ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 лютого 2026 року Справа № 918/997/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В. Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року (суддя Горплюк А.М.)
за позовом Городоцької сільської ради
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В. Метал Сервіс"
про стягнення заборгованості в розмірі 138 826 грн 33 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
Городоцька сільська рада (надалі - Позивач) звернулась в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В. Метал Сервіс" (надалі - Відповідач) з позовною заявою в якій просила стягнути заборгованості в розмірі 138 826 грн 33 коп. з орендної плати за землю у зв'язку з оновленою нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, що встановлена рішенням Позивача від 14 липня 2021 року № 588 "Про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів на території Позивача.
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що незастосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 1 січня 2023 року (з моменту, коли НГО вступила в дію) призвело до неотримання бюджетом громади орендної плати за договором оренди землі від 31 березня 2009 року за період з 1 січня 2023 року по 3 травня 2023 року в загальній сумі 138826 грн 33 коп..
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року позов задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 138826 грн.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що розрахунок Позивача здійснений із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації та проведений відповідно до норм чинного законодавства, є обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нараховано з врахуванням висловленої правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року постановленої у справі №914/2448/22.
Суд першої інстанції виснував, що при вирішенні даної позовної вимоги судом враховано правову позицію наведену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року по справі №914/2848/22 про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. Виснував, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати, наголошуючи при цьому, що зазначене відповідає положенням частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість позовних вимог щодо незастосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:07:027:0074 у розмірі 12 444 199 грн з 1 січня 2023 року що призвело до недоотримання бюджетом Позивача орендної плати за Договором за період з 1 січня 2023 року по 4 травня 2023 року. Суд зазначив, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості у зв'язку з несплатою орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції у розмірі 138 826 грн 33 коп..
Не погоджуючись із рішенням суду Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення суду та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач заперечує розрахунок заборгованості Позивача, вказуючи, що НГО завищена через неправильне застосування Кі = 1,8972, оскільки вірним вважає Кі =1,0, як встановлено рішенням адміністративного суду першої інстанції та підтверджено практикою Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року в справі №300/114/19, в яких процитовано, що: кумулятивна індексація не застосовується при первинному розрахунку нової НГО, а лише для щорічної індексації вже затвердженої оцінки. Наголошує, що у постанові Верховного Суду у справі № 300/1114/19 вказано, що відповідач (ГУ Держгеокадастру) порушив порядок розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, "зокрема, врахування помилкового значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель", що призвело до визнання висновку державної експертизи протиправним, оскільки правильним є застосування індексації лише за рік, що передує даті проведення НГО та вказує про необхідність врахування судом вищеописаної правової позиції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 грудня 2025 року справу № 918/997/24 прийнято до провадження суду та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідача.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що питання застосування коефіцієнту індексації при обрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває в оренді товариства було предметом розгляду справи №460/15105/24 за адміністративним позовом Відповідача до Позивача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій. Констатує, що за результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, апеляційна скарга Позивача задоволена, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 460/15105/24 скасовано, та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовлено. Наголошує при цьому, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року за наслідками розгляду поданої Позивачем апеляційної скарги на судове рішення від 23 квітня 2025 року у справі №460/15105/24 констатовано, що оскаржуване Відповідачем рішення не містить порушень в частині процедури його прийняття.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.
Суд констатує, що дана справа № 918/997/24 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 202 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 8 грудня 2025 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/997/24 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 6 лютого 2026 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2009 року між Рівненською районною державною адміністрацією (як орендодавцем) та Відповідачем (як орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір; а.с. 25-26), згідно умов якого Орендодавець передав, а Відповідач прийняв в платне користування терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 4, 015 Га з кадастровим номером 5624683300:07:027:0074 (нормативна грошова оцінка складає 1 729 911 грн).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І. 19 березня 2009 року за р.№978, який зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по землересурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 вересня 2009 року №040958300002.
В силу дії пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (а саме: з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, тому зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.
Рішенням Позивача від 11 липня 2021 року №588 "Про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів на території Позивача затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів, яке було опубліковане 19 липня 2021 року та набрало чинності 1 січня 2023 року.
Листом Позивача від 22 грудня 2021 за №вих-1476/02-20/21 Відповідачу повідомлено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Позивач зазначив, що ще в січні 2023 року, Відповідач розмір орендної плати формував та сплачував на базі попередньої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до Додаткової угоди від 4 травня 2023 року до Договору замінено сторону "Орендодавець" з Рівненської районної державної адміністрації на Позивача.
Крім того, сторони погодилися внести зміни у пункти вищевказаного Договір, що стосувалися нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати за землю у відсотковому відношенні та порядок її сплати, вказавши, що: орендна плата становить 4% від нормативної грошової оцінки - 629 676 грн 47 коп. (з урахуванням коефіцієнта індексації) за рік.
Згідно даних податкової служби, Відповідач почав сплачувати орендну плату із застосуванням нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки з дати укладення додаткової угоди, а саме: з 4 травня 2023 року.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію бюджету Позивача, якою встановлено порушення внаслідок незастосування НГО земельної ділянки з 1 січня 2023 року (з моменту, коли НГО вступила в дію), що призвело до недоотримання бюджетом громади орендної плати за Договором, укладеного з Відповідачем, що відображено в акті ревізії від 6 вересня 2024 року №13-17-20-06/112.
Листом від 16 вересня 2024 року за №131720-13/2257-2024 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області вимагало у Позивача усунути виявлені в ході проведення ревізії порушення.
На що, листом №вих.-1276/03-02-09/24 від 22 серпня 2024 року Позивач попередив Відповідача про необхідність сплати 138 826 грн 33 коп. - орендної плати за період з 1 січня 2023 року по 4 травня 2023 року, включно, що залишено Відповідачем без відповіді та без задоволення.
З огляду на все вищеописане Позивач звернувся до господарського суду, за захистом, порушеного, на його думку, права з даним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Частинами першою - третьою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду.
У відповідності до підпункту 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Отже договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
В силу дії частини першої статті 15 Закону України “Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Абзацом другим частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом.
У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Таким чином, аналізуючи встановленні обставини у даній справі саме в правовому полі регулювання даних відносин, враховуючи заперечення апеляційної скарги, котрі зводяться до помилкового застосування Позивачем значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, а саме замість 1,0, застосуванням Кі - 1,8972, колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі №635/4233/19 щодо того, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Апеляційний господарський суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки може встановлюватися договором, та дійшла висновку про необхідність внесення змін до договору оренди у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки.
У постанові від 5 червня 2024 року в справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статтей 5, 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 9 листопада 2021 року в справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
З моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.
Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Із системного аналізу приписів Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України слідує висновок, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати.
Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, затверджує орган місцевого самоврядування відповідним рішенням. В органу місцевого самоврядування відсутній обов'язок узгоджувати таке рішення з орендарем земельної ділянки.
Натомість в орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.
Відтак враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у сукупності статтей 5, 13 Закону України “Про оцінку земель», статті 21 Закону України “Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, колегія суддів констатує, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
В той же час з огляду на вказане апелянтом більш раннішої практики Верховного Суду та прохання суду апеляційної інстанції щодо її застосування, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що суди при застосуванні практики Верховного Суду мають враховувати за загальним правилом більш пізнішу практику (як і застосовано місцевим господарським судом у оспорюваному рішенні), з огляду на що колегія суду критично оцінює такі доводи та прохання (тим більше з огляду на те, що сторони просять не враховувати практику ВПВС вказуючи на існування ранішої практики винесеної Верховним Судом (а не ОП чи ВП ВС).
Відтак, з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Позивача від 11 липня 2021 року №588 "Про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів на території Позивача" затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів, яке було опубліковане 19 липня 2021 року та набрало чинності 1 січня 2023 року. Відповідно до вищевказаного рішення нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 444 199 грн.
Суд при цьому констатує, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою в правовому полі дії частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком в силу дії підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі № 635/4233/19).
Водночас згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
В силу дії підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.
У відповідності до пункту 287.3 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Між тим як визначено пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Тобто, норми встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках від нормативної грошової оцінки.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За змістом частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (схожі правові висновки наведені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17)).
При цьому Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує сам факт несплати ним орендної плати, але заперечує розмір її нарахування.
Відповідач заперечує розрахунок наданий Позивачем, оскільки на його переконання НГО завищена через неправильне застосування Кі = 1,8972, а за його баченням вірний Кі = 1,0. Апелянт при цьому покликається на рішенням адміністративного суду першої інстанції та постанову Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі № 300/1114/19 та від 23 вересня 2021 року в справі № 300/1017/19, в яких процитовано, що: кумулятивна індексація не застосовується при первинному розрахунку нової НГО, а лише для щорічної індексації вже затвердженої оцінки, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі № 300/1114/19 вказано, що відповідач (ГУ Держгеокадастру) порушив порядок розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, "зокрема, врахування помилкового значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель", що призвело до визнання висновку державної експертизи протиправним, оскільки правильним є застосування індексації лише за рік, що передує даті проведення НГО.
В той же час Відповідач здійснив свій контррозрахунок, який склав 62 575 грн 33 коп..
Дослідивши дані доводи апеляційної скарги, колегія суду звертає увагу апелянта на те, що даний розмір кумулятивної індексації був зумовлений саме тим, що це був не первинний розрахунок, який необхідний під час укладення самого ж договору оренди сторін щодо досягнення згоди відносно всіх істотних умов договору, а уже в послідуючому для укладення Додаткової угоди до діючого Договору з метою приведення розміру орендної плати у відповідність до рішення Позивача щодо зміни НГО та як наслідок орендної плати.
При цьому апелянт зазначаючи свої доводи щодо того, що кумулятивна індексація ніби то не застосовується при первинному розрахунку нової НГО, а лише для щорічної індексації вже затвердженої оцінки, залишає поза увагою ту обставину, що первинний розрахунок орендної плати проведено під час укладення Договору, в даному ж випадку йде мова про внесення змін вже до діючого договору оренди в частині зміни орендної плати.
Окрім того, в спростування вищенаведених доводів та в розрізі позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 5 червня 2024 року по справі №914/2848/22 колегія суду звертає увагу апелянта на те, що саме з моменту початку застосування, відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично, змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати, що відповідає положенням частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В той же, час досліджуючи вищезазначені доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суду звертає увагу апелянта на те, що питання застосування коефіцієнту індексації при обрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває в оренді товариства було предметом розгляду справи №460/15105/24 за адміністративним позовом Відповідача до Позивача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в справі №460/15105/24 адміністративний позов Відповідача до Позивача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Позивача від 14 липня 2021 року №588 "Про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів на території Городоцької сільської ради» в частині затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 4,0150 Га (кадастровий номер 5624683300:07:027:0074) 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, вирішено питання стягнення судових витрат.
За результатами розгляду відповідної апеляційної скарги, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, апеляційну скаргу Позивача було задоволено, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в справі № 460/15105/24 - скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог Відповідача до Позивача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовлено.
Зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року за наслідками розгляду поданої Позивачем апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №460/15105/24 констатовано, що оскаржуване Відповідачем рішення не містить порушень в частині процедури його прийняття. Відповідне судове рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.
Відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду оспорив її в касаційному порядку.
Відтак колегія суду констатує, що на даний час, Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року не скасована, відтак оскаржуване Відповідачем рішення Позивача є чинним.
В той же час з огляду на все вищевказане суд апеляційної інстанції наголошує і на тому, що подаючи апеляційну скаргу, котра повністю по доводам та запереченням дублює позовну заяву Відповідача в окружний адміністративний суд про визнання протиправним рішення Позивача, Відповідач тим самим по суті прагне повторної оцінки його доводам та запереченням, що вже оцінені повноважним судом в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в справі № 460/15105/24.
Водночас, колегія суду вважає посилання скаржника, на те, що неважливо коли акт втрачає чинність (рішення сільської ради від 14 липня 2021 року № 588), так як з його позиції ключовим є питання чи була нормативна грошова оцінка спочатку розрахована правильно, - необгрунтованим та протиправним, оскільки в силу вимог статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність лише з моменту набрання законної сили рішенням суду про його визнання протиправним.
Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, підсумовуючи усе описане вище, колегія суду зазначає що матеріалами справи (з урахуванням норм чинного законодавства та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року по справі №914/2848/22 щодо їх застосування) підтверджується обґрунтованість позовних вимог щодо незастосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5624683300:07:027:0074 у розмірі 12 444 199 грн з 1 січня 2023 року, що в свою чергу призводить суду до висновку про недоотримання бюджетом Позивача орендної плати по Договору за період з 1 січня 2023 року по 4 травня 2023 року, в оспорюваній сумі. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості у зв'язку з несплатою орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції у розмірі 138 826 грн 33 коп..
З огляду на вищевстановлене апеляційний господарський суд задовільняє позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 138826 грн 33 коп. заборгованості.
Дане рішення прийнято і місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення боргу без змін.
У відповідності до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В. Метал Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року в справі №918/997/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №918/997/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.