03 лютого 2026 року
м. Київ
справа №752/4762/25
провадження № 61-850ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року у справі за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,
У лютому 2025 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури
в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський», державний реєстратор державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») Борискевич М. І., в якому просив суд:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування рішення державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 червня 2016 року № 30059589 та здійснену на його підставі реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта: 94839028000, номер запису про право власності: 14977243, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього;
- усунути перешкоди власнику територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкти самочинного будівництва - садовий будинок, загальною площею
16,7 кв. м та господарську споруду, розташовані по
АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан та хвіртку, якими огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку за вказаною адресою. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - НПП «Голосіївський» та відкрито провадження у справі № 752/4762/25.
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2., звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Київської міської ради, НПП «Голосіївський», третя особа - державний реєстратор ДП «Сетам»
Борискевич М. І., про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня
2025 року, відмовлено у прийнятті та об'єднанні в одне провадження з первісним позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи:
НПП «Голосіївський», державний реєстратор ДП «Сетам» Борискевич М. І., про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду та зустрічного позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, НПП «Голосіївський» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Роз'яснено, що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, відповідач може звернутися до суду для самостійного розгляду.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного не є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
13 січня 2026 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року, в якій просить судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що предмет зустрічного позову пов'язаний з предметом первісного позову, а задоволення первісного позову виключає задоволення зустрічного позову. Вважає, що подання зустрічного позову не лише
до позивача за первісним позовом, а й до третьої особи, не суперечить вимогам статті 193 ЦПК України. Вказує, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновків Верховного Суду викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 та постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року
у справі № 910/6070/21, від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20.
Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте у клопотанні викладеному у змісті касаційної скарги, заявник просить цей строк поновити, посилаючись на те, що останній пропущено з поважних причин, оскільки з повним текстом постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року він ознайомився 08 січня 2026 року, після його опублікування на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Ураховуючи наведені заявником обставини, а також те, що за інформацією, яка міститься на офіційному сайті ЄДРСР, повний текст постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року було зареєстровано та забезпечено надання загального доступу 06 січня 2026 року, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом,
якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним,
зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194
ЦПК України).
Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох
сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту
їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих
і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо вони прямо взаємопов'язані між собою і спільний їх розгляд є доцільним. Взаємний зв'язок, як умова для прийняття зустрічного позову, має місце у випадку,
якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин
і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти. Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави,
або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.
При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова
вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти
судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача
до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог
позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного
позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного
позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Враховуючи викладене, для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом необхідною є перевірка та встановлення тотожності усіх необхідних трьох ознак, а саме: суб'єктного складу, предмета спору, а також підстав, з яких відповідний позов заявлено.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою
статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду
з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх
розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин
або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов
у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного
позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі
№ 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність з первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі
№ 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19) вказано, що зустрічний позов
є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: НПП «Голосіївський», державний реєстратор ДП «Сетам» Борискевич М. І., про усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в якому прокурор просив:
- залучити у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог НПП «Голосіївський» та державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М. І.
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування державного реєстратора
ДП «Сетам» Борискевича М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу) від 15 червня 2016 року № 30059589 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 948390280000, номер запису про право власності 149772430),
з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкти самочинного будівництва: садовий-дачний будинок загальною площею 16,7 кв. м та господарську споруду, розташовані по
АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан та хвіртку, якими огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку
за вказаною адресою.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року
№ 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована у Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року;
- припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11533016800000); відмовити у задоволенні первісного позову.
Отже, звертаючись до суду з первісним позовомпро усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії, перший заступник керівника Київської
міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради,
як на підставу своїх вимог посилався на порушення відповідачем прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Тобто вимоги первісного позову виникли з питання усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення самочинного будівництва.
У зустрічній позовній заяві представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заявляла вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав на земельну ділянку, тобтопри його розгляді мають бути встановлені обставини, пов'язані з державною реєстрацією земельної ділянки
у Державному земельному кадастрі. Відповідачем за первісним позовом не оспорюється право власності Київської міської ради на вказану земельну ділянку, лише право постійного користування спірною земельною ділянкою
НПП «Голосіївський».
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що первісний
і зустрічний позови виникли не з одних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
стосовно того, що задоволення зустрічного позову повністю або частково
не виключить можливість задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київська міська рада, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить
від факту реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі чи
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд першої інстанції вірно вказав, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод
у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. При цьому, в зустрічному позові визначено два відповідачі Київську міську раду та НПП «Голосіївський». Однак, відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, представником відповідача цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких НПП «Голосіївський» у первісному позові є третьою особою.
Верховний Суд зазначає, що повертаючи зустрічну позовну заяву
ОСОБА_1 , суд не порушив право заявника на звернення до суду, оскільки відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню з ним до суду на загальних підставах шляхом пред'явлення окремого позову.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 28 травня 2024 року
у справі № 308/17019/21 (провадження № 61-6904ск24) та від 06 червня 2024 року
у справі № 185/9703/23 (провадження № 61-8063ск24), від 21 жовтня 2024 року
у справі № 305/1670/24 (провадження № 61-13537ск24), від 05 червня 2025 року у справі № 369/12078/20 (провадження № 61-6796ск25).
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов'язаними, виникли з різних правовідносин і їхній сумісний розгляд є недоцільним та затягне розгляд справи, а суб'єктний склад не є тотожним.
Верховний Суд погоджується із такими висновками.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах на які посилається заявник
у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться
до власного тлумачення норм матеріального тапроцесуального права та до незгоди з судовими рішеннями, висновків суду не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для їх скасування.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидними і не викликають розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року
у справі за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк