№ 366/3675/25
№ 2-о/366/14/26
02.02.2026 с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі
судді Н.Слободян,
за участю секретаря судового засідання Н.Німченко,
представника заявниці, адвоката Т.Голуб,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Іванківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,
17.11.25 адвокат Голуб Т., діючи в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, звернулась до Іванківського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту народження у місті Сімферополі АР Крим ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі ( ОСОБА_2 ) у батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Вірменії.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Н.Слободян
Ухвалою судді від 08.12.25 року відкрито провадження у справі.
Представник заявника, адвокат Т.Голуб, у судовому засіданні підтримала заяву у повному обсязі. Просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи,Іванківського відділу ДРАЦС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі ст.18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Загальновідомим є факт анексії Російською Федерацією території України Автономної Республіки Крим.
15.04.2014 Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованою.
Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України,а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Відтак судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь (АР Крим), що є тимчасово окупованою територією України, народилась дитина чоловічої статі - ОСОБА_4 , матір'ю якої є ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , орган що видав 3230 04.02.2019).
Факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі у місті Сімферополь АР Крим у матері ОСОБА_1 , яка на той момент не перебувала у зареєстрованому шлюбі, історією розвитку дитини №0179/13. 09.01.2025 відповідними органами, які на даний час діють на території АРК, зареєстроване народження дитини (реєстрація проведена бєлгородським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим, видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , після встановлення батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Вірменії (свідоцтво видане тим же органом 09.01.2025 серії НОМЕР_3 )
Судом під час оцінки зазначених документів, як доказів,бере до уваги те, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), зазначає, що "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
У судовому засіданні, за клопотанням представника заявника, адвоката Голуб Т., була допитана свідок ОСОБА_5 , яка дала показання, що вона є рідною матір'ю заявниці. У 2010 році вона з донькою, ОСОБА_1 , 2001 р.н., переїхала жити в смт. Іванків Київської області. Дитина тут ходила до школи. В АРК залишилась жити її матір (бабуся заявниці), тому ОСОБА_6 часто іздила до неї гостювати. Останній раз поїхала туди 28.01.2022 мала повернутися 27.02.2022. Через початок повномаштабного вторгнення рф на територію України вона не змогла повернутися та залишилась жити у бабусі. Там познайомилась з ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Вже після його народження, коли треба було реєструвати його народження, було встановлено його батьківство. Згодом вони ще й одружились. Дитина зареєстрована в Криму за місцем проживання батьків батька дитини. Отримали відповідні документи. Нещодавно вони їздили з сином у ОСОБА_7 , вона (свідок) також була там у червні і грудні ( на підтвердження цього свідок надала суду фото з онуком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_6 ). На даний час донька з онуком знову в Криму, але мають намір приїхати на територію, підконтрольну Україні.
Згідно ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року вважаються недійсними.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 , видане 09.01.2025 органом, що непідконтрольний державній владі України, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Також відомості про народження дитини заявника відсутні у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Підставою для державної реєстрації народження на території України є медичне свідоцтво про народження (Форма № 103/о) форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи, або рішення суду про встановлення факту народжені дитини на території України.
Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети.
Частиною 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про народження особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до п.1, 5 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» чітко визначено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Оскільки реєстрація народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь ( АР Крим) дитини чоловічої статі, яку назвали «ОСОБА_4» у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с. Багате Білогорського району Автономної Республіки Крим, паспорт громадянина України (закордонний) НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, яким є син заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог заявника про встановлення факту народження дитини, оcкільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянину України свідоцтва про народження, матір'ю якої є громадянка України, виданого державним органом України.
Проте слід також зауважити і таке.
Судом досліджено письмові докази, надані заявницею, зокрема документи, що підтверджують факт народження дитини на тимчасово окупованій території, а також допитано свідка - матір заявниці, показання якої є послідовними, узгодженими та підтверджують обставини народження дитини.
Суд оцінює надані документи та показання свідка в сукупності та приходить до висновку, що факт народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим є доведеним.
Водночас суд зазначає, що відомості щодо батька дитини, а також обставини укладення шлюбу та зміни персональних даних заявниці після народження дитини ґрунтуються на документах, виданих органами, діяльність яких не визнається Україною, та не є предметом розгляду у даному провадженні.
Встановлення факту народження не охоплює вирішення питань походження дитини, правового статусу шлюбу чи зміни персональних даних матері, оскільки такі питання мають самостійний предмет доказування та розглядаються в іншому процесуальному порядку.
Таким чином, заява підлягає задоволенню частково - в частині встановлення факту народження дитини у матері, яка на момент народження не перебувала у зареєстрованому шлюбі.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що Суд приходить до висновку, що існують об'єктивні перешкоди для державної реєстрації народження дитини в органах ДРАЦС України, а встановлення факту народження у судовому порядку є єдиним ефективним способом захисту прав дитини.
Відповідно до статті 317 ЦПК України рішення в частині встановлення факту народження підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, що є тимчасово окупованою територією України, дитини чолової статі - ОСОБА_4 , у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (громадянка України, уродженка с.Багате Білогорського району Автономної Республіки Крим, Україна, паспорт громадянина України НОМЕР_1 (закордонний), виданий 04.02.2019 органом «3230»).
Рішення суд підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 )
Представник заявника: адвокат Голуб Тетяна Іванівна (07201, Київська область, Вишгородський район, с-ще Іванків, вул. І. Проскури, 9-б. РНОКПП: НОМЕР_5 )
Заінтересована особа: Іванківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 26. Код ЄДРПОУ: 42493503)
Суддя Наталія СЛОБОДЯН