03 лютого 2026 року Справа № 280/10190/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA2360070000082704; від 19.06.2025 № 0454405-2411-0829; від 19.06.2025 № 0454406-2411-0829 протиправними;
2) скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA2360070000082704; від 19.06.2025 № 0454405-2411-0829; від 19.06.2025 № 0454406-2411-0829.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира загальною площею 45,12 кв.м та на праві спільної сумісної власності -квартира загальною площею 42,58 кв.м. Контролюючий орган спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначив позивачу податкові зобов'язання за вказаними об'єктами нерухомості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023-2024 роки, без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» щодо пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м. З цих підстав позивач вважає оскаржувані рішення протиправним, просить позов задовольнити.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
05.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням місцевої ради, залежно вiд місця розташування та типів таких об'єктів, а не вiд бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток. Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу. За даними ІКС «Податковий блок» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, гр. ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна: квартира загальною площею 45.12 м2, розташована за адресою за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира загальною площею 42.58 м2, розташована за адресою за адресою: АДРЕСА_2 , форма власності: спільна сумісна. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області в автоматичному режимі обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з зазначених об'єктів нерухомого майна та сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023-2024 роки. При цьому за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у спільній сумісній власності декількох фізичних осіб та не поділена між ними в натурі. Заява на визначення платника податку за об'єкт нерухомості, квартири, за адресою: АДРЕСА_2 від гр. ОСОБА_1 та інших співвласників до Головного управління ДПС у Запорізькій області не надавалась. Позивач не подав ні до контролюючого органу, ні до суду відповідного письмового нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки з квартири. Більше того, відповідні відомості (виділ частки квартири) повинні бути відображені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дані якого є офіційними, та якими податковий орган зобов'язаний керуватися при визначенні сум податку, а також у правовстановлюючих документах на квартиру, чого у спірному випадку позивач жодними належними та допустимими доказами не довів. Посилається на правову позицію Третього апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 06.03.2025 у справі №280/9407/24. Також зазначає, що листом від 11.08.2021 №5849/0/20-21 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону № 1160. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
10.12.2025 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не спростував цих обставин у відзиву, та не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач є платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за згодою співвласників. Рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто прийнятим на підставі об'єктивно перевірених фактів, що підтверджуються належними доказами. Податковий орган не має права на свій розсуд обирати платника податку, може вимагати сплату лише від особи, визначеної за спільною згодою співвласників, або якщо є відповідне рішення суду про поділ майна чи визначення платника. Крім того, спірні податкові повідомлення-рішення не містять детального розрахунку сум податкового зобов'язання: ні щодо площі, ні щодо ставки, ні щодо застосування пільги. Також позивач зауважує на порушенні податковим органом пункту 45.1 статті 45 ПК України у частині надіслання податкових повідомлень-рішень не за податковою адресою позивача. Посилання відповідача на норми ЦК України не спростовують доводу позивача про відсутність згоди співвласників та незаконність визначення його платником податку на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 . Наполягає на задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 24.11.2025 суд відкрив провадження, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою від 19.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме:
- на квартиру загальною площею 45,12 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (договір дарування №427 від 15.10.2020; право власності; розмір частки 1/1);
- на квартиру загальною площею 42,58 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 18.10.2004; приватна спільна сумісна власність; частка власності 1/1).
Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості, за 2023 рік, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2024 №0525082-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 954,83 грн щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа об'єкта 45,12 кв.м; розмір частки у праві спільної власності на об'єкт 45,12 кв.м; розмір податкового зобов'язання розраховано з розрахунку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (6700,00 грн), за 1 кв.м бази оподаткування;
- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 901,07 грн щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; загальна площа об'єкта 42,58 кв.м; розмір частки у праві спільної власності на об'єкт 42,58 кв.м; розмір податкового зобов'язання розраховано з розрахунку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (6700,00 грн), за 1 кв.м бази оподаткування.
Крім того, Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості, за 2024 рік, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 №0454405-2411-0829 на суму 1011,83 грн щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа об'єкта 45,12 кв.м; розмір частки у праві спільної власності на об'єкт 45,12 кв.м; розмір податкового зобов'язання розраховано з розрахунку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (7100,00 грн), за 1 кв.м бази оподаткування;
- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 №0454406-2411-0829 на суму 954,87 грн щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; загальна площа об'єкта 42,58 кв.м; розмір частки у праві спільної власності на об'єкт 42,58 кв.м; розмір податкового зобов'язання розраховано з розрахунку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (7100,00 грн), за 1 кв.м бази оподаткування.
Рішенням Державної податкової служби України від 10.10.2025 №29523/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA23060070000082704, а скаргу - без задоволення.
Також рішенням Державної податкової служби України від 24.10.2025 №30835/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.06.2025 №0454405-2411-0829 та №0454406-2411-0829, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA2360070000082704, від 19.06.2025 № 0454405-2411-0829 та від 19.06.2025 № 0454406-2411-0829, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими
Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (перегляд доступний за посиланням: https://zp.gov.ua/pages/164604-miscevi-podatki-ta-zbori).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (далі - Положення), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49, від 26.04.2017 №51, від 27.05.2020 за №49.
Пунктом 2.4. Положення про податок на майно врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення про податок на майно (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об'єктів житлової нерухомості.
Пільги з податку, що сплачується на території міста з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пункт 2.5 Положення про податок на майно визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Отже, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
При цьому, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Суд звертає увагу, що на законодавчому рівні поняття нульова ставка податку на нерухоме майно та пільга зі сплати податку (тобто неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком) є різними, і нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів (в зазначеному вище Положенні про податок на майно 120 кв.м), у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, однак у разі, якщо площа для квартири/квартир незалежно від їх кількості перевищує, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, а ставка податку 1%, як передбачено Положенням про податок на майно.
Водночас, у випадку, якщо загальна площа об'єктів оподаткування перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається.
Отже, Положенням про податок на майно встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
Вказане рішення протягом податкового періоду за який позивачу нараховано податкове зобов'язання (2024 рік) було чинним, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
На підставі викладеного, суд констатує, що нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа квартир, що розташовані на території міста Запоріжжя не перевищує встановлених розмірів, а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, тобто у разі, якщо площа квартири/квартир перевищує 120 кв. метрів, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної та спільної сумісної власності належать квартири, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (загальна площа 45,12 кв.м) та АДРЕСА_2 (загальна площа 42,58 кв.м) відповідно.
Таким чином, позивач є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, загальна площа якого становить 87,7 кв.м.
Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості, то податок на квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковується за ставкою в розмірі 0 відсотків.
Суд враховує, що рішенням Запорізької міської ради від 30.04.2025 №27 (перегляд доступний за посиланням: https://zp.gov.ua/documents/218271-pro-vnesennia-zmin-do-polozennia-pro-podatok-na-maino-v-castini-podatku-na-neruxome-maino-vidminne-vid-zemelnoyi-dilianki) внесені зміни до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), відповідно до яких розміри пільг із сплати податку приведено у відповідність до Податкового кодексу України, зокрема до наведених вище підпунктів Положення. Зокрема, пунктом 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення встановлено, що пільги для об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб - платників податку у вигляді зменшення бази оподаткування встановлюються відповідно до підпунктів 266.4.1 та 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Пунктом 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення передбачено, що ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, в яких розташовані супермаркети, гіпермаркети та магазини роздрібних торгівельних мереж (в тому числі на умовах оренди) за переліком поштових адрес в м. Запоріжжі згідно з Додатком до цього Положення, становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Разом тим, суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин редакція Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5, передбачало нульову ставку податку для квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м, у зв'язку з чим повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.
Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом, зокрема, від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18, від 27.06.2023 у справі №804/15401/15.
За таких обставин, оскільки у власності позивача перебувають квартири, що не перевищує загальну площу 120 кв.м, ставка податку для такого об'єкта житлової нерухомості у 2023 та 2024 роках дорівнює нулю, а тому підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, щодо такого об'єкта нерухомості у 2023 та 2024 роках відсутні.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому податкові повідомлення-рішення від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA2360070000082704, від 19.06.2025 № 0454405-2411-0829 та від 19.06.2025 № 0454406-2411-0829 є протиправними і підлягають скасуванню.
При цьому суд також зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначаючи у відзиві на позовну заяву про те, що спірні податкові повідомлення були направлені платнику разом з податковим розрахунком, відповідач не надає жодних доказів на підтвердження існування такого розрахунку.
Суд враховує, що положеннями підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України, а також пунктом 11 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, передбачено надання розрахунку податку виключно за його наявності, проте відповідач жодним чином не пояснив відсутність складання розрахунків податкових зобов'язань до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Зазначаючи про відсутність детального розрахунку податку, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №810/1885/17, проте в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які судові рішення Верховного Суду за вказаним номером справи.
Разом з тим, доводи позивача про відсутність детальних розрахунків податкових зобов'язань до спірних податкових повідомлень-рішень у даному випадку не впливають на раніше викладений висновок щодо протиправності їх прийняття.
Стосовно доводів позивача про ненадання відповідачем доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у спільній сумісні власності трьох осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданого позивачем свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 18.10.2004 Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради, судом встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб надає підпункт 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено наступне: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Аналізуючи наведену норму, суд зауважує, що якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, то в такому випадку платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Таким чином, квартира загальною площею 42,58 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у спільній сумісній власності позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і є такою, що не поділена в натурі, а відтак у цьому випадку платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за такий об'єкт житлової нерухомості у межах встановленої Податковим кодексом України бази оподаткування (з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв. м.) відповідно до вимог підпункту «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України повинен бути один з її власників, визначений за їх згодою.
Відповідно до частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Крім того, частиною третьою цієї статті передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Статтею 364 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду та контролюючому органу жодного документа, який би свідчив про поділ спільної сумісної власності в натурі чи виділення його часток. Водночас за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності позивача та членів його сім'ї, не поділена в натурі, частка кожного з власників становить 1/1.
При цьому суд не приймає доводи позивача, що співвласники квартири визначились, що ОСОБА_2 є платником податку житлової нерухомості та у неї перебуває документальне підтвердження, оскільки така заява має бути у відповідача, який нараховує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З відзиву на позовну заяву слідує, що заява на визначення платника податку за об'єкт нерухомості (квартири) за адресою: АДРЕСА_2 від гр. ОСОБА_1 та інших співвласників до Головного управління ДПС у Запорізькій області не надавалась.
Суд зауважує, що ненадання відповідачу заяви про визначення за їх згодою платника податку на нерухомість не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо сплати суми податку.
Отже, враховуючи відсутність доказів поділу спільної сумісної власності в натурі чи виділення його часток, а також відсутність доказів подання до Головного управління ДПС у Запорізькій області заяви про визначення платника податку за об'єкт нерухомості (квартири за адресою: АДРЕСА_2 ), суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право самостійно визначити платником податку одного з співвласників з метою забезпечення сплати податку до бюджету, у зв'язку з чим відповідач правомірно визначив таким позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно на квартиру податковий орган визначив лише одному з власників квартири (докази зворотного відсутні) у межах встановленої Податковим кодексом України бази оподаткування (з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв. м.), що повністю відповідає вимогам підпункту «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.
Щодо доводів відповідача щодо того, що рішення Запорізької міської ради в частині визначення ставки податку для квартир суперечить вимогам ПК України, суд зазначає наступне. Предметом оскарження у даній справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов'язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження у даній справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах даної справи.
Водночас суд зауважує, що Положенням №5 міською радою встановлено нульову ставку податку відносно, зокрема, квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів. При цьому встановлення нульової ставки податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір. Отже, рішення міської ради не суперечить положенням Податкового кодексу України, що спростовує позицією відповідача про неможливість застосування цього рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах.
Судом не приймається посилання відповідача і на те, що Державною регуляторною службою України було встановлено, що рішенню Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 притаманні ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, адже вказаний лист носить лише роз'яснювальний характер та інформує про необхідність внесення та розгляд сесії питання про скасування вищезазначеного рішення, а не скасовує його.
Щодо посилання відповідача на правову позицію Третього апеляційного адміністративного суду, викладено в постанові від 06.03.2025 у справі №280/9407/24, то, по-перше, за нормами частини п'ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а не в постановах суду апеляційної інстанції; по-друге, у постанові від 06.03.2025 у справі №280/9407/24 за подібних правовідносин суд застосував приписи пункту 2.4 Положення, які визначають пільги зі сплати податку у вигляді зменшення бази оподаткування, тоді як у справі № 280/10190/25 суд застосовує приписи пункту 2.5 Положення щодо встановленої нульової ставки податку для відповідних об'єктів нежитлової нерухомості.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати в цій частині стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.06.2024 №0525272-2409-0830-UA2360070000082704, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 901,07 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.06.2025 №0454405-2411-0829, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 1011,83 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.06.2025 №0454406-2411-0829, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 954,87 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.02.2026.
Суддя К.В.Мінаєва