02 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 445/2681/25
провадження № 61-1255ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною другою статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Золочівський районний суд Львівської області постановою від 16 жовтня 2025 року визнав винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-14 КУпАП, та наклав на нього стягнення - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 426-1 КК України.
Львівський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-14 КУпАП, повернув особі, яка її подала.
26 січня 2026 року ОСОБА_1 , як голова Сарненської районної організації Рівненського обласного об'єднання Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», засобами поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення в справі «Кромбах проти Франції», заява № 29731/96, від 13 лютого 2001 року).
Водночас складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення в справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно зі статтею 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 172-14 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 294 КУпАП передбачено, що постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Отже, обмеження права на касаційне оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене в статті 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 172-14 КУпАП, не належать до юрисдикції цивільних судів.
Враховуючи наведене, судове рішення, постановлене у справі про адміністративні правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
В ухвалах від 28 листопада 2025 року в справі № 456/4169/23 (провадження № 61-14130ск25), від 23 січня 2025 року в справі № 274/922/24 (провадження № 61-316ск25), від 29 серпня 2025 року в справі № 718/2839/22 (провадження № 61-10622ск25), від 03 жовтня 2025 року в справі № 761/1503/25 (провадження № 61-12182ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі, з огляду на те, що судові рішення, постановлені в справі про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною другою статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко