про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2026 року м. Київ № 320/3616/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань праці, треті особи: Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління», Державна аудиторська служби України, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, про визнання протиправним нормативно-правовий акт,
До Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Кабінету Міністрів України (адреса 01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2, ЄДРПОУ 00019442), Державної служби України з питань праці, треті особи: Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління», Державна аудиторська служби України, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, в якому просять:
- визнати незаконним і скасувати п. 1 Інструкції про порядок та умови суміщення професій (посад) від 14.05.1982 р. за №53-ВЛ в частині словосполучення «під розширенням зони обслуговування чи збільшенням обсягу виконуваних робіт слід розуміти виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією й тією ж професією або посадою», оскільки вони суперечать нормами п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145 (як нормативного акту, що має вищу силу), згідно до якого встановлено, що «розширення зони обслуговування чи збільшення обсягу виконуваних робіт) дозволяється, як правило, в межах тієї категорії персоналу, до якої відноситься даний робітник (робітники, інженерно-технічні робітники, службовці, і інші).
Перевіряючи подану позовну заяву на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що стадія відкриття провадження має фільтраційний характер і спрямована на недопущення до розгляду позовів, які подані без дотримання обов'язкових процесуальних вимог та не дозволяють суду встановити наявність публічно-правового спору між належними сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу. Зазначені вимоги є імперативними, а їх недотримання унеможливлює відкриття провадження у справі.
Суд виходить з того, що адміністративний суд здійснює захист порушеного права, свободи чи інтересу особи у публічно-правових відносинах, а не надає загальну оцінку законності чи доцільності нормативних актів поза зв'язком із конкретним суб'єктом владних повноважень та конкретним порушенням суб'єктивного права.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом оскарження визначено окремі положення Інструкції про порядок та умови суміщення професій (посад) від 14.05.1982 № 53-ВЛ.
Разом із тим позовна заява не містить належного обґрунтування суб'єктного складу учасників справи, а також не дозволяє суду встановити, до якого саме суб'єкта владних повноважень звернено позовні вимоги.
Позивачем визначено відповідачем Кабінет Міністрів України, однак жодних вимог до цього суб'єкта владних повноважень у позовній заяві не заявлено, не оскаржується жоден акт Кабінету Міністрів України, не наведено обставин, які б свідчили про порушення ним прав позивача.
Саме по собі включення суб'єкта владних повноважень до переліку відповідачів без формулювання вимог до нього суперечить змісту статей 4, 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас оскаржувана Інструкція затверджена органами Союзу РСР - Державним комітетом СРСР з праці і соціальних питань, Міністерством фінансів СРСР та Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок, які припинили своє існування та не є суб'єктами публічної влади України.
Представник позивача посилається на наявність правонаступництва Державної служби України з питань праці щодо зазначених органів СРСР. Проте такі твердження мають декларативний характер та не підтверджені жодними нормативними актами чи іншими належними доказами.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що Україна не є правонаступником СРСР як держави та є правонаступником союзних органів влади СРСР.
Слід зазначити, що функціональне здійснення державної політики у відповідній сфері не тотожне правонаступництву у публічно-правових відносинах та не створює процесуальної легітимації відповідного органу як відповідача у справі про оскарження нормативного акта, прийнятого іншим суб'єктом.
Таким чином, позовна заява не дозволяє суду встановити: належного відповідача у справі; наявність у такого відповідача владних повноважень щодо прийняття, застосування або забезпечення дії оскаржуваного нормативного акта; причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) конкретного суб'єкта владних повноважень та порушенням прав позивача.
За відсутності чіткого визначення суб'єктного складу учасників справи та належного обґрунтування правонаступництва відкриття провадження суд позбавлений можливості здійснити належний контроль за нормативними актами, що суперечить завданням адміністративного судочинства.
Окрім того, позовна заява подана з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та інших учасників справи.
Також, відповідно до ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Всупереч зазначеним процесуальним вимогам позивач не конкретизував на які права чи обов'язки Державної аудиторської служби України та яким чином дане рішення може вплинути на її права чи охоронювані законом інтереси.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви де чітко визначитися із суб'єктним складом учасників справи, зазначивши конкретного суб'єкта владних повноважень, до якого звернені позовні вимоги, та виклавши зміст таких вимог щодо кожного відповідача окремо; обґрунтувати процесуальну легітимацію відповідача, зокрема надати належні та допустимі докази правонаступництва відповідного органу державної влади України щодо органів СРСР, які прийняли оскаржувану Інструкцію, або ж обґрунтувати інший передбачений законом зв'язок відповідача з оскаржуваним нормативним актом (застосування, обов'язковість виконання, забезпечення дії тощо); у разі відсутності правонаступництва - уточнити правову природу позовних вимог, з урахуванням того, що адміністративний суд захищає конкретне порушене право, а не здійснює відновлення абстрактної законності чи оцінку історичних нормативних актів;
- письмові пояснення щодо того, які саме права чи обов'язки Державної аудиторської служби України, як суб'єкта владних повноважень, та яким чином можуть бути змінені, припинені або обмежені внаслідок ухвалення судового рішення у даній справі, із зазначенням нормативного обґрунтування такої позиції;
- нормативно-правове обґрунтування підстав та процесуальної можливості звернення з колективним адміністративним позовом, з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає інституту колективного адміністративного позову, а також із зазначенням конкретної норми закону, що допускає відповідну форму звернення до суду;
- відомості, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме інформацію про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та інших учасників справи.
Суд звертає увагу позивача, що ненадання зазначених відомостей та пояснень унеможливлює встановлення належного суб'єктного складу учасників справи, а також перевірку наявності публічно-правового спору, у межах якого адміністративний суд уповноважений здійснювати судовий захист порушеного права.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань праці, треті особи: Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління», Державна аудиторська служби України, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, про визнання протиправним нормативно-правовий акт залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
У зв'язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв'язку або нарочно у паперовому вигляді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.