Справа № 366/3587/25
Провадження № 2-а/366/6/26
19 січня 2026 року с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області в складі судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови № 1223 від 25.11.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Голуб Тетяну Іванівну, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить: поновити строк на оскарження постанови № 1223 від 25.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач, як військовозобов'язаний, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.10.2025 позивач дізнався, що належні йому банківські рахунки заблоковані, тому звернувся за допомогою до адвоката, яка 21.10.2025 скерувала адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогою про надання копій адміністративної справи на який, 28.10.2025 отримала витребувані матеріали, у тому числі і постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № 1223 від 25.11.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25 000,00 грн. за порушення вимог пп. 2 п. 1 Правил військового обліку, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 20.10.2025, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 10.10.2024 за № 569939.
З даною постановою позивач не погоджується, посилаючись на те, що про необхідність прибуття 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не повідомлявся, жодних повісток не отримував та про їх надходження до відділення поштового зв'язку працівниками АТ «Укрпошта» не повідомлявся. Вважає, що працівниками поштового відділення порушено порядок вручення повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також зауважує, що на копії конверта у якому направлялась повістка та який наданий відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на запит адвоката, не міститься жодного напису «Повістка ТЦК». Зі вказаної копії конверта вбачається, що він повернувся, однак з довідки про причини повернення не можливо встановити причину повернення, як і дату, коли він повернувся. Звертає увагу суду, що не можливо встановити дату формування повістки, дату відправлення повідомлення за №0600295947443, яке сформоване 10.10.2024, та вміст конверту, оскільки опис вкладення відсутній.
Крім того, зауважує, що позивач не повідомлявся про розгляд відносно нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що позбавило його можливості бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення та докази, заявляти клопотання, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови неправомірною.
Також позивач підтверджує, що не отримував постанови за результатами розгляду справи ні поштою, ні власноручно. Ним не було отримано копію оскаржуваної постанови протягом трьох днів з дня її винесення, про що свідчить, в тому числі, відсутність підпису у постанові. Крім того, саму постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності було направлено лише 12.12.2024, конверт повернувся без будь-якої позначки про причину повернення. Відсутність позивача під час розгляду справи, само по собі є підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Враховуючи викладене, позивач (через свого представника) звернувся до суду та просить скасувати вищевказану постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та закрити провадження у справі.
Рух справи та позиції сторін.
07.11.2025 адміністративний позов надійшов до суду.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 07.11.2025, справу передано для розгляду судді Корчкову А.А.
Ухвалою суду від 12.11.2025 ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судовий розгляд призначено на 11.12.2025, відповідачеві встановлено строк для подачі відзиву та зобов'язано надати додаткові докази у справі, а саме: належним чином завірену копію матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, на підставі яких було винесено постанову № 1223 від 25.11.2024.
08.12.2025 до суду від представника відповідача за довіреністю, старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_5 лейтенанта ОСОБА_3 , надійшли письмові пояснення з приводу обставин справи, що розглядається, у яких зазначено, що відповідач заявлений позов не визнає, вважає його надуманим та направленим на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку.
Так, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким ОСОБА_1 на задеклароване ним місце проживання: АДРЕСА_1 , надсилалась повістка № 569939 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.10.2024, повернулось відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відтак, під час розгляду справи було встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виконав покладений на нього обов'язок та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначену у повістці дату.
Представник відповідача зазначає, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постанова про визнання ОСОБА_1 винуватим у чиненні правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності повністю відповідає вимогам закону. При цьому, вказана постанова була направлена позивачеві засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням та описом вкладення.
З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Також, представником відповідача надано до суду витребувані ухвалою суду копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову.
Третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 18.11.2025 отримав зазначену ухвалу про відкриття провадження у справі через уповноважену особу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником судового процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі ( ч. ч. 9, 10 ст. 126 КАС України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 КАС України).
11.12.2025 представник позивача звернулась до суду із заявою про відкладення розгляду даної справи, з метою ознайомлення з поясненнями, поданими представником позивача до суду. Розгляд справи відкладено на 19.01.2026.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Судом встановлено, що 25.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 було винесено постанову №1223 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 000 гривень.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абз. 13 ч.1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період почав діяти в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/214 від 17.03.2014.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжувався та продовжує діяти до цього часу.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […]. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, відповідно до ст. 235 КУпАП - розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25.11.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 20 жовтня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 10.10.2024 року № 569939 для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно, 20 жовтня 2024 року, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП /а.с.46/.
Разом з тим, позивач із вказаною постановою не погоджується, зазначаючи, що повістку за № 569939 від 10.10.2024, про яку йдеться у постанові, він не отримував та про її надходження до поштового відділення, не повідомлявся.
Таким чином, для висновку щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 (зі змінами), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, у відповідності до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частиною третьою статті 22 цього Закону передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів), затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.
Представник відповідача у своїх письмових поясненнях до позову зазначає, що ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщеним про необхідність його явки 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, поштове відправлення, у якому містилась повістка № НОМЕР_1 від 10.10.2024 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , повернулась відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом досліджено копію поштового відправлення за № 0600295947443, яке міститься у матеріалах справи №1223 відносно ОСОБА_1 , копія якої надана представником відповідача на виконання ухвали суду від 12.11.2025, та встановлено, що вказане відправлення сформовано 10.10.2024, направлялось ІНФОРМАЦІЯ_9 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та повернулось відправнику з довідкою про причини повернення (ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою». Дата повернення «29.10.2024» відображена на поштовому штемпелі на копії конверта /а.с.43-43зв./.
Суд зауважує, що наявність на копії поштового відправлення відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» та чіткого зображення відбитку поштового штемпеля з датою повернення поштового відправлення відправнику, спростовує твердження представника позивача, про неможливість встановити причину та дату повернення вказаного поштового відправлення. Також на цій копії поштового відправлення під довідкою про причини повернення Ф.20, яка кріпиться працівником поштового відділення до поштового відправлення, при поверненні його відправнику, чітко вбачаються надруковані на конверті літери «ТЦК».
При цьому, суд звертає увагу, що адреса АДРЕСА_1 , є зареєстрованим місцем проживання позивача, що підтверджується наданою ним копією паспорта громадянина України з відміткою місця проживання /а.с.9-12/, та не оспорюються самим позивачем, будь-якої іншої адреси місця проживання позивач не зазначав. Крім того, позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає саме цю адресу. Отже, направлення повістки відбулося за належною адресою.
За таких обставин, оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулося з дотримання вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Таким чином, матеріали справи містять докази щодо належного оповіщення позивача про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.10.2024.
Позивач, звертаючись до суду з цими вимогами посилався на те, що він не отримував повістку відповідача, отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В той же час, суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою у встановлений строк, та вказані докази не спростовують факт порушення останнім пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
Як вже було встановлено судом, матеріали справи, що розглядається, містять копію рекомендованого повідомлення поштового відправлення, спрямованого відповідачем за адресою АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1 , яке, згідно з довідкою про причини повернення, повернуто відповідачу без вручення позивачу по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».
Незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний повинен дотримуватись вимог законодавства щодо військового обліку.
Матеріалами справи та самим позивачем не спростовується те, що він є військовозобов'язаним.
Захист Вітчизни є обов'язком кожного громадянина України і такий обов'язок не зводиться лише виключно до вступу на військову службу або іншої участі у військових формуваннях. Такий захист може проявлятися і в інших формах, як то фінансова допомога, волонтерська діяльність, допомога за професійним профілем або шляхом надання будь-яких послуг тощо. Найменше, що може вчинити кожен громадянин України, це неухильне дотримання чинного законодавства, яке приймається з метою регулювання питань мобілізації, проходження військової служби та інших питань, покликаних забезпечити ефективне функціонування державних інституцій, які здійснюють захист суверенітету України.
За таких обставин, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В свою чергу позивачем не надано належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що уповноважена особа суб'єкта владних повноважень (начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 ) Київської області Прибора М.В.), притягуючи позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, діяла на підставі та в межах вимог чинного законодавства.
З огляду на що наявні факти порушення, інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доведені факти порушення переважують наведені аргументи.
Таким чином, оцінюючи усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням їх допустимості та узгодженості і несуперечності між собою, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає, а отже у задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статтею 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and Others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 20, 72-79, 90, 139, 241, 242-246, 255, 257-263, 286, 293, 295 КАС України, ч.3 ст.210 КУпАП, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , поданого представником, адвокатом Голуб Тетяною Іванівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , про скасування постанови № 1223 від 25.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 02.02.2026
Повне найменування сторін:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Представник позивача - адвокат Голуб Тетяна Іванівна, РНОКПП НОМЕР_3 , ордер на надання правничої допомоги серія ВМ №1075549 від 07.11.2025;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ,
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_3 .
Суддя Анатолій КОРЧКОВ