Справа №:755/19697/24
Провадження №: 2-о/755/65/26
про залишення заяви без розгляду
"20" січня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Коваленко І.В.,
Присяжні: Сизоров О.А.,
Слободенко Ж.М.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення дитини, -
13 грудня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення дитини.
Розгляд справи визначено проводити у порядку окремого провадження, у закритому судовому засіданні, судом у складі одного судді і двох присяжних.
Призначено судове засідання на «11» лютого 2025 року.
18 грудня 2024 року складено протокол попереднього відбору присяжних, відповідно до якого у цивільній справі №755/19697/24 попередньо відібрані присяжні Сизоров О.А. та Слободенко Ж.М.
11.02.2025 року судове засідання було знято з розгляду у зв'язку з відсутністю присяжних.
13.03.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2025 року.
23 квітня 2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільна справа №755/19697/24 знята з розгляду, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. на зборах суддів. Справу призначено на 11.06.2025 року.
11.06.20205 року від представника заявника - адвоката Лещенка Ю.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.06.2025 року в судовому засіданні клопотання представника заявника задоволено, визнано поважними причини неявки заявника та його представника у судове засідання. Судове засідання відкладено до 24.07.2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2025 року залучено до участі в цивільній справі №755/19697/24 провадження №2-о/755/5/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення дитини, - в якості заінтересованої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ). Судове засідання відкладено до 28.08.2025 року.
28 серпня 2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільна справа №755/19697/24 знята з розгляду, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Коваленко І.В. Справу призначено на 29.09.2025 року.
29 вересня 2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільна справа №755/19697/24 знята з розгляду, у зв'язку із технічною несправністю підсистеми відеоконференцзв'язку, та як наслідок не можливості фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Справу призначено на 22.10.2025 року.
21.10.2025 року від заявника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перенесення судового засідання у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
22.10.2025 року за заявою заявника судове засідання відкладено до 02.12.2025 року.
02 грудня 2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільна справа №755/19697/24 знята з розгляду, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. на лікарняному. Справу призначено на 17.12.2025 року.
17.12.2025 року до зали судових засідань жоден з учасників процесу не з'явився, склад суду в судовому засіданні був присутній в повному складі. Сторони були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили, будь-яких заяв до суду не подали, разом з тим, в телефонній розмові представник заявника повідомив, що його мобілізовано до лав ЗСУ та він більше не представляє інтереси заявника, проте ця інформація ніяким документальним чином не підтверджена. В судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2026 року.
Судом встановлено, що у судові засідання, призначені на 28 серпня 2025 року, 29 вересня 2025 року, 02 грудня 2025 року, 17 грудня 2025 року, 20 січня 2026 року, заявник ОСОБА_1 не з'являвся, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак про причини неявки не повідомляв, так само як і не подав будь-яких заяв про неможливість з'явитись до суду.
Оцінивши наявні у справі докази стосовно належного повідомлення учасників цивільного процесу про час та місце розгляду, суд приходить до висновків про наявність підстав для залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. За змістом положень ч.3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, заявник систематично не з'являвся у призначені судові засідання, при цьому останній належним чином повідомлявся про призначені судові засідання. Заяв про розгляд цивільної справи за його позовом у відсутність останнього до суду також не подавав.
Таким чином, незважаючи на те, що заявник був ініціатором судового процесу, вважаючи, що його права були порушені, в подальшому свідомо нехтував своїми процесуальними правами та обов'язками, не з'являючись у судові засідання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз п.3 частини першої ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Така позиція висловлена Верховним судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Частина 1 ст. 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, в їх системному зв'язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення дитини, оскільки вищенаведені обставини свідчать про втрату заявником заінтересованості у вирішенні даного спору, в той же час з урахуванням предмету спору та суб'єктивного складу сторін проведення судового розгляду справи у відсутності заявника суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Як передбачено п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення дитини, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складений 26.01.2026 року.
Присяжні: 1.
2.