03 лютого 2026 рокусправа № 380/25798/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Cил України (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Cил України (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564, в частині звільнення майора ОСОБА_1 із посади начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення майора ОСОБА_1 на посаду старшого оперативного чергового начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 25.11.2024 №352 щодо звільнення майора ОСОБА_1 із посади начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 (у спосіб виключення зі списків особового складу та зі всіх видів забезпечення);
- поновити майора ОСОБА_1 на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 із 26.11.2024;
- стягнути солідарно із Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахунок якого провести станом на дату постановлення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до направлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби від 28.08.2024 №468 майора ОСОБА_1 направлено в розпорядження начальника клініки АПД ВМКЦ Західного регіону м. Львів для проходження військово-лікарської комісії. Між тим, до проходження позивачем військово-лікарської комісії командиром військової частини НОМЕР_7 (командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України) прийнято кадрове рішення №564 від 06.09.2024 щодо осіб офіцерського складу, яким, зокрема, майора ОСОБА_1 звільнено із займаної посади і призначено старшим оперативним черговим відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_8 окрема механізована бригада).
Позивач зазначає, що за результатами проведеного 25.11.2024 медичного огляду ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону за №10239, відповідно до довідки ВЛК, на підставі статей 42б, 17б, 22б, 64в, 61в, 39б, 40в, 38в, 52в, 54в, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 25.11.2024 №352 майор ОСОБА_1 , який призначений наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564 на посаду старшого оперативного чергового начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що 25.09.2024 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, а 25.11.2024 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та зі всіх видів забезпечення. Підставою вказано наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564 і припис ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2024 №12212, водночас не враховано висновок ВЛК щодо неможливості проходження позивачем військової служби в такому підрозділі.
Позивач також вказує, що відповідно до посвідчення УСЗН Стрийської міської ради серія НОМЕР_9 ОСОБА_1 з 26.06.2023 є законним представником дитини з інвалідністю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Звертає увагу, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом та з 2021 року перебуває у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та усіх видів забезпечення. Востаннє був призначений та займав посаду начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 до його направлення на медичний огляд для проходження військово-лікарської комісії, що ним й було виконано у встановленому чинним законодавством порядку і спосіб. Натомість, під час перебування майора ОСОБА_1 на лікарняному в ВМКЦ Західного регіону та до проходження майором ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564 майора ОСОБА_1 протиправно звільнено із займаної посади і призначено старшим оперативним черговим відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_8 окрема механізована бригада), тобто без врахування висновку військово-лікарської комісії, без його згоди переміщено на нижчу посаду (з 26 тарифного розряду на 21 тарифний розряд), порушено порядок переміщення за станом здоров'я, оскільки не взято до уваги стан здоров'я ОСОБА_1 , з порушенням процедури й чинного законодавства України, без будь якого врахування тієї обставини, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дитина з інвалідністю, якою він щодня опікується. Тому, вважає незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству України, прийнятими із грубим порушенням норм законодавства наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564 в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та призначення майора ОСОБА_1 на іншу посаду в 33-тю окрему механізовану бригаду, та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 25.11.2024 №352 в частині виключення майора ОСОБА_1 - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та зі всіх видів забезпечення. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 30.12.2024 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 14.01.2025 суддя продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 30.12.2024, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою судді від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказав, що наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 13.06.2022 № 283 майор ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що будь-які документи, які могли б бути підставою для звільнення позивача з військової служби чи відомості про стан його здоров'я у ІНФОРМАЦІЯ_7 до 06.09.2024 були відсутні. 28.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби позивача. В той же час, 09.09.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.09.2024 № 1159/1/2977 про прийняття кадрових рішень командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » стосовно особового складу. Зокрема, наказом від 06.09.2024 № 564 майора ОСОБА_1 начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 призначено старшим оперативним черговим відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 . Також у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.09.2024 № 1159/1/2977 зазначено, що для офіцерів здавання посади та вибуття до нового місця служби здійснювати у строк не більше 2 днів з дня отримання розпорядження. Оскільки позивач на час надходження розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про прийняття кадрових рішень проходив військову-лікарську комісію, його виключення із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося 25.11.2024. Підставою видачі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.2025 № 352 є прийняте кадрове рішення, яке обов'язкове до виконання. Відповідач зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 не суперечить вимогам Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, в яким визначено питання, що відображаються в наказі, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним відсутні.
Щодо довідки військово-лікарської комісії зазначає, що відповідно до п. 20.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови з таким змістом, зокрема: придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. Посада, на яку призначено позивача не відноситься до таких підрозділів. З врахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_7 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказав, що позивача переміщено на рівнозначну посаду, в умовах правового режиму військового стану, що у відповідності до Положення про проходження військової служби в Збройних Силах України здійснюється без згоди військовослужбовця. Зазначає, що наказ виданий командувачем військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах його повноважень. Твердження позивача про переміщення на нижчу посаду не відповідають дійсності, що підтверджується витягом із наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.09.2024 №564 та плану переміщення. Оскаржуваний наказ було видано на підставі плану переміщення начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.09.2023 № 1159/3/2961, який був затверджений командувачем військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Вказує, що до позову не долучено будь-яких документів, якими б підтверджувалося неможливість проходження ОСОБА_1 військової служби в місцевості, в якій виконуються завдання особовим складом в/ч НОМЕР_2 , внаслідок особливостей клімату тощо. Також зазначає, що твердження позивача в позові що він є законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дитини з інвалідністю тощо, не є застереженням щодо переміщення позивача. Більше того, в умовах воєнного часу вказана обставина, за умови належного підтвердження необхідності здійснення постійного догляду, може бути підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби, а не обмежувати командування в питанні переміщення військовослужбовця. Проте відповідного рапорту на звільнення військовослужбовець не подавав.
Крім цього зазначає, що позивач невірно трактує норми Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, оскільки неможливість проходження позивачем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, вказує саме про географічне значення цього терміну - частина території з особливостями кліматичних та інших природніх умов, які беззаперечно або із значною вірогідністю матимуть вплив на здоров'я такого військовослужбовця, а не наявність сімейних обставин тощо. Водночас, з доданих позивачем документів, в т.ч. медичних, не видно, що ОСОБА_1 протипоказане проходження військової служби в Закарпатській області, чи районі виконання завдань військової частини НОМЕР_2 з огляду на особливості клімату, чи інші природні особливості цієї місцевості. Також зауважує, що у наданих документах, що стали підставою для переміщення позивача, зазначено про відсутність сімейних обставин за якими офіцер не може бути переміщений в іншу місцевість (п. 12 довідки). Оскільки переміщення позивача з територіального центру комплектування та соціальної підтримки до військової частини НОМЕР_2 відбулося в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, то відповідно позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.
З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564 прийнято: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а отже не підлягає скасуванню.
Позивач 17.02.2025 подав відповідь на відзив.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування першого відділу.
Згідно з направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №468 від 28.08.2024, майор ОСОБА_1 скерований в клініку АПД ВМКЦ Західного регіону м.Львів для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби з попереднім діагнозом Гіпертонічний криз, гіпертонічна хвороба І, ІІ ст.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (по особовому складу) від 06.09.2024 за № 564, відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, нижчеперелічених осіб офіцерського складу вирішено звільнити з займаних посад і призначити на інші посади. Зокрема, майора ОСОБА_1 , начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_9 призначено старшим оперативним черговим відділення бойового управління командного пункту штабу НОМЕР_10 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_2 ), ВОС-0210003. Згідно з приміткою до наказу майор ОСОБА_1 : 1984 р.н., освіта: Львівський ВІ у 2006 р., у ЗС - з 07.2001 по 07.2011, з 03.2014 по 07.2014 та з 07.2016. Призначається на рівнозначну посаду для більш доцільного використання за досвідом роботи шпк «майор» на шпк «майор».
З долучених відповідачами документів суд встановив, що підставою для видання вказаного наказу був План переміщення офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_10 від 05.09.2024 за №1159/3/2961, складений ІНФОРМАЦІЯ_11 . За змістом цього плану підставою включення ОСОБА_1 до переліку кандидатів на переміщення вказано необхідність призначення позивача на рівноцінну посаду, передбачену щтатом воєнного часу, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану, з урахуванням пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
В розділі «Найменування посади, що підлягає комплектуванню (ШПК, ВОС, оклад, дата, з якої посада вакантна)» вказано: старший оперативний черговий відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (ШПК - майор, ВОС-0210003, тр.-21 (розділ 1).
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №10239 від 25.11.2024 майор ОСОБА_1 за результатами медичного огляду визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №352 від 25.11.2024 майора ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (по особовому складу) від 06.09.2024 за № 564 на посаду старшого оперативного чергового відділення поточних бойових дій командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , 25.11.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення. Позивач вважається таким, що 25.09.2024 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №340 від 30.11.2024 майора ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 30.11.2024.
Не погоджуючись із спірними наказами та вважаючи їх необґрунтованими, протиправними та такими, що прийняті без дотримання вимог Положення №1153/2008, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправним звільнення його з посади, переміщення до нового місця служби в іншу місцевість без згоди позивача, без врахування висновку ВЛК щодо стану його здоров'я та тієї обставини, що він є опікуном дитини з інвалідністю, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовим актом, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, є Закон України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Закон №548-XIV).
Відповідно до статті 3 Закону №548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) врегульовані відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Частиною 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі - Положення №1153/2008).
Розділом IV "Призначення на посади та звільнення з посад" Положення №1153/2008 регламентовані питання призначення на посади, звільнення з посад, а також питання переміщення військовослужбовців по службі в межах однієї військової частини або різних військових частин, у тому числі в умовах особливого періоду та військового стану, граничні строки перебування на посадах, компетенція посадових осіб щодо видання відповідних наказів.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 82 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);
для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця;
за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
за сімейними обставинами - на особисте прохання;
з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності;
у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах;
у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій;
у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Пунктом 83 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Згідно з пунктом 110 Положення №1153/2008 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.
Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.
Пунктом 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами. Переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Аналіз вказаних норм Положення №1153/2008 дає підстави суду дійти висновку, що в особливий період переміщення чи призначення осіб офіцерського складу на рівнозначні та нижчі посади з метою доукомплектування Збройних Сил України здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення №1153/2008. Накази про переміщення осіб офіцерського складу між військовими частинами видаються посадовою особою, якій підпорядковані відповідні військові частини крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.
З долучених сторонами до матеріалів справи документів суд встановив, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в особливий період. Оскаржуваним наказом №564 від 06.09.2024 позивач переміщений без його згоди на рівнозначну посаду в межах проведення організаційних заходів для більш доцільного використання за досвідом роботи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що у позивача відсутні передбачені пунктом 112 Положення №1153/2008 підстави, за яких необхідною є його згода на переміщення, а тому призначення його на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 не потребувало отримання від нього такої згоди.
Суд також враховує, що наказ (по особовому складу) №564 від 06.09.2024 про переміщення позивача на іншу посаду виданий командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якому підпорядковані вказані в наказі підрозділи Збройних Сил України, тобто в межах повноважень та відповідно до чинної номенклатури призначень.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для переміщення його до нового місця служби за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії суд враховує таке.
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
За визначенням у пункті 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Згідно з пунктом 6.1 Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Суд встановив, що позивач отримав направлення від Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби 28.08.2024. Медичний огляд позивача проведено військово-лікарською комісією клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 25.11.2025.
Тобто, на момент видачі наказу №564 від 06.09.2024 про переміщення майора ОСОБА_1 на іншу посаду він ще не проходив медичного огляду військово-лікарською комісією та не було висновку щодо непридатності чи обмеження придатності позивача до військової служби.
Відповідно до пункту 109 Положення №1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації.
Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.
Суд встановив, що виключення позивача із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося згідно з наказом №352 від 25.11.2024, тобто після завершення проходження огляду військово-лікарською комісією, що не суперечить вказаним вище нормам Положення №1153/2008.
Суд також враховує, що за результатами проведеного 25.11.2024 медичного огляду позивачу видано довідку від 25.11.2024 №10239, згідно з якою на підставі статей 42б, 17б, 22б, 64в, 61в, 39б, 40в, 38в, 52в, 54в графи ІІІ Розладу хвороб ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Позивачем не надано доказів того, що посада старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 не відповідає категорії посад, зазначеним в довідці від 25.11.2024 №10239.
За таких обставин суд відхиляє доводи позивача щодо протиправного переміщення його на посаду без врахування висновку військово-лікарської комісії щодо стану його здоров'я.
Щодо посилань позивача на те, що на його утриманні перебуває донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є дитиною з інвалідністю та потребує постійного догляду, що не було враховано відповідачами при прийнятті оскаржуваних наказів, суд зазначає, що ця обставина не є перешкодою для переміщення позивача на іншу посаду під час проходження військової служби.
Водночас суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Таким чином, здійснення позивачем догляду, виховання чи перебування у нього на утриманні дитини з інвалідністю може бути підставою для звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд також звертає увагу, що позивача було переміщено на рівнозначну посаду за 21 тарифним розрядом, тому не заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що його було переведено на нижчу посаду з 26 тарифного розряду на 21 тарифний розряд.
Таким чином, оскаржуваний наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №564, в частині звільнення майора ОСОБА_1 із посади начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення його на посаду старшого оперативного чергового начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №352 від 25.11.2024 є правомірними та обґрунтованими.
Також суд наголошує, що право вирішення кадрових питань щодо прийняття на військову службу, переведення чи звільнення з військової служби, а також продовження контракту в тому числі понад граничний вік, надано командирам військових частин, оскільки, відповідно до статті 28 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів відповідачів № 564 від 06.09.2024 та №352 від 25.11.2024, а тому задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про поновлення на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 із 26.11.2024 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування наказу №564 від 06.09.2024 та наказу №352 від 25.11.2024, внаслідок чого, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Решта доводів позивача, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели в повному об'ємі правомірність своїх дій та рішень.
Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ст.139 КАС України такі стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан