; копію рішення державного реєстратора Махортова І. О. від 06 листопада 2018 року, індексний номер 43894406; копію договору оренди від 15 жовтня 2020 року № 1077; копію договору про внесення змін до договору оренди від 21 жовтня 2020 року № 1146; копію акта прийому-передачі земельної ділянки від 15 жовтня 2020 року; копію акта прийомки-передачі межових знаків (без дати); копію акта прийому-передачі земельної ділянки від 21 жовтня 2020 року; копію договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2020 року № 1144; копію листа Приватного підприємства «Дельта-Консалтінг» від 21 грудня 2020 року № DK122120-01; копію листа Головного управління Державної податкової служби від 15 січня 2020 року (т. 1 а.с. 26-78).
Також керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури у позовної заяві зазначив, що оригінали письмових доказів, а саме запитів місцевої прокуратури та листів-відповідей на запити, вказані у додатках до позовної заяви, наявні у Білгород-Дністровській окружній прокуратурі. Оригінал рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1629 про передачу ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років спірної земельної ділянки знаходиться у володінні Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради.
Крім того, що керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури зазначив, що прокуратура не володіє оригіналами документів з реєстраційних справ, копії яких додано до позовної заяви (рішення державного реєстратора Махортова І. О. від 06 листопада 2018 року індексний номер 43894406; договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2020 року № 1144; договору оренди від 15 жовтня 2020 року № 1077;
договору про внесення змін до договору оренди від 21 жовтня 2020 року № 1146; акти прийому-передачі земельної ділянки від 15 жовтня та від 21 жовтня 2020 року) (т. 1. а. с. 22).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2021 року відкрито провадження у цій справі за позовною заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави, а також констатовано, що позовна заява подана з дотриманням вимог статей 175-177 ЦПК України (т. 1 а.с. 82).
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовною заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави; протягом судового розгляду справи, у порядку частини шостої 95 ЦПК України, учасники справи чи суд не ставили під сумнів відповідність поданих позивачем до суду копій доказів їх оригіналам, як не ставилось і питання щодо їх витребування, то такі докази сторони позивача є допустимими, а відмова суду першої інстанції у задоволенні позову прокурора у зв'язку із недопустимістю поданих ним доказів є непропорційним втручанням у захищене гарантіями статей 4 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що надані прокурором копії документів не засвідчені у встановленому порядку, а тому є недопустимими доказами у цій справі, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 та постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 05 квітня 2023 року у справі № 916/3022/21, є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.
Щодо належності Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області як відповідача
Відповідно до частин першої і третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача
Водночас відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тож визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Схожих правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14 178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що у своєму позові керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури визначив співвідповідачем Кароліно-Бугазську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області, як правонаступника Затоківської селищної ради.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
Відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад врегульовано Законом України від 05 лютого 2015 року № 157-VIII «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складу її виконавчого комітету.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Згідно з підпунктами 1, 4 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, як юридичних осіб, у зв'язку із змінами в адміністративно- територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, територія яких включена до території сформованої територіальної громади; сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
Відповідно до підпункту 6 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майнові зобов'язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів.
Апеляційним судом у цій справі встановлено, що 12 червня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», зміст додатку до якого свідчить про те, що до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород-Дністровський район) територіальних громад.
27 листопада 2020 року рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради № 11-VIIIрозпочато процедуру реорганізації Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області»
19 березня 2021 року комісією з реорганізації Затоківської селищної ради, створеною рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради, складено передавальний акт майна, активів та зобов'язань від Затоківської селищної ради до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області.
31 березня 2021 року Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області на десятій сесії VIII скликання прийнято рішення «Про затвердження передавального акту майна, активів та зобов'язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради», відповідно до якого радою було затверджено передавальний акт майна, активів та зобов'язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради.
31 березня 2021 року Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області прийнято рішення № 111-VIII із урахуванням рішення від 27 жовтня 2020 року № 1 «Про початок повноважень депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області», № 2 «Про визнання Апанасенко А. В. таким, що набув повноваження Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області», рішення від 27 листопада 2020 року «Про реорганізацію Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області».
Отже,скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що враховуючи реорганізацію Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків розформованої Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, а отже, і належним відповідачем за позовними вимогами прокурора у цій справі про оскарження рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення юридичної особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факт того, що з огляду на положення частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» Кароліно-Бугазька територіальна громада (від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада) є власником спірної земельної ділянки.
Водночас неясність, нечіткість законодавства щодо представницького органу новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади, чи відсутність такого органу не може бути підставою для відмови у вирішенні питання захисту суспільного, публічного інтересу, такі обставини не можуть бути підставою для відмови у захисті прав новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 916/3022/21.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд у своїй оскаржуваній постанові послався на рішення Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які фактично відсутні в матеріалах справи та не були ним безпосередньо досліджені, є безпідставними, оскільки, посилаючись на вказані рішення органу місцевого самоврядування, Одеський апеляційний суд використав інформацію з відкритих та публічних джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 420/14705/20.
Щодо способу захисту
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і другій статті 4 ЦПК України, чинного на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України)
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що обрання способу захисту є правом особи, яка звертається до суду. Визначення того, чи є обраний особою спосіб захисту ефективним, - належить суду.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Водночас негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц та у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц та від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи, яка переглядається, свідчать про те, що керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури у своїй позовній заяві, зокрема, наголошував на тому, що відповідно до інформації з Держаного земельного кадастру про право власності та речові права, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення з цільовим призначенням 07.01 - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення та входить до водоохоронної зони. Також зазначав, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, розташована на відстані приблизно 99,2 м від урізу води Чорного моря, а отже входить до прибережної смуги та фактично є пляжною зоною (т. 1 а. с. 10-11).
Тобто прокурор у цій справі як на фактичну підставу позову, зокрема вказував на те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:012:0116, на якій споруджено магазин з кімнатами відпочинку, загальною площею 52,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , є земельною ділянкою водного фонду, а тому вважав, що заявлені у цій справі вимоги його негаторного позову є належним способом захисту інтересів держави та підлягають задоволенню судом.
Апеляційний суд, вирішуючи спір сторін у справі, на вказане уваги не звернув, не дослідив цю фактичну підставу позову прокурора, а, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прокурора та ухвалюючи нове судове рішення про часткове його задоволення, дійшов передчасного висновку про те, що належним способом захисту інтересів держави у цій справі є вимога про витребування спірної земельної ділянки з внесенням до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку та зобов'язання її звільнити.
Також апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування права власності і припинення за відповідачкою ОСОБА_2 речового права на спірне майно, визнання незаконним та скасування рішення Затоківської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення за ОСОБА_2 речового права оренди не відповідають належному способу захисту.
Крім того, апеляційний суд проігнорував, що у цій справі керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури не заявляв позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, та безпідставно розцінив та задовольнив як таку вимогу прокурора у цій справі про зобов'язання відповідачки ОСОБА_2 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради спірну земельну ділянку.
З огляду на викладене оскаржувану постанову апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим судовим рішенням в цій справі, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідні доводи і підстави касаційної скарги прокурора та доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права знайшли своє часткове підтвердження.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить врахувати викладене, проаналізувати та дослідити всі доводи і вимоги позовної заяви прокурора, встановити предмет та фактичні підстави цього позову; визначитись, які з заявлених прокурором позовних вимог відповідають належному способу захисту; звернути увагу на заперечення інших сторін справи; розглянути справу по суті в установлені законом розумні строки з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Також під час нового розгляду справи апеляційному суду варто врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 17 грудня 2025 року справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) в частині вирішення позовних вимог про знесення самочинно збудованого майна.
Щодо судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Царенко Олександр Олександрович, задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року скасувати.
Справу за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договорів, припинення права власності, звільнення земельної ділянки шляхом приведення у попередній стан та зобов'язання повернути земельну ділянку передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк