03 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/9219/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5. М. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Виноградівської міської ради Закарпатської області, якою просить:
1) визнати протиправним рішення міського голови Виноградівської міської ради Степана Бочкая про відмову у доступі до публічної інформації та зобов'язати міського голову Виноградіської міської ради Степана Бочкая належним чином розглянути запит щодо доступу до публічної інформації від 10.11.2025 року;
2) направити Уповноваженому з прав людини окрему ухвалу суду про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за фактом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого абзацом другим ст. 212-3 КУпАП.
24 листопада 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду даний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху докази сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
30 листопада 2025 року позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 24 листопада 2025 року, через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.
Отже, суд констатує, що недоліки позовної заяви усунуті у строк, встановлений судом. Тому підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, відсутні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 09 листопада 2025 року надіслав запити та звернення до Виноградівської міської ради щодо доступу до публічної інформації. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні всіх документів. Вказує, що лист Виноградівської міської ради №02.1-24/52 від 14.11.2025 року не містить інформації, передбаченої Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
08 грудня 2025 року від відповідача через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 14.11.2025 року Виноградівською міською радою було надано відповідь на запит, у якому позивачу було детально роз'яснено про те, що запитувана ним інформація містить персональні дані третіх осіб по відношенню до позивача та детально роз'яснено про причини відмови у задоволенні такого запиту, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме у зв'язку з тим, що запитувана ним інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, а її надання порушує законні права та інтереси третіх осіб по відношенню до позивача.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Виноградівської міської ради із запитом щодо доступу до публічної інформації, в якому просив надати доступ до: - належним чином засвідчені копії позовних заяв створених Виноградівською міською радою, виконавчим комітетом та службою у справах дітей Виноградівської міської ради та адресованих Виноградівському районному суду або Закарпатському окружному адміністративному суду за період з 01.05.2025 року по 09.11.2025 року; - належним чином засвідчені копії відзивів на позовні заяви, створених Виноградівською міською радою, виконавчим комітетом та службою у справах дітей Виноградівської міської ради та адресованих Виноградівському районному суду або Закарпатському окружному адміністративному суду за період з 01.05.2025 року по 09.11.2025 року; - належним чином засвідчені копії апеляційних скарг створених Виноградівською міською радою, виконавчим комітетом та службою у справах дітей Виноградівської міської ради та адресованих Закарпатському апеляційному суду або Восьмому апеляційному адміністративному суду за період з 01.05.2025 року по 09.11.2025 року.
Листом від 14 листопада 2025 року № 02.1-24/52 «Про розгляд запиту» Виноградівська міська рада Закарпатської області повідомила позивача про те, що запитувана ним інформація містить персональні дані третіх осіб по відношенню до позивача та детально роз'яснено про причини відмови у задоволенні такого запиту, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме у зв'язку з тим, що запитувана ним інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, а її надання порушує законні права та інтереси третіх осіб по відношенню до ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст.11 Закону України «Про інформацію»).
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20 Закону України «Про інформацію»).
Приписами частин 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст. 29 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про захист персональних даних» цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Під обробкою персональних даних розуміється будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем (абз. 8 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист персональних даних» володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.
За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» закріплено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Частиною 1 ст. 19 Закону № України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Отже, за загальним правилом інформація є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI). Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.
Як вже встановлено судом, 09 листопада 2025 року позивач звернувся до Виноградівської міської ради із запитами та зверненнями щодо доступу до публічної інформації, в якому просив надати доступ до публічної інформації.
Відповідач на вищевказаний запит листом від 14 листопада 2025 року № 02.1-24/52 «Про розгляд запиту» повідомив позивача про те, що запитувана інформація безпосередньо стосується третіх осіб, а її розголошення без відповідної правової підстави або згоди таких осіб є грубим порушенням положень Закону України «Про захист персональних даних» та Конституції України, яка гарантує право кожного на повагу до приватного і сімейного життя.
Суд зазначає, що Виноградівською міською радою було здійснено всі необхідних заходів для того, щоб не порушувати права позивача, а саме, запит був належним чином розглянуто, забезпечивши повноту та об'єктивність його аналізу, після чого було прийнято відповідне рішення, яке відповідає вимогам законодавства та спрямоване на дотримання балансу між правом на доступ до інформації та правом на захист персональних даних третіх осіб.
Водночас ч. 1, 2 статті 32 Конституції України зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України (далі - Рішення від 20.01.2012 №2-рп/2012) зазначено, що під поняття конфіденційної інформації підпала інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5. М. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець