28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 646/4606/25
провадження № 61-13623св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року у складі судді Барабанової В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від
17 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
Мальованого Ю. М.,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк у 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвала мотивована тим, що згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) від 20 травня 2025 року № 1391984 місце реєстрації ОСОБА_2 визначити неможливо. Відповідно до інформації з реєстру Територіальної громади міста Харкова, відомостей щодо реєстрації ОСОБА_2 немає. У зв'язку з цим немає можливості встановити підстави звернення позивача до Основ'янського районного суду міста Харкова за територіальною підсудністю.
Позивач засобом поштового зв'язку направив заяву про виправлення недоліків, яка мотивована тим, що зареєстроване у встановленому порядку місце проживання відповідача позивачу невідоме, він обґрунтовував право звернення до суду саме за останнім відомим місцем проживання відповідача, а також зазначив про те, що суд обмежився формальним застосуванням загального правила про підсудність, наполягав на відкритті провадження
у справі.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернено позивачу.
Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала мотивована тим, що, оскільки у визначені судом строки недоліків позовної заяви заявник не усунув, доказів зареєстрованого місця проживання відповідача не надав, відповідно до статті 185 ЦПК України позовну заяву слід вважати неподаною та повернути.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Основ'янського районного суду
м. Харкова від 17 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що у цій ситуації суд мав діяти, керуючись частиною десятою статті 187 ЦПК України, натомість суд першої інстанції помилково застосував частини першу і третю статті 185 ЦПК України, незважаючи на те, що залишення без руху та повернення позовної заяви із вказаних підстав законом не передбачено.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Основ'янського районного суду м. Харкова.
29 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У позовній заяві зазначив, що останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з реєстру Територіальної громади міста Харкова щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 серед зареєстрованих осіб не значиться (а. с. 15-19).
Згідно з відповіддями від 20 травня 2025 року № 1391984 та від 02 вересня
2025 року № 1726599 з ЄДДР, наданими на запит суду, інформації про ОСОБА_2 не знайдено (а. с. 14, 80, 81).
Відповідно до інформації з реєстру Територіальної громади міста Харкова від 21 травня 2025 року № 12-0001727-2025 відомостей щодо реєстрації
ОСОБА_2 немає (а. с. 22, 25).
З відповіді від 11 вересня 2025 року № 1762712 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_2 серед внутрішньо переміщених осіб не значиться (а. с. 82).
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс (частина третя статті 175 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до абзацу другого частини першої та дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 187 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 569/2295/19 (провадження № 61-14212св19) зазначено, що «повернення позовної заяви позивачеві із вказаних в оскаржуваних судових рішеннях підстав законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі».
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 січня
2020 року у справі № 501/2443/18 (провадження № 61-12785св19) та від
12 травня 2022 року у справі № 552/3486/20 (провадження № 61-19159св20).
У позові ОСОБА_1 зазначив, що йому місце реєстрації чи перебування відповідача на даний час не відоме, тому він вказав останнє відоме йому місце перебування відповідача в Україні. Згідно з інформацією, наданою на виконання запитів судів, відомостей щодо реєстрації ОСОБА_2 немає.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати. Справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов