03 лютого 2026 рокусправа № 380/16899/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач-1, ГУПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) (далі - відповідач-2, ГУПФУ в Донеціькій області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 02.06.2025 року о/р № 134650033996 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, стаж роботи на посадах спеціалістів в органах місцевого самоврядування за період з 20.04.1989 по 26.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати мені з 26 травня 2025 року пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії за № 3639 від 26.05.2025, довідки № 26-вих-14 від 26.05.2025 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 26-вих-13 від 26.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Департаментом гуманітарної політики Львівської міської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 26.05.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу зі заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889), як державному службовцю, яка на день набуття чинності даного закону мала стаж державної служби понад 10 років і продовжувала працювати. Однак, у відповідь отримала відмову, викладену у спірному рішенні, мотивовану тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889. Окрім того, у рішенні про відмову у призначенні пенсії державного службовця зазначено, що період роботи на посадах у Львівській міській раді не може бути зараховано до стажу державної служби, оскільки на посадових осіб органів місцевого самоврядування дія Закону № 889 не поширюється. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивачка просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 25.08.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 16.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.07.2024. ОСОБА_1 26.05.2025 звернулась з заявою про «перехід на інший вид пенсії» відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ. Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Донецькій області.
Відповідно до наданих документів, а саме трудової книжки, ОСОБА_1 27.07.2000 переведена на посаду радника міського голови відділу забезпечення діяльності міського голови (патронатної служби) та прийняла присягу державного службовця. 01.08.2000 позивачка переведена на посаду спеціаліста 1-ої категорії відділу зовнішніх зв'язків департаменту організаційного та інформаційного забезпечення, дана посада віднесена до 6-ої категорії посад органів місцевого самоврядування. Отже, період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 01.08.2000 не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки вони віднесені до категорії посадових осіб місцевого самоврядування. Період роботи з 20.04.1989 по 03.07.2001 не підлягає зарахуванню, оскільки за зазначений період в трудовій книжці відсутня інформація чи було прийнято присягу державного службовця та відсутні уточнюючі документи. В записі № 17 трудової книжки ОСОБА_1 зазначено, що з 04.07.2001 посаду позивачки віднесено до категорій посад органів місцевого самоврядування та присвоєно ранг посадової особи органів місцевого самоврядування, складено присягу. Період роботи з 04.07.2001 не підлягає врахуванню у зв'язку з відсутністю правових підстав. За результатами опрацювання заяви встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній стаж державного службовця. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 працювала на посадах, що відносяться до посад органів місцевого самоврядування та станом на 01.05.2016 не має необхідного стажу державного службовця, відсутні підстави для переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення № 134650033996 від 02.06.2025 про відмову в проведенні перерахунку - перехід на інший вид пенсії.
Від представника ГУПФУ у Львівській області 16.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ у Львівській області із заявою встановленого зразка від 26.05.2025 про перерахунок пенсії, а саме про перехід на інший вид пенсії згідно з Законом України “Про державну службу». За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову у переході на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу». Представник відповідача-1 зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом №2493. До вказаної дати посади працівників місцевих рад та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців. Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону № 889 дія цього Закону не поширюється депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, посадові особи органів місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Просить в задоволенні позову відмовити повістю.
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 10.07.2024 перебуває на обліку у ГУПФУ у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Як слідує з трудової книжки позивачки №1082 від 18.09.1981, позивачка працювала, зокрема:
- з 20.04.1989 - призначена секретарем-машиністкою у виконкомі Львівської міської ради народних депутатів;
- з 02.04.1991 - переведена на посаду друкаркою І кат. економічного управління;
- з 14.01.1993 - призначена друкаркою І категорії по переводу у відділ організаційний та міжнародних зв'язків міської адміністрації;
- з 10.05.1995 - переведена на посаду старшого інспектора відділу організаційного і міжнародних зв'язків міськвиконкому;
- з 21.08.1995 - переведена на посаду старшого інспектора сектору підготовки, супроводу та зберігання розпорядчих документів департаменту організаційного та інформаційного забезпечення роботи міської ради та виконкому;
- з 27.07.2000 - переведена на посаду радника міського голови відділу забезпечення діяльності міського голови (патронатної служби);
- з 01.08.2000 - переведена на посаду спеціаліста 1-ої категорії відділу зовнішніх зв'язків департаменту організаційного та інформаційного забезпечення;
- з 04.07.2001 - посада віднесена до 6-ої (шостої) категорії посад органів місцевого самоврядування. Присвоєно 13 (тринадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування. Складена Присяга.
- з 01.08.2002 - присвоєно черговий 12-й ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 14.08.2002 - переведена на посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу зовнішніх зв'язків організаційно-інформаційного управління;
- з 05.01.2004 - переміщена на посаду спеціаліста 1-ї категорії сектору реєстрації відділу адміністративних послуг організаційно-інформаційного управління;
- з 01.10.2004 - переведена на посаду спеціаліста 1-ї категорії центральної міської диспетчерської служби. Присвоєно черговий 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад;
- з 04.01.2007 - переведена на посаду головного спеціаліста центральної міської диспетчерської служби адміністративно-господарського управління;
- з 22.07.2013 - переведена на посаду начальника відділу «Гаряча лінія міста». Присвоєно 10-ий (десятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад;
- з 22.07.2015 - присвоєно черговий 9-ий (дев'ятий ранг) посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад;
- з 02.01.2017 - переведена на посаду начальника відділу «Гаряча лінія міста» управління інформаційних послуг департаменту гуманітарних послуг Львівської міської ради;
- з 01.04.2024 - переведена на посаду начальника відділу «Гаряча лінія міста» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, на якій продовжує працювати на даний час.
Позивачка 26.05.2025 звернулася до ГУПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії у якій просила перевести її на пенсію державного службовця.
До заяви додано: довідку № 26-вих-14 від 26.05.2025 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку № 26-вих-13 від 26.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Департаментом гуманітарної політики Львівської міської ради.
За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачкою документів відповідач-2 прийняв рішення № 134650033996 від 02.06.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію державного службовця, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи. В рішенні вказано, що відповідно до пунктів 10 і 12 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3732-ХІІ. Зокрема, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016р.) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України або які станом на 01 травня 2016 року мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України не залежно від факту роботи.
З 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (Закон №2493-11), згідно з яким керівні працівники та спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 21 Закону №2493-11 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні № 134650033996 від 02.06.2025 відповідач-2 вказав:
«Розглянувши надані документи встановлено, що згідно з записами трудової книжки гр. ОСОБА_1 27.07.2000 переведена на посаду радника міського голови відділу забезпечення діяльності міського голови (патронатної служби) те прийняла присягу державного службовця.
01.08.2000 заявниця переведена на посаду спеціаліста 1-ої категорії відділу зовнішніх зв?язків департаменту організаційного та інформаційного забезпечення, дана посада віднесена до 6-ої категорії посад органів місцевого самоврядування.
Отже, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 01.08.2000 року не можуть бути зараховані до стажу державної служби, оскільки вони віднесені до категорії посадових осіб місцевого самоврядування».
З цих підстав відповідачем-2 відмовлено позивачці в переведенні на інший вид пенсії.
Не погоджуючись з рішенням ГУПФУ в Донецькій області позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з ст.3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону № 2493-III в редакції, чинній з 01.10.2017, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак попередня редакція цієї статті, що була чинною до 01.10.2017, встановлювала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі Закон №3723-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723- ХІІ право на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно з пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України та Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283), який слід застосовувати у даному спорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 735/939/17.
Відповідно до зазначеного Порядку до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, та на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування належать посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
Отже, період роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 20.04.1989 по 01.05.2016, який підтверджуються записами у її трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби.
З огляду на наведене суд приходить висновку, що станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України № 889-VIII) стаж державної служби позивачки становив більше 10-ти років та така продовжувала працювати в органі місцевого самоврядування.
Таким чином, відмова ГУПФУ в Донецькій області в переведенні позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з підстав відсутності необхідного стажу державної служби є протиправно, тому рішення відповідача-2 № 134650033996 від 02.06.2025 необхідно визнати протиправним та скасувати.
Водночас, що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016 по 26.05.2025 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на викладене суд вважає, що положенням вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності суд приходить до висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.
Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Суд наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
З огляду на вказане, зарахування до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця згідно Закону № 3723-XII, періоду роботи позивачки з 01.05.2016 по 26.05.2025 не підлягає зарахуванню.
Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 26.05.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 20.04.1989 по 01.05.2016 на посадах в органах місцевого самоврядування.
При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії державного службовця, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця задоволенню не підлягають як передчасні.
Крім того, суд дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача на інший вид пенсії та зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував попередньо це питання та розглядав заяву від 26.05.2025, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134650033996 від 02.06.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.05.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 20.04.1989 по 01.05.2016 на посадах в органах місцевого самоврядування.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан