Іменем України
02 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2283/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28.11.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового (підземного) стажу роботи Списку № 1 затвердженого Постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 року ОСОБА_1 , періоди роботи, а саме: - період навчання у Ровеньківському професійному ліцеї з 19.11.2001 по 19.01.2005, з 04.02.2005 по 26.04.2009 електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, з 27.04.2009 по 03.06.2009 навчання на курсах УКК по професії гірник очисного забою, з 04.06.2009 по 26.07.2009 учнем гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, з 27.07.2009 по 16.05.2010 гірничим очисного вибою з повним робочим днем в шахті, з 17.05.2010 по 23.06.2010 учнем машиніста електровоза з повним робочим днем під землею, з 24.06.2010 по 04.07.2010 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, з 05.07.2010 по 29.12.2011 машиністом електровозу підземний з повним робочим днем під землею, з 30.12.2011 по 30.09.2012 машиністом електровозу підземний з повним робочим днем під землею, з 01.10.2012 по 23.02.2014 гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею, з 24.02.2014 по 22.03.2017 начальником зміни;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до ст. 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, з дати призначення пенсії, а саме з 18.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію по інвалідності з 18.04.2025. При призначенні пенсії по інвалідності до його пільгового (підземного) стажу роботи не зараховано спірні періоди роботи, у зв'язку з чим не застосовано ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто пенсію обчислено не у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач перебуває на обліку Головного управління з 18.04.2025 та отримуєте пенсію по інвалідності ІІ групи від професійного захворювання у розмірі 90 % пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пільгові довідки за періоди роботи з 2005 по 2017 надано не було. Трудова книжка Позивача серії НОМЕР_1 не містить відомостей про пільговий характер роботи, а саме: характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, атестація робочого місця, роботи повний робочий день та інші відомості, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо періоду роботи з 24.02.2014 по 22.03.2017 на посаді «начальник зміни» слід зазначити, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивача з 24.02.2014 прийнято на посаду “начальник зміни» та з 22.03.2017 звільнено з посади за власним бажанням. Будь якої інформації про пільговий характер роботи зазначені записи взагалі не містять.
Оскільки індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (Довідка ОК-5) не містять інформації про суми нарахованого доходу та сплачених внесків з 2004, відсутні підстави для зарахування до страхового та пільгового стажу Позивача періоду його навчання в Ровенському професійному ліцеї з 01.01.2004 по 19.01.2005, крім періодів з 01.02.2004 по 28.02.2004 та з 01.09.2004 по 31.12.2004, за які сплачено страхові внески. При цьому період навчання в Ровенському професійному ліцеї з 19.11.2001 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу роботи у повному обсязі.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в ГУПФУ в Дніпропетровській області з 18.04.2025 та отримуєте пенсію по інвалідності ІІ групи від професійного захворювання у розмірі 90 % пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому дослідженням розрахунку стажу, судом встановлено, що відповідачем при призначенні пенсії не зараховано до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періоди роботи позивача з 04.02.2005 по 22.03.2017 та період навчання з 19.11.2001 по 19.01.2005.
26.06.2025 позивач звернуся до відповідача з заявою щодо зарахування до підземного стажу спірних періодів роботи та перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Листом від 23.07.2025 № 32903-24099/Н-01/8-0400/25 відповідач повідомив, що пенсійну справу переглянуто та з 18.04.2025 приведено пільговий стаж у відповідність.
На повторне звернення позивача відповідач листом від 27.10.2025 № 56312-44121/Н-01/8-0400/25 повідомив, що для зарахування періодів навчання та виробничої практики до пільгового стажу роботи за Списком № 1 необхідно надати уточнюючі довідки згідно Постанови № 637.
Згідно з дипломом серії НОМЕР_3 та додатком до нього ОСОБА_1 навчався з 19.11.2001 по 19.01.2005 у Ровеньківському професійному ліцеї за професією електрослюсар підземний, електрозварник ручного зварювання і здобув професію електрослюсаря підземного, електрозварника ручного зварювання.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 від 17.06.2002 щодо спірних пільгових періодів роботи позивача містить такі записи:
запис №10, 11 - з 19.11.2001 по 19.01.2005 навчався у Ровеньківському професійному ліцеї;
ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит»:
запис №12 від 04.02.2005 - прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею;
запис №13 - за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1, наказ від 06.06.2007 № 789;
запис №14 від 27.04.2009 - направлено на курси гроз в Ровеньківський УКК;
запис №15 від 04.06.2009 - переведено учнем гірника очисного вибою 4 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №16 від 27.07.2009 - переведено гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №17 від 17.05.2010 - переведено учнем машиніста електровоза підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №18 від 24.06.2010 - переведено електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №19 від 05.07.2010 - переведено машиністом електровоза підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №20 від 29.12.2011 - звільнено за переводом в ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»;
ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»:
запис №21 від 30.12.2011 - прийнятий машиністом електровоза підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №22 від 01.10.2012 - переведено гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею;
запис №23 - за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1, наказ від 01.06.2012 № 700;
запис №25 - за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1, наказ від 03.04.2013 № 169;
запис №26 від 24.02.2014 - переведено начальником зміни;
запис №28 від 22.03.2017 - звільнено за власним бажанням.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058 визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за списком № 1 спірних періодів роботи позивача з 04.02.2005 по 22.03.2017, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу вказаних періодів роботи, відповідач посилається на те, що не було надано пільгові довідки за періоди роботи з 2005 року по 2017 рік. Щодо періоду роботи з 24.02.2014 по 22.03.2017 на посаді «начальник зміни», то будь якої інформації про пільговий характер роботи зазначені записи взагалі не містять.
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У відповідності до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Як встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 04.02.2005 по 22.03.2017 ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит», ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею; учнем гірника очисного вибою 4 розряду з повним робочим днем під землею; гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею; учнем машиніста електровоза підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею; машиністом електровоза підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею; начальником зміни.
Записи щодо спірних періодів у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірні періоди, були передбачені: списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит», ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Також суд вважає нічим необґрунтованим та безпідставним посилання відповідача на те, що трудова книжка позивача не містить відомостей про пільговий характер роботи, а саме: характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, атестація робочого місця, роботи повний робочий день та інші відомості, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки вказані обставини в повній мірі підтверджено даними трудової книжки позивача.
Також суд зауважує, що в трудовій книжці наявні записи про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Окрім того, позивачем надавалися до органу Пенсійного фонду та надано суду накази про прийняття, переведення та звільнення з роботи, накази про проведення атестації робочих місць за умовами праці, про направлення в РУКК на курси гроз тощо.
Також позивачем надавалися до органу Пенсійного фонду та надано суду документи, видані установою, розташованою на непідконтрольній українській владі території, зокрема: довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якими підтверджується, що ОСОБА_1 у спірний період працював під землею електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею; учнем гірника очисного вибою 4 розряду з повним робочим днем під землею; гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею; учнем машиніста електровоза підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею; машиністом електровоза підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею; начальником зміни, що передбачено списком № 1.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejeva v. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача пільгових довідок та первинних документів, що стало підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також суд вважає за необхідне зауважити те, що ненадання позивачем документів на підтвердження умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Відсутність документів, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до консультативного висновку Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку, який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.
Щодо посилання відповідача, що записи трудової книжки про період роботи з 24.02.2014 по 22.03.2017 на посаді начальник зміни взагалі не містять будь якої інформації про пільговий характер роботи, суд зазначає, що відповідно до наданої позивачем в матеріали справи довідки ВП «Шахтоуправління Ясенівське» від 30.12.2021 № 417 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 у спірний період виконував гірничі роботи на посаді начальник зміни підземний, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1 пунк 1.1 грн, код КП 1222.2, підстава Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003.
З огляду на наведене суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_1 з 04.02.2005 по 22.03.2017 повинні бути враховані до пільгового підземного стажу позивача.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання у Ровеньківському професійному ліцеї з 19.11.2001 по 19.01.2005, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», який був чинним на момент призначення позивачу пенсії, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що дипломом серії НОМЕР_3 від 19.01.2005 та додатком до нього підтверджується, що ОСОБА_1 з 19.11.2001 по 19.01.2005 навчався в Ровеньківському професійному ліцеї за професією електрослюсар підземний, електрозварник ручного зварювання і здобув професію електрослюсаря підземного, електрозварника ручного зварювання.
Записами у трудовій книжці позивача також підтверджується факт проходження позивачем навчання у період з 19.11.2001 по 19.01.2005, та працевлаштування за набутою професією 04.02.2005, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту", чинною на момент призначення позивачу пенсії, є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.
Щодо посилання відповідача, що індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (Довідка ОК-5) не містять інформації про суми нарахованого доходу та сплачених внесків з 2004 року, тому відсутні підстави для зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду його навчання в Ровенському професійному ліцеї з 01.01.2004 по 19.01.2005, крім періодів з 01.02.2004 по 28.02.2004 та з 01.09.2004 по 31.12.2004, за які сплачено страхові внески, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058).
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону № 1058-ІV).
Згідно з абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
З вищенаведених положень статті 20 Закону № 1058-ІV слідує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а невиконання цього обов'язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи/навчання.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а , від 04 серпня 2018 року в справі № 482/434/17, від 17 липня 2019 в справі № 144/669/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 199/1852/15.
З огляду на наведене суд вважає, що періоди навчання ОСОБА_1 в Ровенському професійному ліцеї з 19.11.2001 по 19.01.2005, які не враховані відповідачем до пільгового підземного стажу позивача, мають бути зараховані відповідачем до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею.
Відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є зайнятість на підземних роботах повний робочий день не менш як 15 років.
Матеріалами справи підтверджено, що з врахуванням спірного стажу та стажу, який не заперечується відповідачем (6 років), пільговий стаж позивача складає більше 15 років, тому суд дійшов висновку, що позивач має достатній стаж для реалізації прав, передбачених статтею 8 Закону № 345-VІ та абз. 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового підземного стажу позивача за списком № 1 спірні періоди його роботи та навчання, чим допустив бездіяльність, що призвела до протиправного незастосування відповідачем до спірних правовідносин статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та отримання позивачем пенсії в розмірі, меншому ніж 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки сукупний стаж роботи позивача шахтарем з урахуванням спірного періоду є більшим 15 років.
Таким чином, оскільки суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача за списком № 1 спірних періодів його роботи та навчання, то це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача, а не дії відповідача, як вказує позивач, у зв'язку з чим суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та визнати таку бездіяльність протиправною з наведених вище підстав.
Як наслідок, підлягає задоволенню й похідна від цієї вимоги вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до пільгового підземного стажу за списком №1 спірних періодів роботи позивача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до часткового задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за списком №1 періодів навчання з 19.11.2001 по 19.01.2005 у Ровеньківському професійному ліцеї роботи, періодів роботи з 04.02.2005 по 22.03.2017 у ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит»).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.04.2025 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за списком № 1 періоди навчання ОСОБА_1 з 19.11.2001 по 19.01.2005 у Ровеньківському професійному ліцеї роботи та періоди роботи з 04.02.2005 по 22.03.2017 у ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит»), з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун