Справа № 158/15/26 Провадження №11-сс/802/38/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представників власника майна - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 січня 2026 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 72025031020000022),
Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 січня 2026 року задоволено клопотання про арешт майна прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у матеріалах кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025031020000022 від 31.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201-3 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що вилучене майно не є товаром, воно не має вартості (немає еквіваленту у грошових одиницях), оскільки воно передано безоплатно для того, щоб його роздали нужденним людям. Зазначає, що орган досудового розслідування не надав жодних доказів, що вищевказана гуманітарна допомога є об'єктом незаконних дій, а саме, що якісь зловмисники планують її продати та отримати незаконний прибуток. Вказує на те, що вся справа ґрунтується виключно на припущеннях працівників правоохоронних органів, які побачили у гуманітарній допомозі брендові речі та прийшли до висновку, що це контрабанда. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представників власника майна, які апеляційну скаргу підтримували і просили скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в накладенні арешту на майно, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив рішення слідчого судді залишити без змін, пояснення детектива, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів клопотання вбачається, що детективами ТУ БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025031020000022 від 31 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201-3 КК України.
Так, згідно матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження, було виявлено та вилучено матеріальні об'єкти (майно), які були оглянуті у період з 07.01.2026 по 13.01.2026 в напівпричепі д.н.з. НОМЕР_1 , та накладено арешт у спосіб позбавлення права можливості користуватися, володіти та розпоряджатися таким майном.
Відповідно до поданих документів, зокрема декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11.12.2025 №25UA1200010038BNH7, у вказаному транспортному засобі переміщувалась гуманітарна допомога, а саме: одяг та взуття (нове та вживане) загальною вагою 2400 кг та предмети домашнього вжитку постільна білизна, коврики, рушники, подушки, ковдри (нове та вживане) загальною вагою 4150 кг.
Разом з цим, в ході проведення митного огляду було встановлено, що у вказаному транспортному засобі переміщуються нові товари преміального сегменту одяг та взуття відомих світових брендів, що характеризуються високою вартістю та нові предмети домашнього вжитку, орієнтовна вартість яких становить понад 10 млн. грн.. Вживаних товарів під час проведення митного огляду не виявлено.
Вказане майно є предметом, засобом вчинення кримінального правопорушення та зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України, а тому 13.01.2026 детективом його визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Доводячи підставність поданого клопотання, прокурор вказував про те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів та дослідження органами досудового розслідування, просив накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке слідчим суддею частково накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201-3 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170 - 173 КПК України, частково наклав арешт на вищевказане майно.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає непереконливими.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про часткове накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання слідчого, як того просять апелянти - немає.
Не вбачає апеляційний суд й істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 січня 2026 року про накладення арешту на майно - без зміни.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: