Провадження № 22-ц/803/404/26 Справа № 203/2668/23 Суддя у 1-й інстанції - Костромітіна О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
03 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Костромітіна О.О.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2023року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 167 621,31грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 06 січня 2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7285170211, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 137 957,05грн на строк 48 місяців, зі сплатою процентів річних у розмірі 0,01% від суми кредиту та щомісячних процентів у розмірі 1,50% від суми кредиту. 20 вересня 2021 року право вимоги за вказаним кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк»на підставі договору факторингу №200921.
Вказував, що умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені графіком погашення кредиту строки не повернуті, у зв'язку з чим відповідачу було надіслано повідомлення-вимогу про дострокову сплату заборгованості за кредитним договором, однак вказана вимога відповідачем не виконана.
Станом на 27 квітня 2023року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 167 621,31грн, яка складається із: 117 217,40грн - заборгованість по тілу кредиту; 15,82грн - заборгованість по річним процентам; 50 388,09грн - заборгованість по щомісячним процентам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025року позовні вимоги Банку задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №7285170211 від 06 січня 2021року у розмірі 167621,31грн, в тому числі: 117 217,40грн - заборгованість по тілу кредиту; 15,82грн - заборгованість по річним процентам; 50 388,09грн - заборгованість по щомісячним процентам.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягала стягненню на користь Банку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
20 червня 2025 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025року.
В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що кредитний договір не містить істотних умов договору щодо сплати процентів річних, сплати процентів місячних, комісій, відповідальності, в той час як паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а є лише способом виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця з інформування про можливі умови договору, і тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по річним та щомісячним процентам.
Стверджував, що позивачем не доведено перерахування кредитором грошових коштів на користь відповідача.
Також, в апеляційній скарзі відповідач наполягав на тому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання ним повідомлення вимоги про дострокове погашення кредиту та у зв'язку з цим вважав, що у нього не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми кредиту.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві та доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2025року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
23 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1620год 09 грудня 2025року.
09 грудня 2025року розгляд справи було відкладено на 1220год 03 лютого 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказам
06 січня 2021року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7285170211, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі 137 957,05грн на строк 48 місяців, з яких: 109 804,07грн перераховуються на погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором №4224650156 від 08 квітня 2020року (отримувач ТОВ «ФК «ЦФР»); 26 352,98грн - перераховуються ПАТ «Страхова компанія «ТАС» як оплата страхового платежу за договором страхування №7285170211-С від 06 січня 2021року; 1200,00грн перераховуються ПАТ «Страхова компанія «ТАС» як оплата страхового платежу за договором страхування №7285170211-ЛО від 06 січня 2021року; 600,00грн перераховуються ТОВ «ЦФР» за електронний ключ доступу до додатку «SUPPORT.UA», а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором /а.с.3/.
Відповідно до пункту 1.3. вказаного Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №5170211, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Кредитного договору, сторони погодили, що всі інші умови кредитного договору викладені у Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», редакція від 04 травня 2020, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується підписавши цей договір. Цей договір, Паспорт кредиту №5170211 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», редакція від 04 травня 2020, складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей договір підтверджує, що свій примірник цього договору він отримав.
Також, 06 січня 2021року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 підписано Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5170211, в якому викладено графік платежів з повернення кредиту та основні умови кредитування за кредитним договором: сума кредиту - 137 957,05грн; строк, на який надається кредит - 48 місяців; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом протягом трьох банківських днів від дня укладення договору; щомісячні проценти - 1,50% від суми кредиту згідно з графіком платежів; річні проценти - 0,01% від суми боргу за договором згідно з графіком платежів /а.с.4-5/.
Згідно з бухгалтерською довідкою, витягом з реєстру оплачених послуг ТОВ «САППОРТ.УА», витягу з реєстру оплачених страховок ЗАТ СК «ТАС», ТОВ «ФК «ЦФР» перераховано 109 804,07грн, 26 352,98грн, 1 200,00грн, 600,00грн /а.с.35-37/.
Відповідно до договору факторингу № 200921 від 20 вересня 2021року, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» /а.с.6-10/, та реєстру прав вимоги до договору факторингу № 200921 від 20 вересня 2021року /а.с.11/, до позивача АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №7285170211 від 06 січня 2021року, укладеним зі ОСОБА_1
24 березня 2023року АТ «Таскомбанк» за допомогою засобів поштового зв'язку направило на адресу ОСОБА_1 , яка була ним зазначена у кредитному договорі, повідомлення-вимогу, в якому у зв'язку з тривалим невиконанням зобов'язань за кредитним договором Банк вимагав достроково повністю повернути кредит протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику /а.с.40, 41/.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №7285170211 від 06 січня 2021року, станом на 27 квітня 2023року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Таскомбанк» складає 167 621,31грн, яка складається з: 117 217,40грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 15,82грн - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена); 50 388,09грн - заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) /а.с.13/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що кредитодавцем та позичальником були погоджені умови кредитного договору, які кредитодавець виконав, а позичальник належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи та судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Кредитний договір №7285170211 від 06 січня 2021року та Паспорт кредиту №5170211 містять підпис ОСОБА_1 . Факт підписання вказаного кредитного договору та паспорта кредиту відповідач в апеляційній скарзі не заперечував.
Тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту в силу закону не є частиною кредитного договору, є безпідставними та помилковими, оскільки згідно з пунктом 2.2 Кредитного договору № 7285170211 від 06 січня 2021року, цей Договір, Паспорт кредиту №5170211 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 04 травня 2020 складають єдиний кредитний договір. Крім того, у пункті 1.3 даного Кредитного договору також зазначено, що Паспорт кредиту №5170211 є невід'ємною частиною цього договору.
У справі № 393/126/20, на яку посилається відповідач в обґрунтування того, що паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, Верховний Суд дійсно розглядав питання щодо належності паспорта споживчого кредиту до письмової форми договору споживчого кредитування та у цій справі прийшов до висновку, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Однак, такий висновок Верховним Судом зроблено з огляду на те, що у справі, яка переглядалась, до позовної заяви було долучено роздруківку з інформацією про різні пропозиції кредитодавця та різні умови кредитування, яку суд розцінив як паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг, та яка по суті є передбаченою статтею 9 Закону України “Про споживче кредитування» інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття особою обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору. Тобто вказані висновки не є релевантними до даної справи, в якій у кредитному договорі №7285170211 від 06 січня 2021року чітко визначено, що паспорт кредиту №5170211 є невід'ємною частиною цього договору, а також у підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту №5170211 чітко визначено конкретні умови кредитування позичальника ОСОБА_1 із зазначенням розміру кредиту, строку, на який надається кредит, способу надання кредиту, щомісячної та річної процентних ставок, орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника та графіку платежів по кредиту.
У даній справі паспорт кредиту є невід'ємною частиною кредитного договору та містить умови кредитного договору у відповідній частині, які акцептовані позичальником. Підписавши кредитний договір, відповідач погодився і з його умовами про те, що цей договір, паспорт кредиту №5170211 та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 04 травня 2020 складають єдиний кредитний договір.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по річним та щомісячним процентам у зв'язку з тим, що сам кредитний договір таких умов не містить. Колегія суддів звертає увагу, що в пункті 1.3 Кредитного договору його сторонами було обумовлено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №5170211, який є невід'ємною частиною цього договору, а в свою чергу у паспорті кредиту закріплено, що розмір щомісячних процентів становить 1,50% від суми кредиту згідно з графіком платежів, а розмір річних процентів - 0,01% від суми боргу за договором згідно з графіком платежів.
Тож, підписуючи кредитний договір та паспорт кредиту, ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитного договору, зокрема, з розміром кредиту, цільовим призначенням кредиту, строком кредитування, процентною ставкою, способом надання кредиту та порядком повернення кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність виконання кредитодавцем своїх зобов'язань з перерахування за рахунок отриманого кредиту грошових коштів на погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором №4224650156 від 08 квітня 2020року (отримувач ТОВ «ФК «ЦФР»), на оплату страхових платежів за договором страхування №7285170211-С від 06 січня 2021року та договором страхування №7285170211-ЛО від 06 січня 2021року (отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС») та на оплату електронного ключа доступу до додатку «SUPPORT.UA» (отримувач ТОВ «ЦФР»). На підтвердження виконання зобов'язань кредитодавця за кредитним договором позивач надав бухгалтерську довідку, витяг з реєстру оплачених послуг ТОВ «САППОРТ.УА», витяг з реєстру оплачених страховок ЗАТ СК «ТАС» та виписку по особовому рахунку, які у своїй сукупності разом з іншими доказами підтверджують обставини видачі кредиту, його розмір та наявність заборгованості по кредиту.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Про належне виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також те, що згідно з довідкою №85911269-SG від 03 березня 2023року, складеною ТОВ «ФК «ЦФР», та згідно з розрахунком заборгованості станом на 27 квітня 2023року, складеним АТ «Таскомбанк», відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, а отже визнавав отримання кредиту та підтверджував свою волю на укладення кредитного договору.
Відтак, встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого кредитодавець за дорученням відповідача сплатив за рахунок отриманого кредиту грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за іншим кредитом, страхові платежі за договорами страхування та за електронний ключ доступу, а відповідач зобов'язався повернути кредит частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому ними розмірі.
Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту, щомісячних та річних відсотків матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
З огляду на викладене Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.
Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів та передбачено частиною четвертою статті 16 Закону України “Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016року.
Позивач направляв на адресу відповідача, яка була ним зазначена у кредитному договорі, за допомогою засобів поштового зв'язку повідомлення-вимогу, в якому у зв'язку з тривалим невиконанням зобов'язань за кредитним договором вимагав достроково повністю повернути кредит.
Тож, Банк виконав свій обов'язок щодо направлення відповідачу повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, а тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги в цій частині. Неотримання позичальником належним чином направленого повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту, яке було направлено на адресу, зазначену позичальником у кредитному договорі, не позбавляє позивача права для захисту своїх прав звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та достроково вимагати повернення кредиту у разі неналежного виконання позичальником умов договору.
Позичальник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов'язаний поновити їх.
Матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 167 621,31грн.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Таскомбанк», не довів відсутність заборгованості.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенії про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 лютого 2026року.
Судді: