02 лютого 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/18274/25
провадження номер: 22-ц/824/2519/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Олексія Віталійовича на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року у складі судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання зобов'язання припиненим,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк»), у якому просила визнати припиненими правовідносини за кредитним договором №534/11/2013/0312 від 28 листопада 2013 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Укргазбанк», а також стягнути з ПАТ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції з доказами направлення її сторонам у справі та надати оригінал квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання припиненим, визнано не поданою та повернуто позивачці. Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов О.В. просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у заяві про усунення недоліків позовної заяви було наголошено на тому, що: скаржником надано суду телефонні номери позивачки та третьої особи і відсутність електронної адреси; позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі спеціальної норми ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»; рішення суду було отримано через підсистему «Електронний суд», а також надано суду копію протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06 серпня 2025 року з метою підтвердження факту отримання засобами «Електронного суду» рішення; у розділі ІІ позовної заяви та повторно звернув увагу у заяві про усунення недоліків позовної заяви про те, що листом від 04 квітня 2025 року №156/10759/2025 відповідач повідомив, що станом на 31 березня 2025 року за кредитним договором наявна заборгованість. На переконання позивача виконання рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2025 року у справі №235/3431/18 є фактом припинення правовідносин за кредитним договором №534/11/2013/0312 від 28 листопада 2013 року. Оскільки відповідач заперечує припинення правовідносин за кредитним договором, що підтверджується листом від 04 квітня 2025 року №156/10759/2025, то вважає, що стороною обрано належний спосіб захисту, тому позивачка звернулася до суду із позовною заявою; у позовній заяві (абз.82 розділу VІІ) та повторно звертав увагу у заяві про усунення недоліків позовної заяви, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вказує, що суддя першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 28 серпня 2025 року наголосив, що подана заява про усунення недоліків містить пояснення щодо питання несплати судового збору, при цьому інші встановлені судом недоліки залишилися невиправленими. Скаржник категорично не погоджується з такою позицією, оскільки стороною позивачки було надано усю витребувану інформацію, яка вимагалася ухвалою судді про залишення позовної заяви без руху від 04 липня 2025 року.
Зазначає, що у резолютивній частині ухвали судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року була визначена вимога щодо подання до суду позовної заяви у новій редакції з доказами направлення її сторонам у справі. Вказана вимога є фактичним проявом надмірного формалізму, адже позовна заява містить всі необхідні реквізити, які встановлені у ст.175 ЦПК України, за винятком контактних даних учасників справи. Скаржник не вбачає підстав подавати нову редакцію позовної заяви, адже вступна, мотивувальна та резолютивна частини залишаються не змінені.
Вважає, що не вказівка контактних даних (номери телефонів) позивачки та третьої особи не є зміною позовної заяви, а тому вважає, що наголошення про номери телефонів у заяві про усунення недоліків позовної заяви є належним чином усунення недоліків позовної заяви, а тому наявні підстави для відкриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.187 ЦПК України.
ПАТ «Укргазбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу судді першої інстанції без змін. Вказує, що підставою для залишення позову без розгляду було необґрунтованість позивачкою підстави звернення до суду з даним позовом, оскільки не вказано, які права позивачки порушені з боку відповідача та на відновлення яких саме прав направлений даний позов. Звертаючись із даним позовом до суду позивачка має довести, які її права порушені відповідачем та на відновлення яких дійсних та реальних прав позивачкою направлений даний позов. Проте ані позовна заява, ані заява про усунення недоліків позовної заяви, не містять доказів порушення банком прав позивачки, як і не має документального підтвердження позиції останньої. Зазначає, що рішення повністю виконано в примусовому порядку 23 лютого 2022 року, а виконавче провадження закрито 20 липня 2022 року. Тому цілком правомірні вимоги банку про стягнення за прострочення виконання зобов'язання в сумі 82 894 грн 16 коп. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з 27 серпня 2018 року по 23 лютого 2022 року в рамках справи №235/2098/24. Також вказує, що до прийняття рішення у справі №235/2098/24 в Заводському районному суді міста Кам'янського, наразі передчасні будь-які заяви про припинення правовідносини за кредитним договором №534/11/2013/0312 від 28 листопада 2013 року. Вказує, що у даному випадку зі сторони ПАТ «Укргазбанк» не порушені права позивачки в розумінні норм ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції безповідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак суддя першої інстанції прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суддя першої інстанції виходив із того, що представником позивача подано заяву, зі змісту якої вбачається, що позивачка фактично не усунула недоліки, зазначені в ухвалі, та не подала позовну заяву у новій редакції із дотриманням вимог ст.175 ЦПК України. Подана заява фактично містить незгоду з наведеними судом недоліками в ухвалі судді від 04 липня 2025 року, а також суб'єктивну оцінку відповідної ухвали, що не є належним виконанням вимог суду. Жодних доказів чи дій, спрямованих на усунення вказаних недоліків у порядку, визначеному в ухвалі судді від 04 липня 2025 року, позивачкою вчинено не було. Подана заява про усунення недоліків містить пояснення щодо питання несплати судового збору, при цьому інші встановлені судом недоліки залишилися невиправленими. На підставі викладеного, суддя першої інстанції дійшов висновку, що вищезазначені судом недоліки, у встановлений строк не були усунені.
Проте зтакими висновками судді першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання припиненим.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання припиненим залишено без руху з тих підстав, що:
в позовній заяві позивачкою не вказано адресу її електронної пошти та третьої особи, засоби зв'язку третьої особи;
позивачкою не сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 1 211 грн 20 коп.;
відсутнє посилання на докази в підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору;
до позову додано копію рішення, яке не належним чином засвідчено;
позивачкою необгрунтовано підстави звернення до суду з даним позовом, оскільки не вказано, які права позивачки порушені з боку відповідача та на відновлення яких саме прав направлений даний позов;
позивачкою не вказано, чи наявні у судах справи між нею та відповідачем, з яким саме предметом спору.
У зв'язку з цим суддя першої інстанції виснував про необхідність надання заявнику строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху, для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції з доказами направлення її сторонам у справі, надати оригінал квитанції про сплату судового збору (а.с.32-33).
Із довідки суду першої інстанції про доставку електронного документа вбачається, що ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року було доставлено представнику позивача - адвокату Літвінову О.В. до його електронного кабінету 04 серпня 2025 року (а.с.39).
Таким чином, останнім днем для усунення позивачем визначених в ухвалі судді недоліків позовної заяви, з урахуванням вихідних днів, було 11 серпня 2025 року.
У відповідності до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2025 року, тобто у строк визначений ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов О.В. подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків.
У заяві про усунення недоліків представник позивачки зазначив про відсутність адрес електронної пошти у позивачки та третьої особи, проте зазначив їх номери телефонів. Вказав, що копію долученого до позовної заяви рішення суду було отримано через підсистему «Електронний суд» та надав докази підписання рішення, а саме копію протоколу створення та перевірки кваліфікаційного та удосконаленого електронного підпису від 06 серпня 2025 року. Зазначав про помилковість позиції суду щодо необґрунтованості підстави звернення до суду з даним позовом, оскільки позовна заява містить обґрунтування підстав звернення позивачки до суду. Також вказав, що позивачкою в позовній заяві підтверджено, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Звертав увагу суду на те, що позивачка у позовній заяві наголошувала на підставах для звільнення від сплати судового збору (Розділ VIЗакону України «Про судовий збір»), що суперечить позицій суду про відсутність посилання на докази в підтвердження звільнення позивачки від сплати судового збору. Крім того, адвокат Літвінов О.В. вказав, що оскільки позовна заява містить усі необхідні реквізити, які наголошені у ст.175 ЦПК України, а номери телефонів прописані позивачкою у вступній та у мотивувальній частинах заяви про усунення недоліків, то необхідності у повторній подачі позовної заяви немає (а.с.40-49).
Відповідно до вимог ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суддя першої інстанції вказав, що позивачкою у позовній заяві не вказано адресу її електронної пошти та третьої особи, засоби зв'язку третьої особи.
Проте такі висновки судді першої інстанції є помилковими, виходячи з такого.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачкою зазначено, що у неї та у третьої особи: Казначеєва П.В., відсутні Електронні кабінети ЄСІТС (а.с.11).
Вказані обставини було повторно зазначені адвокатом Літвіновим О.В. у заяві про усунення недоліків, а також додатково надано номери телефонів позивачки ОСОБА_1 та третьої особи: ОСОБА_2 (а.с.41).
Посилання судді першої інстанції на те, що позивачкою не сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 1 211 грн 20 коп., колегія суддів вважає передчасним, виходячи з такого.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Вказувала, що сама по собі відсутність категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому ст.5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга прямо встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів (а.с.10-11).
Таким чином позивачка, посилаючись на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», вважала, що вона звільнена від сплати судового збору.
Проте суддя першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, та дійшовши висновку про необхідність сплати позивачкою судового збору, не вирішив клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» в ухвалі від 04 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, а тому вимога про необхідність сплати судового збору, є передчасною.
Що стосується посилання судді першої інстанції на відсутність доказів на підтвердження звільнення позивачки від сплати судового збору, то вони є необгрунтованими, оскільки позивачка вважала себе звільненою від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів», про що зазначила у позовній заяві.
Щодо висновку судді першої інстанції про те, що до позову додано копію рішення суду, яке належним чином не засвідчено, то колегія суддів виходить з такого.
У додатку до позовної заяви ОСОБА_1 зазначила копію рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2025 року у справі №235/3431/18 за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.12), копію якої долучила до позовної заяви (а.с.19-21).
Відповідно до п.1 розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція), копії судових рішень видаються особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на їх одержання.
Відповідно до п.6 розділу XI Інструкції копія судового рішення повинна відповідати оригіналу та може бути виготовлена шляхом: виготовлення ксерокопії з оригіналу судового рішення, яке знаходиться в матеріалах справи; роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС, який містить електронні підписи відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Подання наявних доказів разом з позовною заявою є правом позивача, а щодо інших доказів, то суд першої інстанції міг уточнити під час проведення попереднього судового засідання.
Відповідно до норм ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Нормами ст.3 вказаного Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до ст.4 Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Частиною 3 ст.6 Закону визначено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що суд який розглядає справу, може самостійно при здійсненні судочинства використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру, на який сторона у справі посилається як на доказ для доведення певних обставин, а тому суддя першої інстанції помилково прийшов до висновку, що копія рішення не завірена належним чином.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка посилається на те, що листом від 04 квітня 2025 року №156/10759/2025 відповідач повідомив, що станом на 31 березня 2025 року за кредитним договором наявна заборгованість. На переконання позивачки виконання рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2025 року у справі №235/3431/18 є фактом припинення правовідносин за кредитним договором №534/11/2013/0312 від 28 листопада 2013 року. Оскільки відповідач заперечує припинення правовідносин за кредитним договором, що, на думку позивачки, підтверджується листом від 04 квітня 2025 року №156/10759/2025, то вона вважала, що нею обрано належний спосіб захисту. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила визнати припиненими правовідносини за кредитним договором №534/11/2013/0312 від 28 листопада 2013 року, який укладено між нею та ПАТ «Укргазбанк».
Виходячи зі системного аналізу норм права предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
З аналізу норм процесуального права вбачається, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
За змістом ст.ст.13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя лише перевіряє, чи має заявник, відповідно до ст.4 ЦПК України право на порушення справи, чи відповідають форма і зміст заяви вимогам, чи дотримані правила підсудності та чи не має інших, встановлених законом перешкод для порушення справи в суді.
Зі змісту позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання припиненим вбачається, що вона обгрунтувала позовні вимоги та надала до позовної заяви докази на їх обгрунтування.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до роз'яснень, які містяться пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших передбачених законом підстав. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
З огляду на наведене, висновки судді першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав необґрунтованості звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до норм ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини, а невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи та не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
Також колегія суддів вважає, що висновок судді першої інстанції про те, що позивачкою не вказано чи наявні у судах справи між нею та відповідачем, з яким саме предметом спору, є помилковим, оскільки у позові ОСОБА_1 вказала, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.11-12).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що неподання позивачкою нової редакції позовної заяви із додатковим зазначенням її номеру телефону та третьої особи, не є підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачці.
При цьому колегія суддів враховує, що ч.ч.1 та 2 ст.2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У системі правових цінностей саме захист прав і законних інтересів людини стоїть на першому місці. Тому при вирішенні будь-яких процесуальних питань, суд повинен виходити не лише з формального дотримання букви закону, й з його призначення і мети, тобто, завдання цивільного судочинства, як керівного принципу, що має перевагу над усіма іншими міркуваннями.
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»).
Таким чином, колегія суддів вважає, що стороною позивачки належним чином виконано вимоги ухвали судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року та усунуто недоліки позовної заяви у визначений цією ухвалою строк, а тому суддя першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з тих підстав, що заявник не усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку,що оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 28 серпня 2025 рокупостановлена з порушенням норм процесуального права і відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Олексія Віталійовичазадовольнити.
Ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: