вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.01.2026м. ДніпроСправа № 904/5536/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від прокурора: Ємельянов В.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Рудень Д.С.
від відповідача-2: Чеботарьова Т.С.
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, місто Самар, вулиця Гетьманська, будинок 5)
в інтересах держави в особі позивача Губинської селищної ради (51250, Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Губиниха, вулиця Шевченка, будинок 16; ідентифікаційний код 04338457)
до відповідача Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (51206, Дніпропетровська область, Самарівський район, місто Самар, вулиця Шевченка, будинок 7; ідентифікаційний код 04052324)
відповідача-2 Фермерського господарства "Січень 2009" (51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, вулиця Шкільна, будинок 2; ідентифікаційний код 32550051)
та відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" (51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, вулиця Шкільна, будинок 2; ідентифікаційний код 41265068)
про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії
І. СУТЬ СПОРУ
1.1. Стислий виклад позиції прокурора
Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Губинської селищної ради, вважає, що під час користування земельною ділянкою площею 30,75 га з кадастровим номером 1223281500:01:081:0020 були допущені істотні порушення земельного законодавства. Зокрема, Фермерське господарство "Січень 2009", отримавши земельну ділянку для ведення фермерського господарства, фактично передало її у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд", що суперечить правовому режиму земель цієї категорії та свідчить про використання ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, згода на передачу земельної ділянки в суборенду була надана органом, який у відповідний період не мав повноважень розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. У зв'язку із цим, з урахуванням усної заяви прокурора про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо договору суборенди, прокурор вважає, що договір оренди підлягає розірванню внаслідок порушення істотних умов договору, з одночасним скасуванням державної реєстрації відповідних речових прав та поверненням земельної ділянки у власність територіальної громади.
1.2. Стислий виклад позиції позивача
Губинська селищна рада підтримує позовні вимоги прокурора та вважає, що передача земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, у суборенду суб'єкту господарювання, який не є фермерським господарством, суперечить вимогам земельного законодавства та порушує інтереси територіальної громади як власника земель комунальної власності. На думку позивача, фактичне використання земельної ділянки протягом тривалого часу не за цільовим призначенням є істотним порушенням умов договору оренди, що унеможливлює подальше збереження орендних правовідносин та обумовлює необхідність повернення земельної ділянки у розпорядження територіальної громади.
2.1 Стислий виклад заперечень відповідача-1
Самарівська районна державна адміністрація заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що під час надання згоди на передачу земельної ділянки у суборенду відповідач діяв у межах повноважень, визначених законодавством, чинним на той момент. На думку відповідача-1, оскаржувані рішення та дії не можуть вважатися незаконними, оскільки районна державна адміністрація реалізовувала функції органу виконавчої влади щодо управління земельними ресурсами. Також відповідач-1 зазначає, що сам по собі факт подальшого розірвання договору суборенди свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
2.2 Стислий виклад заперечень відповідача-2
Фермерське господарство "Січень 2009" вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Фермерське господарство зазначає, що договір оренди земельної ділянки був укладений та зареєстрований у відповідності до чинного на той час законодавства, а намір щодо ведення фермерського господарства був реальним і підтверджується самим фактом тривалого користування земельною ділянкою. Передача земельної ділянки у суборенду, на думку відповідача-2, не свідчить про відсутність наміру здійснювати фермерську діяльність, а добровільне розірвання договору суборенди є доказом добросовісної поведінки та усунення можливих порушень. У зв'язку із цим відповідач-2 вважає, що відсутні підстави для розірвання договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди.
2.3 Стислий виклад заперечень відповідача-3
Відповідач-3 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача-3 під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Господарським судом встановлено, що відповідач-3 має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Враховуючи вказане, ухвала суду від 29.10.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, зокрема, відповідачу-3 в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 29.10.2025 вважається врученою відповідачу-3 30.10.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача-3 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.4 на звороті, том 2).
Крім того господарський суд зазначає, що частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема, щодо неотримання поштової кореспонденції).
З метою повного, всебічного та належного повідомлення відповідача-3 про обставини даної справи, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 29.10.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" (ідентифікаційний код 41265068), за адресою: 51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Вільне, вулиця Шкільна, будинок 2, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 110-111, том 1).
Вказану ухвалу господарського суду від 29.10.2025 за вказаною адресою відповідачем-3 отримано 05.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення за №R067029533242 (а.с. 9, том 2).
Крім того господарським судом було вжито додаткових заходів з метою належного повідомлення відповідача-3 та інших учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, а саме: оприлюднення на сайті Господарського суду Дніпропетровської області оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1906587/) яким, зокрема, повідомлено відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд", а також інших учасників справи, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, повідомлено про можливість подання до суду відзиву на позовну заяву, протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 29.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131389297) надіслано судом 29.10.2025, зареєстровано в реєстрі 30.10.2025 та забезпечено надання загального доступу 31.10.2025, тобто завчасно; отже у відповідача-3 були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, ознайомитись з поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації із відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач-3 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того суд зазначає, що учасник міг отримати інформацію про ухвали щодо призначення справи до розгляду та про інші процесуальні дії за допомогою електронного сервісу "Електронний суд" (https://id.court.gov.ua/) та/або інформації щодо стадій розгляду судових справ, розміщеної на веб-сторінці Судової влади України (https://court.gov.ua/fair/).
Таким чином, у сукупності наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідач-3 мав достатні, доступні та передбачувані можливості для своєчасного ознайомлення з ухвалою господарського суду, інформацією про рух справи, а також даними про призначені судові засідання через електронний сервіс "Електронний суд".
Так, ухвалою суду від 29.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було, зокрема, запропоновано відповідачу-3 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом дату (05.11.2025) отримання відповідачем-3 ухвали господарського суду від 29.10.2025, з урахуванням приписів частин 1,2,4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, граничним строком для подання відповідачем-3 до суду відзиву на позовну заяву було 20.11.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 23.12.2025 (дата закриття підготовчого провадження) строк на подання відповідачем-3 відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та обмежень, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача-3 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач-3 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача-3, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач-3 у встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 строк не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
30.09.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшов позов керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губинської селищної ради до Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Фермерського господарства "Січень 2009" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" про зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якого прокурор просив суд:
- визнати недійсним договір суборенди землі б/н від 05.09.2017, укладений між Фермерським господарством "Січень 2009" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:01:081:0020, площею 30,75 га, яка розташована на території Вільненської сільської ради (Губинської об'єднаної територіальної громади);
- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, площею 30,75 га, кадастровий номер 1223281500:01:081:0020, яка розташовується на території Вільненської сільської ради Самарівського району (Губинської об'єднаної селищної територіальної громади), проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" на підставі рішення державного реєстратора Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 36998486 від 11.09.2017 (номер запису про право 22255742);
- розірвати договір оренди від 24.11.2009, укладений між Губинською селищною радою (на момент укладення договору Новомосковською районною державною адміністрацією) та Фермерським господарством "Січень 2009", земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:01:081:0020, площею 30,75 га;
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 30,75 га, кадастровий номер 1223281500:01:081:0020, яка розташовується на території Вільненської сільської ради Самарівського району (Губинської об'єднаної селищної територіальної громади), проведену за Фермерським господарством "Січень 2009" на підставі рішення державного реєстратора Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №36760499 від 23.08.2017 (номер запису про право 22018083);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" та Фермерське господарство "Січень 2009" повернути земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 30,75 га, кадастровий номер 1223281500:01:081:0020, яка розташовується на території Вільненської сільської ради Самарівського району, Губинській об'єднаній селищній територіальній громаді в особі Губинської селищної ради;
- стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 справу №904/5536/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
06.10.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву було залишено без руху.
10.10.2025 до господарського суду від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява (вх. суду №44525/25 від 10.10.2025) з додатками.
Також 10.10.2025 до господарського суду від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх. суду №44566/25 від 10.10.2025) з додатками.
Крім того 10.10.2025 до господарського суду від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання (вх. суду №44587/25 від 10.10.2025) щодо долучення доказів.
У зв'язку з перебуванням судді Іванової Т.В. у період з 15.10.2025 по 28.10.2025 у відрядженні, питання стосовно прийняття даної справи до розгляду у цей період не розглядалося.
29.10.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 20.11.2025.
11.11.2025 до господарського суду від представника відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №49521/25 від 11.11.2025) з додатками.
17.11.2025 до господарського суду від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву (вх. суду №50394/25 від 17.11.2025) з додатками.
17.11.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №50476/25 від 17.11.2025) про проведення засідання за відсутності учасника справи, відповідно до якої просить суд розглядати справу за відсутності представника Губинської селищної ради.
18.11.2025 до господарського суду від представника відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №50656/25 від 18.11.2025) з додатками.
20.11.2025 у підготовче засідання з'явились прокурор, повноважні представники відповідачів-1,2. Представники позивача та відповідача-3 у вказане підготовче засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор в даному підготовчому судовому засіданні проінформував суд про невичерпані строки подання відповіді на відзив, що надійшов 18.11.2025, та повідомив про необхідність скерувати відповідні заяви по суті до суду.
У вказаному підготовчому засіданні суд констатував, що станом на день судового засідання встановлений ухвалою суду від 29.10.2025 у справі №904/5536/25 строк на подання відповіді на відзив не сплив. Вказане є перешкодою для розгляду у даному підготовчому засіданні питань, визначених частиною 2 статті 182 цього Господарського процесуального кодексу України.
20.11.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче судове засідання на 09.12.2025.
25.11.2025 до господарського суду від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив відповідача-2 на позовну заяву (вх. суду №51835/25 від 25.11.2025) з додатками.
27.11.2025 до господарського суду від представника відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №52381/25 від 27.11.2025) з додатками.
08.12.2025 до господарського суду від представника відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №54122/25 від 08.12.2025) про проведення засідання за відсутності учасника справи, відповідно до якої просить суд провести дане підготовче судове засідання без участі представника Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
09.12.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №54221/25 від 09.12.2025) про проведення засідання за відсутності учасника справи, відповідно до якої просить суд розглядати справу за відсутності представника Губинської селищної ради.
09.12.2025 у підготовче засідання з'явились прокурор та представник відповідача-2. Представники позивача, відповідачів-1,3 у вказане підготовче засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор в даному підготовчому судовому засіданні просив суд відкласти підготовче судове засідання у зв'язку із тим, що 24.11.2025 Самарівською окружною прокуратурою Дніпропетровської області було скеровано запит до Губинської селищної ради щодо розірвання договору суборенди. Станом на 09.12.2025 у прокуратури відсутня відповідь на запит. Представник відповідача-2 не заперечувала проти відкладення підготовчого судового засідання.
Суд протокольно задовольнив усне клопотання прокурора та прийшов до висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Суд узгодив із прокурором та представником відповідачем-2 дату та час наступного судового засідання, а саме: 23.12.2025 об 11:45 год.
09.12.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче судове засідання до 23.12.2025.
23.12.2025 до господарського суду від керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №56280/25 від 23.12.2025) про долучення доказів з додатками.
23.12.2025 до господарського суду від прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №56325/25 від 23.12.2025) по справі.
23.12.2025 у підготовче засідання з'явились прокурор, повноважні представники відповідачів-1,2. Представники позивача та відповідача-3 у вказане засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
У вказаному підготовчому судовому засіданні представники відповідачів-1,2 не заперечували проти долучення судом до матеріалів справи клопотання (вх. суду №56280/25 від 23.12.2025) з додатками та письмових пояснень (вх. суду №56325/25 від 23.12.2025) по справі.
Суд, заслухавши позиції сторін, протокольно вирішив долучити до матеріалів справи дані документи, зазначивши, що подальшу оцінку даним доказам буде надано при винесенні судового рішення.
У вказаному підготовчому засіданні судом відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
23.12.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 14.01.2026 о 12:00 год.
14.01.2026 у судове засідання з'явились прокурор, представник відповідача-1 та представник відповідача-2. Представники позивача та відповідача-3 у вказане засідання не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання, що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово представників сторін, досліджено докази, наявні в матеріалах справи та заслухано судові дебати представників сторін.
У даному судовому засіданні на стадії судових дебатів прокурор заявив усне клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки.
В судовому засіданні 14.01.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 22.01.2026 о 16:00 годині.
14.01.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/5536/25 призначено на 22.01.2026 о 16:00 год.
22.01.2026 у судове засідання з'явились прокурор, представник відповідача-1 та представник відповідача-2. Представники позивача та відповідача-3 у вказане судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
22.01.2026 у судовому засіданні за наслідками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у даній справі виник у зв'язку з передачею земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, у суборенду іншому суб'єкту господарювання та оцінкою правових наслідків такої передачі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
(1) Факт укладення договору оренди спірної земельної ділянки, його істотні умови та визначений договором режим використання земельної ділянки.
(2) Обставини укладення договору суборенди, а також характер і спосіб фактичного використання земельної ділянки у межах відповідних правовідносин.
(3) Факт добровільного розірвання договору суборенди та правове значення цієї обставини.
1. Укладення договору оренди спірної земельної ділянки, його істотні умови та визначений договором режим використання земельної ділянки.
Згідно із матеріалами справи, 24.11.2009 між Новомосковською районною державною адміністрацію (назву якої у подальшому змінено на Самарівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області), як орендодавцем, та Фермерським господарством "Січень-2009", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди; а.с.32-34, том 1), відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Положеннями вказаного пункту договору оренди також визначено, що кадастровий номер земельної ділянки: 1223281500:01:081:0020.
Згідно із пунктом 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,75 га - з них ріллі 30,75 га. На земельній ділянці будь-які будівлі та споруди відсутні.
Якісний стан земельної ділянки, що передається в оренду, придатний для використання, не має таких недоліків, які суттєво можуть впливати на ефективність її використання, передбаченого договором (пункт 4 договору оренди).
Умовами пункту 6 договору оренди сторони передбачили, що договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 11 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для розширення фермерського господарства.
Згідно із пунктом 12 договору оренди землі категорія землі - сільськогосподарського використання.
Пунктом 13 договору оренди передбачено, що умовами збереження стану об'єкту оренди є використання орендарем земельної ділянки тільки за цільовим призначенням.
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється зі складання проекту відведення земельної ділянки в оренду. Підставою надання в оренду земельної ділянки є розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації від 19.05.2009 за №700-р-09 (пункт 14 договору оренди).
Умовами пункту 15 договору оренди визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у семиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисливих властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних з зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку (пункт 16 договору оренди).
Здійснення орендарем без згоди орендодавця витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння цій ділянці, не підлягають відшкодуванню (пункт 17 договору оренди).
Відповідно до положень пункту 21 договору оренди орендар, зокрема, зобов'язаний: виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі, а також має право за письмовою згодою орендодавця передавати в суборенду земельну ділянку або її частину.
Ризики випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендар (пункт 22 договору оренди).
Умовами пункту 26 договору оренди, передбачено, що дія договору припиняється за взаємною згодою сторін, або шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 28 договору оренди).
Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (пункт 29 договору оренди).
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 30 договору оренди).
Суд встановив, що право оренди земельної ділянки за вказаним договором було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 19, том 1).
Судом також встановлено, що у вказаному договорі оренди сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору оренди чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору оренди.
Господарський суд вважає за необхідне також зазначити, що на виконання умов договору оренди Новомосковська районна державна адміністрацію (назву якої у подальшому змінено на Самарівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області) передала в натурі (на місцевості), а Фермерське господарство "Січень-2009" прийняло земельну ділянку площею 30,75 га - з них: - ріллі - 30,75 га, на території Вільненської сільської ради Новомосковського району, що підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки від 24.11.2009 (а.с. 35, том 1).
Крім того, відповідно до вказаного акту відведена земельна ділянка може бути використана тільки за прямим цільовим призначенням.
2. Обставини укладення договору суборенди, а також характер і спосіб фактичного використання земельної ділянки у межах відповідних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2017 року Фермерське господарство "Січень-2009" звернулося до Новомосковської районної державної адміністрації, як орендодавця, за погодженням передачі земельної ділянки у суборенду. Вказане підтверджується відповідною заявою Фермерського господарства "Січень-2009" №10 від 21.08.2017 (а.с. 50, том 1).
Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації №370/0/328-17 від 04.09.2017 "Про надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки площею 30,7500 га, яка перебуває в користуванні на умовах оренди згідно договору оренди землі від 24.11.2009" (а.с. 48, том 1), надано згоду Фермерському господарству "Січень-2009" на передачу в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" земельної ділянки площею 30,7500 га (кадастровий номер - 1223281500:01:081:0020), розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, яке перебуває у користуванні на умовах оренди згідно договору оренди землі від 24.11.2009, зареєстрованого Новомосковським відділом ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що в книзі реєстрації записів реєстрації договорів оренди землі №24 вчинено запис від 22.12.2009 за Р№04-09-126-05800.
Вказаним розпорядженням також визначено, що умови суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди землі і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
За наявності такого погодження 05.09.2017 між Фермерським господарством "Січень-2009", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд", як суборендарем, було укладено договір суборенди земельної ділянки без зміни цільового призначення (далі - договір суборенди; а.с. 37-42, том 1), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 1223281500:01:081:0020.
За умовами пункту 1.2. договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка загальною площею: 30,75 га, з них: ріллі 30,75 га. Орендодавцем земельної ділянки, що передається в суборенду є Новомосковська районна державна адміністрація. Розпорядженням від 04.09.2017 Р№370/0/328-17 орендодавцем надана згода на передачу в суборенду зазначену земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд".
Якісний стан земельної ділянки, що передається в суборенду, придатний для використання, не має таких недоліків, які суттєво можуть впливати на ефективність її використання, передбаченого договором (пункт 1.4. договору суборенди).
Згідно із пунктом 2.1 договору суборенди цей договір укладено на строк до 22.12.2059, але в будь-якому випадку строк цього договору закінчується не пізніше закінчення строку договору оренди.
Умовами пункту 4.1. договору суборенди передбачено, що земельна ділянка передається у суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія землі - землі сільськогосподарського призначення.
Вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 4.2. договору суборенди).
Цільове призначення - 2.5. землі сільськогосподарського призначення (пункт 4.3 договору суборенди).
Умови збереження стану об'єкту суборенди: суборендар використовує земельну ділянку тільки за цільовим призначенням (пункт 4.4 договору суборенди).
Відповідно до пункту 5.1. договору суборенди передача земельної ділянки в суборенду здійснюється у семиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Після припинення дії даного договору суборендар повертає орендарю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 6.1. договору суборенди).
Згідно із пунктом 6.2. договору суборенди у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, що передана у суборенду, пов'язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному орендодавцем та орендарем. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
Здійснені суборендарем без згоди орендаря та орендодавця витрати на поліпшення земельної ділянки , що передана в суборенду, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню (пункт 6.3. договору суборенди).
Умовами пункту 7.1. договору суборенди сторони передбачили, що земельна ділянка, що передана в суборенду, повинна використовуватися тільки за цільовим призначенням.
Пунктом 8.4.1 договору суборенди, зокрема, передбачено наступний обов'язок суборендаря: виконувати встановлені щодо об'єкту оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або цим договором.
Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту суборенди несе суборендар (пункт 9.1 договору суборенди).
Відповідно до пункту 10.3 договору суборенди дія договору припиняється у разі: закінчення строку дії, на який його було укладено; розірвання або припинення строку дії договору оренди; взаємною згодою сторін.
За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 11.1 договору суборенди).
Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (пункт 11.2 договору суборенди).
Договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації (пункт 11.3 договору суборенди).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору суборенди, орендодавець передав в натурі (на місцевості) земельну ділянку (кадастровий номер 1223281500:01:081:0020) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 30,75 га, в тому числі ріллі 30,75 га, що знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, а суборендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" прийняв (отримав) земельну ділянку, що підтверджується актом встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймання та передачі орендодавцем суборендареві і передачі суборендареві на зберігання межових знаків земельної ділянки на території Вільненської сільської ради від 05.09.2017 (а.с. 38 на звороті, том 1).
Господарський суд констатує, що після звернення прокурора до суду з даним позовом Фермерське господарство "Січень-2009" повідомило суд про добровільне розірвання договору суборенди, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією додаткової угоди від 13.11.2025 до договору суборенди земельної ділянки від 05.09.2017 (а.с. 49, том 2).
Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 13.11.2025 (а.с. 50, том 2) Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд", як суборендарем, передано (повернуто), а Фермерським господарством "Січень-2009", як орендарем, прийнято земельну ділянку загальною площею 30,75 га, кадастровий номер 1223281500:01:081:0020, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у зв'язку з припиненням (розірванням) за взаємною згодою договору суборенди земельної ділянки від 05.09.2017.
3. Факт добровільного розірвання договору суборенди та правове значення цієї обставини.
Як зазначено вище, після звернення прокурора до суду сторони суборендних правовідносин вчинили дії, спрямовані на припинення спірної правової ситуації, а саме -добровільно розірвали договір суборенди земельної ділянки від 05.09.2017, що підтверджується додатковою угодою від 13.11.2025.
Факт припинення договору суборенди та повернення земельної ділянки у користування орендаря свідчить про усунення обставин, які стали підставою для виникнення спору, та про припинення права користування земельною ділянкою третьою особою.
Разом із тим суд зазначає, що добровільне розірвання договору суборенди не усуває необхідності правової оцінки дій сторін у минулому, оскільки така поведінка сторін має істотне значення для визначення характеру виниклих правовідносин.
У цьому контексті суд враховує, що припинення суборендних правовідносин відбулося без застосування примусових заходів, у добровільному порядку, та до ухвалення рішення у справі, що свідчить про прагнення сторін привести свої дії у відповідність до вимог законодавства.
ІV. Оцінка судом доказів та позицій сторін. МОТИВИ СУДУ
1. Щодо усного клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки.
Як встановлено судом, після звернення прокурора до суду сторони договору суборенди земельної ділянки від 05.09.2017 вчинили дії, спрямовані на припинення спірних правовідносин, а саме уклали додаткову угоду від 13.11.2025 про розірвання договору суборенди та оформили акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого суборендар повернув земельну ділянку орендарю.
Отже, на момент ухвалення судового рішення договір суборенди землі від 05.09.2017 є припиненим, а право суборенди земельної ділянки фактично припинило своє існування.
У судовому засіданні 14.01.2026 на стадії судових дебатів прокурор заявив усне клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Водночас суд зауважує, що закриття провадження у справі на підставі Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування у процесі розгляду справи. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, така обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення прокурора до суду договір суборенди землі від 05.09.2017 був чинним, право суборенди земельної ділянки було зареєстроване у встановленому законом порядку, а отже предмет спору у цій частині існував. Його припинення відбулося вже після відкриття провадження у справі внаслідок добровільного розірвання договору суборенди сторонами.
За таких обставин відсутність предмета спору у цій частині настала саме в процесі розгляду справи, що відповідає передбаченим законом умовам для закриття провадження у справі.
З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку, що усне клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а провадження у справі № 904/5536/25 в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку задовольнити усне клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки та закрити провадження у справі №904/5536/25 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки площею 30,75 га (пункти 1 та 2 прохальної частини позовної заяви).
2. Щодо розгляду спору по суті.
З урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, господарський суд зазначає, що розгляду по суті підлягають інші позовні вимоги, заявлені прокурором, які стосуються правомірності та наслідків користування спірною земельною ділянкою, дотримання умов договору оренди від 24.11.2009, а також наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.
З огляду на викладене господарський суд зазначає наступне.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Таким чином, з 27.05.2021 правом розпорядження спірною земельною ділянкою наділена саме Губинська селищна об'єднана територіальна громада в особі Губинської селищної ради, що є позивачем у справі.
З урахуванням вищевказаних змін до чинного законодавства, державним реєстратором відділу «Центру надання адміністративних послуг» Губинської селищної ради 05.08.2024 внесено дані щодо належного власника спірної земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис 56221539) та, відповідно, сторони договору оренди спірної земельної ділянки.
Судом встановлено, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань 29.01.2004 створено Фермерське господарство «Січень 2009».
Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації №700-р-09 від 19.05.2009 надано згоду фермерському господарству «Січень 2009» на складання проекту відведення земельної ділянки площею 30,75 га, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради в оренду терміном на 50 років, а також на замовлення виготовлення проекту відводу земельної ділянки в оренду та його подальшого затвердження в термін передбачений ст. 151 Земельного Кодексу України; скасовано розпорядження голови райдержадміністрації№ 1 від 08.01.2004. За умовами чинного на той час законодавства - без умови проведення конкурсу.
Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації №986- р-09 від 22.07.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ «Січень 2009» для розширення фермерського господарства за рахунок земель запасу Вільненської сільської ради терміном на 50 років; надано в оренду ФГ «Січень 2009» терміном на 50 років земельну ділянку, площею 30,75 га ріллі для розширення фермерського господарства за рахунок земель запасу Вільненської сільської ради; зобов'язано ФГ «Січень 2009» укласти договір оренди земельної ділянки з Новомосковською райдержадміністрацією та зареєструвати його у районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру.
На виконання зазначеного розпорядження 24.11.2009 між Новомосковською районною державною адміністрацією (правонаступником якої є Самарівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області) та Фермерським господарством "Січень-2009" укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 30,75 га, кадастровий номер 1223281500:01:081:0020, для ведення фермерського господарства.
Зазначений договір оренди землі 22.12.2009 зареєстрований Новомосковським райвідділом ДРФ ДП «Центр ДЗК» в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № 24 (№04-09-126-05800) - згідно вимог чинного на той час законодавства.
21.08.2017 державним реєстратором Новомосковської райдержадміністрації Красновою Л.О. зареєстровано право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства , яка розташована на території Вільненської сільської ради, з кадастровим номером 1223281500:01:081:0020, загальною площею 30,75 га, за Фëѳчень2009» (на виконання змін у законодавстві).
З матеріалів справи вбачається, що у 2017 році Фермерське господарство "Січень-2009" звернулося до Новомосковської районної державної адміністрації з клопотанням про надання згоди на передачу земельної ділянки у суборенду. Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації від 04.09.2017 № 370/0/328-17 таку згоду було надано, після чого між Фермерським господарством "Січень-2009" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" укладено договір суборенди.
06.09.2017 державним реєстратором Шмигельським М.С. зареєстровано право суборенди вказаної земельної ділянки із кадастровим номером 1223281500:01:081:0020 за ТОВ «Дом-трейд», СДРПОУ 41265068. Підстави: договір суборенди земельної ділянки б/н від 05.09.2017; рішення Новомосковської районної державної адміністрації № 370/0/328-17 від 04.09.2017.
Предметом позову у цій справі є вимога до Фермерського господарства «Січень 2009» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Причиною виникнення спору є твердження позивача про порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням з моменту передачі орендованої земельної ділянки у суборенду.
До предмета доказування у цій справі входить питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки у зв'язку із порушенням орендарем умов цільового використання земельних ділянок.
Прокурор обґрунтовує нецільове використання земельної ділянки двома підставами: передача землі в суборенду особі, яка не є фермерським господарством, що тягне за собою зміну в користуванні землями певного виду використання (для ведення фермерського господарства код КВЦПЗ 01.02 та для ведення товарного сільського господарського виробництва код КВЦПЗ 01.01), а також відсутність погодження компетентного органу на передачу земельної ділянки в суборенду.
При цьому судом встановлено, що на час вирішення судом спору фактичним користувачем спірної земельної ділянки є Фермерське господарство "Січень 2009".
Надаючи, в процесі розгляду справи по суті, оцінку обставинам справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Аналогічні вимоги, визначені у частині 9 статті 93 Земельного кодексу України.
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).
Положеннями статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 18 Земельного кодексу України визначено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.
Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.
Частиною 3 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції на час укладення договору оренди) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення власної інфраструктури.
За змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Приписами статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Згідно вимог частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Приписами частини 1-2 статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Судом встановлено, що спірним договором оренди землі від 24.11.2009 (т. 1 а.с. 32-34) в пункті 21 передбачено право передачі орендарем земельної ділянки в суборенду за письмовою згодою орендодавця, при цьому в матеріалах справи наявні докази звернення орендаря до орендодавця за отриманням згоди на таку передачу (т. 1 а.с. 50) та отримана письмова згода орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду - розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації №370/0/328-17 від 04.09.2017.
Щодо повноважень Новомосковської райдержадміністрації на надання такої згоди, суд погоджується із позицією відповідача-1, який зазначив, що відповідно до частини 1 статті 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
При цьому суд також враховує, що частина 5 цієї ж статті Кодексу, у якій визначено, що вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої набула чинності лише з 27.05.2021 на підставі закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ.
Отже, за таких обставин, територіальний орган Держгеокадастру на той час (у момент передачі спірної земельної ділянки у суборенду), офіційно та юридично не набув статусу орендодавця земельної ділянки з кадастровим номером: 1223281500:01:081:0020, площею 30,75 га за договором оренди землі від 24.11.2009, укладеного між Новомосковською райдержадміністрацією та ФГ "Січень 2009". Тому надання згоди на передачу земельної ділянки у суборенду орендодавцем Новомосковською райдержадміністрацією повністю узгоджується з нормами діючого на той час законодавства та умовами договору оренди землі.
При цьому Прокурор у позові наполягає на тому, що з 01.01.2013 до 26.05.2021 повноважним органом, який мав право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, в Дніпропетровській області було Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній у відповідний проміжок часу).
Проте суд вказане твердження не приймає до уваги, оскільки зазначена норма (у редакції чинній нас виникнення правовідносин) містила наступну редакцію: “Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.»
Отже, вказаною законодавчою нормою було врегульовано питання саме повноваження передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення (державної власності) у власність або у користування, в той час як спірна земельна ділянка вже була передана у користування відповідача згідно договору оренди від 24.11.2009, й 04.09.2017 орендодавцем за даним договором - Новомосковською райдержадміністрацією - було погоджено питання передачі ділянки в суборенду в межах існуючого договору та на виконання вимог його пункту 21, яким передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду.
Більш того, Новомосковська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження від 04.09.2017 № 370/0/328-17, не повідомила орендаря про відсутність у неї відповідних повноважень як належного суб'єкта розпорядження землями у розумінні статті 122 Земельного кодексу України та не вказала на необхідність звернення до іншого компетентного органу.
За таких обставин Фермерське господарство "Січень-2009", діючи на підставі офіційного рішення органу державної влади, обґрунтовано сприймало надане погодження як належне та достатнє для укладення договору суборенди й мало обґрунтовані підстави покладатися на правомірність дій органу публічної влади.
Після того як орендарю стало відомо про даний позов, про можливі порушення вимог земельного законодавства, сторони суборендних правовідносин добровільно припинили договір суборенди, що підтверджується додатковою угодою від 13.11.2025 та актом приймання-передачі земельної ділянки.
Зазначене свідчить про добросовісний характер дій Фермерського господарства "Січень-2009", яке діяло, покладаючись на офіційне рішення органу публічної влади, а після виникнення сумнівів щодо його законності вжило заходів для усунення спірної ситуації.
Водночас відповідач-1, як орган державної влади, своїм рішенням фактично сформував у відповідачів-2,3 переконання у правомірності передачі земельної ділянки в суборенду та тим самим сформував у сторін обґрунтоване переконання щодо допустимості таких дій, які згодом були поставлені під сумнів з огляду на вимоги позивача та прогалини законодавства.
За будь-яких обставин застосування негативних правових наслідків до відповідача-2 у вигляді розірвання договору оренди з підстав, що виникли внаслідок помилкових або неправомірних дій самого органу публічної влади, не узгоджується з принципами справедливості та юридичної визначеності.
Принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовою загального принципу юридичної визначеності. Конституційний Суд України у рішенні від 07.04.2021 у справі № 1-р(ІІ)/2021 зазначив, що органи публічної влади повинні не лише дотримуватися норм права, а й поважати очікування, які вони формують у особи своєю поведінкою; особа, яка діє добросовісно, не повинна зазнавати негативних наслідків через помилки або суперечності, допущені цими органами.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Вказана правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 № 912/2797/21 (12-32гс22), якою відмовлено у задоволенні позову прокурора про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 вказав, що правовим підґрунтям для виникнення легітимного очікування може бути акт індивідуальної дії органу публічної влади.
Суд виходить з того, що за конкретних обставин справи з урахуванням добросовісної поведінки орендаря та добровільного усунення відповідачем можливих порушень - застосування заходу у вигляді розірвання договору оренди не відповідало б принципу пропорційності втручання у право користування землею.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що задоволення позову про розірвання договору оренди за наведених обставин не відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки негативні наслідки покладалися б на сторону, яка діяла добросовісно, покладаючись на офіційні дії органу влади.
Водночас відмова у задоволенні позову узгоджується з принципом розумності, оскільки на момент ухвалення рішення потенційні порушення вимог земельного законодавства були усунуті шляхом добровільного припинення суборендних правовідносин.
Посилання позивача на те, що у разі передачі земельної ділянки на земельних торгах розмір орендної плати був би іншим, ґрунтується на припущеннях та альтернативних сценаріях розвитку правовідносин, які фактично не мали місця. Суд оцінює правомірність дій сторін виходячи з умов реально укладених договорів та законодавства, чинного на момент їх укладення, а не з гіпотетичних можливостей отримання іншого економічного результату.
При цьому позивачем не доведено ані реального розміру шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку між укладенням договору суборенди та недоотриманням бюджетних коштів.
Крім того суд відхиляє посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 905/5/21, оскільки вони зроблені за істотно відмінних фактичних та правових обставин. Так у згаданій справі судами було встановлено порушення імперативного порядку розпорядження земельною ділянкою, обов'язковість застосування конкурентних процедур та доведено негативні майнові наслідки для публічних інтересів.
Натомість у цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з передачею земельної ділянки в суборенду за згодою орендодавця в межах чинного договору оренди, за відсутності встановленого законом обов'язку проведення земельних торгів та за відсутності доказів реальної шкоди чи причинно-наслідкового зв'язку між укладенням договору суборенди та недоотриманням бюджетних коштів.
За таких обставин правові висновки Верховного Суду у справі № 905/5/21 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
3. Щодо обґрунтування позивачем позовних вимог фактом нецільового використання орендованої земельної ділянки суд зазначає наступне.
За цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.
Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду 01.06.2021 відступила від попереднього висновку про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі, викладеного у постановах Верховного Суду України, постанові Великої Палати Верховного Суду та низці постанов КЦС Верховного Суду.
Про це Велика Палата Верховного Суду зазначила в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 за позовом прокурора до Нагірнянської сільської ради та фермерського господарства про визнання незаконним і скасування рішення сільради від 4 серпня 2016 року № 11-З/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянина та передачі земельної ділянки в оренду». Також прокурор вказаній справі просив визнати недійсним договір оренди земельних ділянок площею 3,2904 га та 7,4059 га від 30 листопада 2016 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову з огляду на те, що при затвердженні проєкту землеустрою цільове призначення спірних земельних ділянок (землі сільськогосподарського призначення) не змінювалось. При цьому зазначення іншого виду використання цих земельних ділянок не зумовлює зміни їх цільового призначення, а тому не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення.
Ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду КГС Верховного Суду мотивував необхідністю відступу від висновку, викладеного в постановах КЦС Верховного Суду щодо застосування статей 31, 33- 37 Земельного кодексу України, відповідно до якого зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного законодавством. КГС Верховного Суду вважав, що зміна виду використання земель без зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджені проєкти землеустрою.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проєктами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.
Отже, аналіз судової практики свідчить про те, що зміна виду цільового призначення земельної ділянки не є тотожним поняттю зміни цільового призначення земельної ділянки, а за таких обставин факт нецільового використання орендованої земельної ділянки у даній справі судом не встановлено.
На підтвердження даної позиції свідчить висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у Постанові від 14 липня 2020 р. у справі № 916/1998/19, в яких вказав, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
В зазначеній справі міська рада звернулася до суду з позовними вимогами до приватного підприємства про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку з підстав істотного порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням. Рішенням Господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі міськрада зазначала, що у цьому випадку має місце використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, ураховуючи, що ПП порушено вид використання земельної ділянки - самовільно використовує її для будівництва багатоповерхового комплексу.
Верховний Суд вказав, що основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії встановлено Земельним кодексом України. Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України. За змістом ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Ураховуючи положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель встановлюється на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов'язковим дотриманням вимог містобудівної документації та документації із землеустрою.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Єдина умова, яку передбачають положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України для самостійного визначення виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, та необхідність урахування стандартів містобудівної документації та документації із землеустрою.
Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за призначенням, не передбаченим генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
У розглядуваному Верховним Судом випадку відбулася зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель - житлової та громадської забудови, а не використання її не за цільовим призначенням.
З огляду на викладене КГС Верховного Суду погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що за встановлених обставин справи немає передбачених законом підстав для розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки саме через її нецільове використання, та відмовив у задоволенні касаційної скарги.
Таким чином, оскільки у даній справі спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, що визнається прокурором в уточненій позовній заяві (т. 1 а.с. 124), та використовувалась згідно договору оренди та узгодженого із орендодавцем договору суборенди за цільовим призначенням 2.5. - землі сільськогосподарського призначення (пункт 4.3 договору суборенди), відповідно позивачем не доведено факту нецільового використання земельної ділянки, оскільки зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель - сільськогосподарського призначення - не може бути визнана судом фактом нецільового використання орендованої земельної ділянки.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні передбачені частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» та частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:01:081:002 від 24.11.2009, а отже не можуть бути задоволені і похідні вимоги позивача.
З урахуванням наведеного, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
V. Висновки суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення, забезпечуючи право учасників справи на справедливий судовий розгляд та можливість здійснення контролю за здійсненням правосуддя. При цьому суд не повинен надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін, а має викласти мотиви рішення в обсязі, необхідному для розуміння правової позиції суду у межах встановлених обставин та характеру спору.
Судом встановлено, що передача земельної ділянки у суборенду відбулася за наявності офіційного погодження органу державної влади, яке було прийняте орендарем як належне та достатнє для вчинення відповідних дій. Фермерське господарство "Січень-2009" діяло добросовісно, не вчиняло самовільних дій щодо розпорядження земельною ділянкою, а тому самостійно не вирішувало питання використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Разом із тим саме реалізація владних повноважень відповідачем-1 призвела до формування у сторін правовідносин обґрунтованих очікувань щодо правомірності передачі земельної ділянки у суборенду, що зумовило виникнення спірної ситуації. За таких обставин покладення негативних правових наслідків на сторону, яка діяла добросовісно та покладалася на офіційні дії органу публічної влади, суперечило б принципам справедливості, добросовісності, юридичної визначеності та доктрині venire contra factum proprium.
Суд також бере до уваги, що після виникнення спору сторони суборендних правовідносин добровільно припинили договір суборенди, усунувши обставини, які стали підставою для звернення до суду, що свідчить про відсутність необхідності застосування заходу впливу у вигляді розірвання договору оренди.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не відповідають засадам справедливості, пропорційності та розумності, а також не узгоджуються з принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань добросовісної сторони, в той час як задоволення позову прокурора в цій справі призвело б до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушило б справедливий баланс між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання, що є несумісним із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин підстав для задоволення позову прокурора господарський суд не вбачає.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Усне клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки - задовольнити.
Закрити провадження у справі №904/5536/25 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди землі від 05.09.2017 та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки площею 30,75 га (пункти 1 та 2 прохальної частини позовної заяви).
У задоволенні позовних вимог керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губинської селищної ради до Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Фермерського господарства "Січень 2009" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом-Трейд" - відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.02.2026
Суддя Т.В. Іванова