про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2026 року м. Київ № 320/65161/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа Державний заклад «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я України», про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великоднього Дмитра Вадимовича (Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0352855223, 65062, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 6) в інтересах держави до Міністерства охорони здоров'я України (адреса 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ЄДРПОУ 00012925), третя особа Державний заклад “Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів “Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я України» (адреса 04075, м. Київ, вул. Лінія 7, буд. 25, ЄДРПОУ 22872893), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925), яка полягає у непроведенні державної реєстрації права державної власності на будівлю-пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення - Корпус № 4 санаторію ім. В.П. Чкалова у складі Комплексу дач (корпусів та споруд санаторію ім. В.П. Чкалова), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925) вжити заходів щодо державної реєстрації права державної власності на будівлю-пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення - Корпус № 4 санаторію ім. В.П. Чкалова у складі Комплексу дач (корпусів та споруд санаторію ім. В.П. Чкалова), яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.
Відповідно до приписів частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з такого.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Таким чином Конституцією України передбачено дві обов'язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.
Буквальний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звертатись до суду із позовом лише у визначених законом випадках.
З огляду на викладене, суд констатує, що прокурор має право звертатись до суду з позовом в інтересах держави лише у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу.
Суд зазначає, що прокурор повинен обґрунтувати необхідність його ініціативи судового захисту інтересів держави, у тому числі й роль, статус та значення відповідного суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах. Такий статус уповноваженого органу в судовому процесі має визначатися виходячи з кожної конкретної ситуації з урахуванням усіх обставин справи. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Водночас за вказаним позовом прокурор не обґрунтував належним чином та не навів достатніх доводів та обґрунтувань права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, у зв'язку із чим, вказана позовна заява не відповідає вимогам ч. 7 ст. 169 КАС України, яка визначає, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Дослідивши матеріали справи, доводи позивача, заяву про поновлення строку звернення до суду, а також норми чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України цим Кодексом та іншими законами можуть бути встановлені й інші строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду є процесуальним строком, тобто проміжком часу, визначеним законом, у межах якого особа має право на судовий захист у публічно-правових відносинах. Перебіг такого строку починається з моменту, коли особа дізналася або за обставинами справи повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.
Процесуальні строки встановлюються з метою забезпечення принципів юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин, дисциплінування учасників судового процесу та своєчасного виконання ними процесуальних обов'язків. Після спливу таких строків правовідносини вважаються стабільними, якщо інше не доведено належними і допустимими доказами.
У разі пропуску строку звернення до суду такий строк може бути поновлений виключно за наявності поважних причин. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Триваюча пасивна поведінка особи за наявності об'єктивної можливості знати про стан своїх прав не свідчить про дотримання строків звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 встановлено, що держава має право шляхом запровадження процесуальних строків обмежувати час звернення до суду, і таке обмеження не порушує сутності конституційного права на судовий захист та доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатися». Під поняттям «повинна була дізнатися» слід розуміти не обов'язок активного з'ясування, а неможливість незнання за обставин, коли особа знала про факт прийняття рішення або вчинення дій та не мала об'єктивних перешкод для з'ясування їх змісту.
Відтак, ключовим для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду є встановлення моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави. При цьому поняття «повинен був дізнатися» слід тлумачити як об'єктивну неможливість незнання за умови наявності доступу до відповідної інформації та відсутності перешкод для її отримання.
Як убачається з матеріалів справи, прокурор оскаржує бездіяльність щодо непроведення державної реєстрації права державної власності на будівлю - пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення, а саме Корпус № 4 санаторію ім. В. П. Чкалова, що входить до складу Комплексу дач та розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.
З листів Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2017 № 12-06/60, від 17.12.2020 № 01-04/266/01 та від 26.06.2025 № 10-14/20664/2-25 убачається, що зазначене нерухоме майно є державною власністю, закріпленою за відповідним державним закладом на праві оперативного управління, при цьому державна реєстрація права власності за Міністерством охорони здоров'я України станом на дату звернення до суду не здійснена. Аналогічні відомості містяться і в листі КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 31.10.2025 № 5313/03.01-09.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позов до суду подано лише 31.12.2025 року, тоді як спірна бездіяльність має тривалий характер та бере свій початок щонайменше з 1992 року, коли відповідно до наказу Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 65 санаторій ім. В. П. Чкалова було передано на баланс Міністерства охорони здоров'я України.
Поряд з цим відсутність державної реєстрації права власності не є прихованою обставиною та могла бути встановлена органами прокуратури у будь-який момент шляхом реалізації наданих законом повноважень.
Позивач не навів обставин, які б об'єктивно перешкоджали органам прокуратури раніше вивчити стан дотримання законодавства щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт та звернутися до суду у межах установленого законом строку.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, прокурор посилається на відсутність у органів прокуратури повного обсягу документів, а також на триваючий характер правопорушення.
Однак суд зазначає, що такі доводи не свідчать про наявність об'єктивно непереборних перешкод для звернення до суду та не звільняють позивача від обов'язку належного обґрунтування моменту виникнення спірних правовідносин і дотримання процесуальних строків.
Посилання позивача на практику Верховного Суду суд оцінює критично, оскільки наведені висновки стосуються інших правовідносин, іншого предмета спору та відмінних фактичних обставин, що унеможливлює їх застосування до даної справи.
Також суд відхиляє доводи про суспільну значущість спору як самостійну підставу для поновлення строку звернення до суду, оскільки така обставина не передбачена законом як поважна причина пропуску процесуального строку.
Крім того, надання таким обставинам вирішального значення фактично нівелює саму ідею процесуальних строків та створює ризик вибіркового їх застосування.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний подати заяву про його поновлення та докази поважності причин пропуску. Подані позивачем матеріали не містять належних і достатніх доказів існування таких причин.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду у даній справі.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вище викладене, суддя приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доводів, доказів в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, відповідно позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку із невідповідністю останньої ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для звернення позивача до суду з цим позовом, зокрема докази щодо неналежного виконання своїх повноважень державним органом, у тому числі, але не виключно докази, що у відношенні відповідальних осіб такого суб'єкта владних повноважень проводяться службові розслідування, наявні відкриті кримінальні провадження, вироки суду, докази накладення дисциплінарних стягнень чи будь-які інші докази притягнення певних осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання їх службових обов'язків;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа Державний заклад «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я України», про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.