02 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 686/33199/25
провадження № 61-1246ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хмельницький апеляційний суд,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року у складі судді Павловської А. А. та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницького апеляційного суду про відшкодування шкоди.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1
08 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року визначено підсудність цієї справи Тернопільському апеляційному суду.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року повернуто без розгляду.
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 рокув указаній вище справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Щодо оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року по сутіне переглядалася в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто без розгляду.
За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року не підлягає касаційному оскарженню у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги .
Касаційна скарга мотивована тим, повернення апеляційної скарги без розгляду є порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія судів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження, Тернопільський апеляційний суд в ухвалі від 12 січня 2026 року встановив, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема в частині обґрунтування підстав викладена в образливій, неприпустимій формі, містить наклепницькі відомості та образливі висловлювання, які дискредитують судові органи України та їх посадових осіб.
Враховуючи вищенаведені обставини, Тернопільський апеляційний суд, керуючись частиною другою статті 43, частиною першою та третьою статті 44 ЦПК України, визнав дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернув апеляційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до вимог частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зазначені в частині другій статті 44 ЦПК України.
Але такий перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України, відповідно до якої якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 використав у своїй апеляційній скарзі формулювання, які носять образливий характер, спрямовані на відвертий вияв неповаги до суду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, визнавши в діях ОСОБА_1 ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки дії ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні неоднозначних образливих висловів, спрямовані на приниження репутації державної інституції.
Згідно з частиною четвертою статті 44 ЦПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Крім того, подаючи касаційну скаргу, заявник не обґрунтовує, чому вислови, які він використав у своїй апеляційній скарзі, не можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами.
Відповідно до вимог частин четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а отже у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник