03 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 646/4900/19
провадження № 61-988ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківська міська рада, ОСОБА_4 , Служба у справах дітей по Основ'янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про відновлення становища, яке існувало до порушення права власності та стягнення моральної шкоди,
1. У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням його уточнення, просила відновити становище, яке існувало до порушення її права власності на 23/100 домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 , а згідно шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 :
- відновити стан домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відповідно до ухвали народного суду Червонозаводського району від 30 червня 1969 року
у справі № 2/339, включаючи внутрішні та зовнішні межі земельної ділянки та належні ОСОБА_2 житловий будинок літ «А-1», сарай літ «В», сарай літ «Г», вбиральня літ «Ж», погреб літ «К», ворота № 2;
- не чинити ОСОБА_2 перешкод до користування належної їй часткою домоволодіння за адресою
АДРЕСА_1 шляхом звільнення земельної ділянки з боку житлового будинку літ «А-1» відповідно до ухвали народного суду Червонозаводського району від 30 червня 1969 року у справі № 2/339 та передачі ОСОБА_2 ключів від хвіртки та воріт домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Також просила стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
2. Червонозаводський районний суд міста Харкова ухвалою від 27 січня
2021 року задовольнив клопотання ОСОБА_2 та залучив до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .
3. Крім того, Червонозаводський районний суд міста Харкова ухвалою
від 21 квітня 2021 року закрив провадження у справі в частині вимог
до ОСОБА_5 .
4. Рішенням від 30 вересня 2021 року Червонозаводський районний суд
міста Харкова у задоволенні позову відмовив.
5. Харківський апеляційний суд постановою від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Червнозаводського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Усунув ОСОБА_2 перешкоди у користуванні правом власності на 23/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 надати ключі від хвіртки та воріт та забезпечити безперешкодний доступ до належних їй 23/100 частин домоволодіння та земельної ділянки в межах визначених ухвалою народного суду Червонозаводського району від 30 червня 1969 року у справі № 2/339. Стягнув солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнув з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 171 грн, тобто по 27 23,66 грн з кожного.
6. 15 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сурін С. В., засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року.
7. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
11. Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
12. Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження
у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
13. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
14. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
15. Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
16. Предметом позову у цій справі є вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення права власностіта стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328*80 =266 240грн).
17. Верховний Суд вважає цю справу малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України,
та не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою
статті 274 ЦПК України.
18. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи,
що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження.
19. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
20. Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню.
21. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
22. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
24. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
25. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
26. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано,
а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
29. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду
від 02 грудня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк