Справа № 372/7417/25
Провадження 1-кп-173/26
ухвала
Іменем України
26 січня 2026 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
26 грудня 2025 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, внесеному в ЄРДР за № 12025110000000202 від 10.03.2025 року.
Ухвалою судді від 26 грудня 2025 року призначене підготовче судове засідання по вищевказаному кримінальному провадженню відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду, крім того подав клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, вказав що ризики не перестали існувати.
Представник потерпілого ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_6 подали до суду копію лікарського свідоцтва про смерть та копію свідоцтва про смерть потерпілого ОСОБА_9 , згідно яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв'язку з цим просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки на даний час в обвинувальному акті викладена не вірна кваліфікація, в зв'язку з смертю потерпілого не вірно визначено коло потерпілих, крім того по справі потрібно на даний час провести посмертну експертизу для визначення причин смерті ОСОБА_9 та причинний зв'язок з даним ДТП.
Захисники ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання потерпілої та її представника, вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для викладення обвинувачення з урахуванням смерті потерпілого , який згідно лікарського свідоцтва про смерть помер від отриманих травм при ДТП.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисників.
Заслухавши думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після складання обвинувального акту потерпілий ОСОБА_9 помер, що на даний час не відображено в обвинувальному акті .
Так, обвинувальний акт не містить належним чином сформульованого обвинувачення, зокрема в обвинувальному акті відсутнє належне формулювання обвинувачення із зазначенням вірної кваліфікації кримінального правопорушення з урахуванням смерті потерпілого, смерть якого настала в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями при ДТП та не встановлено причинний зв'язок між отриманими тілесними ушкодженнями та причиною настання смерті останнього, форми вини і мотивів цього правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та права обвинуваченого на захист.
Дослідивши зміст обвинувального акту, а саме виклад фактичних обставин, суд встановив, що дані обставини висвітлено неповно, не зазначено обов'язкову ознаку об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого обвинуваченому злочину, а саме не відображено, які конкретні дії, що складають об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
В обвинувальному акті відсутня конкретизація способу вчинення кримінального правопорушення, а саме механізму спричинення тілесних ушкоджень (яким чином, які ушкодження отримав потерпілий та в зв'язку з чим настала його смерть, відсутнє обґрунтування наявності чи відсутності причинного зв'язку між отриманими тілесними ушкодженнями та причиною настання смерті потерпілого, тощо).
З обвинувального акту неможливо встановити, чи правильною є кваліфікація самого кримінального правопорушення, оскільки в останньому не розкрито його суб'єктивну та об'єктивну сторони. За відсутності зазначених відомостей, правильність формулювання обвинувачення є сумнівною, що безумовно перешкоджає подальшому розгляду кримінального провадження по суті. Суд вважає, що слідчим не розкрито правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а тому обвинувальний акт є таким, що має суттєві неточності та протиріччя.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що складений слідчим обвинувальний акт не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому з цих підстав також підлягає поверненню прокурору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у постанові в справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії»)
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Таким чином, для призначення справи до судового розгляду суд повинен пересвідчитись у доведенні до відома підозрюваного деталей вчинення інкримінованого злочину в передбаченій законом формі. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.
Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, відомостей щодо всіх складових злочину, в тому числі суб'єктивної сторони злочину, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо викладення суб'єктивної сторони злочину.
Зазначені вище встановлені в підготовчому судовому засіданні обставини вказують на наявність суттєвих порушень КПК України, які допущені прокурором на стадії направлення обвинувального акту до суду, що унеможливлює належне проведення судового розгляду.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для виконання вимог діючого кримінального процесуального законодавства та встановлення фактичних обставин скоєного правопорушення з встановленням причин смерті потепілого та конкретизації дій обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 32,33, 291, 314, 315 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000202 від 10.03.2025 року, відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1