Справа № 991/414/26
Провадження №21-з/991/5/26
30 січня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року, постановленої у кримінальному провадженні №42025000000001123,
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ від 26.01.2026 постановлено: (1) апеляційні скарги захисників задовольнити частково, (2) ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року скасувати в частині покладення на ОСОБА_6 обов'язків не відлучатися за географічні межі Київської області та утримуватися від спілкування з народними депутатами України, (3) у цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у покладенні на ОСОБА_6 обов'язків не відлучатися з м. Києва та Київської області (місця проживання підозрюваної) без дозволу слідчого, прокурора або суду, та утримуватися від спілкування з народними депутатами України, (4) в задоволенні апеляційних скарг захисників в іншій частині та апеляційної скарги прокурора відмовити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.01.2026 залишити без змін.
В поданій заяві захисник просить роз'яснити вказану ухвалу від 26.01.2026 у справі №991/414/26 у тій частині, що є незрозумілою, а саме: (1) зазначивши, що після скасування обов'язку не відлучатися за межі м. Києва та Київської області на ОСОБА_6 не покладено обов'язку не залишати територію України та (2) що обов'язок здати паспорт(и) для виїзду за кордон у такому разі втратив чинність і не підлягає виконанню.
В судовому засіданні захисник просив заяву про роз'яснення задовольнити.
Прокурор ОСОБА_7 і підозрювана ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про проведення судового розгляду. До початку його проведення прокурором не подано жодних клопотань.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів виходить із того, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 368-380 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ (ч. 2 ст. 418 КПК).
Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст (ч. 1 ст. 380 КПК).
Отже, за змістом ч. 1 ст. 380 КПК роз'яснення судового рішення можливе у випадку, якщо воно є нечітким за змістом, містить положення, які викликають суперечки щодо неоднакового тлумачення висновків суду і розуміння, в т. ч. під час виконання. Водночас суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення так само, як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Отже, якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення (ч. 1 ст. 380 КПК, постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №367/3068/17).
Роз'яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання із урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Суть роз'яснення судового рішення полягає не в роз'ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз'ясненні рішення з метою наступного його виконання (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №1-26/04 та від 08.08.2019 у справі №202/4467/14-к).
Як вбачається із поданої заяви захисник просить роз'яснити судове рішення, шляхом фактичної зміни його резолютивної частини, із зазначенням того, що разом із скасуванням заборони за межі м. Києва та Київської області їй дозволено покидати територію України та не здавати паспорти громадянина для виїзду за кордон, вважаючи, що такий обов'язок втратив чинність і не підлягає виконанню.
Водночас ухвала від 26.01.2026, яку просить роз'яснити захисник, є чіткою та зрозумілою й не є такою, що потребує роз'яснення, оскільки, за наслідком перегляду ухвали слідчого судді прийнято рішення про скасування обов'язку не відлучатись за географічні межі Київської області без дозволу детективів, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво. Проте в частині покладення обов'язку здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України, оскаржувану ухвалу залишено без змін. Тобто, обов'язок, зазначений у п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК залишається чинним і він фактично обмежує можливість виїзду за кордон.
Таким чином, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Заяву про роз'яснення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3