Справа № 308/1104/26
1-кс/308/588/26
02 лютого 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22025070000000125, відомості про яке внесено в ЄРДР 20.08.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали означеного клопотання про накладення арешту на майно.
Внесене клопотання обґрунтоване тим, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, а наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, свідчить про необхідність накладення арешту на відповідне майно з метою його збереження. Крім того, сторони обвинувачення покликається на те, що накладення арешту зумовлене необхідністю забезпечити можливість подальшої спеціальної конфіскації.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду клопотання, звертаючись про накладення арешту у цьому кримінальному провадженні розгляд питання про накладення арешту просила здійснювати за її відсутності.
У судове засідання власник майна не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав. До суду від адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , надійшли письмові заперечення на клопотання прокурора про накладення арешту, в яких він просив клопотання сторони обвинувачення залишити без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.
З огляду на скорочені терміни розгляду клопотань даної категорії та відсутність перешкод для розгляду клопотання у відсутності власника, слідчий суддя розглядає таке у відсутності сторін.
Вирішуючи подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя виходив із такого.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абзац перший ч. 3 ст. 170 КПК України).
Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної.
Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
За правилами ч. 2 цитованої норми у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
На переконання слідчого судді, клопотання наведеним вимогам процесуального закону відповідає.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що перелік обставин, персоніфікованих ст. 91 КПК України, підлягає встановленню в межах досудового розслідування безвідносно до обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, що забезпечує дотримання принципу законності, передбаченого ст. 9 КПК України та який покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов'язок всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставини кримінального провадження.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні, оскільки:
-частина грошових коштів, а саме - 2000 доларів у кількості 20 купюр номіналом по 100 доларів США були оглянуті та вручені для проведення контролю за вчиненням злочину;
-матеріали ультразвукового обстеження є медичною документацією сторонньої особи, тоді як у цьому кримінальному провадженні розслідується, зокрема, сприяння підозрюваного у виготовленні фіктивних медичних документів для подальшого ухилення від виконання військового обов'язку;
-вилучені мобільні телефони передано для проведення експертного дослідження, що підтверджується копією постанови про призначення комп'ютерно-технічної експертизи від 15.01.2026.
-транспортний засіб вилучався як засіб вчинення кримінального правопорушення під час документування кримінально-протиправних дій.
Із урахуванням наведеного слідчий суддя констатує, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Накладення арешту є необхідним для збереження речового доказу, відтак задоволення клопотання призведе до досягнення мети арешту.
За обставин цього клопотання стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Вказане обумовлює висновок про те, що при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.
Між тим, у частині накладення арешту на автомобіль та ключ запалювання слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім є накладення арешту із забороною права на відчуження та розпорядження.
З приводу накладення арешту на грошові кошти, у кількості 7 (сім) купюр номіналом 100 (сто) доларів США: LB 75759194 J; PF 12565492 P; PB69608213 Q; PL 68997733 D; PE 32597212 A; PB 05104381 F; PB 17400420 N; 3 (три) купюри номіналом 100 (сто) євро: VA0554574944; UC9017661547; RB 0014034695; 1 (одна) купюра номіналом 50 (двадцять) євро: VB 0255390382; 1 (одна) купюра номіналом 20 (двадцять) євро: UN 4135641623 слідчий суддя поділяє доводи клопотання про те, що в цій частині арешт слід накласти з метою забезпечення можливості подальшого застосування спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КПК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КПК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Слідчий суддя встановив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 114-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що свідчить про подальшу птенційну можливість у застосуванні спеціальної конфіскації.
За змістом підозри ОСОБА_5 інкриміновано сприяння у виготовленні фіктивних медичних документів для подальшого ухилення від виконання військового обов'язку, яке він здійснював оплатно.
Таким чином, у даному випадку предметом перевірки на стадії досудового розслідування є, зокрема, обставини щодо джерел походження коштів у іноземній валюті та дослідження здійснення фінансових операцій з конвертації гривневих доходів у іноземну валюту, в тому числі євро та долари.
За таких обставин слідчий суддя доходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Крім того, матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчим суддею не встановлено.
У задоволенні клопотання щодо решти майна слід відмовити, тому що стороною обвинувачення не доведено значимості документів іноземною мовою із записом «Milan Bukovynskyy 06.09.1963», свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та предметів чорного кольору, схожих на відеокамери, для цілей цього кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання.
Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя
клопотання про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 07.01.2026 в ході проведення огляду місця події на паркувальному майданчику біля супермаркету «АТБ» та кафе «Львівські круасани» що за адресою: м. Ужгород, вул. Закарпатська, 47, а саме на:
-грошові кошти у кількості 20 (двадцять) купюр номіналом 100 (сто) доларів США загальною сумою 2000 доларів США наступних серій та номерів: PL 35340555 D; ME 00008856 A; QE 73066874 A; QI 29529220 A; LB 51147705 A; PA 66221003 A; PE 85491461 C; MB 65291859 F; MB 77135687 N ; PK 47171358 H; PF 06759351 P; QE 73066872 A; PK 40045674 E; MH 38981820 A; QE 73066873 A; QE 73066870 A; QE 73066871 A; PG 36470449 A; QF 86715615 A; PB 05083021 F;
-ультразвукове обстеження ОСОБА_6 від 19.01.2025 на 1 арк.;
-Iphone 11 Pro Max, номер моделі: MWH52LL/A; серійний номер: FCLZW1J0N70J; IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 ;
-Iphone SE, номер моделі: MP822UA/A; серійний номер: DX3TGY2SHTVL; IMEI 1: НОМЕР_3 ;
Накласти арешт із забороною права на відчуження та розпорядження на майно, вилучене 07.01.2026 в ході проведення огляду місця події на паркувальному майданчику біля супермаркету «АТБ» та кафе «Львівські круасани» що за адресою: м. Ужгород, вул. Закарпатська, 47, а саме на:
-транспортний засіб марки «Форд Ренджер» р.н.з. НОМЕР_4 та ключі запалювання до нього.
У задоволенні решти клопотання відмовити повністю.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1