28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 947/4699/24
провадження № 61-8780св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Білдінг Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 05 червня 2025 року у складі колегії суддів: ОСОБА_4,
ОСОБА_5., ОСОБА_6 про закриття апеляційного провадження
у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 05 червня 2025 року у складі колегії суддів: ОСОБА_4,
ОСОБА_5., ОСОБА_6, про закриття апеляційного провадження
у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА»), у якому просив суд:
- зобов'язати ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» передати ОСОБА_1 майнові права на новозбудоване майно (за Актом приймання-передачі майнових прав) та документи, що необхідні для державної реєстрації права власності на новозбудоване майно, як на об'єкт житлової нерухомості (технічний паспорт на новозбудоване майно (як на об'єкт житлової нерухомості - апартаменти № НОМЕР_1 (будівельному номеру № НОМЕР_2 ) на АДРЕСА_1 , довідку про сплату грошових коштів згідно договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року;
- врахувати виконання зобов'язання позивачем по сплаті відповідачу повної ціни товару суми договору в сумі 98 069,35 грн за рахунок зустрічного виконання зобов'язання, зменшивши на цю суму зобов'язання відповідача по сплаті позивачу неустойки в розмірі 75 813,55 грн;
- стягнути з відповідача суму зобов'язання з оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 384 497,00 грн, суму зобов'язання зі оплати інфляційних нарахувань - 25 653,59 грн, суму зобов'язання з оплати трьох процентів річних - 4 965,81 грн та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;
- зобов'язати відповідача передати ОСОБА_1 виконання оздоблювальних робіт та укласти акт приймання передачі в якому зазначити:
1) дату та факт передачі ОСОБА_1 майнового права, як товару, та факт отримання ним документів, необхідних для державної реєстрації покупцем прав власності на новозбудоване майно, як на об'єкт житлової нерухомості; 2) дату та факт передачі ОСОБА_1 результату оздоблювальних робіт; 3) дату фактичного завершення будівництва будинку АДРЕСА_1 ;
4) юридичну особу, з якою ОСОБА_1 зобов'язаний укласти договір
з енергопостачальною організацією на користування електричною енергією щодо новозбудованого майна (як на об'єкт житлової нерухомості - апартаменти АДРЕСА_2 , договір на водопостачання та водовідведення щодо новозбудованого майна та договір з управителем у термінах Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;
5) документ який підтверджує визначення управителем будинку АДРЕСА_1 , зазначену юридичну особу;
- змінити умови пункту 7.4 договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року шляхом заміни словосполучень «підставах, зазначених у пункті 7.3 Договору» на словосполучення «підставі рішення суду».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог
2. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення у справі
3. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.
4. Заяву обґрунтовував тим, що судом не було розглянуто вимоги пункту 8 позовної заяви, в якому позивач просив, зважаючи на нікчемність умов пункту 7.3 Договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року, змінити умови пункту 7.4 Договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого
2019 року шляхом заміни словосполучень «підставах, зазначених у пункті 7.3 Договору» на словосполучення «підставі рішення суду»; стосовно позовної вимоги пункту 4 - зобов'язати ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» відповідно до умов пункту 6.2 Договору № Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року, передати ОСОБА_1 майнові права на Новозбудоване майно (за Актом приймання передачі Майнових прав) та документи, що необхідні для державної реєстрації права власності на Новозбудоване майно, як на об'єкт житлової нерухомості (технічний паспорт на Новозбудоване майно (як на об'єкт житлової нерухомості - апартаменти № НОМЕР_1 (будівельному номеру № НОМЕР_2 ) на АДРЕСА_1 ), довідку про сплату грошових коштів згідно Договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року та ін.); стосовно позовної вимоги пункту 5 - врахувати виконання зобов'язання позивачем по сплаті відповідачу повної ціни товару (зміни суми Договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року відповідно до положень пункту 5.4 Договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року) в сумі 98 069,35 грн за рахунок зустрічного виконання зобов'язання, зменшивши на цю суму зобов'язання відповідача по сплаті позивачу неустойки, відповідно до умов пункту 7.5 Договору Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна
від 14 лютого 2019 року, та стягнути з ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 суму зобов'язання по оплаті неустойки в розмірі 75 813,55 грн; стосовно позовної вимоги пункт 7 - зобов'язати ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА», відповідно до умов пункту 3.2, пункту 8.1, пункту 8.2 Договору № Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого
2019 року та пункту 5 Додаткової угоди від 01 травня 2021 року до Договору
№ Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна
від 14 лютого 2019 року передати ОСОБА_1 виконання оздоблювальних робіт та укласти Акт приймання передачі за Договором № Г/АП-1.4.25 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 14 лютого 2019 року;
у якому зазначити: дату та факт передачі ОСОБА_1 майнового права, як товару, та факт отримання ним документів, необхідних для державної реєстрації Покупцем прав власності на Новозбудоване майно, як на об'єкт житлової нерухомості; дату та факт передачі ОСОБА_1 результату оздоблювальних робіт; дату фактичного завершення будівництва будинку
АДРЕСА_1 ; юридичну особу з якою ОСОБА_1 зобов'язаний укласти договір
з енергопостачальною організацією на користування електричною енергією щодо Новозбудованого майна (як на об'єкт житлової нерухомості - апартаменти АДРЕСА_2 ), договір на водопостачання та водовідведення щодо Новозбудованого майна (як на об'єкт житлової нерухомості - апартаменти АДРЕСА_2 ) та договір з управителем у термінах Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; документ який підтверджує визначення управителем будинку АДРЕСА_1 зазначену юридичну особу. Також просив зобов'язати ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
Короткий зміст ухвали за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі
5. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі відмовлено.
6. Ухвала районного суду мотивована тим, що наведені у змісті заяви обставини не можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення у справі, оскільки під час ухвалення судового рішення судом розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які були надані, відповідність цих вимог до норм закону та встановлених обставин у справі, й на підставі цього ухвалено рішення.
Короткий зміст ухвал апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційних скарг
7. Не погоджуючись із рішенням Київського районного суду м. Одеси
від 05 березня 2025 року та ухвалою Київського районного суду м. Одеси
від 31 березня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
8. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року.
9. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року.
10. Ухвалами Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року апеляційні провадження за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня
2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року закрито.
11. Ухвали апеляційного суду мотивовані тим, що після відкриття апеляційних проваджень за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року було виявлено, що апеляційні скарги
в інтересах та від імені ОСОБА_1 підписано особою, яка не має права її підписувати, - ОСОБА_2 , водночас останній не має права на заняття адвокатською діяльністю, а відтак, на переконання апеляційного суду, не мав права підписувати та подавати апеляційні скарги.
12. Додатково апеляційний суд зауважив, що спір у справі не виник
з трудових відносин, не є спором щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а відтак, представництво в судах апеляційної інстанції у вказаній справі має здійснюватися виключно адвокатом.
13. З урахуванням вищезазначеного, Одеський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційних проваджень у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , які були підписані та подані в інтересах останнього ОСОБА_2 , з підстав, визначених пунктом 2 частини першої
статті 362 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду с. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня
2025 року.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвал Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзивів на касаційні скарги.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційних скаргах на ухвали Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про закриття апеляційних проваджень за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду
м. Одеси від 31 березня 2025 року, заявник вказує підставою касаційного оскарження порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
18. Зокрема, на його переконання, апеляційний суд безпідставно закрив апеляційні провадження за його апеляційними скаргами, оскільки останні були підписані як представником ( ОСОБА_2 ), так і ним особисто, що підтверджується безпосередньо змістом апеляційних скарг, а також доданих до неї документів.
19. Більше того, на переконання ОСОБА_1 ,апеляційний суд не врахував, що на час подання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, справа була малозначною, а відтак ОСОБА_2 міг представляти його інтереси за довіреністю без статусу адвоката, що, своєю чергою, узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у змісті постанови від 09 квітня 2025 року в справі № 752/14789/23.
Відзиви на касаційні скарги від іншого учасника до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів.
21. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року
у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
22. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
23. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
24. Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку шляхом формування апеляційних скарг
у системі «Електронний суд».
25. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року.
26. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року.
27. Ухвалами Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року закрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 31 березня 2025 року.
Позиція Верховного Суду
28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
29. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
30. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню
з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Предметом касаційного перегляду є ухвали апеляційного суду про закриття апеляційних проваджень з підстав, визначених пунктом 2 частини першої
статті 362 ЦПК України.
35. Закриваючи апеляційні провадження у справі, Одеський апеляційний суд мотивував свої рішення тим, що після відкриття апеляційного провадження було встановлено, що апеляційні скарги на рішення Київського районного суду
м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 31 березня 2025 року було подано та підписано від імені ОСОБА_1 представником - ОСОБА_2, у якого, своєю чергою, відсутнє право на заняття адвокатською діяльністю, а відтак, на переконання апеляційного суду, останній не мав права представляти інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
36. Колегія суддів вважає помилковими такі висновки апеляційного суду
з огляду на наступне.
37. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини
(стаття 10 ЦПК України).
38. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
39. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та
у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
40. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав
і охоронюваних законом інтересів особи. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист.
41. Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
42. Розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ тлумачить статтю 6 Конвенції як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає
у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року; « Bellet v. France » від 04 грудня 1995 року).
43. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним
і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
44. Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, однак такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ у справі «Ashingdane v. The United Kingdom» від 28 травня 1985 року, рішення ЄСПЛ у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року).
45. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав
і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення
в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
46. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
47. Відповідно до частини першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
48. Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
49. Відповідно до частини першою статті 352 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
50. Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
51. За правилами частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
52. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
53. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
54. Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 31 березня 2025 року, Одеський апеляційний суд виходив із того, що скарги
в інтересах останнього було сформовано, підписано та подано із застосуванням системи «Електронний суд» представником - ОСОБА_2, на підтвердження повноважень якого матеріали справи містили виключно довіреність
на ведення справи цивільного судочинства від 05 лютого 2024 року, сформовану у системі «Електронний суд», що належним чином не підтверджувало повноваження ОСОБА_2. Також апеляційний суд зазначив, що
ОСОБА_2 не є адвокатом, відтак не може представляти інтереси
ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
55. Водночас вказані посилання суду апеляційної інстанції спростовуються матеріалами справи.
56. Зі змісту апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року вбачається, що остання була сформована та підписана користувачем системи «Електронний суд» ОСОБА_1 (Т.4, а.с.1-109).
57. Більше того, аналогічні відомості щодо особи, яка сформувала та подала апеляційну скаргу відображені у змісті квитанцій № 3188040 та № 3188039 про доставку документів до зареєстрованих Електронних кабінетів користувачів ЄСІТС, доданих до вищевказаної апеляційної скарги (Т.4, а.с.212-215б).
58. Аналогічні відомості щодо особи, яка сформувала та подала апеляційну скаргу із застосуванням системи «Електронний суд» відображені також у змісті апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року (Т.5, а.с.1-49).
59. При цьому колегія суддів зауважує наступне.
60. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі -Положення про ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
61. Згідно з пунктом 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС
у межах наданих прав.
62. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
63. За приписами абзацу 1 пункту 9 Положення про ЄСІТС процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
64. Пунктом 24 Положення про ЄСІТС визначено, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
65. Відповідно до пункту 5.4 Положення про ЄСІТС електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
66. Згідно з пунктом 27 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
67. За приписами пункту 16 Положення про ЄСІТС процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.
68. Пунктом 26 Положення про ЄСІТС передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
69. Комплексний аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що у разі формування документа у системі «Електронний суд», у змісті останнього автоматично відображаються відомості щодо автора (підписанта) останнього.
70. Враховуючи зміст апеляційних скарг на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року, колегією суддів встановлено, що автором та підписантом останніх є особисто ОСОБА_1 .
71. Відтак, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що апеляційні скарги нарішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року були сформовані та підписані не ОСОБА_1 особисто, а його представником за довіреністю -
ОСОБА_2 та, як наслідок, помилкового висновку про наявність підстав закриття апеляційного провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України, що, своєю чергою, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
72. У серпні та вересні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
73. Клопотання мотивовані тим, що, на переконання заявника, наявні виключні правові проблеми щодо: обов'язку судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій виправляти очевидні описки у судових рішеннях, що впливають на ідентифікацію учасників справи (правозастосування частини першої
статті 269 ЦПК України); визначення моменту вручення судового рішення для обчислення процесуальних строків (правозастосування частини шостої
статті 272 ЦПК України); критерії оцінки пропуску строку на касаційне оскарження через призму засад цивільного законодавства, принципу розумності строків, завдань цивільного судочинства та наявності підстав для відкриття касаційного провадження (правозастосування частини третьої статті 390, пункту 2 частини третьої статті 394 у системному зв'язку з нормами частини першої-третьої
статті 2, частини другої статті 121, частини першої статті 127, частини шостої статті 394 ЦПК України та пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України); застосування норм ЦПК України при визначенні строку та порядку оскарження ухвал суду касаційної інстанції, якими закінчується судовий розгляд і обов'язок зазначати ці дані у резолютивній частині ухвали (правозастосування пункту 4 частини першої статті 260, частини другої статті 415 ЦПК України у системному зв'язку з нормами частини другої, п'ятої статті 258, частини першої статті 353 ЦПК України); обов'язок судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах Верховного Суду (правозастосування частини четвертої
статті 263 ЦПК України); застосування заходів забезпечення позову на стадії касаційного провадження (правозастосування статті 149 ЦПК України), які підлягають вирішенню Великою Палатою Верховного Суду.
74. Згідно з частиною п'ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
75. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня
2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
76. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
77. На переконання колегії суддів в контексті предмета касаційного перегляду (ухвали апеляційного суду про закриття апеляційних проваджень у справі),
а також з урахуванням того, що ОСОБА_1 не було наведено достатніх мотивів та аргументів для такої передачі, відсутні правові підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
78. При цьому необхідно зауважити, що наведені заявником обґрунтування
у розумінні частини п'ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Щодо постановлення окремої ухвали
79. У змісті заяви від 05 вересня 2025 року окрім питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду заявником перед колегією суддів також було порушене питання про постановлення окремої ухвали стосовно судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 та суддів Одеського апеляційного суду ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 із подальшим направленням такої ухвали до Вищої ради правосуддя для перевірки законності дій вищевказаних суддів.
80. Колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали
з огляду на таке.
81. Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках
і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
82. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
83. Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
84. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови
від 11 жовтня 2023 рокуу справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21): «Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду».
85. Відтак, колегія суддів не встановила обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі щодо судді Київського районного суду м. Одеси та колегії суддів Одеського апеляційного суду, а тому заява про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
87. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта
статті 411 ЦПК України).
88. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
89. Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що ухвали апеляційного суду постановлені з порушенням вимог процесуального закону, а відтак колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 262, 400, 403, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. У задоволенні заяв ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.
3. Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.
4. Ухвали Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про закриття апеляційних проваджень у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року та на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 березня
2025 рокускасувати, справу у вищезгаданій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович