Провадження № 22-ц/803/689/26 Справа № 243/9645/24 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
28 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року та на додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2025 року у цивільній справі номер 243/9645/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання виплатити недоотриману пенсію,
У листопаді 2024 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання виплатити недоотриману пенсію, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 був пенсіонером та перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області, але останні роки пенсію не отримував, що стало підставою для звернення до адміністративного суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2022 року, яке набуло законної сили 11.07.2022 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було зобов'язано відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 та сплатити заборгованість за період з лютого 2018 року.
Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом було здійснено запит до Пенсійного фонду, 20.01.2023 року отримано відповідь, що виплату ОСОБА_2 було припинено з 01.02.2018 року, на дату смерті ОСОБА_2 залишилася сума недоотриманої пенсії, але означені суми не включаються до складу спадщини згідно зі статті 6 Закону України №2262.
20.04.2024 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю спадкового майна.
На неодноразові звернення адвоката позивача з запитами щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду та виплату пенсії від 10.06.2022 року, ГУ ПФУ у Донецькій області надало відповіді, з яких вбачається, що виплата за рішенням суду за період з 01.02.2018 року по 30.09.2022 року в сумі 167838,42 грн була облікована в ГУ ПФУ в Донецькій області. Виплата пенсіонеру ОСОБА_2 припинено у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Недоотримана сума пенсії у зв'язку зі смертю стягувача можлива після отримання рішення суду про заміну стягувача у справі.
Позивач просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману за життя пенсію за період з 01 лютого 2018 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 167838,42 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання виплатити недоотриману пенсію - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману за життя пенсію за період з 01 лютого 2018 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 167838,42 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1678,40 грн.
Додатковим рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2025 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Із вказаними судовими рішеннями не погодився відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області, подав апеляційні скарги, просив апеляційний суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.06.2025 року по справі № 243/9645/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, скасувати додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2025 року по справі № 243/9645/25 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про прийняття додаткового рішення відмовити.
Доводами апеляційних скарг наведено, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваних рішень допустив порушення норм матеріального права, на підставі одностороннього та неповного з'ясування всіх обставин.
Судом першої інстанції помилково не враховано те, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі- Закон № 2262) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
До Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом 6 місяців після смерті померлого пенсіонера від позивача не надходила заява про нарахування та виплату недоотриманної пенсії померлого ОСОБА_2 .
Дійсно, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2022 року по справі №200/14943/21, яке набрало законної сили 10.06.2022 року, було поновлено нарахування та виплату пенсії гр. ОСОБА_2 , починаючи з лютого 2018 року, та за період з 01.02.2018 року по 30.09.2022 року відповідачем було нараховано пенсію у сумі 167838,42 грн.
Водночас відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував того, що зазначена сума мала бути виплаченою, якщо звернення за ними надійшло до органів Пенсійного фонду України не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, та незалежно від періоду, за який нараховано недоодержані суми.
Суд першої інстанції в додатковому рішенні не врахував те , що вартість послуг на правничу допомогу є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру, не є співмірною зі складністю справи,
Будь-які документи, що свідчать про оплату гонорару та витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) в матеріалах справи відсутні.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Санамян О.О., надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких позивач просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.06.2025 року та додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2025 року, стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Твердження відповідача про те, що позивач позбавлений права на отримання належних його батькові пенсійних виплат, що були стягнуті на підставі раніше ухваленого рішення у зв'язку із спеціальною нормою закону №2262 не узгоджується як з нормами діючого законодавства України так і з практикою Верховного Суду.
Сторона позивача у запитах до відповідача просила, окрім всього, повідомити також і суму пенсійних виплат, які не увійшли до складу спадщини. Це підтверджено наявними в матеріалах справи документами. У той же час, відповідач такі вимоги відверто ігнорував.
Закон не забороняє стягувати витрати на правничу допомогу навіть у разі відсутності документів про їх оплату, так як витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Тому твердження відповідача про необхідність надати докази оплати (понесених витрат) є безпідставними.
Посилання відповідача на час, який був витрачений адвокатом на складання того чи іншого документу, не впливає на вартість наданої послуги, а отже, з цих підстав суд не має права зменшувати вартість наданих послуг.
Вартість наданих адвокатом послуг у справі №243/9645/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області в рамках розгляду апеляційним судом складає 7000,00 грн.
У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області адвокат Ландар Н.В. доводи апеляційних скарг підтримала, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Санамян О.О. апеляційні скарги не визнала, просила їх відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення суду підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, 6, 7).
10 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Межинською Н.В., заведено спадкову справу 1143/2022.
20 квітня 2024 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Межинською Н.В. ОСОБА_1 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю спадкового майна, на яке видається спадщина (а.с. 24).
Постанова обґрунтована тим, що на запит нотаріальної контори від 10.12.2022 року за №7727/02-14 було отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому зазначено, що «відповідно до ст. 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло до органів Пенсійного фонду України не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Заява про нарахування та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 до Головного управління не надходила. На дату смерті у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишились суми недоотриманої пенсії, але означені суми не включаються до складу спадщини згідно ст. 61 Закону України №2262» (а.с. 12-12зв).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду №200/14943/21 від 10.06.2022 року, яке набуло законної сили 11.07.2022 року, визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 01.02.2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 та сплатити заборгованість за період, починаючи з лютого 2018 року (а.с. 8-10).
На виконання зазначеного рішення 11 липня 2022 року видано виконавчий лист (а.с. 11).
У повідомленні Головного управління Пенсійного Фонду України від 01.09.2023 року на запит адвоката Санамян О.О. щодо надання інформації по ОСОБА_1 , управління зазначило, що «виплату пенсії ОСОБА_2 було зупинено з 01.02.2018 року. Нарахування пенсії за період з 01.02.2018 року по дату смерті ОСОБА_2 не здійснювалося, тому надати довідку про розмір пенсії за означений період немає можливості. Відповідно до ст. 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті. Звернення за виплатою недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не пізніше 6 місяців після смерті не надходило. Отже, недоотримання пенсія ОСОБА_2 відсутня» (а.с. 15-15зв).
У повідомленні Головного управління Пенсійного Фонду України від 12.06.2024 року на запит адвоката Санамян О.О. щодо надання інформації по ОСОБА_1 управління зазначило, «що на виконання рішення суду у справі №200/14943/21 управлінням пенсійного фонду у січні 2023 року було нараховано пенсію ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2018 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 167838,42 грн (а.с. 28-28зв).
На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів до суду надано:
договір про надання правової допомоги №01/06/24 від 01.06.2024 року (а.с. 118-120);
акт від 06.06.2024 року виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №01/06/24 (а.с. 121-122);
детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги №01/06/24від 09.06.2024 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн, суд першої інстанції виходив з їх доведеності в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та додаткового рішення, апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами 2 та 3 статті 61 Закону України №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Межинською Н.В., заведено спадкову справу 1143/2022.
20 квітня 2024 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Межинською Н.В. ОСОБА_1 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю спадкового майна, на яке видається спадщина (а.с. 24).
Постанова обґрунтована тим, що на запит нотаріальної контори від 10.12.2022 року за №7727/02-14 було отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому зазначено, що «відповідно до ст. 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло до органів Пенсійного фонду України не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Заява про нарахування та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 до Головного управління не надходила. На дату смерті у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишились суми недоотриманої пенсії, але означені суми не включаються до складу спадщини згідно ст. 61 Закону України №2262».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду №200/14943/21 від 10.06.2022 року, яке набуло законної сили 11.07.2022 року, визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 01.02.2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 та сплатити заборгованість за період, починаючи з лютого 2018 року (а.с. 8-10).
На виконання зазначеного рішення 11 липня 2022 року видано виконавчий лист (а.с. 11).
У повідомленні Головного управління Пенсійного Фонду України від 01.09.2023 року на запит адвоката Санамян О.О. щодо надання інформації по ОСОБА_1 , управління зазначило, що «виплату пенсії ОСОБА_2 було зупинено з 01.02.2018 року. Нарахування пенсії за період з 01.02.2018 року по дату смерті ОСОБА_2 не здійснювалося, тому надати довідку про розмір пенсії за означений період немає можливості. Відповідно до ст. 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті. Звернення за виплатою недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не пізніше 6 місяців після смерті не надходило. Отже, недоотримання пенсія ОСОБА_2 відсутня».
У повідомленні Головного управління Пенсійного Фонду України від 12.06.2024 року на запит адвоката Санамян О.О. щодо надання інформації по ОСОБА_1 управління зазначило, «що на виконання рішення суду у справі №200/14943/21 управлінням пенсійного фонду у січні 2023 року було нараховано пенсію ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2018 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 167838,42 грн.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши докази, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/14943/21 від 10.06.2022 року, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Донецькій області з цього питання були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Донецькій області на додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року про стягнення судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд керується наступним.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів до суду першої надано:
договір про надання правової допомоги №01/06/24 від 01.06.2024 року, згідно з пунктом 3.1. якого розмір гонорару адвокатського об'єднання за даним договором складає 12000,00 грн та має бути сплачений після набранням рішення законної сили;
акт від 06.06.2024 року виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №01/06/24;
детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги №01/06/24від 09.06.2024 року.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
Виходячи з наведеного, враховуючи складність справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2025 року, яким стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 гривень, підлягає зміні.
З відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Такий розмір буде об'єктивним та справедливим.
Інші, наведені в апеляційних скаргах доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке в повній мірі відповідає вимогам закону, проте ухвалюючи додаткове рішення суд не в повному обсязі встановив обставини справи та ухвалив рішення, яке не у повній мірі відповідає вимогам закону.
Відтак, апеляційна скарга на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.
Апеляційна скарга на додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2025 року підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги щодо основного рішення суду першої інстанції без задоволення, витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по сплаті судового збору, пов'язані з поданням на нього апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2025 року - без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2025 року - задовольнити частково.
Додаткове рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2025 року - змінити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.
Суддя: