(додаткова)
28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 175/5227/21
провадження № 61-11918св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - Іванчука Віталія Ярославовича про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу,
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 25 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договорами банківського вкладу № D-0401/271749, № D-0401/271751,
№ D-0401/358147, № D-0401/396341 у загальні сумі 2 313 000,00 грн.
Стягнено з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 669 323,25 грн та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу в розмірі 143 912,96 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
23 серпня 2024 року АТ «Ідея Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
23 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - Іванчук В. Я. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року - без змін. Судові витрати у справі № 175/5227/21 покласти на АТ «Ідея банк».
У відзиві представник позивача вказав орієнтовний розмір понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом касаційної скарги, який становить 30 000,00 грн, та зазначив, що остаточний розмір вказаних витрат та докази на їх підтвердження будуть надані суду в окремій заяві протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року касаційну скаргуАТ «Ідея Банк» залишено без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від
25 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
20 серпня 2024 року залишено без змін.
Поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року, яке залишене без змінпостановою Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року.
Згідно з повідомленням Верховного Суду про доставлення електронного листа документ в електронному вигляді - постанова про залишення касаційної скарги без задоволення від 17 грудня 2025 року надіслано Іванчуку В. Я. в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 30 грудня
2025 року.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
31 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванчук В. Я. подав до Верховного Суду заяву, у якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути із АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 24 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що у відзиві на касаційну скаргу представник позивача заявляв попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції в сумі 30 000,00 грн, та про те, що докази їх понесення будуть поданні протягом установленого строку. Вказує, що сторони погодили розмір витрат ОСОБА_1 за надання правничої допомоги
в суді касаційної інстанції в сумі 24 000,00 грн, що підтверджується розрахунком від 31 грудня 2025 року, актом приймання-передання наданої правової допомоги від 31 грудня 2025 року № 3 та рахунком від 31 грудня
2025 року № 3.
До заяви заявник додав:
- додаткову угоду від 01 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2020 року № 28/07/20, укладену між ОСОБА_1
і Адвокатським об'єднанням «Права Справа» (далі - АО «Права Справа»), головою якого є Іванчук В. Я.;
- розрахунок розміру витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги у справі № 175/5227/21 у касаційному суді, від 31 грудня 2025 року на суму 24 000,00 грн;
- акт приймання-передання наданої правової допомоги від 31 грудня 2025 року № 3, згідно з яким ОСОБА_1 прийняв від АО «Права Справа» послуги,
а саме підготовка і подання відзиву на касаційну скаргу, на суму 24 000,00 грн;
- рахунок від 31 грудня 2025 року № 3, на суму 24 000,00 грн;
- докази про направлення АТ «Ідея Банк» заяви про ухвалення додаткового рішення у справі з доданими матеріалами.
Одночасно у заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Іванчук В. Я. просить поновити строк на подання документів про ухвалення додаткового рішення.
Клопотання мотивоване тим, що про прийняття постанови суду касаційної інстанції позивач дізнався лише 30 грудня 2025 року, після доставки електронного документа до електронного кабінету. Тому п?ятиденний строк
з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції для подання до суду доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв?язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції позивач пропустив з поважних причин, і такий строк підлягає поновленню.
Згідно з повідомленням Верховного Суду про доставлення електронного листа документ в електронному вигляді - заява про ухвалення додаткового рішення надіслано АТ «Іедя Банк» в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 01 січня 2026 року.
Щодо заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення
08 січня 2026 року АТ «Ідея Банк» подало до Верховного Суду клопотання,
у якому просить відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
У разі відсутності правових підстав для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу зменшити її розмір до 5 000,00 грн.
Клопотання мотивоване тим, що погодинна ставка роботи адвоката не відповідає критеріям співмірності та є завищеною. Вказує, що саме по собі направлення документа не є юридичною послугою. Заявлений розмір в сумі 24 000,00 грн є необґрунтованим, завищеним і не відповідає критерію розумності.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення
з цього питання.
Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, повинна застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною
у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки згідно з повідомленням Верховного Суду про доставлення електронного листа документ
в електронному вигляді - постанова про залишення касаційної скарги без задоволення від 17 грудня 2025 року надіслано Іванчуку В. Я. в його електронний кабінет та доставлено 30 грудня 2025 року, а із заявою представник ОСОБА_1 - Іванчук В. Я. звернувся 31 грудня 2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Із матеріалів справи відомо, що у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - Іванчук В. Я. заявив орієнтовний розмір судових витрат позивача на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови
у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду касаційної інстанції надано: додаткову угоду від 01 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2020 року № 28/07/20, укладену між ОСОБА_1 і АО «Права Справа», за умовами якого АО «Права Справа» представляє інтереси ОСОБА_1 з усіх без винятку питань у справі ОСОБА_1 за позовом до АТ «Ідея банк» про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, включаючи супроводження цієї справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Обсяг і вартість наданої правової допомоги підтверджується розрахунком розміру витрат та актом приймання-передання правової допомоги і сплачується клієнтом згідно з виставленими адвокатським об'єднанням рахунками; розрахунок розміру витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з професійною правовою допомогою у справі № 175/5227/21 у касаційному суді, від 31 грудня 2025 року за послугу з підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу на суму 24 000,00 грн; акт приймання-передання правової допомоги від 31 грудня 2025 року № 3, згідно з яким ОСОБА_1 прийняв від АО «Права Справа» послуги, а саме підготовка і подання відзиву на касаційну скаргу, на суму 24 000,00 грн, претензій щодо об'єму, якості та строків надання правової допомоги не має; рахунок від 31 грудня 2025 року № 3, виданий ОСОБА_1 за послугу з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, на суму 24 000,00 грн.
Верховний Суд не бере до уваги рахунок від 31 грудня 2025 року № 3 на суму 24 000,00 грн, оскільки він виданий за послугу з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, а не відзиву на касаційну скаргу.
З огляду на це та враховуючи заперечення АТ «Іедя Банк», Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у Верховному Суді
в розмірі 10 000,00 грн та їх співмірність зі складністю справи і виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом.
Висновок за результатом розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Іванчуком В. Я. послуг, наявність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу і те, що під час ухвалення постанови Верховного Суду від 17 грудня 2025 року питання про витрати на професійну правничу допомогу не вирішене, колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити представнику ОСОБА_1 - Іванчуку Віталію Ярославовичу строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення
у справі.
Заяву представника ОСОБА_1 - Іванчука Віталія Ярославовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв?язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
В задоволенні іншої частини заяви представника ОСОБА_1 - Іванчука Віталія Ярославовича про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили
з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов