вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 911/1005/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представників ПАТ Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" адвоката Мамотенка О.П., адвоката Панченка В.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"
на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області
від 15.09.2025 (повна ухвала складена 29.09.2025, суддя Лутак Т.В.)
у справі № 911/1005/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (код 32070901)
про банкрутство,
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1005/23 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" до боржника у розмірі 703640368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703 635 000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів. Відхилено повністю вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до боржника у розмірі 71 457 352,44 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, 08 жовтня 2025 року АКБ "Індустріалбанк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 в частині відхилення вимог ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до боржника у розмірі 71457352,44 грн; прийняти у цій частині нове рішення, яким визнати повністю вимоги в розмірі 71457352,44 грн, з яких 71457352,44 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; внести вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" у розмірі 71457352,44 грн до реєстру вимог кредиторів в межах четвертої черги у справі № 911/1005/23.
Також скаржник просить змінити ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1005/23 шляхом доповнення її резолютивної частини абзацами такого змісту:
1) "Визнати ТОВ "Ліга-Прогрес" заінтересованою особою стосовно ТОВ "Меркурій";
2) "Визнати ТОВ "Інффінітті" заінтересованою особою стосовно ТОВ "Меркурій";
3) "Визнати ТОВ "Пріоритетінвест" заінтересованою особою стосовно ТОВ "Меркурій".
Судові витрати у зв'язку із розглядом апеляційної скарги покласти на ТОВ "Меркурій".
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції правильно встановив факт порушення боржником кредитного договору, але водночас неправильно відхилив вимоги Банку як кредитора.
При цьому, суд: (1) незаконно відхилив звіт про оцінку, за яким Банк звернув стягнення на предмет іпотеки та який є єдиним правильним документом про оцінку предмета іпотеки; (2) помилково взяв за основу висновок експертів, який містить безліч порушень і є необґрунтованим; (3) безпідставно визнав припиненими зобов'язання за кредитним договором та один з договорів іпотеки внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки; (4) проігнорував важливі фактичні обставини, які є визначальними для правильної оцінки обґрунтованості інших заявлених вимог; (5) як наслідок, суд безпідставно відхилив кредиторські вимоги Банку до боржника.
Крім того, Банк вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не оцінивши кредиторів боржника на предмет їхньої заінтересованості стосовно останнього.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.09.2025, розгляд справи № 911/1005/23 призначено на 11.11.2025,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" у відзиві просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1005/23 залишити без змін.
ТОВ "Ліга-Прогрес" вважає, що вимога апеляційної скарги про зміну оскаржуваної ухвали шляхом доповнення її резолютивної частини абзацами про заінтересованість кредитора підлягає залишенню без задоволення, оскільки ПАТ АКБ "Індустріалбанк" не зверталося до суду першої інстанції про розгляд питання щодо наявності чи відсутності заінтересованості ТОВ "Ліга-Прогрес" стосовно боржника, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює для суду обов'язку самостійно вирішувати вказане питання.
На момент подання ТОВ "Ліга-Прогрес" заяви з кредиторськими вимогами, ч. 3 ст. 45 КУзПБ не містила вимоги щодо зазначення кредитором у заяві інформації про наявність чи відсутність його заінтересованості стосовно боржника.
Як випливає з аналізу ч. 3 ст. 45, абз. 5 ч. 2 ст. 47 КУзПБ у редакції з 01.01.2025, суд зазначає інформацію про заінтересованість того чи іншого кредитора стосовно боржника виходячи з інформації зазначеної кредитором у власній заяві. Отже, з 01.01.2025 кредитором у заяві з грошовими вимогами до боржника має зазначатися інформація про його заінтересованість стосовно боржника, яка у подальшому буде відображена в ухвалі за результатами попереднього засідання, з метою розмежування кредиторів в реєстрі вимог кредиторів.
Оскільки заява кредитора не містила інформацію про заінтересованість стосовно боржника, відповідно, в оскаржуваній ухвалі не відображено такої інформації. З огляду на зазначене, Господарським судом Київської області не було допущено порушення абз. 5 ч. 2 ст. 47 КУзПБ, як про це стверджує ПАТ АКБ "Індустріалбанк" у своїй апеляційній скарзі.
Також, у відзиві зазначено, що станом на 23.10.2025 ТОВ "Ліга-Прогрес" перебуває у ліквідаційній процедурі в межах справи № 911/999/23.
З дня ухвалення господарським судом постанови про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури кінцевий бенефіціарний власник цієї юридичної особи втрачає право на здійснення вирішального впливу на управління цією юридичною особою, а функції з управління та розпорядження майном банкрута виконує ліквідатор (висновок з листа Національного банку України "Про здійснення належної перевірки юридичних осіб, яких визнано банкрутами" №25-0006/39237 від 06.05.2021).
Отже, з 12.04.2024 повноваження Мироненко Наталії Володимирівни, як власника ТОВ "Ліга-Прогрес", є припиненими в силу переходу підприємства у ліквідаційну процедуру, а відповідно, зазначена особа втратила вплив (контроль) над товариством з 12.04.2024.
Також, за твердженням ТОВ "Ліга-Прогрес", суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ПАТ АКБ "Індустріалбанк", оскільки у боржника відсутня заборгованість за Кредитним договором, позаяк вартість Предмета іпотеки № 1, на дату набуття Банком права власності на іпотечне майно, значно перевищувала розмір заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується висновками судових експертів.
Як наслідок, починаючи з 25.02.2023 у кредитора відсутні будь-які правові підстави вимагати у боржника виконання будь-яких зобов'язань за Кредитним договором (оскільки останні були повністю виконані за рахунок Предмета іпотеки № 1), що свідчить про безпідставність грошових вимог Банку.
Боржник у відзиві просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 № 911/1005/23 залишити без змін.
Так, за доводами боржника, реальна ринкова вартість Предмета іпотеки № 1 - Готелю становила 802628939 грн, що підтверджено висновком експертів, складеного комісією експертів ННЦ "Інститут експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса".
Кредитне зобов'язання боржника за Кредитним договором було повністю припинене 25.02.2023 - за наслідками звернення стягнення Банком на Готель, вартість якого значно перевищує суму заборгованості за Кредитним договором.
Звіти про оцінку ТОВ "Увекон Ленд", виконані на замовлення ПАТ АКБ "Індустріалбанк", є неналежними та недостовірними та не могли використовуватись при зверненні стягнення на майно, що було встановлено рецензіями ФДМУ. ТОВ "Увекон Ленд" фактично не усунуло недоліки Звітів про оцінку Предметів іпотеки. Дефектність визначення ціни у Звітах ТОВ "Увекон Ленд" додатково встановлено рецензіями ГО "Всеукраїнська спілка оцінювачів", ГО "Союз експертів України", висновками судових експертів в експертизі, проведеної на замовлення ТОВ "Ліга-Прогрес" та експертизі, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , а також ТОВ "Меркурій".
Вимоги Банку зі сплати збитків (упущеної вигоди) у розмірі 32491681,97 грн є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони є похідними вимогами від вимог про стягнення кредитної заборгованості, що правильно було встановлено в оскаржуваній ухвалі.
Відсутні підстави для визнання вимог Банку щодо відшкодування судового збору, оскільки на користь Банку не приймалось жодного рішення у справі № 910/3783/23.
Банком не подавалось заяв про заінтересованість кредиторів, не надавалось доказів заінтересованості в суді першої інстанції при розгляді кредиторських вимог, зокрема у попередньому судовому засіданні, що є підставою для залишення доводів Банку в частині заінтересованості без задоволення.
В судовому засіданні 11.11.2025 суд відхилив клопотання ліквідатора ТОВ "Ліга-Прогрес" арбітражного керуючого Іваненка Є.В., розпорядника майна ТОВ "Меркурій" арбітражного керуючого Віскунова О.В., представника ТОВ "Пріоритетінвест" адвоката Григоренка О.С., ТОВ "Інффінітті", представника ТОВ "Меркурій" Кобука Р.А., оскільки подані відзиви на апеляційну скаргу, а неявка представників в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
В судовому засіданні 11.11.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника, колегія суддів вважає, що скаргу належить задовольнити частково, з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 1 КУзПБ визначено:
грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов'язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом;
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 3 статті 45 КУзПБ установлено, що заява кредитора має містити, окрім іншого, розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви.
Відповідно до абз. 2, 3 ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника (абзац п'ятий частини другої статті 47 в редакції Закону № 3985-IX від 19.09.2024);
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів (абзац дванадцятий частини другої статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3985-IX від 19.09.2024).
Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів (частину другу статті 47 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 3985-IX від 19.09.2024).
Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов'язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023 відкрито провадження у даній справі №911/1005/23 про банкрутство боржника, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" у розмірі 2776000 грн.
28.04.2023 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (№ 70514).
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в господарський суд звернулись із заявами про грошові вимоги наступні кредитори:
- Головне управління ДПС у м. Києві (заява № 15052/5/26-15-13-08-03 від 17.05.2023 (вх. № 9883/23 від 22.05.2023) з грошовими вимогами у розмірі 3857294, 32 грн;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" (заява вих. № 24/05 від 24.05.2023 (вх. № 10167/23 від 24.05.2023) з грошовими вимогами у розмірі 7036403680 грн;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Інффінітті" (заява № 0105-23 від 24.05.2023 (вх. № 10168/23 від 24.05.2023) з грошовими вимогами у розмірі 17247368 грн;
- Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (заява № 1 від 25.05.2023 (вх. № 10327/23 від 26.05.2023) з грошовими вимогами у розмірі 71457352,44 грн.
Попереднє засідання неодноразово відкладалось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024 задоволено клопотання Головного управління ДПС у м. Києві та залишено без розгляду заяву про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у розмірі 3857294,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2025 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інффінітті" у розмірі 17 247368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 17242000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; попереднє засідання суду відкладено на 13.03.2025.
В подальшому попереднє засідання відкладалось на 08.05.2025, 23.06.2025, 17.07.2025, 15.09.2025.
15 вересня 2025 року за результатами попереднього засідання Господарський суд Київської області постановив ухвалу, якою визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" до боржника у розмірі 703640368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703635000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів, відхилив повністю грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до боржника у розмірі 71457352,44 грн.
Щодо грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" у розмірі 71457352,44 грн колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся із грошовими вимогами, що складаються з:
38026270,47 грн - залишок кредиту відповідно до договору кредитної лінії;
32491681,97 грн - збитки (упущена вигода), які завданні в період з 27.02.2023 по 26.04.2023 внаслідок порушення договору кредитної лінії;
939400 грн - вимоги з відшкодування судових витрат, а саме судового збору за подання Банком позову до Боржника про стягнення залишку кредиту та збитків (упущеної вигоди) у справі № 910/3783/23.
ТОВ "Меркурій" та Банк уклали Договір кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (далі - Кредитний договір).
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (та додаткових угод до нього) між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (іпотекодавець) укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (договір іпотеки № 1).
В подальшому сторонами, шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень № 1 - № 13, неодноразово вносилися зміни до договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006.
Так, договором про внесення змін та доповнень № 3 від 18.12.2009, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.07.2009 та відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", сторони домовились замінити у договорі застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 іпотекодавця, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" (іпотекодавець).
Згідно з п. 1.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) цей договір забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - кредитний договір), який є невід'ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій", як позичальник, зобов'язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22760000 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов'язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, а також комісії, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов'язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.
Цей договір також забезпечує вимоги іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із кредитного договору, у тому числі, у разі продовження строку користування кредитом, або припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо у результаті зазначеного у позичальника залишились невиконанні зобов'язання, які виникли в період дії кредитного договору, а також у випадку збільшення процентної ставки за користування кредитом.
Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою згідно цього договору, встановлюється в обсязі невиконаних зобов'язань позичальника за кредитним договором (з врахуванням всіх змін кредитного договору станом на день звернення стягнення) та всіх можливих витрат (і/або збитків), які пов'язані з реалізацією предмета іпотеки та погашенням зобов'язань за кредитним договором, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. Вартість предмета іпотеки визначається на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, або за ціною продажу у разі звернення стягнення іншим способом. Вимоги іпотекодержателя із кредитного договору, які перевищують вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення, вважаються такими, що не забезпечені іпотекою згідно цього договору і стягуються з позичальника у загальному порядку.
Відповідно до п. 1.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 8 від 23.02.2013) предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є таке нерухоме майно: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 12877680000. Тип об'єкта: нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв. м. Місцезнаходження об'єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14. Номер запису: 1797-П в книзі: д.26п-62.
Майно передається в іпотеку за цим договором разом з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення та приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов'язані з ним спільним призначенням (системи водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охоронна та пожежна сигналізація, системи дротового зв'язку, ефірного та супутникового ТВ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо). Все що стало приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки після укладення цього договору є предметом іпотеки відповідно до цього договору. Все що є приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки, наслідує його правову долю. В разі якщо протягом терміну дії цього договору іпотекодавець здійснить будь-які будівельні роботи з предметом іпотеки, усі результати таких робіт стають предметом іпотеки.
26.06.2020 між Публічним акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 (договір іпотеки № 2), який забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - кредитний договір), який є невід'ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій", як позичальник, зобов'язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22760000 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов'язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, комісії, а також штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов'язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.
Цей договір також забезпечує вимоги іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із кредитного договору, у тому числі, у разі продовження строку користування кредитом, або припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо у результаті зазначеного у позичальника залишились невиконанні зобов'язання, які виникли в період дії кредитного договору, а також у випадку збільшення процентної ставки за користування кредитом.
Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою згідно цього договору, встановлюється в обсязі невиконаних зобов'язань позичальника за кредитним договором (з врахуванням всіх змін кредитного договору станом на день звернення стягнення) та всіх можливих витрат (і/або збитків), які пов'язані з реалізацією предмета іпотеки та погашенням зобов'язань за кредитним договором, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. Вартість предмета іпотеки визначається на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, або за ціною продажу у разі звернення стягнення іншим способом. Вимоги іпотекодержателя із кредитного договору, які перевищують вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення, вважаються такими, що не забезпечені іпотекою згідно цього договору і стягуються з позичальника у загальному порядку.
Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 1316684480000; об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1474,8 кв. м (літ. А); адреса об'єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14; номер запису про право власності: 21685225.
Майно передається в іпотеку за цим договором разом з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення та приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов'язані з ним спільним призначенням (системи водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охоронна та пожежна сигналізація, системи дротового зв'язку, ефірного та супутникового ТВ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо). Все що стало приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки після укладення цього договору є предметом іпотеки відповідно до цього договору. Все що є приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки, наслідує його правову долю. В разі якщо протягом терміну дії цього договору іпотекодавець здійснить будь-які будівельні роботи з предметом іпотеки, усі результати таких робіт стають предметом іпотеки.
Згідно з п. 4.1 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:
- якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків, комісій; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій;
- у разі припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились невиконаними зобов'язання позичальника за кредитним договором;
- початку процедури припинення (прийняття рішення про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство тощо) іпотекодавця або позичальника, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за цим договором;
- невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором;
- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.
Пунктом 4.2 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що при настанні будь-якого із випадків, що встановлені п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель за своїм вибором може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів:
- передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя;
- продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу або на публічних торгах.
Звернення стягнення на предмет іпотеки, способом передбаченим цим пунктом, за вибором іпотекодержателя може здійснюватися на підставі рішення суду або в порядку позасудового врегулювання.
Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки іншим способом, у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку":
Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється шляхом направлення іпотекодержателем письмового повідомлення про порушення кредитного договору та/або цього договору з вимогою про усунення порушення, що передбачено ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (далі у цьому пункті - повідомлення).
Повідомлення на вибір іпотекодержателя надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур'єром, за зазначеними в цьому договорі та/або в кредитному договорі адресами іпотекодавця та позичальника, або вручається особисто іпотекодавцю та позичальнику.
Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на 31 (тридцять перший) день з дня надіслання повідомлення і у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги про усунення порушення, якщо інше не вказано у повідомленні.
Іпотекодержатель має право вимагати у повідомленні передачі йому предмета іпотеки у володіння через 30 (тридцять) днів з дня надіслання повідомлення; у цьому разі право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з моменту передачі предмета іпотеки у володіння. Якщо іпотекодавець не передасть предмет іпотеки у володіння іпотекодержателю, останній має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення і визнання права власності на предмет іпотеки.
Для визначення вартості предмета іпотеки на день звернення стягнення іпотекодержатель укладає договір з суб'єктом оціночної діяльності про проведення оцінки предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до предмета іпотеки для проведення його оцінки.
З дня набуття іпотекодержателем права власності внаслідок звернення стягнення:
- у іпотекодержателя виникає право реєстрації на своє ім'я права власності на предмет іпотеки. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;
- іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки за ціною оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, у тому числі ПДВ;
- вважаються погашеними вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки, якою є ліквідаційна вартість предмета іпотеки, визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності;
- іпотекодавець (платник ПДВ) зобов'язаний видати іпотекодержателю податкову накладну у зв'язку із придбанням останнім предмета іпотеки у власність;
- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України "Про іпотеку".
Згідно з п. 4.5 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 сторони цього договору домовились, що у разі, якщо в результаті позасудового врегулювання розмір вимог іпотекодержателя за кредитним договором буде більший ніж вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення (оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя або ціна предмета іпотеки у договорі купівлі-продажу, але не нижче оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві), вважається, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя лише у розмірі вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення. Вимоги іпотекодержателя, які не будуть задоволені за рахунок цього предмету іпотеки будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника.
Пунктом 4.6 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення як в судовому порядку, так і шляхом позасудового врегулювання при оцінці предмета іпотеки для визначення його вартості визначається ліквідаційна вартість предмета іпотеки відповідно до національних стандартів оцінки майна.
Відповідно до п. 4.7 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 у разі, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання позичальником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
Згідно з п. 4.8 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 у випадку, якщо після завершення позасудового врегулювання частина зобов'язань за кредитним договором залишилась невиконаною, вимоги іпотекодержателя щодо виконання таких зобов'язань є дійсними.
Пунктом 4.9 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що пункти 4.1 - 4.8 цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 цей договір набуває законної сили після його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання обов'язків за кредитним договором.
25.01.2023 Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулося до позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" та іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" з повідомленням про порушення основного зобов'язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006), у якому зазначено, що боржником порушено зобов'язання за кредитним договором зі сплати процентів за користування кредитом, а саме: не сплачено проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115822,20 доларів США.
Враховуючи зазначене, Банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" протягом тридцяти днів виконати порушені зобов'язання за кредитним договором - сплатити прострочену заборгованість, а саме несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115822, 20 доларів США.
Банк вказав, що у разі несплати вказаних процентів протягом тридцяти днів кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" повинно достроково повернути кредит в сумі 22760000 доларів США та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту.
Також, Банк зазначив, що якщо ця вимога залишиться без задоволення, то він на підставі статей 33, 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", умов договору іпотеки та цього повідомлення-вимоги, здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсязі, а саме: вимоги про повернення кредиту в сумі 22760000 доларів США та сплати процентів за користування кредитом, які нараховані або будуть нараховані по день звернення стягнення. Звернення стягнення буде здійснено на вибір банку у позасудовому порядку згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки, шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки з моменту державної реєстрації права власності відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про іпотеку".
20.02.2023 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Увекон Ленд", на замовлення Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", здійснено оцінку предметів іпотеки та підготовлено такі звіти:
1) звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14 (звіт № 1). Відповідно до вказаного звіту станом на 14.02.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки (предмету іпотеки № 1) становить (без врахування ПДВ, з округленням до сотень) 582907500 грн;
2) звіт про оцінку нерухомого майна - частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, № 17 по № 41) та частина МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв. м (літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14 (звіт № 2). Відповідно до вказаного звіту станом на 14.02.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки (предмету іпотеки № 2) становить (без врахування ПДВ, з округленням до сотень) 95572900 грн.
Згідно довідки Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" № 14-01-22-231 від 25.02.2023 станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становила 23304221,40 доларів США, з яких: 22760000 доларів США - заборгованість по кредиту та 544221,40 доларів США - сума нарахованих та несплачених процентів за період з 01.10.2022 по 24.02.2023.
25.02.2023 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного договором іпотеки № 1, банком було застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки № 1 шляхом набуття його у власність за вартістю 699489000 грн (з ПДВ).
Так, 25.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію № 66559556 від 25.02.2023, було зареєстровано за Банком право власності на предмет іпотеки № 1 - нежитлову нерухомість (в літ. А) загальною площею 8125,1 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав.
За рахунок набуття у власність вказаного предмету іпотеки № 1 банком було здійснено погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" за кредитним договором у розмірі 19128131,79 доларів США, з яких: 544221,40 доларів США - проценти за користування кредитом та 18583910,39 доларів США - частина кредиту.
У зв'язку з неповним погашенням заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки № 1, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного договором іпотеки № 2, банком застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 шляхом набуття його у власність за вартістю 114687480 грн (з ПДВ).
Так, 28.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію № 66586137 від 28.02.2023, було зареєстровано за Банком право власності на предмет іпотеки № 2 - приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв. м (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав.
За рахунок набуття у власність вказаного предмету іпотеки № 2 Банком було здійснено погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" за кредитним договором у розмірі 3136228,35 доларів США - тіло кредиту.
Після звернення стягнення на два предмета іпотеки заборгованість боржника за кредитним договором в повному обсязі не погашена та становить 1039861,36 доларів США, що еквівалентно 38026270,47 грн, яка і заявлена до визнання у даній справі.
Боржник вважає, що Банк звернув стягнення на готель за заниженою вартістю, якої мало б бути достатньо для повного погашення заборгованості.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66586137 від 28.02.2023, щодо реєстрації за Банком права власності на нерухоме майно - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1316684480000; тип об'єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв. м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.
Позов був обґрунтований тим, що відповідач не мав права на звернення стягнення на нерухоме майно - "Ресторан", оскільки станом на 25.02.2023 - дату звернення стягнення на нежиле приміщення - "Готель" (літ. А), загальною площею 8125,1 кв. м, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, вартість предмета іпотеки значно перевищувала загальну суму заборгованості за кредитом, а сам звіт про оцінку предмету іпотеки є неналежним та недостовірним документом, який містить неправдиві відомості відносно ринкової вартості предмета іпотеки. Позивач вважав, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки "Готель", з 25.02.2023 був припинений кредитний договір у зв'язку з його повним виконанням та, відповідно, і договір іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 ("Ресторану").
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.07.2025 у справі № 911/1005/23 (910/19228/23) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення державного реєстратора щодо реєстрації за Банком права власності на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: "Ресторану".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 911/1005/23 (910/19228/23) скасовано рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2025, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2025, апеляційний суд встановив законність звернення стягнення на "Готель" та набуття його у власність за вартістю 582203400 грн (без ПДВ) та відповідно і на "Ресторан", оскільки звіт про оцінку (із врахуванням виправлених недоліків) є належним та достовірним доказом, який визначає ринкову вартість предмета іпотеки "Готель" на момент звернення стягнення.
Як у зазначеній справі позовного провадження, так і у попередньому засіданні в даній справі боржник в обґрунтування вартості іпотечного майна посилався на Висновок експертів № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23, складеного комісією експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, згідно з яким ринкова вартість предмету іпотеки "Готель" станом на 25.02.2023 складає 802628939 грн (без урахування ПДВ), яка взята до уваги судом першої інстанції при відхиленні грошових вимог Банку.
Згідно зі статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегія суддів зазначає, що Висновок експертів № 24866/24951 від 18.03.2024 складено через рік після звернення стягнення на предмет іпотеки "Готель". Тобто, є ретроспективним. При цьому, експерти у висновку зазначають, що вони не в змозі проаналізувати технічні та інші характеристики об'єкта оцінки, що існували на дату оцінки, в зв'язку з чим неможливо виконати вимоги пунктів 52 та 53 Національного стандарту № 1 (стор. 7 висновку). Тобто, експертами не досліджувався та не встановлювався фактичний стан предмету іпотеки на момент звернення стягнення.
Крім того, ретроспективний характер висновку, за твердженням самих же експертів, унеможливлює повний моніторинг ринку на минулу дату, тому висновки експертизи носять лише імовірний характер, а різниця у вартості до 20% визнається допустимою.
Разом з тим, у висновку та матеріалах справи відсутні посилання на джерела інформації про об'єкти порівняння, не додані їх копії, наведені неповні або неіснуючі адреси, що унеможливлює ідентифікацію цих об'єктів та перевірку умов їх продажу на дату оцінки.
З огляду на вказані порушення, неповноту та суперечливість матеріалів вказаної експертизи, а також імовірний характер висновків експертів № 24866/24951 від 18.03.2024, колегія суддів відхиляє цей висновок, як неналежний доказ ринкової вартості предмета іпотеки "Готель" станом на 25.02.2023. Такий доказ не може братися судом до уваги.
Відхилення, як доказу, експертизи з ретроспективною оцінкою і прийняття оцінки, що зроблена на момент звернення стягнення і реєстрації права власності, відповідає приписам статті 37 Закону України "Про іпотеку", а також правовій позиції Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 у справі № 490/5834/19 у подібних правовідносинах.
Таким чином, беручи до уваги правомірність звернення стягнення на предмети іпотеки за визначеною Банком вартістю на підставі звітів про їх ринкову вартість, неподання боржником належних доказів в підтвердження ринкової вартості предметів іпотеки станом на дату звернення стягнення, належить відхилити твердження боржника про припинення кредитного договору його належним виконанням та визнати обґрунтованими грошові вимоги Банку до боржника як залишок заборгованості за Кредитним договором у розмірі 38026270,47 грн.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги Банку в зазначеній частині прийнятними, а висновку суду першої інстанції про відхилення грошових вимог Баку у розмірі 38026270,47 грн - помилковими.
Також Банк заявив грошові вимоги в сумі 32491681, 97 грн як збитки у вигляді упущеної вигоди, які завдав боржник внаслідок бездіяльності щодо повернення кредиту, а також в сумі 939400 грн як збитки, які поніс Банк у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в справі № 910/3783/23.
Суд першої інстанції відхилив вимогу Банку щодо завданих йому збитків (упущеної вигоди), оскільки Банк не довів, що він міг і повинен був отримати заявлені доходи у заявленій сумі, зобов'язання за Кредитним договором було припинене внаслідок звернення стягнення на Готель, як наслідок, у діях боржника відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки Банк не довів наявності збитків як обов'язкового елементу настання цивільної відповідальності та протиправності поведінки заподіювача збитків.
Крім того, суд першої інстанції відхилив вимогу Банку щодо відшкодування судового збору, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23, яка набрала законної сили, судовий збір у розмірі 939400 грн покладено на Банк.
Банк класифікує як збитки (упущену вигоду) неотримані проценти, які він розраховував одержати від володіння грошовими коштами в розмірі, еквівалентному 22760000 доларів США. За твердженням Банку, після дострокового припинення Кредитного договору ці кошти за звичайних обставин були б спрямовані в інші дохідні активи. Розрахунок упущеної вигоди базується на потенційному розміщенні в депозитні сертифікати НБУ суми основного боргу (832301336,00 грн) та суми заборгованості за процентами (16622352,21 грн) за період з 27.02.2023 по 26.04.2023.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Згідно з ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести:
неправомірність поведінки особи; наявність шкоди;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Кредитор повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії боржника стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проценти, які Банк розраховував отримати від грошових коштів в сумі еквівалентній 22760000 доларів США, які були надані в кредит боржнику, а після дострокового припинення кредитного договору - які планував розмістити в інші процентні вкладення, зокрема в депозитні сертифікати НБУ, при здійсненні своєї діяльності за звичайних обставин не можуть бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Тобто, жодні докази на підтвердження дійсної можливості отримання такого доходу, як то фактичне вкладення грошових коштів в іншій або еквівалентній сумі в депозитні сертифікати НБУ у визначений Банком період часу, суду не надані.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дострокове припинення Банком кредитного договору, в тому числі і у зв'язку із простроченням боржника, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. У даному випадку Банк, як кредитор за кредитним договором, самостійно вирішив достроково припинити договір та звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення як боргу з процентів так і дострокового погашення кредиту. При цьому, зобов'язання боржника за кредитним договором були частково виконані за рахунок іпотечного майна згідно договорів застави нерухомого майна (іпотеки), що виключає обрахування упущеної вигоди зі всієї суми кредитних коштів. Отже, у даному випадку розрахунок суми збитків, нібито завданих порушенням кредитного договору, є необґрунтованим та документально не підтвердженим.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що Банком не доведений склад цивільного правопорушення, а саме його об'єктивної сторони щодо наявності самих збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, а також причинного зв'язку між ними, оскільки не виключно неправомірні дії боржника стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила Банк можливості отримати доходи з огляду на пред'явлення дострокової вимоги з повернення кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" у березні 2023 року звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" та ОСОБА_1 боргу в сумі 1039861,36 доларів США (як стягнення залишку кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що залишився після звернення стягнення на предмети іпотеки № 1 та № 2), а також збитків в сумі 511733775 грн.
10.03.2023 за подання вказаного позову Банком було сплачено до державного бюджету судовий збір у розмірі 939400 грн, що підтверджується платіжним документом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 за вищевказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/3783/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "Індустріалбанк" про залишення позовної заяви без розгляду; позов Банку залишено без розгляду.
Частиною 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 вбачається, що у вказаній справі саме банком подана заява про залишення позову без розгляду, а тому сплачена ним сума судового збору у розмірі 939 400 грн не підлягає поверненню судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 відмовлено у задоволенні клопотання Банку про повернення з Державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову, а згідно з п. 3 резолютивної частини ухвали судовий збір за розгляд справи № 910/3783/23 покладений на позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" та не повертається судом з Державного бюджету.
Отже, питання щодо долі судового збору вже вирішене судовим рішенням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Сплата судового збору при зверненні до суду не може вважатися збитками, заподіяними боржником, оскільки таке звернення є реалізацією права особи на захист, а не її обов'язком. У зв'язку з цим у діях боржника відсутній склад цивільного правопорушення, зокрема така його обов'язкова ознака, як причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та понесеними витратами позивача, які він добровільно поніс для реалізації свого права на судовий захист.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в розмірі 32491681, 97 грн та в розмірі 939 400 грн, у зв'язку з чим апеляційну скаргу належить відхилити в цій частині.
Разом з тим, у частину другу статті 47 КУзПБ внесено зміни згідно із Законом № 3985-IX від 19.09.2024 "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації".
Вказаний Закон України № 3985-IX від 19.09.2024 набрав чинності з 1 січня 2025 року.
Отже, з 01.01.2025 до правил проведення попереднього засідання внесені суттєві зміни, зокрема, щодо необхідності визначення заінтересованості кредиторів щодо боржника з метою встановлення наявності або відсутності права вирішального голосу під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів на підставі ухвали попереднього засідання.
Кредитор у заяві з грошовими вимогами має зазначати інформацію про його заінтересованість стосовно боржника, а суд у попередньому засіданні встановлює такі обставини та обов'язково зазначає в ухвалі за результатами попереднього засідання.
При цьому, абзацом 2 п. 4-2 КУзПБ встановлено, що положення цього Кодексу в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Тобто, зміни до КУзПБ мають ретроспективну дію, і застосовуватися до справ, провадження у яких відкрито до 01.01.2025.
Відтак, належить дійти висновку, що в разі коли попереднє засідання не завершено до 01.01.2025, суд зобов'язаний за результатами попереднього засідання постановити ухвалу, в якій зазначити розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника.
При цьому, до завершення попереднього засідання кредитор зобов'язаний надати суду відповідну інформацію, а в разі відсутності такої інформації у відповідній заяві з грошовими вимогами (у зв'язку з її поданням до суду до 01 січня 2025 року) суд зобов'язаний витребувати таку інформацію від кредитора з метою виконання вимог абзацу п'ятого частини другої статті 47 КУзПБ.
У мотивувальній частині ухвали, з урахуванням ухвал Господарського суду Київської області від 27.04.2023, від 31.10.2024 та від 30.01.2025, суд першої інстанції дійшов висновку про:
- визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у розмірі 2863140 грн, з яких: 87140 грн (судовий збір та авансування винагороди арбітражному керуючому) - перша черга задоволення вимог кредиторів і 2776000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;
- залишення без розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у розмірі 3857294,32 грн;
- визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інффінітті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у розмірі 17247368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 17242000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;
- визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у розмірі 703640368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703635000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;
- відхилення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у розмірі 71457352,44 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушення абзацу п'ятого частини другої статті 47 КУзПБ та безпідставно не зазначив у резолютивній частині ухвали попереднього засідання про розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів (Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інффінітті"), що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника.
Скаржник у апеляційній скарзі не наводить заперечень щодо розміру грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інффінітті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес", при цьому заявляє про порушення судом першої інстанції абзацу п'ятого частини другої статті 47 КУзПБ щодо визначення вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника.
За визначенням ст. 1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
В обґрунтування доводів про заінтересованість зазначених вище кредиторів, Банк посилається на те, що невизнання судом першої інстанції кредиторів заінтересованими стосовно боржника порушить права ПАТ АКБ "Індустріалбанк" як кредитора, оскільки згідно з абзацом 13 ч. 2 ст. 47 КУзПБ конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.
Так, Банк зазначає, що ТОВ "Ліга-Прогрес" є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Меркурій", оскільки зазначені юридичні особи мають спільного кінцевого бенефіціарного власника.
Згідно з відомостями ЄДР станом на зараз та протягом останніх трьох років кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Ліга-Прогрес" є ОСОБА_2 .
ТОВ "Інффінітті" є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Меркурій", оскільки кінцевий бенефіціарний власник кредитора перебуває у родинних відносинах з кінцевими бенефіціарними власниками боржника.
Так, ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 та братом ОСОБА_1 (інформація отримана із засобів масової інформації за наступними посиланнями в мережі Інтернет:
https://memoryon.net/ru/pages/gabovich-garri-isaevich?pageId=6253301fd3a1af000a56232b #google_vignette
https://epravda.com.ua/news/2022/01/05/681189
ТОВ "Пріоритетінвест" є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Меркурій", оскільки кінцевий бенефіціарний власник кредитора був керівником боржника у період за три роки до відкриття провадження у даній справі про банкрутство.
Згідно з відомостями ЄДР ОСОБА_4 був керівником ТОВ "Меркурій" у період за три роки до відкриття провадження у цій справі про банкрутство.
Водночас на даний момент ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Пріоритетінвест".
Кредитори не спростували доводів апеляційної скарги про заінтересованість щодо боржника, а відтак приймаються колегією суддів.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відзиву ТОВ "Ліга-Прогрес" про те, що у зв'язку з визнанням товариства банкрутом 12.04.2024 у справі № 911/999/23, ОСОБА_2 втратила контроль над ним. Таке твердження є безпідставним, оскільки стаття 1 КУзПБ, визначаючи коло заінтересованих осіб стосовно боржника, встановлює ретроспективний період контролю - протягом останніх трьох років до дня відкриття провадження у справі про банкрутство.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що ухвала попереднього засідання підлягає зміні шляхом зазначення в її резолютивній частині переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, а також висновків щодо заінтересованості стосовно боржника конкурсних кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інффінітті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес".
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, у статті 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
У відповідності до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її часткове задоволення, оскаржувану ухвалу належить скасувати в частині грошових вимог Банку із прийняттям нового рішення в цій частині про визнання грошових вимог в сумі в сумі 38026270,47 грн, а в іншій частині - відмовити. Ухвалу попереднього засідання належить також змінити в частині визнаних грошових вимог кредиторів до боржника.
Керуючись ст.ст. 264, 269, п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" задовольнити частково.
2. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1005/23 змінити в частині визнаних грошових вимог кредиторів до боржника та викласти пункт перший резолютивної частини ухвали в наступній редакції:
"Визнати грошові вимоги конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест", який є заінтересованим стосовно боржника, у розмірі 2863140 грн, з яких: 87140 грн (судовий збір та авансування винагороди арбітражному керуючому) - перша черга задоволення вимог кредиторів і 2776000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;
визнати грошові вимоги конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інффінітті", який є заінтересованим стосовно боржника, у розмірі 17247368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 17242000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;
визнати грошові вимоги конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес", який є заінтересованим стосовно боржника, у розмірі 703640368 грн, з яких: 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703635000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів".
3. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1005/23 в частині відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" скасувати (пункт другий резолютивної частини ухвали) та прийняти в цій частині нове рішення.
4. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в сумі 38026270,47 грн - вимоги четвертої черги. В решті вимог відмовити.
5. В решті ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 911/1005/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко