вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 755/1356/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4559/2026Головуючий у суді першої інстанції - Свєтушкіна Д.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
29 січня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд в складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року про залишення без розгляду позовної заяви Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,
У березні 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Димерської селищної ради до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2024 залучено до участі в зазначеній справі в якості відповідача - ОСОБА_2 , замінивши первісного відповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.09.2024 прийнято до спільного розгляду з позовною заявою керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Димерської селищної ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки, зустрічний позов ОСОБА_2 до Вишгородської окружної прокуратури Київської області, Димерської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.11.2024 закрито підготовче провадження у зазначеній цивільні справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року задоволено заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури про повернення до стадії підготовчого провадження та про зміну предмету позову, повернено до стадії підготовчого провадження у цивільній справі, прийнято заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури та змінено предмет позову у цивільній справі, постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову в наступній редакції: «Витребувати на користь Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянки загальною площею 0,0546 га з кадастровими номерами 3221880803:15:127:0737. Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641», а також позовну заяву зі зміненим предметом залишено без руху, надавши прокурору строк у п'ять днів, з дня отримання повного тексту ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.10.2025 позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Димерської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 187 ЦПК України.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Вишгородської окружної прокуратури Київської області, Димерської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Скасовано заходи забезпечення позову та знято арешт та заборону державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровим номером 3221880803:15:127:0738 площею 0,1415 га та з кадастровим номером 3221880803:15:127:0737 площею 0,0546 га, які належать ОСОБА_2 , накладені ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.12.2023 року по справі № 363/1356/23 (т. 2, а.с. 156-160).
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду первісної позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що положення Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 № 4292-ІХ щодо обов'язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі оцінки земельних ділянок на дату подання позову не застосовуються у спірних правовідносин, адже ч. 4 ст. 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі з огляду на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотню дію.
Тобто, норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду 13.03.2023.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що позовна заява відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України у редакції, чинній на дату звернення прокурора до суду та дату відкриття провадження у справі, вважає, що підстав для подання прокурором до суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі оцінки (експертно-грошової оцінки земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку земель", не має.
Також, вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України щодо обов'язку позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦПК України) і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦПК України) (т. 2, а.с. 164-176).
Ухвала суду оскаржується лише прокурором та лише в частині залишення його позовної заяви без розгляду. В іншій частині ухвала суду учасниками справи не оскаржується.
Отже, судом апеляційної інстанції переглядається ухвала суду першої інстанції лише в частині залишення без розгляду позовної заяви Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.
Представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а розгляд справи проводити за відсутністю сторони відповідача.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, у березні 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, згідно з яким, враховуючи заяву про заміну відповідача та уточнення позовних вимог від 22.11.2023, просив:
- усунути перешкоди у здійсненні Димерською селищною радою Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69105401 та № 69105701 від 31.08.2023 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221880803:15:127:0738, 3221880803:15:127:0737;
- усунути перешкоди у здійсненні Димерською селищною радою Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду площею 0,1415 га з кадастровим номером 3221880803:15:127:0738 та площею 0,0546 га з кадастровим номером 3221880803:15:127:0737 шляхом їх повернення на користь Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від ОСОБА_2 .
У жовтні 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з заявою про зміну предмета позову, в якій просив позовні вимоги за позовом заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району до ОСОБА_2 у справі № 363/1356/23 розглядати в наступній редакції:
- витребувати на користь Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0546 га з кадастровим номером 3221880803:15:127:0737;
- стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року задоволено заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури про повернення до стадії підготовчого провадження та про зміну предмету позову, повернено до стадії підготовчого провадження у цивільній справі, прийнято заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури та змінено предмет позову у цивільній справі, постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову в наступній редакції: «Витребувати на користь Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянки загальною площею 0,0546 га з кадастровими номерами 3221880803:15:127:0737. Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641», а також позовну заяву зі зміненим предметом залишено без руху, надавши прокурору строк у п'ять днів, з дня отримання повного тексту ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, підставою для залишення позовної заяви зі зміненим предметом позову без руху слугувало те, що прокурор, змінивши предмет позову після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" за №4292-ІХ на позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки у відповідача, добросовісність якого, як набувача, презюмується, не виконав вимог, встановлених частиною 4 статті 177 ЦПК України, тобто не вжив заходів щодо оцінки спірного майна, щодо витребування якого заявлено вимоги, а також не вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі спірного майна.
22.10.2025 прокурором було подано до суду пояснення на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2025 про залишення позовної заяви без розгляду, в яких він зазначив, що вимога частина 4 статті 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України), і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), які, у свою чергу, заявлені у даній справі.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.10.2025 позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Димерської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 187 ЦПК України.
Так, 09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача"(далі - Закон № 4292-ІХ).
Законом № 4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною 2 наступного змісту:
"Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Частину четверту статті 177 Цивільного процесуального кодексу України доповнено абзацем другим наступного змісту: у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Частину другу статі 185 Цивільного процесуального кодексу доповнено абзацом третім наступного змісту: якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинним на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
При цьому, вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦПК України).
Постановляючи оскаржувану увалу суд першої інстанції виходи з того, що 09.04.2025 набув Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025, а тому в силу положень ст.ст. 390, 391, п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, ч. 4 ст. 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки, здійсненої в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку земель", чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи.
Разом з тим, як в заяві про зміну предмету позову, так і в заяві, поданій на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, прокурор наголошував на тому, що позов до відповідача заявлено як до недобросовісного набувача. Тобто, прокурором заперечується добросовісність відповідача під час набуття спірної земельної ділянки у власність.
Однак, при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції залишено поза уваги вищевказані обставини та не враховано, що вимога ч. 4 ст.177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позовну документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦПК України).
Крім того, слід зазначити, що питання добросовісного набуття прав на спірний об'єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору.
Так, згідно з ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Тобто, вказана норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб'єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку.
У контексті норм ЦПК України спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.
Відтак, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про добросовісність відповідача.
Крім того, заслуговують на увагу твердження прокурора, викладені в апеляційній скарзі про те, що позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону, а тому суд не в праві на стадії підготовчого провадження вирішити питання про ефективність обраного способу захисту позивачем.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню, та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 13 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позову прокурора, постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню в цій частині з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради - задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року в частині залишення без розгляду позовної заяви Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 02 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова