про залишення позову без розгляду в частині
02 лютого 2026 р.№ 400/377/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати різниці-індексації грошового забезпечення та неврахування її під час виплати додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2019 - 2024 роки) за період з 01.03.2018 року по 21.09.2024 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
зобов'язати здійснити перерахунок та виплату різниці-індексації грошового забезпечення з врахуванням її під час виплати додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2019 - 2024 роки) за період з 01.03.2018 року по 21.09.2024 року включно, відповідно до норм абзаців 4. 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21.01.2026 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, мотивоване тим, що позивач був ознайомлений з сумами, нарахованими при звільненні, 21.09.2024, але звернувся до суду за межами строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України
Ухвалою від 26.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі. Ухвала мотивована тим, що наданий відповідачем грошовий атестат підтверджує, що позивач ознайомлений з ним 21.09.2024.
Зазначене спростовує доводи позивача, зазначені в позовній заяві, про те, що про нараховані і виплачені при звільненні суми йому стало відомо лише 15.09.2025.
При цьому, до суду позивач звернувся в січні 2026 року, тобто з порушенням встановленого ст. 233 КЗпП тримісячного строку.
На виконання ухвали суду від 26.01.2026 позивач надав заяву (отримано 27.01.2026) про поновлення процесуального строку.
Заява містить посилання на початок перебігу строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, з дати отримання повідомлення про суми, нараховані при звільненні, а також на рішення Конституційного Суду у справі № 1-7/2024 (337/24).
Позивач стверджує, що грошовий атестат містив відомості про останній місяць служби, а не за весь період служби.
Оцінюючи цю заяву суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Що стосується посилання позивача на рішення Конституційного Суду у справі № 1-7/2024 (337/24) від 11.12.2025, суд зазначає наступне.
Тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні регулюється частиною 2 статті 233 КЗпП України, яка є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), яким визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Визнана неконституційною нормою саме частина 1 статті 233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу.У рішенні зазначено, що законодавча конструкція створює парадоксальну ситуацію: працівник, який продовжує працювати, перебуває у менш захищеному становищі, ніж той, хто вже звільнений.
Конституційний Суд зазначив, що «така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту».
Отже є діючою частина 2 статті 233 КЗпП України, якою законодавцем встановлений тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто норма, яка визнана неконституційною, а саме частина 1 статті 233 КЗпП України, стосується працівників, які продовжують працю, оскільки Конституційний Суд зазначив, що конструкція частини 1 статті 233 ставить в нерівне положення працівників, які продовжують працю, та працівників, які звільнені. За конструкцією норм звільнений працівник при зверненні у тримісячний строк після звільнення може вимагати виплату за весь час праці, тоді як працюючий за положеннями частини 1 статті 233 КЗпП України лише за три місяця.
Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач був виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення 21.09.2024.
Тобто, відносини публічної служби між позивачем і військовою частиною НОМЕР_1 фактично припинені в 2024 році.
Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 ст. 233 КзПП України, які передбачають тримісячний строк звернення до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві від 26.01.2026, позивачем не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
При цьому, грошовий атестат, виданий відповідачем 21.09.2024 при виключені позивача з списків особового складу частини, свідчить, що останній з ним ознайомлений.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23, саме вручення цього документу є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 21.09.2024 із значним пропуском установленого процесуальним законом строку. При цьому, звернення до суду з позовом напряму залежало від волевиявлення позивача, а тому наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Водночас, на відносини до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (з 01.03.2018 по 18.07.2022) не поширюються встановлені зазначеним законом часові обмеження щодо звернення до суду.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1.Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду з вимогами за період з 19.07.2022 по 21.09.2024.
2. Заяву військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду задовольнити частково.
3.Залишити без розгляду позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 21.09.2024.
4.В іншій частині заяви військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовити.
5.Продовжити розгляд справи в частині вимог за період з 01.03.2018 до 18.07.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Л.Л. Дерев'янко