Справа № 212/3763/25 Головуючий у І інстанції Слободян Н.П.
Провадження №22-ц/824/2368/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
28 січня 2026рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Гаврилко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борщенко Владлени Валеріївни на заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, адвоката Борщенко В.В., звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЮК «Дія-Актив» (далі - відповідач), у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 26674, вчинений 15.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 19 110 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що позивач дізналась про наявність виконавчого провадження № НОМЕР_1 з постанови про відкриття цього виконавчого провадження від 08.10.2021 року, згідно якої підставою для його відкриття став спірний виконавчий напис.
Позивач телефонувала представнику відповідача, який їй пояснив, що заборгованість виникла в результаті укладеного кредитного договору. Позивач впевнена, що всі розрахунки є некоректними, нарахування за умовами кредитного договору необґрунтованими, а заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками та комісією такими, що заявлені з пропуском трирічного строку пред'явлення вимог до боржника.
Також позивач звертає увагу на те, що нотаріус помилково послався у спірному виконавчому написі на положення п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, тоді як вірним є посилання на п. 1-1 такого переліку, що є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат».
Крім цього, позивач акцентує увагу на пропущенні трирічного строку з дня настання права вимоги, що є порушенням ст. 88 зазначеного Закону.
Разом з цим, на переконання позивача нотаріус під час вчинення спірного виконавчого напису керувався п. 2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 № 662, тоді як така постанова скасована Київським апеляційним адміністративним судом 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
Тому, позивач зазначає, що відповідач та нотаріус не могли вчинити спірний виконавчий напис на кредитному договорі, оскільки він не є нотаріально посвідченою угодою, що в свою чергу не входить до переліку документів, на підставі яких вчиняються виконавчі написи.
За таких обставин, позивач просила спірний виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Іванківського районного суду Київської області від 07 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з заочним рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась її представник - адвокат Борщенко В.В., яка, посилаючись на неповноту зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи позивача про те, що при вчиненні виконавчого напису №26674 від 15.09.2021 року приватному нотаріусу Бригіда В.О. були надані всі передбачені документи у визначеній законом формі. Зокрема, відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунка позивача, яка є ключевим документом, підтверджуючим безспірність заборгованості, а також кредитний договір № UP3698707 від 29.03.2020, укладений між позивачем та відповідачем, не був нотаріально посвідчений.
Скаржник вказує, що факт наявності спору між сторонами, судом не досліджувався, хоча позивач прямо заперечувала правомірність нарахувань за кредитним договором, зокрема щодо відсотків і комісії, що саме по собі виключає можливість вважати вимоги кредитора безспірними.
Вказує також на необґрунтованість та пряму невідповідність вимогам статей 87-88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р. висновків суду про те, що у разі існування кредитних правовідносин для вчинення виконавчого напису нотаріусу достатньо подати оригінал кредитного договору.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
В судове засідання сторони та інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Керуючись положеннями статті 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що 15.09.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив спірний виконавчий напис, яким запропонував стягнути з Позивача на користь Відповідача заборгованість за кредитним договором № UP3698707 від 29.03.2020. Строк платежу настав. Боржником допущено прострочення.
За цим виконавчим написом з позивача на користь відповідача стягнуто за період з 12.08.2020 по 06.08.2021 суму коштів у розмірі: 13 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 5 460 грн прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також стягнуто плату у розмірі 650 грн зі стягувача на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат».
Загальна заборгованість становить 19 110 грн. (а.с. 12)
08.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання спірного виконавчого напису (а.с. 10)
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що з матеріалів справи не знайшли підтвердження ні підстави звернення до суду за захистом свого права, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, позивачем не доведено факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які він посилається в позові, не подано належних та допустимих доказів, які містять відомості щодо предмета доказування.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог закону.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.5 глави 16 Порядку № 296/5 вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.
З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» в такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Згідно п. 1 Розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, чинній станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису від 15 вересня 2021 року), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно п. 2.2, 2.3 глави 16 Порядку № 296/5, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Суд першої інстанції не перевірив доводи позивача щодо вчинення виконавчого напису з порушенням Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, залишив спір невирішеним, а права позивача як боржника - незахищеними.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи, а формальний підхід при вирішенні цього спору призвів до неповного встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Однією з підстав даного позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є вчинення виконавчого напису на підставі положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, які було визнано судовим рішенням незаконними і нечинними.
Перевіряючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Встановлені судом першої інстанції обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 15 вересня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
В матеріалах справи відсутні докази, що укладений між ТОВ «Юридична компанія «ДІЯ-АКТИВ» та позивачем кредитний договір від 29.03.2020 року, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. 15 вересня 2021 року № 26674 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційний суд також враховує та приймає доводи позивача в апеляційній скарзі, що до видачі виконавчого напису ні відповідачем, ні приватним нотаріусом не було повідомлено позивача про суму заборгованості та не надано розрахунок такої заборгованості, не надано доказів безспірності заборгованості, оскільки відповідачами такі доводи ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду спростовані не були.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 по суті, апеляційний суд виходить із того, що оскільки доводи позивача про вчинення виконавчого напису із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, а також без перевірки безспірності заборгованості знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2270 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борщенко Владлени Валеріївни задовольнити.
Заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 07 серпня 2025 рокускасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 26674, вчинений 15.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» заборгованості у розмірі 19 110 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (код ЄДРПОУ 43024915) в дохід держави судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складене 02 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Борисової О.В.
Судді: Голуб С.А.