Справа № 359/15100/25
Провадження № 3/359/132/2026
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
13 січня 2026 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його представника Козацького А.О., адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, посвідчення водія: НОМЕР_1 від 10.04.2014; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_2 ,
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 536937 від 10.12.2025 о 15 год. 55 хв. дорога Н08 Бориспіль- Дніпро- Запоріжжя 24 км о 15 год. 55 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував тз "SUZUKI" д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законом порядку у найближчому медичному закладі категорично відмовився під час безперервної відео- фіксації, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з'явився, вину не визнав.
Представник особи, яка притягується до відповідальності адвокат Козацький А.О. надав пояснення у судовому засіданні: ОСОБА_1 , дійсно в день події керував автомобілем марки "SUZUKI" д.н.з. НОМЕР_3 , по автодорозі Н08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 24 км, де зупинили співробітники патрульної поліції, а саме: невпевнене керування транспортним засобом. Під час спілкування з працівниками поліції останні запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, не повідомляючи будь-яких підстав. Він запитав у працівників поліції для чого це потрібно, оскільки будь-яких алкогольних чи наркотичних напоїв не вживав. Пояснивши працівникам поліції, що керував автомобілем після проведення ремонтних робіт на СТО. Під час руху було помітно незначні відхилення в керуванні транспортним засобом. У зв'язку з чим автомобіль маневрував по дорозі. Водночас водій не мав можливості повернутися на СТО для повторного огляду автомобіля, оскільки є особою з інвалідністю та був змушений прямувати додому. Однак, незважаючи на пояснення водія щодо технічного стану автомобіля та причин руху, працівники поліції на вказані обставини не відреагували і наполягали на проведення тесту. Водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки перебував у тверезому стані та не вважав себе винним у вчиненні правопорушення. Працівники поліції зазначили, що він перебуває у збудженому стані. ОСОБА_1 пояснив, що приймає лікарські препарати, які впливають на його емоційний стан , у зв'язку з чим мав ознаки збудження. Також надана виписка із медичної картки амбулаторного(стаціонарного) хворого №73/7 відділення реабілітації:клінічний діагноз: наслідки перенесеної МВТ)22.08.22 неповне травматичне від членування правої нижньої кінцівки на рівні с/3 гомілки, ліковане ампутацією(22.08.22), реампутація (25.08.22), ускладеною розвитком неврином мало- та великогомілкового, тильного нервів, ампутації кукси правої гомілки, лікованих оперативно( видалення неврином 14.06.23р.) у вигляді відсутності правої нижньої кінцівки на рівні с/3 гомілки зі стійким фантомним-больовим синдромом, порушення функції правої ноги. Стан після протезування правої нижньої кінцівки. Астено невротичний синдром з диссомнією. Лікування: вітаксон, прегабалін, кветіапін, нейрофлавін.
Вважає, що відносно нього беззаперечно була порушена процедура складання протоколу, оскільки йому не були роз'яснені навіть права, передбачені Конституцією України та ст. 268 КУпАП, так само як і процедуру проходження огляду та наслідки відмови від проходження такого огляду. У зв'язку з чим, просив суд закрити дану справу, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріалами справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП передбачено, зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, структура кожного окремого складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення, об'єктивну сторону, суб'єкт правопорушення і суб'єктивну сторону складу правопорушення. Зазначені ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху України, який ставиться в провину ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, об'єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає умисну форму вини.
Так, у п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння. Разом з тим, поліцейським до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
При цьому, слід зазначити, що лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Враховуючи викладене, для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом (водія), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, обов'язковими для доведення у своєму взаємозв'язку та сукупності підлягають наступні обставини: законність вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння; дотримання процедурного (процесуального) порядку пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння; факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження такого огляду; а також факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом.
В разі недоведеності будь-якої з вищевказаних обставин в діях особи не може бути встановлено склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 536937 від 10.12.2025 року у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук.
Водночас до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того факту, які саме у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, яким саме чином вони були виявлені працівником поліції. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначена лише одна ознака. Вказані обставини перешкоджають суду пересвідчитись, яким чином співробітник патрульної поліції встановив наявність вказаної ознаки алкогольного або наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_1 , за відсутності в останнього будь-яких інших ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Також, відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Разом з тим, зазначені вимоги порядку проходження огляду на стан сп'яніння щодо ОСОБА_1 працівниками поліції були порушені, тобто порушено процедуру зазначених в законі дій працівниками поліції, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ є порушенням права на захист. Достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння у поліцейських не було, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження медичного огляду виписана ознака, яка не підтверджується жодними доказами.
Так, дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, проте свою відмову мотивував тим, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також останньому не було роз'яснено процедуру проходження огляду та наслідки відмови від проходження такого огляду.
При цьому, з доданих до матеріалів справи доказів, не проглядається, що працівники поліції дійсно роз'яснювали водієві процедуру проведення огляду на місці та в лікарні, а також наслідки відмови від проходження огляду. Також працівниками поліції не було роз'яснено водієві, що в разі його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, він порушить вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на викладене, протокол Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» , визначено , що поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що ведуть дізнання, оскільки складання на особу протоколів про адміністративне правопорушення, визначене статтею 255 КУпАП.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може грунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародний договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини з частиною національного законодавства та обов'язково до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі Великої палати (далі - Суд) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Отже, частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом.
Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції, на думку суду є неналежним доказом, оскільки належить до внутрішніх документів БПП в м. Бориспіль.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакцій проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пояснення, надані ОСОБА_1 щодо того, що поліцейські не вчиняли жодних дій щодо виявлення у нього можливих ознак алкогольного сп'яніння, а так само, що останньому взагалі не роз'яснювалася процедура проходження огляду на стан сп'яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду, повністю узгоджуються з матеріалами справи. При цьому будь-яких доказів, зокрема відеозапису із нагрудних камер поліцейських, які би спростували твердження ОСОБА_1 до суду надано не було.
Зважаючи на викладене, протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зважаючи, що працівниками поліції не дотримано вимог вищевказаних нормативних актів щодо направлення особи на огляд на стан алкогольного сп'яніння, а відмова особи від огляду, за умови недотримання поліцейськими такого порядку, виключає настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також працівника поліції було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак формальне складення працівником поліції направлення на огляд не є достатньою підставою забезпечення можливості проведення такого огляду, що свідчить про передчасність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які б підтверджували обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопор ушення, а також факт виявлення у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції докази, не містять відомостей щодо суті вчиненого водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, з якими саме ознаками сп'яніння перебувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. З доказів, що наявні в матеріалах справи неможливо встановити чи були підстави вважати, що водій перебував в стані алкогольного сп'яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, та таким чином перевірити обґрунтованість вимог співробітників поліції для проходження водієм відповідного огляду на стан сп'яніння, від якого останній відмовився.
Враховуючи наведені обставини, вважаю, що працівниками поліції був порушений порядок огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначений статтею 266 КУпАП та підзаконними нормативними актами.
З огляду на сукупність вищевказаних доказів, винність ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку не доведена поза розумним сумнівом.
Враховуючи все вищевикладене, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 536937 від 10122025 р., складений щодо ОСОБА_1 не можливо визнавати такими процесуальними документами, який засвідчують факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Це в свою чергу свідчить про те, що матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння, та про дотримання працівниками поліції вимог законодавства щодо порядку виявлення та направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суддя оцінює критично з наведених вище обставин.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.
На підставі наведеного, керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України, суддя
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк