справа № 369/17692/23
головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.
провадження № 22-ц/824/1564/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Служба у справах сім'ї та дітей Гатненської територіальної громади Фастівського району Київської області про захист житлових прав малолітньої дитини та визнання правочину недійсним щодо відчуження нерухомого майна (житла малолітньої дитини), -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просив суд визнати недійсним договір дарування нерухомого майна серія та номер: 8147, виданий 15 листопада 2019 року, серія та номер: 8148, виданий 15 листопада 2019 року та на підставі цього скасувати: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49707531 від 15 листопада 2019 року 18:41:29, приватний нотаріус Леденьов І.С., Києво-Святошинський районний нотаріальний округ, Київська область та Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49707657 від 15 листопада 2019 року 18:57:03, приватний нотаріус Леденьов І.С., Києво-Святошинський районний нотаріальний округ, Київська область (Додаток 9), як такий що позбавляє дитину законних прав на користування житлом (ч. 6 ст. 203 ЦК України).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року закрито провадження у цивільній справі № 369/17692/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що після відкриття провадження у цій справі, стало відомо про наявне інше рішення суду у цивільній справі № 369/16020/19, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав про закриття.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року та направити справу до Києво-Святошинського районного суду Київської області для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстави поданих ОСОБА_1 позовів не є тотожними.
Вказує, що 11 грудня 2019 року ним подано позов про захист прав малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Предметом позову було скасування правочину, який позбавив дитину законного права на житло (визначеного законом права на користування житлом батьків), оскільки мати дитини повністю втратила право власності на будь-яке житло, а бабця дитини не є членом сім'ї дитини та може розпоряджатися майном (житлом дитини) на свій розсуд.
Підставою позову є вчинення правочину - договору дарування будинку від 15 листопада 2019 року, за яким мати дитини позбавила себе будь-якого права власності на будинок та земельну ділянку у АДРЕСА_1 , де дитина проживала з народження. Оскільки внаслідок правочину, вчиненого матір'ю, в останньої у власності немає житла - то і у малолітньої дитини зменшилось право на користування житлом до 0.
Зазначає, що другий позов, поданий 25 жовтня 2023 року, про захист житлових прав малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , поданий на підставі інших фактів, що були встановлені 23 квітня 2021 року, а саме - фізичне виселення дитини з житла, де вона проживала з народження.
Вказує, що вказані обставини стосуються подій, що мали місце 03 березня 2021 року, коли новий власник - ОСОБА_4 (бабуся дитини) задала будинок в оренду ГО «ЯСА».
Тобто підставою для подання позову є вчинення правочину, а саме укладання договору оренди.
Зазначає, що підстави двох вказаних позовів не є тотожними, тому закриття провадження у справі є незаконним.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування підстави закриття провадження у справі передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти у суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Як вбачається з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року у справі № 369/16020/19 ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , пред'явлено позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку від 15 листопада 2019 року та скасування рішень про державну реєстрацію.
Підставою указаного позову було те, що після народження малолітній син ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у вказаному житловому будинку, а тому укладення між відповідачами договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 листопада 2019 року спрямоване на позбавлення дитини єдиного житла та звуження обсягу його майнових прав, що суперечить статті 177 СК України. Крім того, ОСОБА_3 є підозрюваною у кримінальній справі, а отже подарувала будинок та земельну ділянку з метою уникнення стягнення за результатами розгляду кримінальної справи, що свідчить про фіктивність оспорюваних правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
У справі № 369/17692/23 ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , пред'явлено позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку від 15 листопада 2019 року та скасування рішень про державну реєстрацію.
Підставою позову у вказаній справі є те, що малолітнього ОСОБА_2 фізично виселено із будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та новим власником - ОСОБА_4 (бабуся дитини) указаний будинок передано в оренду Громадській організації «ЯСА».
Хоча указані позови мають однаковий предмет та стосуються одних і тих же договорів, однак підстави позовів у цих справах не є тотожними.
Указані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 02 лютого 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська